Рішення від 10.06.2025 по справі 922/469/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/469/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16-Г, офіс 54) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Групп ЛТД" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, буд. 4, кв. 8) про стягнення449738,92 грн. за участю представників:

позивача - Єлєнін С.М., ордер серії АА №1542779 від 12.02.2025

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Групп ЛТД", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 146844,00грн. неповернутої суми авансового платежу; 9206,92 грн. процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування чужими грошовими коштами в період з 18.07.2024 до 08.01.2025; 293688,00 грн. штрафу в розмірі 120% вартості непоставленого товару, всього - 449738,92 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8260,08 грн., а також 720,00 грн. нотаріальних витрат, понесених для отримання доказів та 48000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі № 922/469/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.03.2025 о 09:40.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2025 у справі № 922/469/25 відкладено підготовче засідання на 25.03.2025 о 10:40.

18.03.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6980) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

20.03.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7205), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 у справі № 922/469/25 відкладено підготовче засідання на 15.04.2025 о 10:20.

14.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №9227), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 у справі № 922/469/25 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/469/25 до судового розгляду по суті на 20.05.2025 на 10:00.

20.05.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №12116), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі № 922/469/25 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 10.06.2025 об 11:40.

Позивач в судове засідання 10.06.2025 з`явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь

Відповідач в судове засідання 10.06.2025 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Отже, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, судом встановлено наступне.

09.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Групп ЛТД" (постачальник) було укладено Договір про закупівлю від 09.07.2024 №0907/2024 (далі - Договір) на поставку товару та Специфікація № 1 від 09.07.2024 (Додаток 1 до Договору).

На умовах Договору та Специфікації № 1 від 09.07.2024, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору та п. 1 Специфікації № 1 від 09.07.2024, постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність покупця наступний товар: елеватор одноштропний ЕТА-50 в комплекті із вставками, у кількості 1 штука, вартістю 100098,00 грн. (в.т.ч. ПДВ 20%) та елеватор одноштропний ЕТА-80 в комплекті із вставками у кількості 1 шт., вартістю 144 642,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).

Згідно з п. 2 Специфікації № 1 від 09.07.2024 визначено, що загальна вартість товару становить 244740,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 40 790,00грн.

У відповідності до п. 7 Специфікації № 1 від 09.07.2024 передбачено такі умови оплати: Часткова попередня оплата (авансовий платіж) у розмірі 60 % від загальної ціни Товару вказаної в п.1 Специфікації: 146 844,00 грн. (п.7.1) та остаточний розрахунок у розмірі 40% від загальної ціни товару вказаної в п.1 Специфікації: 97 896,00 грн. здійснюється впродовж 60 (шістдесят) днів від дати відвантаження продукції. Виконання зобов`язань сторін за Договором починається з дня отримання авансового платежу (п.7.2).

17.07.2024 покупець платіжною інструкцією № 354 здійснив авансову оплату 146844,00 грн. - 60 % від загальної ціни товару вказаної в п.1 Специфікації № 1 від 09.07.2024 до Договору.

Відповідно до умов п.5.1 Договору та п. 5 Специфікації № 1 від 09.07.2024 , строк поставки товару - не пізніше ніж впродовж 50 календарних днів з моменту попередньої оплати у розмірі 60: від загальної вартості товару вказаної п.1 Специфікації та згідно умов даної Специфікації. Можлива дострокова поставка товару.

Таким чином, виходячи з того, що авансова оплата товару здійснена покупцем 17.07.2024, то строк поставки товару зазначеного в п.1 Специфікації № 1 від 09.07.2024 - не пізніше 05 вересня 2024 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у визначений Договором строк постачальник не виконав зобов`язання перед покупцем з передачі (поставки) товару, який встановлено умовами п.1 Специфікації №1 від 09.07.2024 до Договору.

Так, враховуючи, що станом на 09.01.2025 перевищення (прострочення) встановленого строку поставки товару склало вже 126 календарних днів, то керуючись положеннями ч.2 ст.530, ч. 2 ст. 693 та ст. 712 ЦК України покупець звернувся до постачальника з Вимогою від 09.01.2025 за вих. № 09.01/1, в якій, у семиденний строк від дня її пред`явлення, вимагалось перерахувати на рахунок ТОВ «УНГГ» НОМЕР_1 в АТ "Сенс Банк" 146844,00 грн. авансового платежу у розмірі 60 % від загальної ціни товару вказаної в п.1 Специфікації № 1 від 09.07.2024 до Договору, яка була сплачена постачальником 17.07.2024 платіжною інструкцією № 354. Також, у вказаній вимозі від 09.01.2025 за вих. № 09.01/1 було акцентовано наголошено, що у разі її виконання у семиденний строк від дня пред`явлення, ТОВ «УНГГ» не буде вимагати від ТОВ "Афіна Групп ЛТД" сплати: процентів за користування грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики відповідно до частини третьою статті 693 Цивільного кодексу України; процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - постачальником) грошового зобов`язання, неустойки відповідно до умов п.7.1 Договору та збитків завданих не реєстрацією податкової накладної на суму отриманого авансу.

Вищевказана Вимога від 09.01.2025 № 09.01/1 направлена від ТОВ «УНГГ» до ТОВ "Афіна Групп ЛТД" поштовим відправленням Укрпошта № 0303500224137 від 10.01.2025, була отримана постачальником 23.01.2025, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошта.

Крім того, Вимога від 09.01.2025 за вих. № 09.01/1 була направлена постачальнику і засобами електронного зв`язку і, була отримана ТОВ "Афіна Групп ЛТД" не пізніше 15.01.2025, що підтверджується відповіддю зазначеного товариства, з якої вбачаються відмова у поверненні авансового платежу у розмірі 146 844,00грн., в строки передбачені законом і зазначені у вимозі ТОВ «УНГГ» від 09.01.2025 № 01- 09/1, та проханням про відстрочку повернення 146844,00 грн. авансового платежу до 15.07.2025.

Проте відповідач відповіді на вимогу не надав та суму авансового платежу не повернув.

23.01.2025 ТОВ «УНГГ» звернулось до ТОВ "Афіна Групп ЛТД" з повторною вимогою №23.01/1, в якій зазначалось про відмову у задоволенні прохання про відстрочку, а також повторно вимагалось перерахувати 146844,00 грн. авансового платежу у розмірі 60 % від загальної ціни товару вказаної в п.1 Специфікації № 1 від 09.07.2024 до Договору, який був сплачений 17.07.2024. Також, одночасно з поверненням суми авансового платежу, у відповідності до положень статті 536, частини третьої статті 693, частини першої статті 1054, частини першої статті 1048 ЦК України у їх сукупності, вимагалось перерахувати 9206,92 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в період з 18.07.2024 до 08.01.2025, та відповідно до положень ст.ст.549 - 551 ЦК України і умов п.7.1 Договору сплатити 293 688,00 грн. штрафу в розмірі 120% вартості непоставленого Товару.

Вимога від 23.01.2025 р. № 23.01/1 направлена від ТОВ «УНГГ» до ТОВ "Афіна Групп ЛТД" поштовим відправленням Укрпошта № 0303500209235 від 24.01.2025, була отримана постачальником 28.01.2025, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошта. Як убачається з роздруківки трекінгу поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошта, вимога ТОВ «УНГГ» від 23.01.2025 №23.01/1, що була направлена поштовим відправленням Укрпошта № 0303500209235, отримана ТОВ "Афіна Групп ЛТД" 28.01.2025.

Проте вимога ТОВ «УНГГ» від 23.01.2025 №23.01/1 також залишилась з боку відповідача без задоволення.

Враховуючи вищенаведене сума авансового платежу у розмірі 60 % від загальної ціни Товару, вказаної в п.1 Специфікації № 1 від 09.07.2024 до Договору про закупівлю від 09.07.2024 № 0907/2024 у розмірі 146844,00 грн. залишилася з боку відповідача несплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 146844,00грн. неповернутої суми авансового платежу, 9206,92 грн. процентів на рівні облікової ставки НБУ за користування чужими грошовими коштами в період з 18.07.2024 до 08.01.2025 та 293688,00 грн. штрафу в розмірі 120% вартості непоставленого товару

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що причиною невиконання договірного зобов`язання у строк до 05.09.2024 була раптова смерть директора ТОВ Афіна Групп ЛТД ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про смерть та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть громадян. Таким чином, у відзиві відповідачем вказано про те, що станом на 26.08.2024 була призупинена вся фінансово-господарська діяльність ТОВ Афіна Групп ЛТД, оскільки згідно п.6 Статуту ТОВ Афіна Групп ЛТД директор вирішує усі питання діяльності Товариства, в тому числі щодо виконання зобов`язань за договорами, при цьому контроль за виконанням договору про закупівлю №0907/2024 від 09.07.2024 здійснював особисто ОСОБА_1 . Функція виконавчого органу - директора була відновлена лише 23.01.2025 відповідно до наказу ТОВ Афіна Групп ЛТД нового директора про початок виконання своїх обов`язків. 15.01.2025 року заступник директора ТОВ Афіна Групп ЛТД ОСОБА_2 у своєму листі № 15/01-2 повідомила позивача, що активно ведеться робота з призначення нового директора товариства, отримання кваліфікованих електронних підписів, відновлення доступу до розрахункового рахунку товариства, а тому відповідач просив позивача про надання відстрочення повернення суми попередньої оплати по вказаному договору до 15.07.2025. Таким чином, відповідач зазначає про повідомлення про те, що невиконання договору у строк до 05.09.2024, а також неповернення авансового платежу у розмірі 146844,00 грн. сталося внаслідок суттєвого випадку, а саме раптової смерті директора ТОВ Афіна Групп ЛТД. Враховуючи вищевикладене, повідомляємо про те, що ТОВ Афіна Групп ЛТД визнає позов в частині стягнення авансового платежу у розмірі 146844,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК Кодексу).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом та визнається сторонами, 09.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Групп ЛТД" (постачальник) було укладено Договір про закупівлю №0907/2024 (далі - Договір) на поставку товару та Специфікація № 1 від 09.07.2024 (Додаток 1 до Договору).

На умовах Договору та Специфікації № 1 від 09.07.2024, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар на умовах Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору та п. 1 Специфікації № 1 від 09.07.2024, постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність покупця наступний товар: елеватор одноштропний ЕТА-50 в комплекті із вставками, у кількості 1 штука, вартістю 100098,00 грн. (в.т.ч. ПДВ 20%) та елеватор одноштропний ЕТА-80 в комплекті із вставками у кількості 1 шт., вартістю 144 642,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%).

У відповідності до п. 2 Специфікації № 1 від 09.07.2024 визначено, що загальна вартість товару становить 244740,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 40 790,00грн.

Згідно з п. 7 Специфікації № 1 від 09.07.2024 передбачено такі умови оплати: Часткова попередня оплата (авансовий платіж) у розмірі 60 % від загальної ціни Товару вказаної в п.1 Специфікації: 146 844,00 грн. (п.7.1) та остаточний розрахунок у розмірі 40% від загальної ціни товару вказаної в п.1 Специфікації: 97 896,00 грн. здійснюється впродовж 60 (шістдесят) днів від дати відвантаження продукції. Виконання зобов`язань сторін за Договором починається з дня отримання авансового платежу (п.7.2).

17.07.2024 покупець платіжною інструкцією № 354 здійснив авансову оплату 146844,00 грн. - 60 % від загальної ціни товару вказаної в п.1 Специфікації № 1 від 09.07.2024 до Договору.

Згідно з п.5.1 Договору та п. 5 Специфікації № 1 від 09.07.2024 , строк поставки товару - не пізніше ніж впродовж 50 календарних днів з моменту попередньої оплати у розмірі 60: від загальної вартості товару вказаної п.1 Специфікації та згідно умов даної Специфікації. Можлива дострокова поставка товару.

Отже, виходячи з того, що авансова оплата товару здійснена покупцем 17.07.2024, то строк поставки товару зазначеного в п.1 Специфікації № 1 від 09.07.2024 - не пізніше 05 вересня 2024 року.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на неповернення відповідачем цих коштів позивачу, а також не спростування зі свого боку повідомлених позивачем суду обставин, за висновками суду у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу неповернуту суму авансового платежу у розмірі 146844,00 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення штраф в розмірі 120% вартості непоставленого товару у розмірі 293688,00 грн.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 ЦК України).

Частиною 1 ст. 548 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Згідно з положеннями пункту 7.1 Договору сторони передбачили та встановили, що у випадку не поставки товару постачальник сплачує покупцю 120% вартості непоставленого товару.

Як зазначалося судом вище, відповідач, у порушення умов Договору та Специфікації № 1 від 09.07.2024 не виконав зобов`язання зі своєчасного постачання та передання у власність позивачу погоджені сторонами строки товару загальною вартістю 244740,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 40790,00 грн).

За розрахунком позивача, сума штрафу в розмірі 120% вартості непоставленого товару становить 293688,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 244740,00 грн. штрафу є обґрунтованими, з боку відповідача не спростованими, тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9206,92 грн. процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування чужими грошовими коштами в період з 18.07.2024 до 08.01.2025.

Як вже зазначалося судом вище, за правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Сторони у даному разі не визначили у договорі про закупівлю №0907/2024 від 09.07.2024 розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

У постанові від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду щодо способу обчислення процентів зазначив таке: «Касаційний суд зазначає, що згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, є пеня. Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.3 укладеного між сторонами у справі договору поставки, нараховуються за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що визначені сторонами у пункті 5.3 Договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, а також, щодо можливості застосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі 3-37гс13.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду України у постанові від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13».

Слід зазначити, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань регулює Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

У силу приписів статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, подвійна облікова ставка НБУ прив`язана законодавцем саме до розміру пені, обмежуючи розмір останньої, який сторони узгоджують у договорах.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на те, що у даному разі покупець здійснює кредитування постачальника, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики), оскільки вказані доводи ґрунтуються позивачем на довільному тлумаченні норм права виключно на свою користь.

Як зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 з огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою.

Поряд з цим, як вказано у вищезазначеній постанові, виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Проте, суд зауважує, що встановлення облікової ставки НБУ є прерогативою саме Національного банку України та лежить поза волею сторін Контракту, при цьому при підписанні та виконанні Контракту його сторонам не може бути відома облікова ставка НБУ, оскільки остання є змінюваною та не залежить від волі сторін договору, а визначається економічною ситуацією у країні та встановлюється національним банком як регулятором.

Більше того, як зазначалося судом вище, сторони у даному разі не визначили у договорі про закупівлю №0907/2024 від 09.07.2024 розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Водночас, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Здійснивши перевірку розрахунку процентів річних позивача, суд дійшов висновку про те, що у даному разі нормам чинного законодавства відповідають нарахування 3 % річних у розмірі 2106,63 грн., а тому позовні вимоги в частині заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають частковому задоволенню у розмірі 2106,63 грн. як обґрунтованими, в решті суд відмовляє у зв`язку із безпідставним нарахуванням.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.

Здійснюючи розподіл судових витрат, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна Групп ЛТД" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, буд. 4, кв. 8, код ЄДРПОУ 34630070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська незалежна геологічна група" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16-Г, офіс 54 код ЄДРПОУ 40165767) - 146844,00грн. неповернутої суми авансового платежу; 2106,63 грн. 3 % річних; 293688,00 грн. штрафу; 6639,57 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" червня 2025 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв