Постанова від 19.06.2025 по справі 920/1497/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2025 р. Справа № 920/1497/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.06.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд»

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024

про відмову в забезпеченні позову

у справі № 920/1497/24 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд»

до Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області

про визнання недійсним рішення та визнання поновленим договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1497/24 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1497/24, 30.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області про відмову в забезпеченні позову від 19.12.2024, клопотання про забезпечення позову задовольнити, накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923887700:04:000:0509, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923897700:05:000:1027, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:04:000:0106, 5923887700:05:000:1034, 5923887700:04:000:0508, які перебувають в оренді згідно договорів оренди та заборонити Путивльській міській раді Конотопського району Сумської області здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаних земельних ділянок на користь інших осіб.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що є підставою для її скасування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.01.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" по справі № 920/1497/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

13.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Сумської області копії матеріалів господарської справи № 920/1497/24, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024.

03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/1497/24.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у зв`язку з перебуванням суддів Сітайло Л.Г. та Андрієнка В.В., які входить до складу колегії суддів та не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/1497/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду справи № 920/1497/24 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/1497/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 та призначено розгляд справи на 27.03.2025.

05.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

25.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: (1) 5923887700:04:000:0712 та 5923887700:04:000:0713 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0509), (2) 5923887700:05:002:0094 та 5923887700:05:002:0095 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1010), (3) 5923887700:05:002:0096 та 5923887700:05:002:0097 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1011), (4) 5923887700:05:002:0098, 5923887700:05:002:0099 та 5923887700:05:002:0100 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1027), (5) 5923887700:04:002:0708 та 5923887700:04:002:0709 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0536), (6) 5923887700:04:002:0106, (7) 5923887700:05:002:0101, 5923887700:05:002:0102 та 5923887700:05:002:0103 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1034), (8) 5923887700:04:002:0710 та 5923887700:05:002:0711 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0508) та заборонити відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаних земельних ділянок на користь третіх осіб.

27.03.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 27.03.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 розгляд справи призначено на 17.04.2025.

17.04.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В. у відпустці.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 № 09.1-08/1016/25 у зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В., які входять до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/1497/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду справи № 920/1497/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

24.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 920/1497/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 та призначено розгляд справи на 15.05.2025.

В судовому засіданні 15.05.2025 оголошувалася перерва до 22.05.2025.

22.05.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 21.05.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 розгляд справи призначено на 19.06.2025.

30.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області надійшли заперечення, в яких наголошує, що земельні ділянки, на які ТОВ "Агріпорт-Норд" просить накласти арешт у заяві від 25.03.2025 не були предметом вимог у справі № 920/1497/24 та предметом розгляду заяви про забезпечення позову від 18.12.2024. Крім того, наголошує, що на момент поділу земельних ділянок з кадастровими номерами: 5923887700:04:000:0509, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923897700:05:000:1027, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:04:000:0106, 5923887700:05:000:1034, 5923887700:04:000:0508 будь-які обмеження чи обтяження встановлено не було, оскільки договори оренди на них припинено 19.12.2024 у зв`язку із закінченням строків дії.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 № 09.1-08/1472/25 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 920/1497/24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 для розгляду справи № 920/1497/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Коробенко Г.П.

19.06.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 920/1497/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1497/24 без змін, з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" (позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Путивльської міської ради Конотопського району Сумської області (відповідач) про (1) визнання протиправним та недійсним рішення 69 сесії Путивльської міської ради 8 скликання від 07.11.2024 за № 2461-МР та (2) визнання поновленими договорів оренди землі № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 9 від 21.12.2010 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами, вважаючи укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі в запропонованих позивачем редакціях.

Одночасно з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить (1) накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923887700:04:000:0509, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923897700:05:000:1027, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:04:000:0106, 5923887700:05:000:1034, 5923887700:04:000:0508, які перебувають в оренді згідно договорів оренди землі № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 9 від 21.12.2010 та (2) заборонити відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаної земельної ділянки на користь інших осіб.

Подану заяву мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки без вжиття заходів забезпечення позову відповідач може здійснити передачу земельних ділянок в користування іншим особам на власний розсуд або розділити їх на менші земельні ділянки, що у майбутньому унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як встановлено судом, предметом спору у справі № 920/1497/24 є (1) визнання протиправним та недійсним рішення 69 сесії Путивльської міської ради 8 скликання від 07.11.2024 за № 2461-МР та (2) визнання поновленими договорів оренди землі № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 9 від 21.12.2010 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами, вважаючи укладеними додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі в запропонованих позивачем редакціях.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок прийняття рішення від 07.11.2024 № 2471-МР Путивльською міською радою Конотопського району Сумської області порушено вимоги конкурентного законодавства під час визначення ставки орендної плати та строку поновлення договорів оренди, а законодавством України не передбачено право відповідача встановлювати різним суб`єктам земельних відносин різні умови розрахунку та ставки оренди за користування землею. За наведених обставин, рішення від 07.11.2024 № 2461-МР суперечить загальним правилам у вигляді нормативно-правового акту щодо порядку визначення розміру орендної плати в межах, визначених в додатку № 1 рішення Путивльської міської ради від 10.07.2020 № 472-МР та Податковим кодексом України, за користування землею.

Тобто, спір у даній справі є немайновим і судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, відповідно в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" подано заяву про забезпечення позову, в якій просить (1) накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923887700:04:000:0509, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923897700:05:000:1027, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:04:000:0106, 5923887700:05:000:1034, 5923887700:04:000:0508, які перебувають в оренді згідно договорів оренди землі № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 9 від 21.12.2010 та (2) заборонити відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаної земельної ділянки на користь інших осіб.

Як зазначає позивач, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки без вжиття заходів забезпечення позову відповідач може здійснити передачу земельних ділянок в користування іншим особам на власний розсуд або розділити їх на менші земельні ділянки, що у майбутньому унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши зміст наведеної статті, суд зазначає, що необхідними елементами обов`язку доказування є: певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення; подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.

Тобто, до надання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог або заперечень, будь-які висловлені особою міркування будуть припущеннями, які не мають під собою жодного доказового значення.

Наведене узгоджується з вимогами процесуального закону щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, колегія суддів наголошує, що на етапі постановлення оскаржуваної ухвали та її апеляційного перегляду не розглядається, не оцінюється та не вирішується питання обґрунтованості позовних вимог та перспектив їх задоволення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань, які б підтверджували ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» у разі задоволення позову за умови невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам здійснювати певні дії.

На переконання суду, накладення арешту на земельні ділянки, виходячи із змісту позовних вимог не відповідає адекватному співвіднесенню виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.

Водночас, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування земельних ділянок на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідні земельні ділянки, тому накладення арешту на земельні ділянки не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 907/268/22.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, подаючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923887700:04:000:0509, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923897700:05:000:1027, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:04:000:0106, 5923887700:05:000:1034, 5923887700:04:000:0508, які перебувають в оренді згідно договорів оренди землі № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 9 від 21.12.2010 та заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаних земельних ділянок на користь інших осіб, не навів обґрунтованості припущення, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Більше того, позовні вимоги у даній справі є похідними відносно права на землю, а забезпечення позову безпосередньо впливає на баланс інтересів сторін, а відтак, колегія суддів дійшла висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки унеможливить володіння, користування та розпорядження ними законним власником.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Північ" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: (1) 5923887700:04:000:0712 та 5923887700:04:000:0713 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0509), (2) 5923887700:05:002:0094 та 5923887700:05:002:0095 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1010), (3) 5923887700:05:002:0096 та 5923887700:05:002:0097 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1011), (4) 5923887700:05:002:0098, 5923887700:05:002:0099 та 5923887700:05:002:0100 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1027), (5) 5923887700:04:000:0708 та 5923887700:04:000:0709 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0536), (6) 5923887700:04:002:0106, (7) 5923887700:05:002:0101, 5923887700:05:002:0102 та 5923887700:05:002:0103 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1034), (8) 5923887700:04:002:0710 та 5923887700:05:002:0711 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0508) та заборону відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаних земельних ділянок на користь третіх осіб колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до положень ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, Путивльською міською радою Сумської області на відповідних засіданнях прийнято рішення про припинення права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5923887700:04:000:0509, 5923887700:05:000:1010, 5923887700:05:000:1011, 5923897700:05:000:1027, 5923887700:04:000:0536, 5923887700:04:000:0106, 5923887700:05:000:1034, 5923887700:04:000:0508 та про надання дозволу на поділ цих земельних ділянок.

Тобто, Путивльська міська рада Сумської області, як власник земельних ділянок, керуючись своїми повноваженнями, які визначені, зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про землеустрій» фактично розпорядилася своїми правомочностями власника щодо спірних земельних ділянок.

Наведені обставини самі по собі не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, позаяк заборона власнику розпоряджатися своєю власністю є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 912/1711/19.

Колегія суддів зазначає, що обрані Товариством з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: (1) 5923887700:04:000:0712 та 5923887700:04:000:0713 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0509), (2) 5923887700:05:002:0094 та 5923887700:05:002:0095 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1010), (3) 5923887700:05:002:0096 та 5923887700:05:002:0097 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1011), (4) 5923887700:05:002:0098, 5923887700:05:002:0099 та 5923887700:05:002:0100 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1027), (5) 5923887700:04:000:0708 та 5923887700:04:000:0709 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0536), (6) 5923887700:04:002:0106, (7) 5923887700:05:002:0101, 5923887700:05:002:0102 та 5923887700:05:002:0103 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:05:000:1034), (8) 5923887700:04:002:0710 та 5923887700:05:002:0711 (утворились внаслідок поділу земельної ділянки 5923887700:04:000:0508) та заборону відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, відчуження чи передачі в користування вказаних земельних ділянок на користь третіх осіб не співмірні з пред`явленими позовними вимогами у даній справі, не були предметом розгляду заяви про забезпечення позову, за результатами якої судом першої інстанції винесено ухвалу про відмову у забезпеченні позову, яка є предметом апеляційного перегляду, що виключає можливість задоволення розглядуваної заяви.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріпорт-Норд" слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1497/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 19.12.2024 у справі № 920/1497/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. В задоволенні заяви б/н від 25.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріпорт-Норд» про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

5. Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.06.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді С.А. Гончаров

Г.П. Коробенко