Постанова від 17.06.2025 по справі 908/2515/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2515/24(908/252/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 30.01.2025р. у справі № 908/2515/24(908/252/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ БІЛДИНГ", код ЄДРПОУ 42726280 (69036 Україна, м. Запоріжжя, вулиця Сталеварів, буд. 19) в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича (адреса офісу: вул. Незалежної України, 35, м. Запоріжжя, 69019; адреса для листування: а/с 76, м. Запоріжжя, 69019)

до відповідача ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 )

про стягнення 1 915 296,00 грн., -

в межах справи № 908/2515/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ БІЛДИНГ", код ЄДРПОУ 42726280 (69036 Україна, м. Запоріжжя, вулиця Сталеварів, буд. 19)

кредитори 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАТЕЙЯ", код ЄДРПОУ 43573280 (69005 Україна, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 160)

2/ Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

3/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап", -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ БІЛДИНГ" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1 915 296,00 грн. Позов подано в межах справи № 908/2515/24 про банкрутство позивача.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на транспортний засіб, що належить на праві власності та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.01.2025р. у справі № 908/2515/24(908/252/25):

- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ БІЛДИНГ" про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено;

- накладено арешт на транспортний засіб, що належить на праві власності та зареєстрований в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за ОСОБА_1 , а саме: автотранспортний засіб AUDI Q7 2018 року випуску, колір чорний, типу кузова універсал, тип палива дизельне в межах суми загального розміру позовних вимог.

Суд виходив з того, що можливість відповідача вільно розпорядитись належним майном, на яке може бути звернуто стягнення, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в справі, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, що, в свою чергу, може свідчити про неефективність судового захисту, та дійшов висновку про наявність обставин для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.01.2025р. у справі № 908/2515/24(908/252/25) та прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ БІЛДИНГ" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Скарга мотивована тими обставинами, що арбітражний керуючий подав безпідставний позов та долучив до нього завідомо підроблені документи, у зв`язку з чим відповідач вже звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення арбітражним керуючим Забродіним Олексієм Михайловичем за фактом підробки документів.

Суд першої інстанції наклав арешт за позовом, обставини якого не підтверджені належними доказами, а подані письмові документи є сфальсифікованими, що призвело до безпідставного арешту особистого майна відповідача за безпідставним позовом.

Позивач у заяві про забезпечення позову не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення відповідачем чи намір вчинити дії, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову, а посилання на імовірність використання права з розпорядження майном ґрунтується лише на припущеннях, що не підтверджені жодними доказами.

Також, захід забезпечення позову є абсолютно не співмірним із вартістю арештованого майна.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 17.06.2025р. о 12:30 год.

Позивач проти задоволення скарги заперечує та зазначає, що обставини, викладені у позові відповідають дійсності.

В апеляційній скарзі відповідачем не надано суду доказів наявності у нього на банківських рахунках грошових коштів, які можливо було б стягнути у разі задоволення позовної заяви.

Накладення арешту саме на рухоме майно, а не на грошові кошти на рахунках не унеможливить відповідачу можливості вести звичне побутове життя та не позбавить права на звернення до адвоката за професійною юридичною допомогою. До того ж відповідач на час розгляду справи у суді продовжує володіти та користуватись транспортним засобом у звичному режимі та наявність даної ухвали не завдає йому збитків. Натомість скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду від 31.01.2025 року допоможе відповідачу уникнути відповідальності шляхом реалізації єдиного активу та зробить неможливим отримати позивачем належних йому грошових коштів.

За інформацією, викладеною в мережі Internet на відритих майданчиках з продажу транспортних засобів, в т.ч. вживаних, ринкова вартість спірного транспортного засобу (без врахування їх реального стану та амортизації) складає приблизно 45 тис дол. США, що приблизно дорівнює ціні позову та судових витрат. Відповідно до наданої оцінки відповідачем, вартість автотранспортного засобу складає 2 153 471,00 грн., тобто не на багато більше сукупності вимог позивача та судових витрат.

У відповіді на відзив відповідач посилається на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується. У відзиві позивач наводить доводи та надає нові докази, які можуть впливати на обґрунтування позову, але не впливають на предмет розгляду апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову. Зазначає, що заявником не надано доказів на підтвердження існування реальної можливість невиконання рішення суду чи вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, на яке позивач просив накласти арешт.

У письмових поясненням позивач зазначає, що надані ним докази до відзиву спростовують позицію відповідача про не отримання грошових коштів та факт підробки з боку ліквідатора наданих до позову доказів.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1).

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Предметом спору у даній справі є вимоги, про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 1 915 296,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно перераховував на свою користь кошти товариства у заявленій сумі.

У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, належний відповідачу, позивач посилався на обставини, якими мотивований позов, а також те, що до моменту розгляду даної справи відповідач може створити загрозу можливих дій по відчуженню транспортного засобу, як єдиного активу, враховуючи значну суму позовних вимог. Вказане може значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі зробити це неможливим, оскільки іншого майна, яке б знаходилось на підконтрольній території Україні за відповідачем не обліковується. При чому відповідно до довідки з Opendata долученою позивачем, відповідач не займає посади директора, не має часток компаній, не є кінцевим беніфіціарієм компаній, не має додаткових повноважень в компаніях.

Так, відповідно до відкритих реєстрів та наданої довідки відповідачу на праві власності належить:

-нерухоме майно квартира по вулиці Потапова Комбрига, будинок 14, квартира 58/1 у місті Севастополь Автономна Республіка Крим Україна (тимчасово окупована територія України);

-рухоме майно автотранспортний засіб AUDI Q7 2018 року випуску, колір чорний, типу кузова універсал, тип палива дизельне.

Отже, позивач вважає, що під час розгляду справи існує ризик відчуження рухомого майна, належного відповідачу, за рахунок якого можливе виконання рішення суду. Забезпечення ж позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на транспортний засіб, який належить відповідачу на праві власності без обмеження/позбавлення права користування ним, не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Також, позивач зазначає, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових котів, є додатковою гарантією того, що рішення суду в разі задоволення позову буде виконане.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно, оскільки між сторонами існує спір щодо стягнення значної суми коштів, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача, присудженої до стягнення суми заборгованості.

У свою чергу, відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Жодних доказів, які б підтверджували наявність у відповідача достатніх коштів для розрахунків за спірною заборгованістю, або іншого майна, яке можливо реалізувати, останнім не подано.

Апеляційний суд також враховує, що накладення арешту на грошові кошти відповідача здатне погіршити його майновий стан, у той час як накладення арешту на об`єкт рухомого майна, мінімально впливатиме на діяльність відповідача. Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Арешт майна, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 р. у справі № 908/2382/21. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 р. у cправі № 904/1329/23.

Також, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, як його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання суд якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Указана правова позиція також викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача у майбутньому, заява про забезпечення позову вірно задоволена судом першої інстанції в межах суми позовних вимог.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неспівмірності вартості транспортного засобу, на який накладено арешт та суми позову. Так, суд вживаючи заходи забезпечення позову зазначив про накладення арешту в межах суми загального розміру позовних вимог, тобто обмежив його.

Також, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його діяльності. Однак, вказаних обставин апелянтом не доведено.

Апеляційний суд відхиляє посилання позивача та відповідача на обставини справи та докази подані позивачем у суді апеляційної інстанції для підтвердження своїх позовних вимог, оскільки вони стосуються розгляду справи по суті спору.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову вживаються виходячи з обставин конкретної справи та забезпечують ефективне виконання рішення у справі, в якій вони вжиті; підстави та обставини для вжиття заходів забезпечення позову є індивідуальними в кожній справі. Окрім того, заходи забезпечення мають тимчасовий характер та суд, який їх вжив має право на їх зміну або скасування, в залежності від певних обставин.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом арешту рухомого майна відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.01.2025р. у справі № 908/2515/24(908/252/25) - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.01.2025р. у справі № 908/2515/24(908/252/25) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 23.06.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков