Постанова від 11.06.2025 по справі 11/б-664

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р. Справа №11/Б-664

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

суддіГалушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича б/н від 02.05.2025 (вх.ЗАГС №01-05/1332/25 від 02.05.2025)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 (суддя Боровець Я.Я., повну ухвалу складено 25.04.2025) про відмову у визнанні поточних грошових вимог відносно боржника ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" (вх. №7119 від 13.09.2024)

у справі №11/Б-664

за заявою кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3, м.Тернопіль

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", вул. Шевченка, 3, м. Теребовля, Тернопільська область

про банкрутство

за участю представників:

від скаржника: арбітражний керуючий Окряк А.В.

від інших учасників: не з`явилися

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 у справі №11/Б-664 у задоволенні заяви арбітражного керуючого Окряка А.В. про визнання поточних грошових вимог відносно боржника ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» (вх. №7119 від 13.09.2024) у справі №11/Б-664 відмовлено; відхилено кредиторські грошові вимоги арбітражного керуючого Окряка А.В. про визнання поточних грошових вимог відносно боржника ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» в сумі 898 661,25 грн заборгованості та у сумі 6056,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, арбітражний керуючий Окряк А.В. звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким: визнати грошові вимоги арбітражного керуючого Окряка А.В. до боржника ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» в розмірі 826 383,00 грн. заборгованості з виплати основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 до 24.07.2024; визнати грошові вимоги арбітражного керуючого Окряка А.В. до боржника ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» в розмірі 72 278,25 грн. заборгованості з виплати основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» станом на 24.07.2024; включити до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» грошові вимоги арбітражного керуючого Окряка А.В. загальною сумою 898 661,25 грн., черговість погашення - перша черга; судовий збір, сплачений арбітражним керуючим Окряком А.В., включити до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас», черговість погашення перша черга.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2025, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 06.06.2025, призначено розгляд справи на 11.06.2025.

В судовому засіданні 11.06.2025 скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржену ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги арбітражного керуючого Окряка А.В. до боржника.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції, короткий зміст оскарженої ухвали

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №11/Б-664 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас».

Провадження у справі №11/Б-664 порушено ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2005.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2018 припинено процедуру розпорядження майном ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Окряка А.В.; ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Окряка А.В.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.11.2020 встановлено основну грошову винагороду арбітражному керуючому Окряку А.В. за виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» у справі №11/Б-664 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень з 14.06.2018.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2023 у справі №11/Б-664 у задоволенні скарги ТзОВ Фірма «АГРО» ЛТД на дії та бездіяльність ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» арбітражного керуючого Окряка А.В. (вх. №3861) у справі №11/Б-664 відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 вимоги апеляційної скарги ТзОВ Фірма «АГРО» ЛТД задоволено частково, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.09.2023 у справі №11/Б-664 скасовано та прийнято нове рішення, яким ТзОВ Фірма «АГРО» ЛТД на дії та бездіяльність ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» арбітражного керуючого Окряка А.В. задоволено частково, відсторонено арбітражного керуючого Окряка А.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас», обов`язки ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» до призначення судом першої інстанції ліквідатора у встановленому законом порядку покладено на арбітражного керуючого Окряка А.В.

14.05.2024 арбітражний керуючий Окряк А.В. звернувся до суду щодо затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» арбітражного керуючого Окряка А.В. за період з 01.07.2018 до 01.05.2024 та звіту від 06.05.2024 про використання коштів боржника (вх. №3851).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 затверджено звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 до 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн.; прийнято звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про використання коштів банкрута ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» у справі №11/Б-664 у сумі 169 685,11 грн до відома.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 апеляційну скаргу ТзОВ Фірма «Агро» задоволено частково, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 у справі №11/Б-664 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі № 11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 по 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким затверджено частково звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 до 01.05.2024 у сумі 430 059,90 грн., в решті вимог про нарахування та виплату грошової винагороди відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2024 прийнято до відома проміжний звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про хід ліквідаційної процедури банкрута станом на 07.05.2024 у справі №11/Б-664, відсторонено арбітражного керуючого Окряка А.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі №11/Б-664, призначено ліквідатором у справі №11/Б-664 арбітражного керуючого Опришка О.З.

13.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх.№7119) про визнання поточних грошових вимог до боржника ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас».

Вимоги заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 виконував у справі про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» повноваження розпорядника майна та ліквідатора банкрута, а тому відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства йому належить до виплати основна грошова винагорода.

До заяви додано: акти прийому-передачі печаток та правоустановчих документів ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» від 21.06.2018 та від 24.07.2024; акти інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами; реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас»; розрахунок нарахування винагороди ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 до 01.06.2024.

Відповідно до звіту про результати розгляду кредиторських грошових вимог (вх. №271 від 10.01.2025) ліквідатор Опришко О.З. кредиторські (поточні) грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника не визнав.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу від 13.02.2025 про відмову у визнанні поточних грошових вимог ОСОБА_2 до боржника, дійшов висновку про те, що вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов`язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів, порядок їх вирішення, визначений Кодексом України з процедур банкрутства.

Узагальнені доводи апелянта

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржену ухвалу постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог, при цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку;

- згідно із ст.39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом;

- у статті 59 КУзПБ наведено наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури;

- поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство, проведення ліквідаційної процедури і до затвердження звіту ліквідатора;

- після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені ч.1 ст.59 КУзПБ;

- постановою від 14.06.2018 Господарського суду Тернопільської області у цій справі ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Окряка А.В.; ухвалою суду від 26.11.2020 встановлено основну грошову винагороду арбітражному керуючому Окряку А.В. за виконання ним повноважень ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць з 14.06.2018; ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято рішення відсторонити арбітражного керуючого Окряка А.В. від виконання обов`язків ліквідатора, ліквідатором у справі призначити арбітражного керуючого Опришка О.З.; на виконання ухвали від 17.06.2024 арбітражний керуючий Окряк А.В. провів інвентаризацію майна та майнових активів ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» станом на 01.07.2024 та здійснив 24.07.2024 передачу арбітражному керуючому Опришку О.З. по актах прийому-передачі документів банкрута, крім того, 29.07.2024 надіслав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи інвентаризації майна та майнових активів банкрута станом на 01.07.2024 та акти прийому-передачі від 24.07.2024 документів;

- представники кредиторів СП «Тристалко» у формі ТзОВ, ПрАТ «Тернопіль-готель», ТзОВ «Ліском-Шпон», починаючи з 2021 року майже на чотири роки заблокували роботу щодо проведення ліквідаційної процедури шляхом заборони продажу майна ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас», арбітражний керуючий Окряк А.В. протягом ліквідаційної процедури починаючи з 18 червня 2018 року до 24 липня 2024 року здійснював заходи щодо утримання, збереження ліквідаційної маси та підготовки до реалізації;

- відповідно до матеріалів інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" станом на 01.07.2018 заборгованість перед арбітражним керуючим Окряком А.В. за виконання повноважень розпорядника майна ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас" становила 100 815,35 грн.;

- кошти, отримані від реалізації майна в ході ліквідаційної процедури в розмірі 169 685, 11 грн. станом на 24.07.2024 направлені: - на виплату заборгованості по заробітній платі задіяним працівникам 133 108,01 грн.; на виплату заборгованості по оплаті послуг розпорядника майна 28 537,10 грн.; на виплату·заборгованості по оплаті послуг ліквідатора - 0,00 грн.; на відшкодування господарських витрат на проведення ліквідаційної процедури 8040,00 грн;

- заборгованість станом 24.07.2024 перед арбітражним керуючим Окряком А.В. за виконання повноважень розпорядника майна боржника становить 72 278,25 грн. і ця заборгованість відображена в реєстрі вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", які є в матеріалах справи;

- відповідно до ухвали від 17.06.2024 Господарського суду Тернопільської області у справі №11/Б-664 арбітражний керуючий Окряк А.В. втратив статус учасника у справі про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас»;

- на момент подання заяви про визнання поточним кредитором у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» та визнання грошових вимог арбітражного керуючого Окряка А.В. до боржника, арбітражний керуючий Окряк А.В. не мав статусу учасника провадження, однак мав непогашену заборгованість з оплати послуг як розпорядник майна та як ліквідатор в розмірі 898 661,25грн.;

- системний аналіз положень статей 39, 45, 60, 64 КУзПБ свідчить, що наявність кредиторських вимог (заборгованості з оплати послуг) арбітражного керуючого Окряка А.В. до боржника ВАТ "Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас", саме по собі не є підставою для набуття правомочностей поточного кредитора в ліквідаційній процедурі боржника, а отже, і для гарантованого задоволення таких вимог у ліквідаційній процедурі, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, а саме ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону статей 39, 60 КУзПБ, саме тому позивач у справі за позовом з поточними майновими (грошовими) вимогами до боржника, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову, або стягувач за судовим рішенням у такій справі для задоволення поточних вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 60 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу поточного кредитора до боржника, що може бути задоволена в ліквідаційній процедурі;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц виснувала, що визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог;

- в оскарженій ухвалі суд зробив хибний висновок про те, що вимоги щодо сплати грошової винагороди не є грошовим зобов`язанням боржника перед кредитором, а мають свій окремий, відмінний від розгляду вимог кредиторів, порядок їх вирішення, визначений КУзПБ;

- відповідно до приписів статей 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі, законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно;

- арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до посадової особи підприємства-боржника; арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду; право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (ч.1, ч.2 ст.10, ч.1, ч.2 ст.30 КУзПБ); право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч.7 ст.43 Конституції України);

- ухвала суду про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого носить правовстановлюючий характер для подальшого використання її приписів арбітражним керуючим при поданні заяви для затвердження звіту про оплату послуг;

- приймаючи справу за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з`ясовує питання щодо заявлення позивачем кредиторських вимог в порядку частини першої статті 45 КУзПБ та, якщо таке право ним не реалізоване, призначає справу позовного провадження до розгляду за правилами ГПК України в межах справи про банкрутство відповідача;

- основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети;

- за загальним правилом, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/1965/13);

- лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України) (див. висновки, викладені у пункті 56.16 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19);

- тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 КУзПБ дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов`язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом;

- оскільки грошові вимоги кредиторів у розумінні статті 1 КУзПБ не тотожні позовним грошовим вимогам (предмет позову) до боржника, які підлягають розгляду в порядку статті 7 КУзПБ, суд не може на власний розсуд трансформувати позовні вимоги у вимоги до кредиторів, що подаються відповідно до статті 45 КУзПБ;

- лише з набуттям особою статусу кредитора на підставі ухвали господарського суду про визнання його грошових вимог до боржника відповідно до частини шостої статті 45 КУзПБ така особа наділяється повним обсягом процесуальної дієздатності як учасник (сторона) справи про банкрутство, у тому числі щодо оскарження судових рішень у такій справі, таким чином, природа майнових вимог до боржника (конкурсні, забезпечені або поточні) не змінює встановленого ГПК України та КУзПБ порядку розгляду справи з такими вимогами, що надійшла до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство;

- законодавцем розмежовано процедури розгляду поточних кредиторських вимог, що здійснюються (1) у разі спору між кредитором і боржником до визнання останнього банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури - із застосуванням процесуальних правил ГПК України для позовного провадження та (2) після визнання банкрутом - визнання/відхилення судом грошових вимог поточних кредиторів у порядку КУзПБ;

- задоволення вимог поточних кредиторів у ліквідаційній процедурі спеціальний закон безальтернативно пов`язав із дотриманням процедури заявлення кредиторами цих вимог та визнання їх судом відповідно до статті 60 КУзПБ;

- позивач у справі за позовом з поточними майновими (грошовими) вимогами до боржника, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову, або стягувач за судовим рішенням у такій справі для задоволення поточних вимог після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 60 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу поточного кредитора до боржника, що може бути задоволена в ліквідаційній процедурі;

- Господарський суд Тернопільської області при винесені ухвали від 13.02.2025 у справі №11/Б-664 невірно застосував норми матеріального права, а саме частин 1, 2, 4 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства та фактично порушив норми статей 22, 43 Конституції України, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи про банкрутство у встановлений судом строк не скористались. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Встановлені фактичні обставини справи

У заяві про визнання поточних грошових вимог до боржника арбітражний керуючий Окряк А.В. просить визнати вимоги на суму 898 661,25 грн., які складаються з заборгованості по виплаті основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 до 24.07.2024 в розмірі 826 383,00 грн, та заборгованості по виплаті основної грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» станом на 24.07.2024 в розмірі 72 278,25 грн.

На підтвердження заявлених вимог подано такі документи:

- акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами станом на 01.07.2018;

- акт прийому-передачі печаток та правоустановчих документів ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» від керівника боржника ОСОБА_3 арбітражному керуючому Окряку А.В. від 21.06.2018;

- акт прийому-передачі печаток та правоустановчих документів ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» від арбітражного керуючого Окряка А.В. арбітражному керуючому Опришку О.З. від 24.07.2024;

- реєстр вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» станом на 01.06.2024;

- розрахунок нарахування основної та додаткової винагороди ліквідатора ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» арбітражного керуючого Окряка А.В. за період з 01.07.2018 до 01.06.2024.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до визначення наведеного у ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства поточні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Також відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов`язання (борг) це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Відповідно до ч.5 ст.59 КУзПБ заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 45 цього Кодексу. До заяви з вимогами поточного кредитора застосовуються положення статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.45 КУзПБ заява кредитора, серед іншого, має містити: розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до ч.1 ст.61 КУзПБ до повноважень ліквідатора належить заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими.

Відповідно до ч.4 ст.60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

У спірному випадку арбітражний керуючий, який виконував обов`язки розпорядника майна боржника та ліквідатора банкрута у справі та якого було відсторонено від виконання обов`язків внаслідок задоволення скарги кредитора боржника на дії та бездіяльність ліквідатора, просить визнати грошові вимоги до боржника, які складаються з несплаченої суми грошової винагороди арбітражного керуючого і які він вважає поточними грошовими вимогами.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Так, відповідно до ч.14 ст.39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.

У статті 59 КУзПБ визначено наслідки визнання боржника банкрутом.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Отже, зазначеними нормами встановлено, що поточні вимоги кредитора це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

При цьому, в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.

Натомість, питання сплати грошової винагороди арбітражного керуючого визначено у статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.30 КУзПБ сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Відповідно до ч.5 ст.30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Відповідно до ч.6 ст.30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

За обставинами цієї справи арбітражний керуючий Окряк А.В. звернувся до господарського суду з клопотанням про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2025 звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди за підсумками процедури ліквідації у справі №11/Б-664 про банкрутство ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» за період з 01.07.2018 до 01.05.2024 у сумі 781 996,00 грн. затверджено; прийнято звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про використання коштів банкрута ВАТ «Теребовлянська фабрика ялинкових прикрас» у справі №11/Б-664 у сумі 169 685,11 грн, до відома (вказану ухвалу за результатами апеляційного перегляду було частково скасовано постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та затверджено звіт арбітражного керуючого Окряка А.В. про нарахування та виплату грошової винагороди в розмірі 430 059,90 грн., однак, на момент постановлення оскарженої ухвали 13.02.2025, постанови Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 ще не було ухвалено).

Таким чином, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Окряка А.В. розглянуто господарським судом у порядку, визначеному ст.30 КУзПБ.

Слід зауважити, що не зважаючи на те, що станом на дату постановлення оскарженої ухвали звіт про нарахування та виплату грошової винагороди було затверджено судом першої інстанції в розмірі 781 996,00 грн., арбітражний керуючий просив визнати поточні вимоги до боржника в розмірі 898 661,25 грн.

За змістом ч.3 ст.61 КУзПБ виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом, здійснюються після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого.

При цьому, оплата витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, здійснюється у такому порядку:

у першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора;

у другу чергу виконуються зобов`язання перед особами, які після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надавали кредитування, поставляли сировину, комплектуючі з відстроченням платежу.

Отже, грошова винагорода розпорядника майна та ліквідатора сплачується у порядку, визначеному у ст.30 та ст.61 КУзПБ, і не може бути визнана як поточні грошові вимоги до боржника.

Наведені висновки підтверджуються також тим, що з набуттям статусу кредитора у справі, арбітражний керуючий, якого було відсторонено від участі у справі внаслідок задоволення скарги кредитора на його дії та бездіяльність, отримає процесуальну можливість впливати на хід ліквідаційної процедури шляхом оскарження судових рішень, що не відповідає меті відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Разом з цим, грошова винагорода відстороненого арбітражного керуючого в розмірі, затвердженому господарським судом, підлягає сплаті в порядку, визначеному у ст.61 КУзПБ.

Враховуючи те, що апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права, неповного дослідження обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги арбітражного керуючого Окряка Анатолія Володимировича б/н від 02.05.2025 (вх.ЗАГС №01-05/1332/25 від 02.05.2025) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2025 у справі №11/Б-664 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 23.06.2025.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.