Постанова від 12.06.2025 по справі 903/991/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року Справа № 903/991/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників:

кредитора (ТзОВ "Спектр-Агро") - Бонтлаб В.В. (адвокат)

боржника - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 02.04.2025 суддею Вороняком А.С. у м. Луцьк (повний текст ухвали складено 07.04.2025) у справі № 903/991/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.03.2025 у справі № 903/991/24 грошові вимоги за заявою ТзОВ "Спектр-Агро" до боржника на суму 4400487, 19 грн - відхилено.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.04.2025 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів ФГ "Гранд-Агро 2019" та визнано, серед іншого, вимоги ТзОВ "Спектр-Агро" в розмірі 2413625, 38 грн, з яких: 102280 грн (судовий збір та авансування винагороди), що підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів та 2311345, 38 грн, що підлягають внесенню до вимоги четвертої черги вимог кредиторів; вимоги ТзОВ "Спектр-Агро" в розмірі 4400487, 19 грн - відхилено.

ТзОВ "Спектр-Агро" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду від 19.03.2025 скасувати в частині відхилення грошових вимог товариства до боржника із додатковими грошовими вимогами та включення його до реєстру кредиторів на загальну суму 4400487, 19 грн; прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання ТзОВ "Спектр-Агро" кредитором боржника із додатковими грошовими вимогами та включення його до реєстру кредиторів на загальну суму 4400487, 19 грн; визнати ТзОВ "Спектр-Агро" кредитором боржника із додатковими кредиторськими вимогами на загальну суму 4400487, 19 грн, як кредитор першої, четвертої та шостої черг у наступному вигляді: сума вимог першої черги - 6056 грн, сума вимог четвертої черги - 2967601, 75 грн, сума вимог шостої черги - 1426829, 44 грн; включити товариство до складу кредиторів боржника із додатковими кредиторськими вимогами на загальну суму 4400487, 19 грн як кредитор першої, четвертої та шостої черг у наступному вигляді: - сума вимог першої черги - 6056 грн, сума вимог четвертої черги - 2967601, 75 грн, сума вимог шостої черги - 1426829, 44 грн; скасувати ухвалу від 02.04.2025 у даній справі в частині п. 2.1. її резолютивної частини та змінити останню шляхом доповнення п. 1 її резолютивної частини пунктом 1.6. наступного змісту: "визнати ТзОВ "Спектр-Агро" кредитором ФГ "Гранд-Агро 2019" із додатковими кредиторськими вимогами на загальну суму 4400487, 19 грн як кредитор вимог першої черги - 6056 грн, вимог четвертої черги - 2967601, 75 грн та вимог шостої черги - 1426829, 44 грн".

Аргументуючи доводи скарги товариство вказало про те, що місцевим господарським судом безпідставно не було враховано норми ГПК України та безпідставно здійснено відступлення від висновків/правових позицій Верховного Суду, про котрі, зокрема, було зазначено скаржником та не враховано відповідних доводів, котрі були наведені Верховним Судом за результатами розгляду аналогічного роду касаційних скарг із врахуванням рішень Європейського Суду з прав людини.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Спектр-Агро" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.04.2025 у справі № 903/991/24; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Учасники провадження правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити.

Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та дату засідання були належним чином повідомлені.

Від представника боржника на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що остання не зможе прийняти участь в судовому засіданні у зв`язку із хворобою.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що в силу ч. ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки ФГ "Гранд-Агро 2019" було належним чином повідомлене про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, приймаючи до уваги ст. ст. 269, 273 ГПК України щодо меж та строків перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заслухавши представника скаржника у судовому засіданні, проаналізувавши наявні докази, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Волинської області суду від 08.01.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ "Гранд-Агро 2019"; визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТзОВ "Спектр-Агро" до боржника на загальну суму 2413625, 38 грн та зобов`язано розпорядника майна включити вимоги до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 102280 грн - вимоги першої черги (судовий збір та авансування винагороди), 2311345, 38 грн - вимоги четвертої черги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном фермерського господарства строком на а 15 місяців (до 08.04.2026); розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О. Здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Гранд-Агро 2019" на офіційному веб-порталі Судової влади України.

13.01.2025 на адресу суду першої інстанції від ТзОВ "Спектр-Агро" надійшла заява про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 4400487, 19 грн, з яких сума вимог першої черги - 6056 грн (витрати по сплаті судового збору за подання даної заяви в межах даної справи), сума вимог четвертої черги - 2967601, 75 грн (712881, 95 грн інфляційних втрат, 2254719, 80 грн 56% річних), сума вимог шостої черги - 1426829, 44 грн (пеня).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.03.2025 грошові вимоги за заявою ТзОВ "Спектр-Агро" до боржника на суму 4400487, 19 грн - відхилено.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.04.2025, серед іншого, визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів ФГ "Гранд-Агро 2019" та визнано, серед іншого, вимоги ТзОВ "Спектр-Агро" в розмірі 2413625, 38 грн, з яких: 102280 грн (судовий збір та авансування винагороди), що підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів та 2311345, 38 грн, що підлягають внесенню до вимоги четвертої черги вимог кредиторів; вимоги ТзОВ "Спектр-Агро" в розмірі 4400487, 19 грн - відхилено.

Статтею 1 КУзПБ встановлено, що кредитор це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу приписів ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 931 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником. Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та ГПК, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного ч. 1 цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного ч. 1 цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Обґрунтовуючи заяву про визнання кредиторських вимог в розмірі 4400487, 19 грн ініціюючий кредитор вказав про те, що 17.03.2021 року між ТзОВ "Спектр-Агро" та ФГ "Гранд-Агро 2019" укладено договір поставки № 69/21-ВЛ, згідно умов якого товариство зобов`язується передати у власність господарства товар, а останнє зобов`язується прийняти товар, оплатити його вартість, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній договором.

У зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням господарством взятого на себе грошового зобов`язання згідно укладеного договору, товариство звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення із ФГ "Гранд-Агро 2019" суми заборгованості у сумі 2051495, 82 грн, пені, відсотки за користування товарним кредитом, штрафу та 56%-річних, розрахованих на суму боргу станом на 23.01.2023.

Рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/87/23 від 31.05.2023 частково задоволено позовні вимоги товариства, зокрема, до ФГ "Гранд-Агро 2019" про стягнення суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до умови чинного законодавства України та погоджених умов договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021.

У жовтні 2023 року господарством було перераховано товариство грошові кошти у загальному розмірі 100000 гривень, що підтверджується наявними у справі платіжними документами. Відтак, ФГ "Гранд-Агро 2019", згідно платіжних інструкцій № 481 від 17.10.2023 та № 483 від 18.10.2023 було погашено судові витрати та частково нараховані відсотки за користування товарним кредитом, при цьому основна заборгованість залишилась не змінною/не погашеною.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області від 14.11.2023 відкрито виконавче провадження № 73330718 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.10.2023 № 903/87/2323-1 про стягнення із ФГ "Гранд-Агро 2019" на користь ТзОВ "Спектр-Агро" заборгованості у залишковому розмірі 2281345, 38 грн.

Однак, фермерське господарство свої зобов`язання згідно рішення Господарського суду Волинської області по справі № 903/87/23 від 31.05.2023, яке набрало законної сили, в тому числі й згідно договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021, не виконало.

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області по справі № 903/87/23 від 31.05.2023, враховуючи наявність зі сторони боржника прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахування передбачених згідно договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 та законом відповідні нарахування на вказану вище суму заборгованість в сумі 2051495, 82 грн обмежились (в подальшому не були застосовані заявником у позовних провадженнях) відповідним нарахуванням та датою як 23.01.2023. Окрім того, згідно вказаного рішення, нарахування передбачених згідно договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 та законом відповідні нарахування інфляційних втрат на вказану вище суму заборгованості в період із травня 2022 року не були вжиті та/або застосовані заявником у позовному провадженні в межах справи № 903/87/23.

Суд зазначає, що статтею 509 ЦК України встановлено, що в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відтак, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Норма вказаної статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 договору поставки сторони обумовили, що у випадках порушення його умов, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: а) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання; б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання; в) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено, що додатковою угодою від 30.11.2021 до договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021, сторонами змінено п. 7.2 договору, зокрема, редакцію підпункту "в" викладено в наступній редакції: "сплачує на користь постачальника 56 (п`ятдесят шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України)".

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер. Нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання повній правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Разом з тим, стаття 625 ЦК України надає можливість сторонам договору щодо боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового оборогу, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Як вже зазначено вище, підпунктом "в" п. 7.2. договору сторони погодили інший розмір процентів з простроченої суми, а саме 56%.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Керуючись ст. 259 ЦК України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки з дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 7.3. договору). Господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар та штрафним санкціям - до їх повного виконання (п. 5.1. договору).

З огляду на викладене, у товариства існує право вимоги щодо нарахування пені та 56% річних за період із 24.01.2023, а також інфляційних втрат із травня 2022 року по 07.01.2024, як дата, котра передує введенню мораторію у даній справі на нарахування різного роду сум.

Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог ТзОВ "Спектр-Агро", суд першої інстанції вказав про неможливість визнання кредиторських вимог щодо нарахованих розміру пені, 56%-річних та інфляційних втрат, оскільки сторони у договорі визначили порядок нарахування відсотків за користування товарним кредитом на підставі ст. 694 ЦК України. Також суд зауважив, що будь-які нарахування згідно договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021та у зв`язку із неналежним та несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару є неможливими на підставі положення п. п. 15 та 18 Перехідних положень ЦК України (підстави для звільнення від відповідальності на період військового стану при відносинах позики, кредитування та фінансової допомоги).

Відповідно до ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст. 238 ГПК України, поза увагою суду та без належного правового дослідження та оцінки залишено подані та існуючі докази у даній справі, що вбачається, зокрема, з помилковості висновків суду про те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 є договором поставки на умовах товарного (комерційного) кредиту, до якого застосовуються положення статей 1054-1056 ЦК України.

Апеляційний господарський суд зауважує, що преамбула, зміст та сутність договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 не визначають жодні посилання на те, що такий договір укладено із врахуванням положень ст. ст. 1054-1056 ЦК України. Положення п. п. 15 та 18 Перехідних положень ЦК України відповідно є такими, що застосовуються до правовідносин у сфері позики, кредитування банківськими фінансовими установами, наданням фінансової допомоги.

Також колегія суддів вважає, що наведена судом першої інстанції правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, підтверджує хибність позиції місцевого господарського суду, оскільки чітко визначає, що підставами для існування спору у даній справі № 910/10901/23 є порушення умов повернення раніше наданої фінансової допомоги в рамках договору про надання позики, а не переданого товару в рамках договору поставки як у даній справі між кредитором та боржником.

Місцевим господарським судом фактично самостійно здійснено відхилення кредиторських вимог товариства до боржника, котрі ґрунтуються на неналежному та несвоєчасному виконанні грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару, виключно із правових підстав та одночасним застосування положення п. п. 15 та 18 Перехідних положень ЦК України у сфері надання позики.

Окрім того, судова колегія вважає, що Господарський суд Волинської області не зазначив та не навів жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати про правомірність відхилення додаткових кредиторських вимог ТзОВ "Спектр-Агро" до ФГ "Гранд-Агро 2019" на суму 4400487, 19 грн.

Позицію суду першої інстанції про необхідність застосування в межах даної справи під час розгляду вимог ТзОВ "Спектр-Агро" приписів п. 18 Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, апеляційний господарський суд вважає протиправною.

Застосування відповідних норм матеріального права та розповсюдження їх на відносини, які склались між кредитором та боржником, є безпідставним, з огляду на те, що між сторонами склалися відносини щодо поставки товару, а не відносини щодо надання позики, при цьому, обидві сторони є суб`єктами господарювання і положення ЦК України в частині позики не підлягають застосуванню до цих відносин.

17.03.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 (далі - Закон № 2120), положення якого регулюють питання оподаткування, але низка його норм стосується питань кредитування та іпотеки, встановлюючи нові правила, що підлягають застосуванню під час дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Вказаним Законом № 2120 було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та доповнено його п. 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань. Також Законом № 2120 внесено зміни до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" та доповнено його п. 61, який встановлює нові правила звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання ним своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Також, нові правила забороняють збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у вказаний вище період. Законом № 2120 також було внесено зміни в розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" та тимчасово зупинено дію окремих його положень. Згідно з положеннями нового п. 5 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку", у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія таких статей Закону України "Про іпотеку".

Суд констатує, що усі вищезазначені зміни були направлені на захист прав споживачів (фізичних осіб), що мають боргові зобов`язання по договорам позики в період дії воєнного стану в Україні, і тому, відповідно, законодавець з метою захисту на законодавчому рівні вносить зміни саме в акти цивільного законодавства, що регулюють питання споживчого кредитування, як то ЦК України, Закон України "Про споживче кредитування" та Закон України "Про іпотеку" і, відповідно, положення цих законодавчих актів не регулюють відносини між суб`єктами господарювання.

На відміну від Закону № 2120, який передбачає зміни лише в акти цивільного законодавства стосовно увільнення від штрафних санкцій за договорами позики, Закон України "Про внесення змін до ГК України та ЦК України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" 16.06.2020 № 691-IX, передбачав увільнення від штрафних санкцій за кредитами (позиками) і ці зміни були внесені як в Цивільний кодекс України, так відповідно і Господарський кодекс України.

Тобто, законодавець чітко визначив, що штрафні санкції не нараховуються під час дії карантину по кредитним договорам (позикам) як по споживчим кредитам (укладений з фізичною особою), так і по кредитним договорам (позикам), що укладаються між суб`єктами господарювання.

Відтак, у даному випадку судом першої інстанції здійснено неправомірне посилання на дію карантину (строк закінчення 30.06.2023) та запровадженого військового стану (триває й досі) як підставу від увільнення боржника від штрафних санкцій, оскільки звільнення від штрафних санкцій по кредитним договорам (позикам) у період воєнного стану в Україні передбачено виключно актами цивільного законодавства, які в даному випадку не регулюють договірні відносини, що склались між суб`єктами господарювання в результаті укладення договору поставки.

В матеріалах даної справи відсутні докази наявності додаткових кредиторських вимог товариства як таких, котрі базуються на відносинах у сфері позики та надання фінансової допомоги.

З огляду на встановлені вище обставини, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 02.04.2025 (в частині грошових вимог ТзОВ "Спектр-Агро" згідно п. 2.1. її резолютивної частини) є необґрунтованою. У свою чергу, ухвала Господарського суду Волинської області від 19.03.2025 у даній справі (про розгляд грошових вимог ТзОВ "Спектр-Агро) підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення заяви ТзОВ "Спектр-Агро" про визнання додаткових грошових вимог до боржника в сумі 4400487, 19 грн із відповідним їх включенням до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 19 березня 2025 року у справі № 903/991/24 (про розгляд грошових вимог ТзОВ "Спектр-Агро) скасувати. Прийняти нове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про визнання додаткових грошових вимог до боржника задоволити.

Визнати у встановленому порядку доведені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019" в загальній сумі 4400487, 19 грн та включити до реєстру вимог кредиторів у такій черговості:

- 6056, 00 грн - вимоги першої черги;

- 2967601, 75 грн - вимоги четвертої черги;

- 1426829, 44 грн - вимоги шостої черги.

Зобов`язати розпорядника майна - арбітражного керуючого Косякевича С.О. включити визнані судом вимоги ТзОВ "Спектр-Агро" до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

3. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2025 року у справі № 903/991/24 скасувати в частині підпункту 2.1 пункту 2 резолютивної частини.

Змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду Волинської області від 02 квітня 2025 року у справі № 903/991/24 шляхом доповнення пункту 1 її резолютивної частини підпунктом 1.6. наступного змісту:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" з додатковими грошовими вимогами в розмірі 4400487, 19 грн, з яких: - 6056, 00 грн - вимоги першої черги; - 2967601, 75 грн - вимоги четвертої черги; - 1426829, 44 грн - вимоги шостої черги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

5. Справу № 903/991/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складено "24" червня 2025 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Миханюк М.В.