Рішення від 30.01.2025 по справі 366/3538/23

Справа № 366/3538/23

Провадження № 2/366/32/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 січня 2025 року Іванківський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Гончарука О.П.,

при секретарі Іванової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в смт. Іванків Київської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 13) в інтересах Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд. 1) до Вишгородської районної державної адміністрації (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури (даліПозивач) в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації (даліПозивач 1) звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації (далі Відповідач 1), ОСОБА_1 (даліВідповідач 2), ОСОБА_2 (даліВідповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (даліТретя особа) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 30.12.2008 № 1617 «Про затвердження проекту відведення та передачу земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність громадян, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 4 га на території Кухарської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЛ № 350778 на право власності на земельну ділянку площею 2 з кадастровим номером 3222081900:03:001:0014.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЛ № 350779 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222081900:03:001:0015.

Однак, за матеріалами лісовпорядкування 2001 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081900:03:001:0014 та 3222081900:03:001:0015 є земельними ділянками лісогосподарського призначення, які розташовані в 37 кварталі Оливського лісництва Іванківського державного агролісгоспу.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів 2019 року вказані земельні ділянки є земельними ділянками лісогосподарського призначення, які розташовані в 16 кварталі Оливського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Право постійного користування ДП «СЛП «Київоблагроліс» землями лісогосподарського призначення 16 кварталу (37 кварталу за матеріалами лісовпорядкування 2001 року) Оливського лісництва, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Таким чином, спірні земельні ділянки передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» без виключення їх з Державного лісового фонду України.

Згідно з інформацією ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 19.12.2019 № 385 та від 29.08.2023 № 275 спірні земельні ділянки є земельними ділянками лісогосподарського призначення, які за матеріалами лісовпорядкування 2001 року розташовані у 37 кварталі Оливського лісництва, а за матеріалами лісовпорядкування 2019 року у 10, 15 виділах 16 кварталу Оливського лісництва.

Факт розташування спірних земельних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення державної власності підтверджується інформаціями ВО «Укрдержліспроект» від 02.12.2019 № 691, від 18.08.2023 № 780 та доданими до них фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Оливського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», відповідно до яких, спірні земельні ділянки розташовані в межах земель кварталу 16 кварталу (37 кварталу за матеріалами лісовпорядкування 2001 року) Оливського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Вищевказана інформація ВО «Укрдержліспроект» у повній мірі відповідає даним планово-картографічних матеріалів і Проектів організації та розвитку лісового господарства.

При цьому позиція, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15 від 24.12.2014 y справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс 14, а також у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, які в силу ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими до врахування всіма судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином інформація, надана ВО «Укрдержліспроект» щодо факту накладення спірної земельної ділянки на лісові ділянки с належним та допустимим доказом.

Згідно з ч. 7. ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Отже, рішення про вилучення земельних ділянок за погодженням із землекористувачем має право приймати відповідний орган державної влади, який в силу вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, вилучення земельних лісових ділянок площею понад 1 гектар із постійного користування спеціалізованих лісогосподарських підприємств для нелісогосподарських потреб, які перебувають за межами населених пунктів Вишгородського району та передача їх у власність відносилось до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось (Лист секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.03.2020 № 10453/0/2-20).

Крім того, ст. 57 Лісового кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Отже, процедура вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення потребує обов`язкового погодженням органу з питань лісового господарства.

Аналогічна правова позиція, щодо погодженням органу з питань лісового господарства зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, наведена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2013 у справі № 6-13цс13 та від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Однак, погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення не надавались.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства листом від 20.12.2019 № 04-48/2461 повідомило, що не надавало погоджень на вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок.

Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації погоджень на вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не надавалось (лист від 18.12.2019

№ 05.1-02.2.09/6891/4820).

ДП «СЛП «Київоблагроліс» погодження чи згоди на вилучення або припинення права постійного користування та зміну цільового призначення не надавало (лист від 19.12.2019 № 385).

Окрім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Позивач посилається на те, що ним обрано вірний спосіб захисту, а саме - пред`явлення до суду негаторного позову, оскільки уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та передачу її у приватну власність не приймалось, відтак право власника, постійного користувача та дійсного володільця спірними земельними ділянками до цього часу у законний спосіб не припинене, що вказує на те, що право власності спірними земельними ділянками у відповідача, в силу законодавчо встановлених обмежень на оборот земель лісогосподарського призначення, не виникло.

На підставі викладеного, прокурор в інтересах держави в особі Київської області державної адміністрації звертається до суду з позовом та просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 30.12.2008 № 1617 в частині відведення у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 4 га;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним державного акту серії ЯЛ № 350778 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222081900:03:001:0014;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним державного акту серії ЯЛ № 350779 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222081900:03:001:0015;

- усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222081900:03:001:0014 від ОСОБА_2 , земельної ділянки з кадастровим номером 3222081900:03:001:0015 від ОСОБА_1 ;

- судові витрати стягнути з відповідачів.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 23 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

30 січня 2025 року до суду від прокурора надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Представник Київської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Представник Вишгородської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Третя особа ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини не явки суду не повідомлені.

Оскільки відповідачі про розгляд справи повідомлялися належним чином, відзив на позовну заяву не подали та не повідомили причини його неподання, а також те, що сторона позивача не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, про що свідчить відповідна заява, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 30.12.2008

№ 1617 «Про затвердження проекту відведення та передачу земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність громадян, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 4 га на території Кухарської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЛ № 350778 на право власності на земельну ділянку площею 2 з кадастровим номером 3222081900:03:001:0014.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЛ № 350779 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222081900:03:001:0015.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЛК України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Встановлено, що рішенням Іванківської районної ради Київської області № 11/109 від 21.11.2000 «Про передачу лісів реформованих сільськогосподарських підприємств у постійне користування Іванківському міжлісгоспу» вирішено пропонувати Київській обласній раді передати ліси реформованих сільськогосподарських підприємств площею 19401,5 га у постійне користування Іванківському між лісгоспу асоціації «Київагроліс».

Рішенням сесії Київської обласної ради від 25.01.2001 року №264-15-23 «Про землі лісового фонду Київської області, що вивільнені внаслідок реформованих колективних сільськогосподарських підприємств», вирішено:

- уповноважити (делегувати повноваження) районні ради Київської області протягом 2001 року вирішувати питання щодо надання земель лісового фонду, які знаходяться за межами населених пунктів і вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, у тимчасове користування для спеціального використання на умовах оренди строком до 19 років спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, згідно з додатком до зазначеного рішення;

- рекомендовано Київському державному лісогосподарському об`єднанню «Київліс» та Іванківському державному агролісогосподарському підприємству головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації забезпечити оформлення у встановленому порядку оренди зазначених земель.

Згідно з додатком до вказаного рішення, Іванківському державному агролісогосподарському підприємству надано у тимчасове користування в межах Іванківського району 19401,5 га земель (що відповідає рішенню Іванківської районної ради).

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Правова позиція, про те, шо планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 № 6-50цс15.

Аналогічна правова позиція щодо підтвердження наявності права постійного користування лісовими ділянками спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування викладена Верховним Судом у постановах від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14, від 09.06.2021 у справі № 369/16416/18, від 16.06.2021 у справі № 359/11910/14, від 24.11.2021 у справі № 369/16317/18, від 31.03.2021 № 360/1998/18, від 16.08.2023 № 488/2812/17.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2001 року, які погоджені Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затверджені обласним управлінням сільського господарства землі лісогосподарського призначення 37 кварталу Оливського лісництва перебувають у постійному користуванні Іванківського державного агролісгоспу (правонаступником якого є ДП «СЛП «Київоблагроліс»).

У подальшому, при проведенні лісовпорядкування змінилась нумерація кварталів та виділів.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2019 року, які затверджені Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства землі лісогосподарського призначення 16 кварталу Оливського лісництва перебувають у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Згідно з листами ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 19.12.2019 № 385 та від 29.08.2023 № 275 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081900:03:001:0014 та 3222081900:03:001:0015 є земельними ділянками лісогосподарського призначення, які за матеріалами лісовпорядкування 2001 року розташовані у 37 кварталі Оливського лісництва, а за матеріалами лісовпорядкування 2019 року у 10, 15 виділах 16 кварталу Оливського лісництва.

Факт розташування спірних земельних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення державної власності підтверджується інформаціями ВО «Укрдержліспроект» від 02.12.2019 № 691, від 18.08.2023 № 780 та доданими до них фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів Оливського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», відповідно до яких, спірні земельні ділянки розташовані в межах земель кварталу 16 кварталу (37 кварталу за матеріалами лісовпорядкування 2001 року) Оливського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Відповідно до вказаної інформації земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081900:03:001:0014 та 3222081900:03:001:0015 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення Оливського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».

Висновок про те, що листи ВО «Укрдержліспроект» з інформацією про запитувані земельні ділянки є належними, допустимими доказами, висловлено Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі

№ 361/6829/16.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

За приписами ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Однак, право постійного користування на спірні земельні ділянки не припинялось в установленому законом порядку, підприємство згоди на їх вилучення, передачу у власність чи в оренду не надавало та не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно земельних ділянок чи зміни їх цільового призначення.

За інформацією ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 19.12.2019 № 385 погодження чи згоди на вилучення або припинення права постійного користування та зміну цільового призначення підприємство не надавало.

Згідно, ч. ч. 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 7. ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Отже, рішення про вилучення земельних ділянок за погодженням із землекористувачем має право приймати відповідний орган державної влади, який в силу вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, вилучення земельних лісових ділянок площею понад 1 гектар із постійного користування спеціалізованих лісогосподарських підприємств для нелісогосподарських потреб, які перебувають за межами населених пунктів Вишгородського району та передача їх у власність відносилось до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Однак, Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не приймалось (Лист секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.03.2020 № 10453/0/2-20).

Статтею 57 Лісового кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Частинами 2 та 4 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Отже, процедура вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення потребує обов`язкового погодженням органу з питань лісового господарства.

Аналогічна правова позиція, щодо погодженням органу з питань лісового господарства зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, наведена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2013 у справі № 6-13цс13 та від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15.

Однак, погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення не надавались.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства листом від 20.12.2019 № 04-48/2461 повідомило, що не надавало погоджень на вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок.

Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації погоджень на вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок не надавалось (лист від 18.12.2019

№ 05.1-02.2.09/6891/4820).

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов).

Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа ним, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У частинах другій і третій статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23) та від 06 червня 2024 року у справі № 372/2456/21 (провадження № 61-235св24) Верховний Суд зробив висновок, що при частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081900:03:001:0014 та 3222081900:03:001:0015 частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного лісогосподарського підприємства в кварталі 16 Оливського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором обрано належний спосіб захисту.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно з ч. 1ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно дост.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено обставини, наведені у позовні заяві.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

На підставі п.1 ч.2ст. 141 ЦПК необхідно стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір, сплачений прокурором під час звернення до суду з позовною заявою

(всього - 10 736 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-13,76-81,141,263-265,268,273,354 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області (07301, Київська область,

м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 13) в інтересах Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл.. Лесі Українки, буд. 1) до Вишгородської районної державної адміністрації (07300, Київська область,

м. Вишгород, пл. Шевченка, буд. 1), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 24) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 30.12.2008 № 1617 в частині відведення у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 4 га.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним державного акту серії ЯЛ № 350778 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222081900:03:001:0014.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсним державного акту серії ЯЛ № 350779 на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222081900:03:001:0015.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельної ділянки з кадастровим номером 3222081900:03:001:0014 від ОСОБА_2 , земельної ділянки з кадастровим номером 3222081900:03:001:0015 від ОСОБА_1 .

Стягнути солідарно з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Іванківського районного суду Київської області може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.П. Гончарук