Рішення від 23.06.2025 по справі 202/6225/22

Справа № 202/6225/22

Провадження № 2/202/27/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року позивач відповідно до розпорядження Верховного Суду від 15.03.2022 за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)», яким було змінено територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська, звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В своєму позові позивач просив стягнути на свою користь із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» суму страхового відшкодування в розмірі 80000 грн, а з ОСОБА_4 суму матеріальної шкоди в розмірі 144978 грн 43 коп, витрати на евакуацію несправного автомобіля в розмірі 20 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн, а також сплачений судовий збір 2 599 грн 79 коп.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2022 року у даній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Під час підготовчого провадження 14 жовтня 2022 року позивачем була подана заява про зміну предмета позову шляхом пред`явлення позовних вимог у межах спірних правовідносин лише до ОСОБА_4 .

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Зокрема в своєму зміненому позові позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь суму матеріальної шкоди в розмірі 224 978 грн 43 коп, витрати на евакуацію несправного автомобіля в розмірі 20 000 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн та судові витрати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані тим, що 12 червня 2022 року о 17 год 00 хв біля будинку 49 по вулиці Василя Стуса у місті Краматорську Донецької області сталася дорожньо-транспортна за участю автомобіля «Kia Rio» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який допустив зіткнення з належним йому автомобілем «Renault Kangoo» державний номер НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Kia Rio» державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/0542351.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпечених транспортних засобів, за відсутності травмованих та за згоди обох водіїв було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), відповідно до якого ОСОБА_4 визнав свою вину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

20 червня 2022 оцінювачем ОСОБА_5 був складений звіт № SOS_-220615-243969 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту складає 274978,43 грн.

У зв`язку з оформленням документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених осіб страховик відповідно до законодавства 10 серпня 2022 року здійснив виплату йому страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн.

Отже, сума матеріальної шкоди, яка відповідно до ст. ст. 1187, 1194 ЦК України підлягає стягнення з відповідача ОСОБА_4 , складає 224978 грн 43 коп (274978,43 - 50000,00).

Також ним були понесені витрати на евакуацію автомобіля в розмірі 20000 грн.

Крім того, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неможливість користуватися автомобілем, чим порушено нормальні життєві зв`язки.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 15000 грн.

На позов ОСОБА_3 представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Дашком Ю.І. був поданий відзив, в якому він заявлені позовні вимоги не визнав. Вважав, що розмір завданої шкоди позивачем не доведений.

Представником відповідача у відзиві на позов зазначено, що наданий позивачем звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № SOS_-220615-243969 від 20 червня 2022 року, що виконаний ФОП ОСОБА_5 на замовлення ПрАТ «СК АСКО-Донбас Північний», не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).

Технічний огляд транспортного засобу проводився без повідомлення та участі ОСОБА_4 . Останній заперечує проти обсягу зазначених у протоколі огляду пошкоджень, що пов`язані з ДТП.

Крім того, оцінювачем порушені положення вищевказаної Методики щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу на момент пошкодження. Звіт не містить розрахунку середньої ринкової вартості ціни КТЗ. Також неправильно застосовано коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу.

У звіті зазначено, що фактичний пробіг становить 12032 км при нормативному 9047 км.

Згідно з п. 7.9 Методики коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу Гк ураховує відмінності між фактичним середньорічним та нормативним середньорічним пробігом оцінюваного КТЗ. Значення Гк приймається за рекомендаціями, наведеними в довіднику, за даними якого обчислюється вартість відповідного КТЗ, а у випадку, передбаченому пунктом 7.8, - з відповідної таблиці додатка 3.

Згідно з додатком 3 у разі перевищення фактичного пробігу над нормативним коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу застосовується зі знаком «мінус», тобто на зменшення ринкової вартості автомобіля.

Натомість цього оцінювач у звіті застосував коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу на збільшення ринкової вартості автомобіля, збільшивши ринкову вартість автомобіля на 9,6 %, замість того, щоб зменшити її на 9,6 %.

Визначаючи вартість майнової шкоди, заподіяної власнику автомобіля, оцінювач зробив спеціальне застереження, яким пов`язав цей розмір із ремонтом автомобіля саме на сертифікованій СТО.

Однак матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували проведення ремонту автомобіля саме на сертифікованій СТО марки RENAULT.

Крім того, розмір завданого внаслідок ДТП збитку визначений із урахуванням податку на додану вартість, однак не виділено окремо суму податку на додану вартість.

Однак в силу положень ст. 187, 188 ПКУ у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають.

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на оплату вартості ремонту пошкодженого в транспортного засобу, в тому числі включення виконавцем ремонту до складу цих витрат суми ПДВ.

Також у порушення ст. 102, 106 ЦПК України звіт № SOS_-220615-243969 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 20 червня 2022 року не містить попередження суб`єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та не вказано, що такий звіт складено для подання до суду.

Враховуючи вищевикладене, вважав, що поданий позивачем звіт є неналежним та недопустимим доказом у справі.

Звертав увагу, що згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 01 березня 2013 року № 04 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Такі ж правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 233/1210/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 523/3148/16-ц.

З огляду на зазначене просив під час ухвалення рішення у справі зобов`язати позивача повернути ОСОБА_4 після повного відшкодування шкоди пошкоджені деталі, що підлягають заміні під час ремонту автомобіля. У разі ж якщо автомобіль вже відремонтований і замінені деталі не збереглися, врахувати їх залишкову вартість при визначенні розміру збитків, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на проведення евакуації автомобіля, то представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місяця проживання того власника або законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України, а якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, - до стоянки та плата за послуги стоянки, відшкодовуються страховиком.

Усупереч вказаним положенням закону згідно з наданим позивачем актом виконаних робіт № 5 від 13.06.2022 автомобіль був доставлений у м. Дніпро, хоча адресою проживання позивача є м. Піски-Радьківські Ізюмського району Харківської області. Докази, що автомобіль був доставлений у м. Дніпро для здійснення ремонту, відсутні.

Документ про оплату вартості евакуації, а саме квитанція до прибуткового касового ордера № 5 від 13.06.2022, не відповідає вимогам нормативних актів України щодо забезпечення бухгалтерського обліку та форми розрахункового документа, зокрема не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації ФОП ОСОБА_6 , яким виданий вищевказаний документ, як фізичної особи-підприємця та документів щодо форми його оподаткування.

Таким чином, на думку представника відповідача, приходний касовий ордер № 5 від 13.06.2022 року не може бути прийнятий як доказ понесення позивачем витрат на евакуацію автомобіля.

Також вважав, що позивач належним чином не обґрунтував наявність та розмір завданої йому моральної шкоди. Матеріали справи не містять доказів щодо глибини фізичних і душевних страждань позивача, порушення його нормальних життєвих зв`язків.

У свою чергу, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» у своєму відзиві зазначено, що, оскільки дорожньо-транспортна пригода, що сталася 12.06.2022, була оформлена Європротоколом, то відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29 грудня 2015 року № 3471 "Про внесення змін до розпорядження Держфінпослуг від 17 листопада 2011 року № 698 "Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України", зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21 січня 2016 року за № 112/28242, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 50000 грн, чим виконано зобов`язання перед позивачем.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 січня 2023 року за клопотанням представника відповідача призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено.

В липні 2023 року до суду повернулися матеріали цивільної справи без проведення експертизи, провадження у справі поновлено.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 серпня 2023 року за клопотанням представника відповідача у справі повторно призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено.

У травні 2024 року судом був отриманий висновок судового експерта.

Ухвалою суду від 31 травня 2024 року провадження у справі було поновлено.

До закінчення підготовчого провадження представником позивача Головкіною Н.А. була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 253430,66 грн, яка складається з різниці між матеріальним збитком, у тому числі втрати товарної вартості 25022,19 грн, та виплаченою сумою страхового відшкодування (303430,66 грн 50000 грн.), витрати на евакуацію автомобіля в сумі 20000 грн, моральну шкоду 15000 грн.

Ухвалою від 13 серпня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 25 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Головкіна Н.А. позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача адвокат Дашко Ю.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.

Крім того, вважав, що судовим експертом у висновку автотоварознавчої експертизи № 3982-23 від.01.04.2024 були допущені ті ж самі помилки, що й у звіті оцінювача.

На думку представника відповідача, в разі задоволенні позову з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкоди в розмірі не більше 160288,79 грн, що становить різницю між вартістю автомобіля до та після ДТП, а також страховою виплатою (320730,16 - 110441,37 50 000).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Допитаний у судовому засіданні судовий експерт Телятніков С.М. пояснив, що ним проводилася судова транспортно-товарознавча експертиза та був складений відповідний висновок № 3982-23 від 01.04.2024 року.

Експертиза проводилася за наявними у справі матеріалами, зокрема звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № SOS_-220615-243969 від 20.06.2022, складеного ФОП ОСОБА_5 .

У цьому звіті зазначений пробіг транспортного засобу 12032 км. Нормативний пробіг ним самостійно не розраховувався, а був прийнятий той, що зазначений оцінювачем, - 9047 км.

Згідно з Методикою якщо фактичний пробіг перевищує нормативний, то коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу має застосовуватися зі знаком мінус.

У звіті оцінювача та висновку експерта помилково застосовано коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ зі знаком «+».

Це впливає на визначення ринкової вартості автомобіля.

Отже, коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортного засобу потрібно застосовувати зі знаком «-».

З урахуванням коефіцієнта коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, ринкова вартість автомобіля «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_2 до дорожньо-транспортної пригоди складає 320 730,16 грн, що впливає на визначення втрати товарної вартості.

Вартість ремонту розрахована з урахуванням ПДВ на матеріали (20%).

При оформленні висновку помилково зазначено, що КТЗ має сліди відновлення трьох і більше деталей кузова.

Заслухавши сторін, судового експерта, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що позивачу ОСОБА_3 належав на праві власності автомобіль «Renault Kangoo» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

12 червня 2022 року на вулиці Василя Стуса у місті Краматорську Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме відповідач ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Kia Rio» державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_2 , який був стояв на узбіччі.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_2 був пошкоджений.

Учасниками ДТП було складено на місці пригоди повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), в якому водій автомобіля «Kia Rio» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 визнав свою вину.

Отже, суд вважає доведеним, що саме відповідач є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і, як наслідок, пошкодженні автомобіля позивача.

Для евакуації несправного автомобіля позивач скористався послугами технічної допомоги ФОП ОСОБА_6 , що підтверджується актом виконаних робіт № 5 від 13.06.2022 та квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 13.06.2022, довідкою ФОП ОСОБА_6 від 23.01.2023, згідно з якими позивачем було сплачено 20 000 грн за евакуацію несправного автомобіля, який доставлено з м. Краматорська Донецької області до м. Дніпра.

Згідно з матеріалами справи на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Kia Rio» державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/0542351.

Після дорожньо-транспортної пригоди позивач звернувся до вищевказаного страховика з відповідним повідомленням.

ПАТ «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» був складений страховий акт № 455/22 ГО від 10 серпня 2022 року.

Відповідності до Розпорядження Держкомфінпослуг № 698 від 17.11.2011 року «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» максимальний ліміт виплати страхового відшкодування при використанні Європротоколу був установлений у розмірі 50 000 грн.

На підставі заяви позивача страховиком у межах ліміту, визначеного нормативними актами, було виплачено йому страхове відшкодування в розмірі 50000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 2113 від 10 серпня 2022 року.

Також судом установлено, що пошкоджений автомобіль позивачем не відновлювався та був ним відчужений.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Renault Kangoo», який належав позивачу, 22 липня 2022 року був зареєстрований за іншим власником.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь матеріальної та моральної шкоди, позивач послався на те, що така шкода була завдана винними діями відповідача, але страхової виплати недостатньо для повного відшкодування завданої йому шкоди.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить із того, що відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першоїстатті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1192ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 22ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі(ч. 3ст. 22 ЦК України).

Згідно з пунктом 2.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерстваюстиції Українита Фондудержавного майнаУкраїни від24листопада 2003року №142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.1. Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Пунктом 8.2. Методики визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:

а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість;

б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ;

в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

В інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою (пункт 8.3).

Згідно з пунктом 8.4. Методики до вартості матеріального збитку, який визначається під час оцінки, не включаються витрати власника КТЗ, пов`язані з транспортуванням, зберіганням КТЗ, оплатою за експертні дослідження, поштовими витратами, з викликом сторін для технічного огляду КТЗ та іншими витратами.

У разі визначення вартості матеріального збитку враховується фактичний технічний стан складових частин КТЗ до події (ДТП, страховий випадок, стихійне лихо, протиправні дії, розукомплектування тощо).

Принцип економічної доцільності операції ремонту (заміни) окремого складника КТЗ (включаючи кузовні складники) полягає в тому, що економічно доцільною є та операція заміни чи ремонту, яка є економічно привабливіша у разі одночасного дотримання принципів технічної можливості ремонту та відновлення права особи користуватися КТЗ в тому технічному стані та з такими самими споживчими властивостями, які мали місце до пошкодження.

При цьому в пункті 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Відповідно допункту 8.6.Методики величинаВТВ характеризуєфізичний знос,який виникаєу разіпошкодження КТЗі відповідногоремонту унаслідокпередчасного погіршеннятоварного (зовнішнього)вигляду,а такожунаслідок зниженняміцності чидовговічності окремихелементів складовихчастин,захисних властивостейпокриттів абозастосування дляремонту складовихчастин,які булив ужиткучи времонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2019 року в справ № 359/2309/17.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Отже, власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Оцінюючи доводи сторін та надані ними докази, суд вважає доведеним, що внаслідок винних дій відповідача майно позивача - автомобіль зазнав пошкоджень, чим позивачу завдано майнову шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі, що відповідає різниці між фактичним розміром шкоди і виплаченою страховою виплатою.

Визначаючи розмір відшкодування шкоди позивачу, суд ураховує, що у висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № 3982-23 від 01.04.2024, яка проведена судовим експертом Дніпропетровського НДІСЕ Телятніковим С.М. на підставі ухвали суду, були допущені арифметичні помилки, які вплинули на визначення експертом розміру матеріального збитку, зокрема визначено ринкову вартість автомобіля «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_2 до дорожньо-транспортної пригоди станом на 12 червня 2022 року в розмірі 388849,84 грн, вартість автомобіля в пошкодженому стані станом на 12 червня 2022 року в розмірі 110441,37 грн, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 303430,66 грн.

Разом із тим, виходячи з вихідних даних, які містяться у висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № 3982-23 від 01.04.2024, з урахуванням роз`яснень, наданих експертом безпосередньо у судовому засіданні щодо необхідності застосуванням коефіцієнта коригування ринкової вартості КТЗ зі знаком «-», судом під час судового розгляду установлено ринкову вартість автомобіля «Renault Kangoo» державний номерний знак НОМЕР_2 до дорожньо-транспортної пригоди станом на 12 червня 2022 року в розмірі 320 730,16 грн /С = 354790,00 х (1 - (9,6/100) + (0,0/100) + 0,00 = 320 730,16 грн/.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на дату дорожньо-транспортної пригоди - 12 червня 2022 року в розмірі 278 408,47 грн., що включає: 154941,11 грн вартість складових частин (деталей) із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, який дорівнює 0,00, вартість матеріалів 48960,36 грн, 74507 грн вартість ремонтних робіт.

Вартість автомобіля у пошкодженому стані 42321,69 грн. (354790,00 х (1 - (9,6/100) + (0,00/100) 278408,47).

Отже, винними діями відповідача, які полягали у пошкодженні належного позивачу майна (автомобіля), позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі 278 408,47 грн., що відповідає як визначеній відповідно до Методики вартості відновлювального ремонту (154941,11 + 48960,36 + 74507), так і різниці між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП (320 730,16 - 42321,69).

Щодо величини втрати товарної вартості, яка відповідно до Методики становить 22467,70 грн (3,75/100 х (320 730,16 + 278 408,47), то суд бере до уваги, що після пошкодження автомобіль позивачем був відчужений.

Позивачем та його представником не надано доказів здійснення ремонту пошкодженого автомобіля та його відновлення.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка була чинною на день завдання шкоди позивачу та згідно зі статтею 8ЦК України може застосовуватися за аналогією закону між іншими учасниками цивільних відносин, у випадку коли ремонт транспортного засобу є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Суд вважає, що факт продажу позивачем пошкодженого автомобіля, що підтверджується його перереєстрацією на іншого власника ще в липні 2022 року, свідчить про відсутність у позивача наміру та можливості відновлювати своє порушене право користування автомобілем шляхом виконання робіт, необхідних для відновлення цієї пошкодженої речі.

Відтак суд вважає, що розмір матеріальних збитків, що підлягають відшкодуванню позивачу, має визначатися відповідно до реальної вартості втраченого майна, тобто втрат, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням речі (автомобіля) (п. 1 ч. 2ст.22ЦК України, ч. 2ст. 1192 ЦК України).

Інший підхід, який ґрунтується на отриманні позивачем як суми від продажу пошкодженого автомобіля (залишків), так і матеріального збитку, обчисленого з урахуванням величини втрати товарної вартості та вартості відновлення автомобіля, котре наразі неможливе для позивача внаслідок продажу ним автомобіля іншій особі, призведе до отримання позивачем коштів, що є більшими за ринкову вартість автомобіля до його пошкодження, яка становить 320730,16 грн., та не відповідатиме дійсному розміру втрат, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням його речі (автомобіля).

Суд також бере до уваги, що страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн.

Тобто страхової виплати недостатньо для повного відшкодування позивачу завданої відповідачем шкоди.

Отже, відповідач, як особа з вини якої завдано шкоду та цивільна відповідальність якої була застрахована, відповідно до статті 1194 ЦК України зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що складає 228408, 47 грн. (278408,47 50000).

Доводи представника відповідача про необхідності відшкодування позивачу матеріальної шкоди в розмірі 160288,79 грн. суд вважає необґрунтованими, оскільки з урахуванням коефіцієнта коригування ринкової вартості КТЗ, що підлягає застосуванню зі знаком «-», вартість автомобіля позивача у пошкодженому стані, розрахована відповідно до Методики, складатиме не 110441,37 грн., а 42321,69 грн. (354790,00 х (1 - (9,6/100) + (0,00/100) 278408,47).

Крім того, доводи представника відповідача про те, що розмір відновлювального ремонту був визначений експертом виходячи з проведення ремонту автомобіля на сертифікованій станції технічного обслуговування, проте фактично такий ремонт не здійснювався, а також включено суму податку на додану вартість, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки стороною відповідача не надано належних доказів на спростування висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи в частині визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля. Навпаки ця експертиза була проведена саме за їх клопотанням. При цьому згідно з висновком експерта податок на додану вартість включений на матеріали, а не ремонтні роботи, що свідчить про правильність висновку експерта в цій частині. Більш того, в даному випадку розмір відновлювального ремонту в розмірі 278 408,47 грн. відповідає різниці між ринковою вартістю автомобіля до та після ДТП (320 730,16 - 42321,69), тобто фактичному розміру завданої позивачу шкоди.

Судом також ураховується, що після ДТП позивачем були понесені витрати на евакуацію несправного транспортного засобу в розмірі 20000 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог у частині стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди позивач надав копію акта виконаних робіт та квитанції до прибуткового касового ордеру, що містять зазначення особи, яка надавала такі послуги, та їх вартість.

Тому суд вважає, що понесення позивачем витрат на евакуацію транспортного засобу підтверджено належними і допустимим доказами.

Суд звертаєувагу,що згідноз п.33.2ст.33Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, було визначено максимальний ліміт страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції.

Тому твердження представника відповідача про те, що витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу, відповідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають покладатися на страховика, а також відшкодуванню підлягають виключно витрати, пов`язані з евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місяця проживання особи, яка керувала ним, або до місця здійснення ремонту, суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи, що у зв`язку з оформленням сторонами європротоколу страховиком виплачено позивачу страхове відшкодування в максимальному розмірі (50 000 грн), суд вважає, що витрати на евакуацію транспортного засобу не підлягають відшкодуванню страховиком та підлягають покладенню саме на відповідача як винну особу.

Суд бере до уваги, що такі витрати були понесені позивачем у зв`язку з пошкодженням відповідачем його майна та необхідністю евакуації несправного автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди, яке здійснено в межах території України, до найближчої області, тобто такі витрати були об`єктивними та не є нерозумними.

Отже, позов ОСОБА_3 у частині стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу в розмірі 20000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування позивачу моральної шкоди, то суд виходить із того, що згідно з пунктом 3 частини 2статті 23ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно дост. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що внаслідок пошкодження через винні дії відповідача належного позивачу автомобіля, позивач зазнав моральну шкоду, а тому він має право на її відшкодування відповідачем.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу суд ураховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, завданих позивачу пошкодженням його транспортного засобу, ступінь вини відповідача, та вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу слід визначити у заявленому позивачем розмірі в сумі 15 000 грн., оскільки внаслідок пошкодження автомобіля був порушений звичайний уклад життя позивача, що пов`язано з неможливістю використання свого транспортного засобу, необхідністю вжиття заходів щодо відновлення своїх порушених прав, що негативно впливає на його психологічний стан.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положеньстатті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною 1статті 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з поданням цього позову позивачем був сплачений судовий збір у загальному розмірі 3568,76 грн (2599,80 грн при первісному поданні позову та 968,96 грн доплата при збільшенні позовних вимог).

У свою чергу, відповідачем у зв`язку з проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи були понесені витрат у загальній сумі 14028,32 грн. (9559,20 грн - попередня оплата, 4469,12 грн - доплата).

Позивачем із урахуванням збільшення позовних вимог були заявлені позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 288430,66 грн.

За результатами розгляду цієї справи судом задоволені позовні вимоги на загальну суму 263408,47 грн, тобто 91,32 %.

Відповідач не звільняється від сплати судового збору згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», так як спір не пов`язаний із виконанням ним військового обов`язку чи службових обов`язків як військовослужбовцем.

Отже, оскільки позов задоволено частково, то судові витрати підлягають відшкодуванню сторонам пропорційно розміру задоволених позовних вимог: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2634,08 грн, а з позивача на користь відповідача витрати на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 1217,66 грн.

Враховуючи, що на відповідача покладено більшу суму судових витрат, суд приходить до висновку, що з відподівача на користь позивача слід стягнути різницю судових витрат у розмірі 1416,42 грн (2634,08 1217,66), звільнивши його від обов`язку сплачувати іншу частину витрат.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ» (код ЄДРПОУ 13494943, місцезнаходження: Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, 37), про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 228408 (двісті двадцять вісім тисяч чотириста вісім) гривень 47 коп., витрати на евакуацію несправного автомобіля в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, а також судові витрати 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) гривень 42 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23 червня 2025 року.

Суддя Наталія Марченко