Ухвала від 23.06.2025 по справі 520/16219/25

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

23 червня 2025 року справа № 520/16219/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши у приміщенні суду в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Салтівського районного суду міста Харкова, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Салтівського районного суду м. Харкова № 02-03/94 від 11.06.2025 «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 », яким встановлено секретарю судового засідання Салтівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 з 04.06.2025 надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 % посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 04.06.2025 становить 23 рік 3 місяців 22 днів.

зобов`язати Салтівський районний суд міста Харкова встановити ОСОБА_1 з 04.06.2025 надбавку за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» в першій редакції від 10.12.2015, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного19.06.2025, ОСОБА_1 службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 04.06.2024 надбавку за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» в першій редакції від 10.12.2015, а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

До суду надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої позивачка просить застосувати захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу керівника апарату Салтівського районного суду м. Харкова «Про встановлення надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1 » № 02-03/94 від 11.06.2025, яким встановлено секретарю судового засідання Салтівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 з 04.06.2025 надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 30 % посадового окладу, як такій, стаж державної служби якої станом на 04.06.2025 становить 23 роки 3 місяці 22 дні, до набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки звужує гарантовані Конституцією України права позивача порівняно з попереднім правовим регулюванням.

Заявниця також указує на те, що невжиття заходів забезпечення позову, на її думку, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась та зазначає, що вже зверталася до суду з аналогічним позовом про скасування аналогічного наказу відповідача та зобов`язання встановити надбавку за стаж в розмірі 50 відсотків від посадового окладу та перерахувати і виплатити всю недонараховану заробітну плату. За результатами розгляду позову ухвалено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 у справі № 520/11114/24 , яким зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.02.2024 надбавку за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Заявниця зазначає, що незважаючи на те, що вказане рішення суду набрало законної сили 09.08.2024р., вимога про перерахунок і виплату заробітної плати досі не виконана, попри відкрите виконавче провадження № 77353263.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення адміністративного позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Як передбачено ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою інститут забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися в суд, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).

Так само, згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 р. № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими та достатніми для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів. Очевидної протиправності оскаржуваного наказу суд на стадії вирішення питання забезпечення позову також не вбачає.

Та обставина, що органами виконавчої служби здійснюється примусове виконання судового рішення за аналогічними правовідносинами, не впливає на можливість та доцільність вжиття заходів забезпечення позову за правовідносинами в цій справі, а зупинення оскаржуваного наказу, що є предметом судового розгляду, може фактично призвести до наслідку вирішення адміністративної справи без проведення належного судового розгляду, що є неприпустимим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 150-158, ст. 248, ст. 256, ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

СуддяД.В. Григоров