Постанова від 23.06.2025 по справі 910/295/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2025 р. Справа № 910/295/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025

у справі № 910/295/25 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т."

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач; ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; Підприємство; апелянт; скаржник;) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.С.Т." (надалі - відповідач; ТОВ "Т.Е.С.Т."; Товариство) про стягнення 2 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно набув грошові кошти за договором № 35.1-14/8.3-00038 від 09.11.2021 про закупівлю, укладеного за спрощеною закупівлею та відмовився їх повертати у позасудовому порядку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 910/295/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки відповідач тільки з 23.04.2022 втратив статус платника податку на додану вартість, а 14.06.2022 позивачем було оплачено надані в квітні послуги, то отримані від позивача кошти в сумі ПДВ - 2 500,00 грн не є надмірно сплаченими, оскільки фактично кошти були сплачені за звітний період, коли відповідач ще був платником ПДВ. Також судом першої інстанції враховано, що з 01.08.2023 ТОВ "Т.Е.С.Т" відновило статус платника податку на додану вартість.

Крім того суд першої інстанції не погодився з позицією позивача щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 2 500,00 грн були перераховані позивачем на підставі договору № 35.1-14/8.3-00038 від 09.11.2021, а відтак - вони були набуті відповідачем на правовій підставі та у спосіб, що був передбачений господарським зобов`язанням.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/295/25 від 18.03.2025 та винести нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з неправильним застосування норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права, і не врахуванням висновків Верховного Суду.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції керувався помилковим висновком, що грошові кошти в сумі 2 500,00 грн були набуті відповідачем на правовій підставі та у спосіб, що був передбачений господарським зобов`язанням (договором № 35.1-14/8.3-00038 від 09.11.2021 про закупівлю, укладеного за спрощеною процедурою). Позивач не погоджується з таким висновком, оскільки в даному випадку, враховуючи зміну податкового статусу відповідача з 23.04.2022, на дату підписання сторонами 30.04.2022 акта наданих послуг за квітень 2022 № 8, була відсутня правова підстава для отримання відповідачем ПДВ в сумі 2 500,00 грн.

Скаржник наголошує, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано статтю 1212 ЦК України та не враховано наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування приписів статті 1212 ЦК України. Окрім того, судом 1-ої інстанції не дотримано принципу «jura novit curia», що є порушенням частини 4 статті 236 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025, апеляційна скарга позивача у справі № 910/295/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 910/295/25, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 10.04.2025 до електронних кабінетів останніх.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.

27.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 08.04.2025, надійшли матеріали справи № 910/295/25.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Т.Е.С.Т" на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено колегією суддів, 09.11.2021 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та ТОВ "Т.Е.С.Т" (виконавець) було укладено договір № 35.1-14/8.3-00038 (скорочено - Договір), предметом якого було надання послуг зв`язку з мережею Інтернет (пункти 1.1.-1.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору виконавець зобов`язався надати замовникові наступні послуги (далі - послуги): послуги провайдерів (зв`язок з мережею Інтернет).

Кількість, ціну послуг та вимоги до надання послуг (технічні/інші характеристики) зазначено в специфікації договору (пункт 1.4. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору сума, визначена у договорі (ціна договору) становить 543 240,00 грн, включаючи ПДВ 20% - 90 540,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться наступним шляхом: Замовник протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акта наданих послуг перераховує на поточний рахунок виконавця 100% ціни фактично наданих послуг.

Відповідно до пункту 5.1. Договору строк надання послуг: цілодобово, початок надання послуг (включення) з 01.01.2022, з підписанням сторонами акта включення, період надання послуг - 36 місяців, починаючи з дати підписання акта включення уповноваженими представниками сторін.

Згідно з пунктом 5.5. Договору виконавець щомісячно складає акт наданих послуг та передає його замовнику до 5-го числа наступного за звітним.

Замовник протягом 10-ти робочих днів з дня отримання акта наданих послуг від виконавця повинен розглянути його. За результатами розгляду замовник має підписати акт наданих послуг або надати вмотивовану відмову в письмовому вигляді від його підписання та прийняття послуг (пункт 5.6. Договору).

Послуги вважаються прийнятими замовником в день підписання сторонами акта наданих послуг (пункт 5.8. Договору).

На виконання умов Договору ТОВ "Т.Е.С.Т" у квітні 2022 року були надані послуги ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на загальну суму 15 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 2 500,00 грн), що підтверджується актом наданих послуг від 30.04.2022 № 8 (надалі - Акт № 8).

Вказаний Акт № 8 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Платіжним дорученням від 14.06.2022 № 2087 позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 15 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 2 500,00 грн) в якості оплати за послуги відповідно до Акта № 8 від 30.04.2022.

Відповідно до пункту 6.3.6. Договору виконавець зобов`язаний надавати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному законодавством України.

Місцевим господарським судом встановлено, що на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду, податкова накладна на суму 15 000,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 2 500,00 грн, відповідачем на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних не подавалась.

Поряд із цим, укладаючи договір від 09.11.2021 № № 35.1-14/8.3-00038, відповідач був платником податку на прибуток на загальних умовах згідно з чинним законодавством України (пункт 12.15. Договору), тому в ціну послуг, передбачених Договором, було включено суму ПДВ.

Після укладення Договору ТОВ "Т.Е.С.Т" змінило систему оподаткування та з 23.04.2022 перейшло на спрощену систему оподаткування платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 2% без ПДВ.

Про перехід на спрощену систему оподаткування відповідач повідомив позивача 12.05.2022 засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення "M.E.Doc" (My Electronic Document, також Medoc, Медок), що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій. розміщеним в програмному забезпеченні "M.E.Doc".

Водночас, обмін електронними документами (листами, повідомленнями) не був передбачений умовами Договору.

Надалі, листом від 06.11.2023 № 03-22-1534 позивач звернувся до відповідача з проханням надати інформацію стосовно причин не реєстрації податкової накладної.

Вказаний лист був отриманий представником відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0830107418590, однак залишений останнім без відповіді.

26.03.2024 ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до ТОВ "Т.Е.С.Т" з вимогою № 35-28/5-44 про відшкодування 2 500,00 грн (сума ПДВ).

Дану вимогу було направлено цінним листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням № 0103333395790 та вручено представнику відповідача 18.04.2024.

02.05.2024 від ТОВ "Т.Е.С.Т" надійшла відповідь № 54 від 24.04.2024 на вимогу № 35-28/5-44, в якій відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для складання та реєстрації податкової накладної за Актом № 8.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення суми ПДВ у розмірі 2 500,00 грн (яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів) та має наслідком безпідставне збагачення відповідача.

З огляду на вказані фактичні обставини цієї справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір.

За ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів / послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Так, позивач вказує, що у зв`язку з нереєстрацією відповідачем податкової накладної, позивач втратив своє право на включення до податкового кредиту суми ПДВ, яка складає 2 500,00 грн.

Суд апеляційної інстанції акцентує, що згідно з пунктом 7.7. Договору, у випадку не реєстрації, несвоєчасної реєстрації та/або призупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, замовник має право застосувати до виконавця захід забезпечення виконання зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - притримання.

При наявності наведених у цьому пункті обставин, сума оплати за надані на умовах Договору послуги зменшується замовником на суму податкового кредиту по кожній не зареєстрованій, несвоєчасно зареєстрованій виконавцем податковій накладній.

Остаточний розрахунок за надані на умовах Договору послуги провадиться після надання виконавцем замовнику зареєстрованої у встановленому чинним законодавством порядку податкової накладної.

Сторони погодили, що застосування замовником до виконавця такого заходу забезпечення виконання зобов`язання не є порушенням з боку замовника умов Договору в частині порядку розрахунків за надані послуги.

У випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх обов`язків (крім обставин непереборної сили), він зобов`язаний компенсувати збитки замовника, що виникнуть у зв`язку з цим. Розмір збитків визначається у відповідності до чинного законодавства України (пункт 7.9. Договору).

Як зазначалося вище, в 2024 році позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування суми ПДВ у розмірі 2 500,00 грн, однак вказана вимога залишена без задоволення, що і стало причиною звернення до господарського суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову наголосив, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. При цьому договірний характер правовідносин сторін виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, з огляду на наведене, судова колегія вважає, що у даному випадку місцевий господарський правильно встановив, що грошові кошти в сумі 2 500,00 грн були перераховані позивачем на підставі Договору, а відтак - вони були набуті відповідачем на правовій підставі та у спосіб, що був передбачений господарським зобов`язанням.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21).

В межах вказаного, суд апеляційної інтенції, по-перше, враховує, що станом на момент здійснення позивачем оплати за Договором на користь відповідача, останнім було фактично повідомлено (12.05.2022) замовника про перехід на спрощену систему оподаткування.

При цьому, таке повідомлення здійснене виконавцем до закінчення строку (30.05.2022) для оплати послуг замовником, визначеного Договором (п. 4.1. Договору).

В той же час, в силу п. 6.3.3. Договору виконавець зобов`язаний відшкодувати замовникові документально підтверджені реальні збитки, зумовлені порушенням умов Договору, відповідно до законодавства України та Договору.

По-друге, за пп. 4 п. 12.5. Договору передбачено можливість внесення змін до вказаного правочину у випадку погодження зміни ціни в договорі про закупівло в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості послуг). Сторони можуть внести зміни до договору у разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості послуг). Предмет закупівлі, кількість (обсяг) та якість послуг не змінюються. Сума договору про закупівлю зменшується пропорційно узгодженому зменшенню ціни, у тому числі у разі зменшення ціни за Послуги. Підставою для зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення може бути належним чином оформлене рішення замовника, лист виконавця, тощо.

За п. 12.2. Договору будь-які зміни та доповнення до цього Договору (крім змін, зазначених в п. 6.2.1, 7.3 та 12.7 цього Договору) можуть бути внесені у випадках, зазначених у цьому Договорі, тільки за домовленістю сторін, оформлюються додатковою угодою до Договору, підписуються повноважними представниками сторін та скріплюються відбитками їх печаток, якщо інше не встановлене Договором або Законом. Зміни і доповнення до Договору є його невід`ємною частиною та набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на можливість внесення сторонами змін до Договору щодо його ціни.

Втім, відсутніми є докази внесення сторонами змін до Договору в межах визначеної його ціни (п. 3.1.).

Протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, зважаючи на підстави та предмет заявленого позову, з огляду на перерахування позивачем грошових коштів в сумі 2 500,00 грн відповідачу саме на підставі Договору та виходячи з узгодженої вартості послуг згідно Акта № 8, судовою колегією критично оцінюються доводи скаржника щодо відсутності правової підстави для отримання відповідачем ПДВ в сумі 2 500,00 грн, а відповідно й про безпідставне не застосування судом попередньої інстанції положень ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з неправильним застосування норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права, і не врахуванням висновків Верховного Суду, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 910/295/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 у справі № 910/295/25 ? залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

4. Справу № 910/295/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков