Рішення від 09.06.2025 по справі 766/12963/23

Справа № 766/12963/23

н/п 2/766/5775/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

секретар судового засідання Арутюнова К.А. справа №766/12963/23; провадження №2/766/5775/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за

позовом керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ: 0485112024, місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 314) прокурора Гулякова К.В. в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04401492, місцезнаходження: Херсонська область, Херсонський район, с. Станіслав, вул. Свободи, буд. 15)

до

відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 );

відповідача: Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ: 44348932, місцезнаходження: Херсонська область, м. Херсон, пр.-т Незалежності, буд. 47)

предмет тапідстави позову: про скасування розпорядження, скасування права приватної власності та усунення перешкод у здійсненні права власності

учасники справи: не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-

встановив:

І. Виклад позиції позивача.

У грудні 2023 року прокурор керівник Олешківської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради звернувся до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області земельну ділянку з кадастровим номером 6520386500:02:012:0003 площею 1 га, розташовану на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області.

Позов мотивований тим, що розпорядженням Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №808 від 29.08.2007 року «Про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6520386500:02:012:0003 площею 1 га, розташовану на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області.

На підставі вказаного розпорядження 21.11.2007 року відповідачу видано державний акт серії ЯД №723454.

За даними Публічної кадастрової карти України на території Станіславської сільської ради Білозерського району розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6520386500:02:012:0003, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (для ведення ОСГ). В той же час, вказана земельна ділянка розташована в межах 2-х кілометрової прибережної захисної смуги Дніпробузького лиману, розташованого в північній частині Чорного моря на відстані до 170 метрів від урізу води та, відповідно до вимог ЗК України та ВК України, відноситься до земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності.

04.11.2024 року представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, та, посилаючись на актуальну практику Верховного Суду щодо належного способу захисту порушеного права, остаточно просила суд:

- скасувати розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації від 29.08.2007 №808 «Про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та організації території земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1 га із земель запасу державної власності на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області.

- скасувати право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6520386500:02:012:0003 площею 1 га, розташовану на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області;

- усунути перешкоди Станіславській сільській раді Херсонського району Херсонської області у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 6520386500:02:012:0003 площею 1 га.

Відповідачі відзиву на позов не подавали, належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

Від представника відповідача Херсонської районної державної(військової) адміністрації Херсонської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечували, при вирішенні справи покладались на розсуд суду.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2024 року вжито заходів забезпечення позову у вигляді накладення заборони ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 6520386500:02:012:0003 з іншими земельними ділянками.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2025 року до участі у справі залучено у якості співвідповідача Херсонську районну державну адміністрацію Херсонської області.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник заявника та представник позивача в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідачі не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.

Від представника відповідача Херсонської районної(військової) адміністрації Херсонської області 02.05.2025 року через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та викладена позиція відносно позовних вимог, відповідно до якої, представник відповідача не заперечує проти задоволення позовних вимог, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідач ОСОБА_1 будучи повідомленим належним чином про розгляд справи відносно нього, відзиву на позов не подав про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, враховуючи згоду позивачів про розгляд справи у їх відсутності, за наявності позиції відповідача Херсонської районної державної (військової) адміністрації Херсонської області, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку загального позовного провадження.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Розпорядженням голови Білозерської РДА від 29.08.2007 №808 «Про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» у т.ч. затверджено проект землеустрою щодо відведення та організації території земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1 га із земель запасу державної власності на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області.

Відповідно до додатку до розпорядження ОСОБА_1 передається земельна ділянка 102, 109/1 площею 1 га, рілля.

На підставі розпорядження голови Білозерської РДА від 29.08.2007 №808, 27.11.2007 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №723454 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520386500:02:012:003 площею 1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Вказана інформація узгоджується з відомостями у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку (витяг №НВ-9933752942023 від 12.12.2023).

Відповідно до плану меж земельної ділянки (на звороті державного акту)спірна земельна ділянка межує з: землями гр. ОСОБА_2 ; землями державної власності (запас), землями загального користування (шлях), землями гр. ОСОБА_3 .

Листом від 22.12.2021 за вих. №5574-02-20/0/21/700-15-2609 Станіславський сільський голова повідомив, що в сільській раді відсутня землевпорядна документація щодо відведення чи інвентаризації земельних ділянок з кадастровим номером 6520386500:02:012:003. Разом з тим, за даними Публічної кадастрової карти України вищезазначена земельна ділянка розташовується у межах 2-х км прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів від урізу води на відстані до 170 метрів знаходяться верхні межі вказаної земельної ділянки.

Листом від 30.11.2023 за вих. №10-21-0.11-2830/2-23 в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повідомив, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6520386500:02:012:003 площею 1 га, яка розташована за адресою: Херсонська область, Білозерський район, Станіславська сільська рада, 102; 109/1 на землях сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до державного акта ЯД №723454 від 21.11.2007, земельна ділянка обліковується за ОСОБА_1 . Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах не встановлена.

Листом від 27.11.2023 за вих. №1742 начальник Станіславської сільської військової адміністрації повідомив, що у розумінні ч. 3 ст. 60 ЗК України, ч. 9 ст. 88 ВК України, земельна ділянка з кадастровим номером 6520386500:02:012:003 розташовується в межах 2-х кілометрової прибережної захисної смуги Дніпробузького лиману. Точна відстань від урізу води до місця розташування земельних ділянок визначається землевпорядною документацією (у проектах землеустрою чи в технічній документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В сільській раді немає державних актів, якими посвідчено право приватної власності громадян на вищевказані земельні ділянки, також в сільській раді відсутня землевпорядна документація щодо відведення чи інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 6520386500:02:012:003.

На запит позивача Національний центр управління та випробувань космічних засобів 22.04.2024 за вих. №2817-4-04.01-2024 надав інформаційно-аналітичну довідку щодо супутникового моніторингу земельних ділянок, розташованих на території Станіславської сільської ради Херсонської області (у т.ч. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520386500:02:012:003), відповідно до якої «Дніпрокосмос» філія Національного центу здійснив тематичне оброблення в розрізі надання відомостей щодо супутникового моніторингу земельних ділянок. Супутниковий моніторинг проводився з використанням оптичних даних дистанційного зондування Землі, що є у вільному доступі на картографічному інтернет-сервісі Google Earth Pro та за архівними даними НЦУВКЗ. За результатами моніторингу, відстань від меж земельної ділянки з кадастровим номером 6520386500:02:012:003 до урізу води Дніпровсько-Бузького лиману (нормативно встановленої прибережної захисної смуги) становить менше ніж 100 м. (а саме 70 м. за даними рис. 1 який є додатком до довідки).

Також у довідці зазначено, що векторні полігони земельного кадастру недоступні для використання, створення полігонів вручну за площею та межами дасть велику похибку, тому вимірювання відстані від меж кожного полігону до урізу води буде некоректним.

До довідки долучено архівні зображення земельної ділянки за період з 2013 по 2022 роки.

ІV. Оцінка Суду.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Щодо представництва інтересів держави прокурором

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 надані правові висновки стосовно застосування правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Встановлено, що листом від 05.12.2023 за вих. №1796 начальник Станіславської сільської військової адміністрації повідомив Олешківську окружну прокуратуру Херсонської області, що Станіславською сільською радою, Станіславською сільською військовою адміністрацією не вживалися заходи щодо повернення земельних ділянок приватної власності, відведених для особистого селянського господарства (у т.ч. з кадастровим номером 6520386500:02:012:003) у комунальну власність. У Станіславській сільській раді, Станіславській сільській військовій адміністрації наразі немає документів для здійснення заходів претензійно-позовного характеру; крім того, в сільській раді та військовій адміністрації немає компетенції щодо встановлення факту незаконної передачі у 2007 році органами державної влади вищезазначеної земельної ділянки із державної у приватну власність.

На підставі наведеного повідомлення, суд доходить висновку, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її інтересів, правомірно звернувся до суду з позовом.

Щодо позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 324 ЦК України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно зі статтями 19, 21 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Згідно зі статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (частина 2 статті 88 ВК України, частина 2 статті 60 ЗК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Згідно з Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486, у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному ЗК України, Законами України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні. Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об`єкта землеустрою.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.

Згідно зі статтею 1 ВК України прибережна захисна смуга частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №469/1393/16-ц, від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц та ін.

Згідно з частинами першою, другою, пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Статтею 59 ЗК України визначено, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадянам органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватися на умовах оренди лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Можливість передачі у приватну власність земель водного фонду законом не передбачена.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

На підтвердження своєї позиції прокурор посилається на лист Станіславської сільської військової адміністрації відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 6520386500:02:012:003 розташовується в межах 2-х кілометрової прибережної захисної смуги Дніпробузького лиману, а також інформаційно-аналітичну довідку Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо супутникового моніторингу земельних ділянок, розташованих на території Станіславської сільської ради Херсонської області (у т.ч. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520386500:02:012:003), згідно з якою спірна земельна ділянка розташована на відстані 70 м від Дніпробузького лиману.

Таким чином, суд вважає встановленим, що спірна земельна ділянка накладається на 100 метрову прибережну захисну смугу Дніпробузького лиману, а тому не могла бути передана у приватну власність.

Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15-ц; від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц; від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц; від 15.09.2020 року у справі №372/1684/14-ц та інших). Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду з огляду на те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 15.09.2020 року у справі №372/1684/14-ц)».

Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на таку вимогу не поширюється позовна давність.

Звертаючись до суду із заявою про зміну предмету позову, прокурор посилалася на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, відповідно до якої якщо прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування відповідного рішення є належною та ефективною. Прокурор може звертатися з позовом про визнання незаконним і скасування такого рішення.

Разом з тим, розпорядження голови Білозерської районної державної адміністрації від 29.08.2007 №808 «Про передачу земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та організації території земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1 га із земель запасу державної власності на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області, вичерпало свою дію в момент видачі ОСОБА_1 державного акту про право власності на земельну ділянку та, відповідно, державної реєстрації за ним права приватної власності на спірну земельну ділянку.

Отже, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом, є неефективним способом захисту порушеного права.

Водночас, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства. Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі №904/7803/21 (пункт 6.46), від 20.09.2023 року у справі №910/3453/22 (пункт 58).

Норма пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06, § 230).

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Поряд з цим, право на суд включає не лише право звертатися до суду, а також право на вирішення спору судом. Право на суд також включає ухвалення рішення.

За обставин цієї справи, первісні позовні вимоги прокурора відповідали належному способу захисту порушеного права, а тому у суду не викликає сумнів прагнення позивача повернути земельну ділянку у власність територіальної громади. У зв`язку з чим, суд вважає за доцільне позовні вимоги задовольнити частково, та усунути Станіславській сільській раді Херсонського району Херсонської області перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області земельну ділянку з кадастровим номером 6520386500:02:012:0003 площею 1 га, розташовану на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц, постанова Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі №761/17557/15-ц).

Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном ОСОБА_1 суд враховує, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Верховний Суд, вирішуючи спори у цій категорії справ, виходить з того, що, особа набуваючи у власність земельні ділянки, розташовані у безпосередній близькості до водних об`єктів, проявивши розумну обачність, мала і могла усвідомлювати що такі землі перебувають під особливою охороною держави, а тому не можуть набуватися у приватну власність. Наведене свідчить про пропорційне втручання держави у право власності ОСОБА_1 .

За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2024 року за заявою керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі шляхом накладення заборони ОСОБА_1 розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 6520386500:02:012:0003 з іншими земельними ділянками.

Частини сьома, восьма статті 158 ЦПК України визначають, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції №2350 від 19.12.2023 Херсонська обласна прокуратура сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2684,00 грн та відповідно до платіжної інструкції №2348 від 19.12.2023 Херсонська обласна прокуратура сплатила судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 342,00 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 у повному обсязі у розмірі 4026,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Керуючись ст.. ст.. 4, 88-90 ВК України, ст.. ст.. 58, 60-62, 83, 152 ЗК України, ст.. ст.. 16, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 133, 178, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 353-355, 430 ЦПК України, суд,-,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ: 0485112024, місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 314) прокурора Гулякова К.В. в інтересах держави в особі Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04401492, місцезнаходження: Херсонська область, Херсонський район, с. Станіслав, вул. Свободи, буд. 15) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ), Херсонської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ: 44348932, місцезнаходження: Херсонська область, м. Херсон, пр.-т Незалежності, буд. 47) про скасування розпорядження, скасування права приватної власності та усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити частково.

Усунути Станіславській сільській раді Херсонського району Херсонської області перешкоди у користуванні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) повернути у власність територіальної громади в особі Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області земельну ділянку з кадастровим номером 6520386500:02:012:0003 площею 1 га, розташовану на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 04851120, місцезнаходження: 73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33) в рахунок відшкодування судового збору 4026,00 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2024 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивачі: Олешківська окружна прокуратура Херсонської області, код ЄДРПОУ: 0485112024, місцезнаходження: 54000, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 314)

Станіславська сільська рада Херсонського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 04401492, місцезнаходження: Херсонська область, Херсонський район, с. Станіслав, вул. Свободи, буд. 15;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Херсонська районна державна адміністрація Херсонської області, код ЄДРПОУ: 44348932, місцезнаходження: Херсонська область, м. Херсон, пр.-т Незалежності, буд. 47.

Повний текст рішення складено 09.06.2025 року.

Суддя Є.М. Булах