Ухвала від 23.06.2025 по справі 922/1982/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

23 червня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1982/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" від 19.06.2025 про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Даймонд", смт Солоницівка Харківської області , Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська виробнича компанія "Деревне Вугілля", смт Солоницівка Харківської області про стягнення 701 621,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Даймонд" (надалі - перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська виробнича компанія "Деревне Вугілля" (надалі - другий відповідач), в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 701621,00грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання першим відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу №10100-SME-FL від 29.06.2021, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 701621,00грн. У зв`язку з цим, а також враховуючи умови договору поруки №9888-10549/GA від 31.05.2024, укладеного між позивачем та другим відповідачем, просить суд стягнути вказану заборгованість з відповідачів, як солідарних боржників.

19 червня 2025 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд:

1) Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Блек Даймонд", код ЄДРПОУ 39152435, та знаходяться на всіх рахунках зазначеного товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Блек Даймонд", код ЄДРПОУ 39152435, у межах суми позову.

2) Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківська виробнича компанія "Деревне Вугілля", код ЄДРПОУ 41470092, та знаходяться на всіх рахунках зазначеного товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківська виробнича компанія "Деревне Вугілля", код ЄДРПОУ 41470092 у межах суми позову.

Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/7141/13.

Позивач у своїй заяві про забезпечення позову вказує, що не вжиття заходів забезпечення позову ставить під обґрунтований сумнів виконання рішення суду про стягнення з відповідачів заборгованості, про що свідчать наступні обставини. По-перше, статутний капітал відповідача 1 та відповідача 2 є неспівмірно малим, порівняно з сумою позовних вимог, а саме 100 000,00 грн. та 161 000,00 грн. проти заборгованості за даним позовом, тобто статутний капітал відповідачів становить всього 10% від ціни позову. По-друге, у відповідачів взагалі немає нерухомого майна, за допомогою якого можливо ефективно задовольнити вимоги позивача.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Втім, всупереч вказаним процесуальним нормам, позивач не надав жодних доказів на підтвердження його доводів про неможливість виконання рішення у даній справі у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, позивач не довів факт вчинення відповідачами дій, направлених на виведення грошових коштів з їх банківських рахунків або на реалізацію належного їм майна з метою невиконання рішення у даній справі, чи наявності у відповідачів наміру вчинити такі дії.

Суд також звертає увагу, що позивач у своїй заяві посилається на відсутність у відповідачів нерухомого майна, однак вказані доводи жодними доказами не підтверджені.

Також позивачем не доведено відсутності у відповідачів рухомого майна чи інших активів, за рахунок яких можливо було б виконати рішення у даній справі.

За таких обставин, суд не може визнати обґрунтованим припущення позивача про те, що не вжиття заходів забезпечення позову ставить під сумнів виконання рішення суду.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24 судом не приймаються, оскільки у згідно з п.3.28 вказаної постанови висновок суду касаційної інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову ґрунтувався на тому, що:

- згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача становить 3 000 грн, що очевидно є недостатнім для виконання грошового зобов`язання перед позивачем;

- за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Господарським судом Одеської області ухвалено 5 судових рішень та судових наказів про стягнення грошових коштів з відповідача;

- за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у провадженні органів державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження, боржником за яким є відповідач,

- розмір активів відповідача є меншим за розмір його зобов`язань на 11783500грн.

Отже наявними у вказаній справі доказами було доведено не лише розмір статутного капіталу відповідача, але й цілу низку інших обставин, зокрема, наявність судових рішень щодо стягнення коштів з відповідача, наявність виконавчих проваджень щодо відповідача як боржника, а також було встановлено різницю між вартістю активів відповідача та розміром його зобов`язань.

Проте у даній справі позивач жодної з вищевказаних обставин будь-якими доказами не довів.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Додатково суд звертає увагу і на ту обставину, що з доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що відповідачами здійснювалися заходи щодо погашення заборгованості перед позивачем протягом 2021-2025 років. Зокрема, останній платіж щодо погашення заборгованості був здійснений другим відповідачем 03.02.2025 (в межах виконання умов Договору поруки №9888-10549/GA від 31.05.2024).

Також слід відзначити, що у матеріалах справи наявна додаткова угода №5 від 15.07.2024 до Договору фінансового лізингу №10100-SME-FL від 29.06.2021, яка укладена між позивачем та першим відповідачем, в який ТОВ "Блек Даймонд" визнало наявність простроченої заборгованості за періодичними лізинговими платежами в розмірі 2438329,62грн. та заборгованість за комісією за проведення організаційних заходів у розмірі 442729,48грн. Сплата вказаної заборгованості була розстрочена сторонами до 26.06.2026 шляхом погодження відповідного графіку.

Отже відповідачами систематично до останнього часу вживалися заходи щодо виконання своїх договірних зобов`язань, при цьому перший відповідач визнавав факт наявності заборгованості перед позивачем та обидва відповідачі вчиняли дії щодо її часткового погашення.

Наведене спростовує твердження позивача про ймовірне ухилення відповідачів від виконання судового рішення у даній справі, оскільки фактичні дії відповідачів навпаки свідчать про наявність у них намірів на погашення існуючої заборгованості.

За таких обставин суд вважає, що доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову належним чином не обґрунтовані, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" від 19.06.2025 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Ухвалу підписано 23.06.2025.

СуддяМ.В. Калантай