Рішення від 19.06.2025 по справі 909/144/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/144/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття",

про стягнення заборгованості в сумі 475 058,23 грн, з них: 374 273,76 грн - основний борг, 39673,68 грн - пеня, 3261,00 грн - 3% річних, 18 551,04 грн - інфляційні втрати та 39 298,75 грн - 7% штрафу

представники сторін в судове засідання не з`явились

установив: 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 475 058,23 грн, з них: 374 273,76 грн - основний борг, 39673,68 грн - пеня, 3261,00 грн - 3% річних, 18 551,04 грн - інфляційні втрати та 39 298,75 грн - 7% штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №52/01-24 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій, на яких виникає ризик виникнення надзвичайних ситуацій від 03.06.2024 в частині перерахунку коштів-плати за обслуговування об`єкту згідно складених та підписаних актів виконання послуг.

О4.06.2025 позивач подав клопотання за вх. №4955/25 про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 374 273,76 грн та просить про повернення судового збору в розмірі 5614,10 грн.

Представник позивача в судове засідання повноважного представника не забезпечив. Про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою від 22.05.2025 про доставку йому в електронний кабінет ухвали суду від 15.05.2025. Разом з тим, подав до суду клопотання (вх.№4599/25 від 20.03.2025), в якому просить справу розглядати за відсутності представника позивача.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою від 22.05.2025 про доставку йому в електронний кабінет ухвали суду від 15.05.2025. Відзив на позов суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини у справі вказують про те, що 03.06.2024 між Публічним акціонерним товариством Нафтохімік Прикарпаття (по договору об`єкт/по справі відповідач) та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (по договору Аварійно-рятувальна служба/по справі позивач) укладено Договір № 52/01-24 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій, на яких виникає ризик виникнення надзвичайних ситуацій (далі Договір).

Договір підписаний сторонами, скріплений печатками та є дійсним.

Договір визначає правові та фінансові відносини між Сторонами, які його уклали, їх взаємні права і обов`язки, спосіб їх реалізації, а також порядок виконання Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору обслуговування об`єкту здійснюється на підставі ст. 24 та 133 Кодексу Цивільного захисту України, постанови КМУ від 11.01.2017 № 5 "Про затвердження Порядку здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій" та постанови КМУ від 26.10.2016 № 763 "Про затвердження переліку суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі"

Згідно п.2.1. Договору предметом договору є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", який розташований за адресою: Івано-Франківська область, місто Надвірна, вулиця Майданська 5, з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об`єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованій на поліпшення техногенної безпеки об`єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об`єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій .

Вартість функціонування підрозділу Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення ставить 2 245 642,50 грн за один рік (п. 3.1. Договору).

Документом, що підтверджує факт виконання Аварійно-рятувальною службою умов, передбачених цим Договором, є Акт здачі-приймання виконаних робіт, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який складається щомісячно не пізніше останнього числа місяця, в якому виконуються роботи (п. 3.3. Договору).

Згідно п. 3.4. Договору плата за обслуговування здійснюється об`єктом щомісячно шляхом перерахування коштів на вказаний у договорі розрахунковий рахунок Аварійно-рятувальної служби на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт та виставлених рахунків у безготівковій формі протягом 10 днів з моменту підписання зазначених актів у сумі, що дорівнює 187 136,88 грн за один місяць.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Позивач надав вказані в Договорі послуги на суму 561 410,64 грн, а відповідач прийняв їх, про що свідчать підписані відповідачем без претензій та зауважень акти приймання-передачі наданих послуг: № 272/09 від 30.09.2024 на суму 187 136,88 грн, № 315/10 від 31.10.2024 на суму 187 136,88 грн, № 356/11 від 30.11.2024 на суму 187 136,88 грн.

Претензійним листом вих.№54 64 01-523/54 64 від 19.12.2024 позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив про наявність заборгованості на суму 561 410,64 грн та вимагав її погашення.

24.12.2024 відповідач частково погасив заборгованість, зокрема згідно акту №272/09 від 30.09.2024 на суму 187 136,88 грн , але з прострочення сплати коштів ( період з 11.10.2024 по 23.12.2024).

Щодо решти суми заборгованості згідно Актів наданих послуг № 315/10 від 31.10.2024 на суму 187 136,88 грн, № 356/11 від 30.11.2024 на суму 187 136, 88грн відповідач сплату не здійснив, тому позивач звернувся про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 374 273,76 грн в судовому порядку.

Після звернення із позовом до суду відповідачем сплачено на рахунок позивача 374 273,76 грн, про що позивач підтвердив у клопотанні поданому суду 04.06.2025 за вх.№4955/25 про закриття провадження частині стягнення основної заборгованості в сумі 374 273,76 грн. На підтвердження погашення - надав суду копії виписок з рахунків від 29.04.2025 та від 19.05.2025; копії договорів переведення боргу №250429Б4 від 29.04.2025 та №250519Б1 від 19.05.2025.

Предметом спору є стягнення заборгованості в загальній сумі 475 058,23 грн за Договором №52/01-24 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій, на яких виникає ризик виникнення надзвичайних ситуацій від 03.06.2024.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В ч.1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору № 52/01-24 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій, на яких виникає ризик виникнення надзвичайних ситуацій від 03.06.2024, який за правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

Згідно із ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач, виконавши належним чином свої договірні зобов`язання, надав відповідачу послуги з постійної готовності підрозділу Аварійно-рятувальної служби до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у період з вересня по листопад 2024 на суму 561 410,64 грн.

Проте, відповідач умови договору щодо своєчасної оплати в обумовлені строки за отримані від позивача послуги за період з вересня по листопад 2024 року не виконав , внаслідок чого за ним утворилась заборгованість на суму 561410,64 грн.

Як встановлено судом вище, 24.12.2024 року відповідач сплатив частину заборгованості в сумі 187 136,88 грн згідно акту №272/09 від 30.09.2024 з простроченням платежу з 11.10.2024 по 23.12.2024.

Решту суми заборгованості в розмірі 374 273,76 грн, що є частиною предмету спору, відповідач погасив в процесі розгляду справи, у зв`язку із чим подавав суду клопотання про закриття провадження у справі.

Факт сплати суми основної заборгованості підтверджено позивачем по справі у клопотанні вх.№4955/25 від 04.06.2025, в якій просив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості закрити, та копіями виписок з рахунків від 29.04.2025, від 19.05.2025; копіями договорів переведення боргу №250429Б4 від 29.04.2025 та №250519Б1 від 19.05.2025..

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За наведеного, суд приходить до висновку провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 374 273,76 грн закрити, у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

Приписами ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.231 ГК України за порушення строків виконання зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються , якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6.1 Договору сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Судом встановлено факт прострочення зобов`язання щодо оплати послуг по Договору №52/01-24 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій, на яких виникає ризик на підставі Актів наданих послуг, про що зазначалось вище.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу 39673,68 грн - пені, 39 298,75 грн - 7% штрафу, 3261,00 грн - 3% річних та 18 551,04 грн - інфляційних втрат.

Судом при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що розрахунок відповідає правилам нарахування пені, штрафу, річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема в частині стягнення 39673,68 грн - пені, 39 298,75 грн - 7% штрафу, 3261,00 грн - 3% річних та 18 551,04 грн - інфляційних втрат. В частині стягнення 374 273,76 грн - основного боргу провадження у справі слід закрити.

Відповідно дост.237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

За правилами п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 7126,00 грн, що відповідає розміру визначеному законом.

За правилами, встановленими п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

У клопотанні за вх.№4955/25 від 04.06.2025 позивач просить повернути йому суму судового збору з Державного бюджету в розмірі 5614,10 грн

З урахуванням наведеного та клопотання - судовий збір в розмірі 5614,10 грн слід повернути позивачу з Державного бюджету . Решта суми судового збору- 1511,90 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 178, 123, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення заборгованості в сумі 475058,23 грн, з них: 374 273,76 грн - основний борг, 39673,68 грн - пеня, 3261,00 грн - 3% річних, 18 551,04 грн - інфляційні втрати та 39 298,75 грн - 7% штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (вул. Майданська, 5, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код 00152230) на користь 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вул. О. Степанівни,28, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківської області, код 38200990) 39673,68 грн - пеня, 3261,00 грн - 3% річних, 18 551,04 грн - інфляційні втрати, 39298,75 грн - 7% штрафу та 1511,90 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 374 273,76 грн - провадження у справі закрити.

Повернути 4 Державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вул. О. Степанівни,28, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківської області, код 38200990) з Державного бюджету України 5614,10 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №6 від 05.02.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 24.06.2025.

Суддя С. М. Кобецька