Рішення від 23.06.2025 по справі 300/384/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2025 р. справа № 300/384/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Делятинської селищної ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Голіней Лілія Дмитрівна (далі представник позивача), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 20.01.2025 звернулася в суд з позовною заявою до Делятинської селищної ради (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі третя особа), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та зобов?язати розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2024 про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, в АДРЕСА_1 площею 0,1500 га;

- зобов?язати Делятинську селищну раду Івано-Франківської області затвердити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 . Із метою приведення в порядок правовстановлюючих документів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , позивачка звернулася до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації. У подальшому після здійснення обмірів та виготовлення технічної документації ОСОБА_1 звернулася 18.06.2024 до Делятинської селищної ради із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання їй у власність, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки 2624055900:06:001:0572. Однак з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин від 07.08.2024 №5 вбачається, що комісія вирішила рекомендувати не розглядати дане питання на черговій сесії Делятинської селищної ради, оскільки при обмірах земельної ділянки допущено порушення чинного законодавства, а саме, не враховано землі загального користування, яка необхідна для проходу та обслуговування даного будинку. Позивач вважає, що таке рішення Делятинської селищної ради не відповідає дійсним обставинам та чинному законодавству України, а також порушує її право на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. На підтвердження своєї позиції позивач зауважила, що всі земельні ділянки з якими межує її земельна ділянка мають вже встановлені та погоджені в тому числі і самим відповідачем чіткі межі, та внесені до публічно кадастрової карти, жодних накладок меж земельної ділянки ОСОБА_1 комісією не виявлено. Таким чином, вважає, що Делятинська селищна рада своїм протоколом №5 від 07.08.2024 неправомірно відмовила у розгляді питання та затвердженні технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га, чим порушила право позивача на отримання земельної ділянки у власність. Окрім того, зауважила, що Делятинською селищною радою не винесено жодного обґрунтованого рішення про відмову у затвердженні технічної документації. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 72-73).

Пунктом 4 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у Делятинської селищної ради належним чином засвідчений витяг з містобудівної документації (генплан, тощо) щодо спірної земельної ділянки з метою підтвердження наявності проїзду (дороги) загального користування, необхідного для обслуговування будинку, вхід для якого є спільним для обох власників і не може бути приватизованим лише одним із них.

Делятинська селищна рада скористалася правом подання відзиву, який отримано судом 10.02.2025 (а.с. 146-149). Так, у відзиві представник відповідача з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодився та вказав на їх безпідставність. На підтвердження своєї позиції зазначив, що при розгляді питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання її у власність ОСОБА_1 на засіданні постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, екології, лісокористування та раціонального природокористування Делятинської селищної ради було прийняте рішення рекомендувати не розглядати дане питання на черговій сесії Делятинської селищної ради, оскільки при обмірах земельної ділянки не враховано, що земля загального користування, яка необхідна для проходу та обслуговування будинку, вхід до якого є спільними для обох власників і не може бути приватизованим лише одним із них, рекомендовано звернутись позивачу до виконавця та внести зміни у технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виключивши частину земельної ділянки під входом (ганком), заливши її для спільного користування обох власників частин будинку як комунальну власність, щоб унеможливити спір в майбутньому у випадку можливої зміни власників будинку. Після внесення змін постійна депутатська комісія з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, екології, лісокористування та раціонального природокористування Делятинської селищної ради рекомендувала повторно звернутися та подати вищевказану технічну документацію на затвердження, додавши всі необхідні документи до відділу ЦНАП Делятинської селищної ради. Вважає, що відповідачем не порушено жодних норм земельного законодавства, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження від 27.01.2025 представник відповідача долучив викопіювання з генерального плану селища Делятин щодо спірної земельної ділянки (а.с. 152).

Третьою особою ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками не отримані з незалежних від суду причин, що підтверджується довідкою Укрпошти із відмітками: «повертається», «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 78).

Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, враховуючи, що вказана ухвала направлялася поштовим відправленням із відміткою "судова повістка", ця ухвала вважається врученою належним чином.

У встановлений судом строк пояснень третьої особи до суду не надходило.

Представник позивача 13.02.2025 сформувала в системі «Електронний суд» відповідь на відзив (а.с. 156-159), в якому звернула увагу на порушенні відповідачем, при розгляді заяви ОСОБА_1 , порядку погодження і затвердження документації із землеустрою, визначеного статтею 16 Земельного кодексу України. Зауважила, що відповідач мав прийняти одне з двох рішень: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати земельну ділянку у власність або надати мотивовану відмову у затвердженні та наданні. Однак протокол Делятинської селищної ради та витяг з нього не є документом, в якому зафіксовано прийняте сільською радою рішення про відмову в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачі земельної ділянки у власність за заявою ОСОБА_1 . Також такий протокол, як наслідок, не містить належно обґрунтованих мотивів рішення про відмову в затвердженні технічної документації, як це передбачено вимогами частини 2 статті 118, частини 8 статті 186 Земельного кодексу України. Таким чином, вважає, що з боку відповідача має місце протиправна бездіяльність. Зважаючи на викладене, просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Також на поштову адресу суду 13.03.2025 надійшло звернення позивача (а.с. 164-166), в якому остання звернула увагу на наявність в іншого власника ОСОБА_2 окремого входу до будинку, на підтвердження чого долучила відповідні фотознімки. Вважає, що у випадку незатвердження відповідачем спірної технічної документації, вона втратить доступ до свого входу в будинку та можливість обслуговувати свій будинок. Просила врахувати такі пояснення при вирішенні справи та задовольнити її позовні вимоги.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину №2-26 від 26.03.20212, виданим державним нотаріусом Надвірнянської районної державної нотаріальної контори Войташек І.І. та Свідоцтвом про право власності на житло від 02.03.1995, виданим Коломийським міжрайонним бюро техінвентаризації згідно з розпорядженням (наказом) від 14.11.1994 №3 (а.с. 11, 12).

На замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 (а.с. 53-69).

Позивач 18.06.2024 звернувся до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання її у власність, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки: 2624055900:06:001:0572 (а.с. 14).

Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, екології, лісокористування та раціонального природокористування Делятинської селищної ради від 07.08.2024 №5, вирішено рекомендувати не розглядати дане питання на черговій сесії Делятинської селищної ради, оскільки при обмірах земельної ділянки допущено порушення чинного законодавства, а саме: не враховано землі загального користування, яка необхідна для проходу та обслуговування даного будинку (голосували: «за» - 0, «проти» - 3, «утримались» - 0) (а.с. 13).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача стосовно неприйняття рішення щодо затвердження поданої технічної документації із землеустрою, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі, також - Закон №280/97-ВР) визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно зі статтею 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Частиною 2 статті 78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин 1-3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 ЗК України).

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України.

Відповідно до частин 1-3 цієї статті, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину у власність для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Відповідно до частин 1-2 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.

Згідно з частинами 8-10 статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою визначає Закон України «Про землестрій» від 22.05.2003 №858-IV (надалі, також Закон №858-IV), який спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до статті 1 Закону №858-I землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Статтею 29 Закону №858-IV передбачено, що документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються: підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою); основні відомості про об`єкт (об`єкти) землеустрою; використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою; використані розробником норми і правила у сфері землеустрою; використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель; використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року; використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду; використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації; опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання); опис та обґрунтування проектного рішення; інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення); інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру); інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень; виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення; умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення); інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою; інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об`єднання, вилучення земельних ділянок; заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.

Відповідно до статті 30 Закону №858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно зі статтею 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Як з`ясовано судом вище, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною 13 статті 46 Закону №280/97-ВР перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою відповідний орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти мотивоване рішення в порядку передбаченому пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР.

У ході розгляду справи встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача від 18.06.2024 рішення про затвердження технічної документації із землеустрою не прийнято.

Проект рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносився, не обговорювався і рішення ради з цього питання не приймалось.

При цьому, як вбачається з витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, будівництва, архітектури, екології, лісокористування та раціонального природокористування Делятинської селищної ради від 07.08.2024 №5, вирішено рекомендувати не розглядати дане питання на черговій сесії Делятинської селищної ради, оскільки при обмірах земельної ділянки допущено порушення чинного законодавства, а саме: не враховано землі загального користування, яка необхідна для проходу та обслуговування даного будинку (голосували: «за» - 0, «проти» - 3, «утримались» - 0) (а.с. 13).

Тобто питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою за заявою ОСОБА_1 від 18.06.2024 на розгляд сесії не виносилося взагалі.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення.

Суд зазначає, що неприйняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою не може підміняти рішення про відмову у його затвердженні, оскільки положення стаття 186 ЗК України зобов`язує уповноважений орган у такому рішенні навести вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду заяви про затвердження технічної документації із землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21 дійшов висновку про те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

За викладених обставин, суд вважає, що Делятинська селищна рада у спірному випадку діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв`язку з чим допустила протиправну бездіяльність.

Окрім цього, вирішуючи цей спір, суд враховує такі обставини.

Пунктом 27 розділу Х розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

підпункт 5 пункту 27 - безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 ЗК України, зокрема, пунктом "б" передбачено, що підставами набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Тобто, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна.

Таким чином, механізм набуття права власності на земельну ділянку громадянином України за пунктом "б" частини 1 статті 81 ЗК України не містить жодних заборон у контексті підпункту 5 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Делятинської селищної ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви позивача від 18.06.2024.

Водночас, якщо рішення не було прийнято, то відсутні підстави для зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію оскільки уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, а тому позовні вимоги у відповідній частині не підлягають задоволенню.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 18.06.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання її у власність, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки: 2624055900:06:001:0572 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №49X6-TB26-HA89-8MM6 від 17.01.2025 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із цим позовом у розмірі 2422,40 грн.

Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частина сплаченої нею суми судового збору у розмірі 1211,20 грн, що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Делятинської селищної ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 від 18.06.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання її у власність, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки: 2624055900:06:001:0572.

Зобов`язати Делятинську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання її у власність, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер ділянки: 2624055900:06:001:0572 та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Делятинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04354539) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

відповідач - Делятинська селищна рада, адреса: вул. 16 Липня, 273, селище Делятин, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл., 78442, код ЄДРПОУ - 04354539.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.