Рішення від 24.06.2025 по справі 947/3111/25

Справа № 947/3111/25

Провадження № 2/947/1515/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2025 м. Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,

- представника позивача Євтушенка Д.В.,

- представника відповідача Індутного-Шматько С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про визнання умов кредитного договору нікчемними та встановлення факту невиникнення прав кредитора,

ВСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У січні 2025 року до Київського районного суду м.Одеси з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі також позивач, ТОВ «ФК «Ейс»), поданим в його інтересах представником Тараненком Артемом Ігоровичем до ОСОБА_1 (далі також відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10617832 від 17.12.2023 в розмірі 46089 грн, з яких: 8100 грн за тілом кредиту, 37179 грн за процентами, 810 грн за комісією.

Позов обґрунтований тим, що на підставі кредитного договору первісним кредитором відповідачу надано кошти (кредит). У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договорів факторингу по ланцюгу факторів передано позивачу. Оскільки відповідачем не виконано обов`язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.02.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

У відзиві на позов представник відповідача Індутний-Шматько С.М. зазначив, що позов відповідач не визнає в повному обсязі, оскільки кошти від первісного кредитора ТОВ «Качай Гроші» не отримував. Первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування коштів саме первісним кредитором відповідачу позивачем не надано. Умови кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемними. З внутрішніми правилами щодо надання кредитів ТОВ «Качай Гроші» відповідач не знайомився. Доказів повідомлення фактором відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором не надано. Також не надано доказів оплати факторами клієнтам права вимоги, яке відчужувалося на підставі договорів факторингу. Як наслідок, позивачем не доведено наявність права вимоги до відповідача.

Інших заяв по суті справи за первісним позовом до суду не надходило.

10.03.2025 до суду від представника відповідача Індутного-ШматькоС.М. надійшов зустрічний позов з такими вимогами:

- встановити нікчемність умов пункту 1.5. договору кредитної лінії № 00-10617832 від 17.12.2023, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» про встановлення комісії за видачу кредиту;

-встановити факт невиникнення прав кредитора у Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» по договору кредитної лінії № 00-10617832 від 17.12.2023 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) внаслідок невидачі коштів по ньому кредитодавцем.

Обґрунтування зустрічного позову є аналогічними відзиву. Як наслідок, відповідач за первісним позовом просить визнати нікчемними умови кредитного договору, які передбачають сплату комісії на підставі ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», а також встановити факт невиникнення прав кредитора у позивача відносно відповідача за первісним позовом у зв`язку з недоведенням наявності такого права належними доказами.

Інших заяв по суті справи за зустрічним позовом до суду не надходило.

Ухвалою суду від 11.03.2025 розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2025 зустрічний позов прийнятий судом до розгляду. Позовні вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одному провадженні з первісним позовом. Від учасників спірних правовідносин витребувано оригінали документів, які стали підставою для видачі кредиту, нарахування заборгованості за тілом кредиту та процентами, а також відчуження права вимоги за ланцюгом факторів від первісного кредитора до позивача.

Заяви та клопотання учасників справи

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 27.05.2025 підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 19.06.2025.

У судовому засіданні, 19.06.2025, представник позивача первісний позов просив задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити. Представник відповідача за первісним позовом до суду не з`явився. Поважність причин його неявки суд визнав недоведеними. У відзиві на первісний позов та додаткових пояснення від 30.05.2025 у задоволенні первісного позову просив відмовити з одночасним задоволенням позовних вимог за зустрічним позовом.

Отже, з аналізу заяв по суті справи та наданих сторонами доказів на їх підтвердження, випливає, що сторони не заперечують факт укладення кредитного договору, однак відповідач не згоден, що кошти, які зараховані на його банківський картковий рахунок, надійшли саме від первісного кредитора.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів з огляду на таке.

Судом установлено, що 17.12.2023 між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-10617832 в електронній формі, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 8100 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту 240 днів, розмір денної процентної ставки диференційований 0,6%, 3 %.

На підтвердження факту зарахування коштів на картковий рахунок відповідача 17.12.2023 в розмірі 8100 грн позивачем надано довідку №204/09 від 09.09.2024 ТОВ «Платежі онлайн», а також на виконання ухвали про витребування доказів судом отримано роздруківку руху коштів за картковим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1

22.01.2024 між ТОВ «Качай Гроші» (клієнт) та ТОВ «Макс Кредит» (фактор) укладено договір факторингу №22-01/2024 відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних у реєстрі, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10617832 від 17.12.2023 в розмірі 17901 грн, з яких: 8910 грн за тілом кредиту, 8991 грн за процентами.

16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних у реєстрі, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №00-10617832 від 17.12.2023 в розмірі 46089 грн, з яких: 8910 грн за тілом кредиту, 37179 грн за процентами.

Мотиви прийнятого рішення

Так, основними засадами (принципами) судочинства, визначеними ч.3 ст.2 ЦПК України є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст.13 ЦПК України).

Так, з аналізу наданих сторонами доказів, випливає, що між відповідачем та первісним кредитором був укладений кредитний договір. У подальшому, на підставі договорів факторингу по ланцюгу факторів, право вимоги за кредитним договором передано позивачу.

З цього приводу суд зазначає, що факт надання/отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстру боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором.

Щодо перерахування коштів первісним кредитором

Як установлено судом, представником позивача до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів, які підтверджували б факт перерахування кредитних коштів відповідачу в сумі 8100 грн саме первісним кредитором.

На підтвердження цього факту позивачем надано довідку №204/09 від 09.09.2024 ТОВ «Платежі онлайн», а також на виконання ухвали про витребування доказів судом отримано роздруківку руху коштів за банківським картковим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки про рух коштів за вказаним рахунком за 17.12.2023 встановлено зарахування коштів в сумі 8100 грн за допомогою платіжної системи «PAYWAY1*TR5AV», де «PAYWAY1» вказує на платіжну платформу, через яку здійснено транзакцію, а «TR5AV» є внутрішнім кодом транзакції.

Водночас, будь-яких доказів про те, хто саме, з якого рахунку і з якою метою (підстави платежу) здійснив зарахування цих коштів позивачем не надано.

Більше того, до відповіді на виконання ухвали суду від 03.04.2025 про витребування доказів ТОВ «Качай Гроші» на підтвердження здійснення перерахування кредитних коштів в розмірі 8100 грн саме цим товариством, долучено довідку б/н та дати складення від ТОВ «ПрофіГід», у якій на противагу довідці від ТОВ «Платежі онлайн» стверджується, що саме цим товариством здійснено перерахування кредитних коштів відповідачу за первісним позовом. Відтак має місце надання доказів, які виключають один одного та не підтверджують факт перерахування кредитних коштів первісним кредитором.

З цього приводу суд зазначає, що факт надання кредиту повинен бути підтверджений належними та допустимими первинними бухгалтерськими документами, складеними в паперовій та/або електронній формі.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Згідно з приписами ст.1 Закону №996-XIV активи це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; витрати це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

До оборотних активів належать грошові кошти.

Відповідно до наказу Мінфіну «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість» від 08.10.1999 № 237, дебітори це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату (п.4 Національного стандарту №10).

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю (п.5, 7 Національного стандарту №10).

Відповідно допостанови ПравлінняНБУ «Прозатвердження Положенняпро організаціюбухгалтерського облікув банкахУкраїни» від04.07.2018№ 75,операції,які здійснюєбанк,мають бутиналежним чиномзадокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті (п.41, 42, 45, 46 Положення).

Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції) (п.51 Положення).

Також, відповідно до постанови НБУ від 29.07.2022 № 163 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» остання регулює здійснення платіжних операцій як банками, так і небанківськими надавачами платіжних послуг.

Так, надавач платіжних послуг приймає до виконання платіжну інструкцію/зведену платіжну інструкцію платника без обмеження її мінімальної або максимальної суми, крім випадків, передбачених законодавством України або правилами платіжної системи (п.8 Інструкції).

Платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача (п.37 Інструкції).

Інформація про прийняття до виконання платіжної інструкції на вимогу платника повинна бути надана надавачем платіжних послуг платника як документ (квитанція) (п.37-3 Інструкції).

З кумулятивного аналізу приписів указаних нормативно-правових актів випливає, що, надаючи кошти в кредит, юридична особа (кредитор) зменшує цим свої активи. При цьому виникла дебіторська заборгованість також відображається в бухгалтерському обліку підприємства. Перерахування кредитних коштів здійснюється банком (небанківським надавачем платіжних послуг) на підставі платіжних інструкцій (доручень) кредитора, де вказується, зокрема, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру.

Натомість позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт зменшення активів первісного кредитора (перерахування саме з його банківських рахунків або видачу готівки з каси, яка належала первісному кредитору) та зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача.

З документів, наданих позивачем, не виключається поза розумним сумнівом ймовірність зарахування цих коштів на банківський картковий рахунок відповідача іншою фізичною або юридичною особою за дорученням кредитора або без такого з будь-яких інших підстав через платіжну платформу «PAYWAY1». Відтак, належність зарахованих коштів в сумі 8100 грн первісному кредитору, як і підтвердження належності ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги як позивачу у цій справі, не доведено.

Щодо належного розрахунку розміру заборгованості

Як установлено під час судового розгляду, позивачем до суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) у поєднанні із застосовуванням конкретної процентної ставки, коштів, які були сплачені позичальником та дату їх сплати, що надасть суду можливість підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, перевірити правильність зарахування сплачених сум на погашення тіла кредиту/процентів.

Щодо договорів факторингу

Як установлено судом, на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором по ланцюгу факторів, представником позивача до матеріалів справи долучено договір факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024, укладений між ТОВ «Качай Гроші» (клієнт) та ТОВ ««Макс Кредит» (фактор). Ціну продажу заборгованості в договорі факторингу визначено в сумі 39720725,08 грн (п.3.1. договору). Документів, які підтверджували б факт оплати, не надано.

Водночас, умовами вказаного договору факторингу визначено дату відступлення права вимоги робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому передачі реєстру боржників (розділ 1 договору).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Отже договір факторингу є оплатним. Ціна продажу права вимоги є істотною умовою будь-якого договору факторингу. Отже надання документів, які підтверджували б оплату за договором факторингу, є обов`язковим у справах цієї категорії. Інше нівелювало б саму суть договору факторингу як оплатного договору.

Водночас передачу документації на підтвердження права вимоги до окремо визначених боржників поставлено в залежність від оплати за вказаним договором факторингу (п.4.2.2. договору). Отже, надання документів про оплату права вимоги за вказаним договором факторингу, є підтвердженням виконання умов договору та підставності отримання документів в оригіналах фактором відносно боргу відповідача.

Оскільки цих документів не надано до суду, відтак позивачем не підтверджено факт передачі права вимоги від первісного кредитора (ТОВ «Качай Гроші») до фактора (ТОВ «Макс Кредит»).

З урахуванням викладеного, суд, виявивши відсутність достатніх доказів на підтвердження факту передачі права вимоги в одній із ланок ланцюга факторів, кваліфікує подальше відчуження права вимоги від ТОВ ««Макс Кредит» до ТОВ «ФК«Ейс»як вчинене за межами правосуб`єктності.

Водночас, суд відхиляє посилання представника відповідача за первісним позовом про недоведеність здійснення повідомлення фактором боржника про відступлення права вимоги. Указані доводи були б слушними у разі виконання відповідачем свого обов`язку з погашення заборгованості (повністю або частково) первісному кредиту замість факторів. Указані обставини у цій справі відсутні.

Щодо надання оригіналів доказів

Ухвалою суду від 03.04.2025 у позивача ТОВ «ФК«Ейс» тапервісного кредитораТОВ «Качай Гроші» витребувано в оригіналах, зокрема, кредитний договір № 00-10617832 від 17.12.2023, який укладався в електронній формі, для його огляду в судовому засіданні, оскільки відповідачем ставиться під сумнів належне укладення цього договору.

Згідно з приписами ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.2-5 ст.100 ЦПК України).

Перевірка факту підписання електронного документу за допомогою електронного цифрового підпису може бути проведена в судовому засіданні за допомогою сервісу Центрального засвідчувального органу (ЦЗО) за посиланням: https://czo.gov.ua/verify, з метою верифікації (підтвердження) дійсності сертифікатів підписувачів, часу підписання договору, цілісності документа (чи змінювався після підпису), ідентифікуючих даних підписувачів (прізвища, ім`я по батькові, посада, підприємство тощо).

Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору №00-10617832 від 17.12.2023, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення, у суду відсутні підстави визнати як допустимий доказ його паперову копію на підтвердження факту надання кредиту первісним кредитором відповідачеві.

Щодо зустрічних позовних вимог

Відповідно до умов кредитного договору №00-10617832 від 17.12.2023 (п.1.5. договору) та паспорту споживчого кредиту передбачено сплату споживачем одноразової комісії у розмірі 10% від суми кредиту, але не зазначається за що саме. Здійснення розрахунково-касового обслуговування та ведення кредитної справи включається до обсягу наданих послуг у виді кредитування та здійснюється кредитором на свою користь. Відтак стягнення за це додаткових коштів у виді комісії є порушенням прав споживача.

Зокрема, в кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських та інших послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитором встановлена комісія, а тому положення кредитного договору та паспорту споживчого кредиту щодо обов`язку позичальника сплачувати одноразову комісію є нікчемними відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічних висновків за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №204/224/21 (постанова від 06.11.2023).

Водночас, оскільки нікчемність договору або його частини визначається в силу закону, установивши нікчемність окремих умов договору, суд зазначає про це в мотивувальній частині рішення, без визначення цього в його резолютивній частині у виді задоволення як окремої позовної вимоги.

Також суд не вбачає підстав для задоволення іншої зустрічної позовної вимог щодо встановлення факту невиникнення прав кредитора у ТОВ «Качай Гроші» по договору кредитної лінії № 00-10617832 від 17.12.2023 щодо ОСОБА_1 внаслідок невидачі коштів по ньому кредитодавцем, оскільки відповідачем за цією позовною вимогою визначено ТОВ «Качай Гроші», водночас у зустрічному позові останнє зазначено як «інша особа» і до участі у справі як відповідач не залучалося. Водночас аналогічні позовні вимоги до ТОВ «ФК «Ейс» не пред`являлися. Відтак відсутні підстави для задоволення зустрічного позову в цілому.

Разом з цим, суд відхиляє посилання позивача за первісним позовом на Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Качай Гроші» за 2023 рік, оскільки позивачем не доведено, що саме з цією редакцією Правил відповідач був ознайомлений під час підписання кредитного договору.

Аналогічних висновків щодо належного ознайомлення з електронними документами на сайті кредитодавця за подібних правовідносин дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 (постанова від 03.07.2019).

Висновки суду

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності судового розгляду суд доходить висновку, що позивачем за первісним позовом не доведено перед судом належними на допустимими доказами факт надання кредиту первісним кредитором відповідачу та перехід права вимоги від клієнта (первісного кредитора) до фактора (позивача) по ланцюгу факторів відносно відповідача.

Указані обставини обумовлюють необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі. Також суд відхиляє позовні вимоги за зустрічним позовом з мотивів, викладених вище.

Іншого перед судом не доведено.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, рішення від 10.02.2010).

Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відноситься до предмету спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, указаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмету спору.

Щодо судових витрат

За приписами ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки первісний та зустрічний позови не підлягають до задоволення, судові витрати позивача та відповідача за первісним та зустрічним позовами не компенсуються.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» про визнання умов кредитного договору нікчемними та встановлення факту невиникнення прав кредитора відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К. А. Цирфа