Рішення від 04.02.2025 по справі 911/2860/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа № 911/2860/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс

про стягнення 8 733,70 гривень

за участю представниці позивача Дзюбайло О.О. (самопредставництво) та представника відповідача Гаврина Д.В. (довіреність б/н від 07.01.2025)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс (далі ТОВ Аеро Ресторантс/відповідач) про стягнення 8 733,70 гривень, з яких: 7 464,16 грн основного боргу, 951,17 грн пені, 212,16 грн інфляційних втрат, 106,21 грн 3% річних.

Господарський суд Київської області від 12.11.2024 у справі №911/2860/24:

- прийняв позовну заяву ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;

- постановив, що протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій відзиву і вказаних доказів іншій стороні.

25.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Аеро Ресторантс надійшов відзив на позовну заяву.

28.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль надійшла відповідь на відзив.

04.12.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Аеро Ресторантс надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.12.2024 у справі призначив розгляд справи №911/2860/24 в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 07.01.2025.

11.12.2024 та 18.12.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль надійшли, відповідно: додаткові пояснення по справі та клопотання про долучення до цієї справи паперової копії постанови суду апеляційної інстанції у справі №911/233/24 з метою спростування позиції відповідача.

07.01.2055 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Аеро Ресторантс надійшло клопотання про долучення до цієї справи паперових копій ухвали та постанови суду касаційної інстанції, відповідно, у справі №911/882/24 та №911/883/24 з метою спростування позиції позивача.

Означені вище пояснення та клопотання обох сторін судом прийнято у судовому засіданні 07.01.2025.

Висновуючи про прийняття таких документів сторін, судом враховано необхідність досягнення мети повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування, як наслідок справедливого та неупередженого розгляду цієї справи.

Вказане узгоджується з приписами пунктів 1-2 частини 1 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 07.01.2025 у справі №911/2860/24 відклав розгляд справи на 04.02.2025.

У судовому засіданні 04.02.2025 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

УСТАНОВИВ:

20.04.2015 між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» як балансоутримувачем та ТОВ Аеро Ресторантс як орендарем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-30 (далі договір №02.5-14/1-30).

Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору №02.5-14/1-30 у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного майна частини приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 20,00 кв.м. (далі майно) для розміщенння та експлуатації бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги, зокрема відповідно до пунктів 1, 2, 3 Таблиці №1 сторонами погоджено такі послуги і їх вартість:

- забезпечення теплом (теплова енергія) 1 460,00 грн без ПДВ за 1 Гкал (за 20,00 кв.м.?1,4 Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4 працівників 30,00 грн без ПДВ за 1 працівника;

- вода, використана для прибирання орендованого майна самостійно орендарем 1, 80 грн без ПДВ за 1 кв.м. (20,00 кв.м.).

Відповідно до пунктів 1.1.3, 1.2., 1.4., 2.2.3 та 6.1. договору №02.5-14/1-30 орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Розмір плати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Орендар зобов`язується щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно отримувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання-здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту1.1.3. договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця.

Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання.

Якщо протягом 5 робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності від 31.07.2014 №1609 (далі договір оренди) або з моменту укладення договору, в залежності від того, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024.

До позовної заяви додано копії договору №02.5-14/1-30 та додатки до нього, договору оренди разом з актом передачі майна в оренду від 06.02.2015, а також копії адресованих ТОВ Аеро Ресторантс листів ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про зміну вартості послуг, зокрема листа №25-22/1-344 від 12.10.2023 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0830107381107.

Покликаючись на вказане вище та мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом, ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль зазначило, що в порушення умов укладеного між сторонами договору №02.5-14/1-30 відповідач не сплатив позивачу як кошти за надані у листопаді 2023 року липні 2024 року послуги, так і компенсацію земельного податку за 2024 рік загалом на суму 7 464,16 грн, внаслідок чого у відповідача виник борг у відповідному розмірі.

У розрізі вказаного вище позивач зазначив, що за вказані вище місяці позивачем виставлено/складено та направлено, а відповідачем отримано рахунки на оплату та акти приймання-здачі виконаних послуг, вартістю послуг загалом на суму 9 141,06 грн та зокрема:

1) згідно рахунку-фактури №61/692 від 30.11.2023 за листопад 2023 року 988,86 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

- 271,04 грн з ПДВ за виробництво та постачання теплової енергії (за 0,0524 Гкал ціною 4 310,29 грн без ПДВ за 1 Гкал);

2) згідно рахунку-фактури №61/820 від 31.12.2023 за грудень 2023 року 1 397,03 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

- 681,21 грн з ПДВ за виробництво та постачання теплової енергії (за 0,1317 Гкал ціною 4 310,29 грн без ПДВ за 1 Гкал);

3) згідно рахунку-фактури №61/23 від 31.01.2024 за січень 2024 року 1 440,47 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

- 724,65 грн з ПДВ за виробництво та постачання теплової енергії (за 0,1401 Гкал ціною 4 310,29 грн без ПДВ за 1 Гкал);

4) згідно рахунку-фактури №61/94 від 29.02.2024 за лютий 2024 року 1 278,06 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

- 562,24 грн з ПДВ за виробництво та постачання теплової енергії (за 0,1087 Гкал ціною 4 310,29 грн без ПДВ за 1 Гкал);

5) згідно рахунку-фактури №61/225 від 31.03.2024 за березень 2024 року 1 174,09 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

- 458,27 грн з ПДВ за виробництво та постачання теплової енергії (за 0,1401 Гкал ціною 4 310,29 грн без ПДВ за 1 Гкал);

6) згідно рахунку-фактури №61/348 від 30.04.2024 за квітень 2024 року 715,82 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

7) згідно рахунку-фактури №61/438 від 31.05.2024 за травень 2024 року 715,82 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

8) згідно рахунку-фактури №61/494 від 30.06.2024 за червень 2024 року 715,82 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

9) згідно рахунку-фактури №61/686 від 31.07.2024 за липень 2024 року 715,82 грн, з яких:

- 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину);

- 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

10) згідно рахунку-фактури №61/695 від 12.08.2024 1,06 грн та 0,21 грн ПДВ, а всього 1,27 грн компенсації за земельний податок в 2024 році.

До позовної заяви долучено паперові копії означених рахунків та складених до них актів, із накладеними на такі документи відмітками із ПЗ М.Е.Doc про їх доставку контрагенту, зокрема на акти та рахунки за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року, а також копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та роздруківки з поштвого ресурсу в мережі «Інтеренет» про відправлення на офіційну електронну пошту відповідача рахунків і актів за період з березня по липень 2024 року.

Також до позовної заяви додано копії відомостей про споживання теплової енергії у лютому, березні 2024 року.

Водночас, як зауважив позивач, відповідачем надіслано відмови від підписання означених вище актів за період з листопада 2023 року по липень 2024 року, і такі відмови мотивовано введенням з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації і невикористанням орендарем майна.

Копії вказаних листів додано до позовної заяви.

У розрізі означених обставин позивач зауважив, що на момент виникнення спірних правовідносин за договором, що стали підставою для звернення до суду з цією позовною заявою:

- відсутні будь-які зміни до чинного законодавства України в частині звільнення від виконання господарських зобов`язань, відтермінування оплати заборгованості, звільнення від штрафних санкцій, тощо на період дії воєнного стану;

- між сторонами у встановленому законом і умовами договору порядку будь-яких змін, які б слугували підставою для виконання договору в іншому порядку або на інших умовах, не вносилось.

Відповідно до викладеного у позові розрахунку суми заборгованості відповідач частково виконав грошове зобов`язання за договором №02.5-14/1-30 та сплатив 1 676,90 грн, які позивачем зараховано в рахунок часткової оплати рахунків №№61/692, 61/820, 61/23, внаслідок чого сума боргу за цими рахунками склала по 715,82 грн кожен.

З огляду на відсутність проведених оплат в решті вартості послуг позивач звернувся до суду за цим позовом та, зокрема, вимогою про стягнення з відповідача 7 464,16 грн основного боргу.

Своєю чергою у відзиві на позов відповідач не погодився із заявленими вимогами з огляду на те, що фактично орендоване приміщення він не використовував і послуги не отримував.

Так, за доводами відповідача, у заявлений позивачем період - з листопада 2023 року по липень 2024 року ТОВ Аеро Ресторантс не мало можливості користуватись майном за цільовим призначенням, оскільки:

- вказаний період припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022;

- відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р від 26.02.2022 у зв`язку із військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 року пункт пропуску через державний кордон «Бориспіль»;

- згідно з розміщеною 24.02.2022 позивачем на власному вебсайті у мережі «Інтернет» інформацією роботу ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» призупинено, аеропорт не працює, всіх пасажирів аеропорту евакуйовано, злітно-посадкова смуга заблокована;

- аналогічне оголошення 24.02.2022 також розміщено на в інтернеті і Державним підприємством обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України.

Покликаючись на зазначене та те, що згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України орендар зобов`язаний оплатити лише надану йому послугу, ТОВ Аеро Ресторантс просить відмовити в задоволені позовних вимог ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

У відповіді на відзив позивач не погодився із вказаними вище аргументами відповідача з огляду на те, що аеропорт не припиняв свою роботу та, відповідно, здійснював утримання необхідного персоналу і обслуговування приміщень.

Так, у розрізі вказаного позивач зауважив, що розділом 2 договору сторонами добровільно встановлено взаємні зобов`язання, серед яких умовами п.п.2.1.1 п.2.1. визначено обов`язок балансоутримувача надавати орендарю визначені договором послуги, відтак означене зобов`язання позивача є самостійним та незалежним від зустрічних дій відповідача, зокрема, в частині прийняття наданих послуг шляхом здійснення фактичного споживання.

За доводами позивача, викладені у відмовах відповідача від підписання актів доводи лише про запровадження на всій території України з 24.02.2022 воєнного стану, не є аргументованими.

До того ж позивач зауважив, що відповідачем порушено порядок надання заперечень та мотивованої відмови від підписання актів, а тому усі надіслані за спірний період акти вважаються підписаними відповідачем.

Решту ж доводів відповідача позивач спростовує тим, що закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору не є перешкодою для використання орендованого відповідачем майна, тоді як до матеріалів справи відповідачем не долучено доказів на підтвердження обставин:

- обмеження доступу відповідача до орендованих приміщень або повідомлення останнього про неможливість їх використання у зв`язку із закриттям повітряного простору України;

- зупинення роботи позивача на період дії воєнного стану.

Розміщене ж на сайті інформаційне повідомлення, за даводами позивача, визначало режим роботи ДП МА «Бориспіль» лише 24.02.2022 і не містило жодного застереження про те, що його зміст розповсюджується на весь період дії воєнного стану, починаючи з 24.02.2022.

З огляду на вказане позивач звернув увагу на те, що обставини функціонування аеропорту під час дії воєнного стану досліджено судами в інших справах, рішення у яких набрали законної сили та якими встановлено: наявність у орендарів державного нерухомого майна доступу на територію ДП МА «Бориспіль»; факт здійснення ДП МА «Бориспіль» господарської діяльності і надання послуг; наявність правових підстав для стягнення з орендарів заборгованості за подібними договорами, укладеними між ДП МА «Бориспіль» і іншими суб`єктами господарювання.

Серед таких справ позивачем виокремлено постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі №911/1724/23 та наведено зміст мотивувальної частини цього рішення.

Заперечуючи проти зазначених вище позивачем доводів та аргументів, відповідач зазначив, що він не приймав самостійно рішення щодо невикористання орендованих приміщень в період дії воєнного стану, відтак окрім мотивованих відмов, про які йшла мова у відзиві на позовну заяву, на виконання пункту 2.2.17. договору позивача було повідомлено про нульову кількість працюючих з 24.02.2022.

На підтвердження вказаних обставин до відповідних заперечень відповідачем додано копії адресованих ним позивачу листів від 08.11.2022 за №№67-11/22, 34-11/22, 29-11/22, 30-11/22, 36-11/22, а також копії опису вкладення до цінного листа з поштовою квитанцією та рекомендованим повідомлення про врчення за №0102122132657.

У розрізі вказаних обставин відсутності працюючих осіб у орендованих приміщеннях у спірний період відповідач звернув увагу, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №911/882/24 зазначено, зокрема, таке:

- спір у справі виник щодо відшкодування витрат балансоутримувача на надання тих послуг орендарю, обсяг та вартість яких обумовлена фактом користування орендованим приміщенням визначеною у договорі кількістю працівників, у зв`язку з чим відсутність доступу працівників до орендованого приміщення має наслідком відсутність витрат балансоутримувача на надання таких послуг (крім спірної суми вартості опалення відповідно до акту за лютий 2024 року, позаяк опалення не може бути ані припинено, ані зменшено у залежності від кількості працівників орендаря);

- відмова від підписання актів приймання-здачі робіт з березня 2022 року по лютий 2024 року в цій частині є обґрунтованою;

- з 24.02.2022 надання відповідачу послуг, що обліковуються в залежності від кількості працівників або кількості та можливості використання води для самостійного прибирання, було неможливим та фактично не здійснювалося, що свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Своєю чергою позивач відхилив вказані доводи відповідача та окремо, з-поміж доводів, що є тотожними змісту поданих раніше пояснень по суті спору, позивач вказав на те, що:

- починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час жодним із зазначених вище органів управління позивача не було ухвалено і документально оформлено рішення про зупинення роботи суб`єкта господарювання державного сектору економіки Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на період дії воєнного стану;

- факт функціонування ДП МА «Бориспіль», утримання необхідного персоналу та підтримання інфраструктури аеропорту в належному стані, підтверджується тим, що з аеропорту, за необхідності, в тому числі у спірний період, вилітають пасажирські літаки, інформація про що неодноразово публікувалася у ЗМІ;

- наразі, до моменту ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 25.11.2024 у справі №911/882/24, сформовано сталу судову практику у рішеннях, які набрали законної сили, якими встановлені обставини щодо діяльності ДП МА «Бориспіль» у спірний період, зокрема позивачем здійснено посилання на мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №911/309/24, якою залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2024 про задовлення позову ДП МА «Бориспіль».

У розрізі такої сталої практики у подібних правовідносинах позивач також здійснив посилання на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/233/24, якою залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024, предметом розгляду у якому була вимога позивача про стягнення з відповідача 25 459,92 грн (у тому числі 17057,97 грн основного боргу за договором за період березень 2022 року жовтень 2023 року), і яким було встановлено наступні обставини:

- щодо наявності у відповідача обов`язку зі сплати на користь позивача вартості наданих/отриманих на умовах договору послуг у визначеному порядку і розмірі;

- щодо погодження між позивачем і відповідачем як істотних, так і визначених на розсуд сторін умов договору, виконання яких є обов`язковим в силу норм матеріального права України;

- відсутність змін до умов договору, які б слугували підставою для його виконання в іншому порядку або у інший спосіб;

- наявність у позивача правових підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення останнім виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати вартості наданих/отриманих на умовах договору послуг.

Зі свого боку відповідачем долучено до матеріалів цієї справи копію ухвали Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 911/882/24 та копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 по справі №911/883/24 як судову практику стосовно аналогічних правовідносин.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статей 73, 74, 76, 78 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 та частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У розрізі зазначених вище статей процесуального права суд вважає за необхідне зазначити, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.

Звідси суд, реалізовуючи таку виключну коментенцію, як надання оцінки доказам, здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони.

Зі змісту спірних у цій справі правовідносин слідує, що вартість послуг, борг за якими завлено до стягнення у цій справі, сформовано позивачем у рахунках та актах з таких послуг як:

- постачання теплової енергії, зокрема, у лютому, березні 2024 року, позаяк вартість цих послуг за попердні місяці відповідачем оплачено;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників відповідача та використання води для прибирання приміщення самостійно орендарем протягом листопада 2023 року липня 2024 року .

Водночас з наявної в матеріалах справи копії адресованого позивачу листа відповідача вих. №30-11/22 від 08.11.2022 слідує, що ТОВ Аеро Ресторантс повідомило балансоутримувача про нульову кількість працюючих з 24.02.2022.

Вказаних вище обставин, як і отримання означеного листа відповідача позивачем під час розгляду цієї справи не заперечено та не спростовано, як і не заперечено позивачем і тих обставин, що протягом спірного періоду листопад 2023 року липень 2024 року представники ТОВ Аеро Ресторантс, зокрема його працівники не перебували/не працювали на території аеропорту, а саме у оренованому приміщенні приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D».

Так, позивачем не заперечено і не спростовано того, що аеропорт є стратегічним охоронюваним об`єктом та на час дії військового стану в Україні доступ працівників відповідача на його територію та, власне, до орендованих приміщень здійснюється тільки за попередньо наданими дозволами/перепустками.

Попри вказане жодних належних та достовірних доказів на підтвердження обставин видачі працівникам ТОВ Аеро Ресторантс перепусток протягом спірного періоду листопад 2023 року липень 2024 року та перебування їх на території аеропорту, а саме у оренованому приміщенні приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», суду не надано.

З огляду на те, що обсяг та вартість послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників відповідача та використання води для прибирання приміщення самостійно обумовлені обставинами користування орендованим приміщенням визначеною у договорі кількістю працівників, вказане вище формує у суду розумний сумнів:

- як стосовно можливості працівників відповідача самовільно відвідувати орендоване приміщення та користуватись послугами із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, а також використовувати воду для самостійного прибирання;

- так і стосовно наявності обставин фактичного надання позивачем відповідних послуг протягом спірного періоду у обсягах та вартістю, вказаних у поданих до суду рахунках та актах.

Звідси суд не приймає як належні і достовірні докази наявні в матеріалах справи та сформовані позивачем за спірний період рахунки і акти в частині відображених у цих документах послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для самостійного прибирання.

В розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:

- принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

- належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.

Поряд з тим, оскільки опалення орендованих приміщень не може бути ані припинено, ані зменшено у залежності від кількості працівників орендаря, з урахуванням поданих позивачем відомостей про обсяг спожитої відповідачем темлової енергії у лютому, березні 2024 року, суд висновує про доведення позивачем належними та достовірними доказами обставин надання у вказані місяці послуг з постачання теплової енергії вартістю, обрахованою згідно рахунків №№61/94 та 61/225, відповідно, у сумах 562,24 грн та 458,27 грн.

Стосовно ж розміру необхідної до відшкодування відповідачем компенсації за земельний податок в 2024 році згідно рахунку-фактури №61/695 від 12.08.2024, то суд зазначає про безпідставність включення позивачем ПДВ до відшкодування витрат аеропорту, пов`язаних зі сплатою земельного податку, позаяк:

- за умовами договору №02.5-14/1-30, сплачуючи позивачу погоджену договором плату як відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку, відповідач не оплачує надані йому позивачем товари чи послуги, а повертає плату за землю, законодавчий обов`язок сплати якої покладено на позивача як власника об`єкту(ів) нерухомості, який(і) знаходяться на земельній ділянці;

- грошові кошти, які отримуються балансоутримувачем (позивачем) у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку за своєю економічною сутністю не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг і, як наслідок, не є об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні пункту 185.1 статті 185 ПК України;

- зазначення у пункті 1.2. договору №02.5-14/1-30 про те, що нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України, не спростовує вказаного вище, як і не встановлює такий пункт прямого правила про відповідне оподаткування ПДВ плати за землю/земельного податку.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6110/19.

Означеного позивач не заперечив та не спростував під час розгляду цієї справи.

Отже, арифметично правильною та обґрунтованою є сума компенсації за земельний податок в 2024 році згідно рахунку-фактури №61/695 від 12.08.2024 у розмірі 1,06 грн без обрахованої у такому рахунку суми ПДВ - 0,21 грн.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору №02.5-14/1-30 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження, зокрема, відповідача з умовами відповідно укладеного правочину та, з урахуванням обставин надання позивачем доказово підтверджених послуг з постачання теплової енергії та направлення відповідачу актів, рахунків як на оплату цих послуг, так і на оплату земельного податку, породжує для ТОВ Аеро Ресторантс обов`язок по сплаті вартості оформлених такими документами послуг у передбачений пунктом 2.2.3 договору строк, а саме:

- згідно рахунку-фактури №61/94 від 29.02.2024 за лютий 2024 року 562,24 грн з ПДВ за виробництво та постачання теплової до 20.03.2024 включно;

- згідно рахунку-фактури №61/225 від 31.03.2024 за березень 2024 року 458,27 грн з ПДВ за виробництво та постачання теплової енергії до 20.04.2024 включно;

- згідно рахунку-фактури №61/695 від 12.08.2024 1,06 грн без ПДВ компенсації за земельний податок в 2024 році до 20.09.2024 включно.

Надання ж решти вартості послуг, виставлених у рахунках:

- №61/692 від 30.11.2023 за листопад 2023 року;

- №61/820 від 31.12.2023 за грудень 2023 року;

- №61/23 від 31.01.2024 за січень 2024 року;

- №61/94 від 29.02.2024 за лютий 2024 року;

- №61/225 від 31.03.2024 за березень 2024 року;

- №61/348 від 30.04.2024 за квітень 2024 року;

- №61/438 від 31.05.2024 за травень 2024 року;

- №61/494 від 30.06.2024 за червень 2024 року;

- №61/686 від 31.07.2024 за липень 2024 року, в частині сум по 715,82 грн, з яких: 557,42 грн за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника (за 4 людей ціною 116,13 грн без ПДВ за одну людину) та 158,40 грн за воду, використана для прибирання 20,00 кв.м. приміщення самостійно (ціною 6,60 грн без ПДВ за 1 кв.м.), позивачем доказово не обґрунтовано та, відповідно, не доведено виникнення у відповідача грошового обов`язку по оплаті цих сум.

Судом також враховано, що, звертаючись до суду із цим позовом, у розрахунку заборгованості позивачем віднесено проведені відповідачем оплати у сумах 271,04 грн, 681,21 грн та 724,65 грн до погашення рахунків №№61/692, 61/820, 61/23, що відповідає виставленій за цими рахунками вартості послуг з постачання теплової енергії, та яку позивачем не заявлено до стягнення.

З огляду на зроблені вище висновки суд відхиляє усі доводи позивача про те, що у спірний період аеропорт функціонував, позаяк такі обставини, як і необхідність позивача в утриманні персоналу не впливає на обсяг та специфіку погоджених договором №02.5-14/1-30 послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання приміщення самостійно, надання яких, як і їхнє споживання, обумовлено перебуванням в орендованих приміщеннях працівників відповідача та, власне, використанням ними води для самостійного прибирання приміщень і споживання певного виду матеріальни/нематеріальних благ у вигляді створених позивачем санітарно-гігієнічних умов.

Наявність/відсутність обставин досудового та передбаченого договором№02.5-14/1-30 порядку врегулювання цього спору щодо кількості/об`єму наданих позивачем послуг, зокрема і згідно пункту 1.5. договору, як і дотримання позивачем порядку надіслання відповідачу рахунків та актів на оплату, не спростовує зроблених судом вище висновків та, власне, не позбавляє відповідача права заперечувати проти заявленої суми під час судового процесу.

Усі ж судові справи, на які здійснено посилання позивачем під час розгляду цієї справи, не є релевантним до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі за фактичними обставинами спору та доказовою базою.

Зокрема правовідносини у наведених позивачем справах не стосуються надання позивачем саме послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та використання води для прибирання приміщення самостійно, обсяг та вартість яких (послуг) обраховуються від кількості людей які, власне, цю воду і можуть використовувати або яким би позивач міг створити санітарно-гігієнічні умови праці.

До того ж у всіх вказаних позивачем справах, у тому числі і справах №911/233/24 та №911/1724/23 суди не досліджували обставин наявності/відсутності працюючих осіб в орендованих відповідачем приміщеннях та не надавали відповідної оцінки вказаному у розрізі можливості надання позивачем таких послуг.

Усі викладені у вказаних обома сторонами справах обставини не можуть бути кваліфіковані судом і як преюдиційні для цієї справи в розрізі питання про обсяг та вартість наданих позивачем послуг, позаяк не потребують доказування ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду, тоді як не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин.

З огляду на вказане та з урахуванням обставин цієї справи в суд зазначає, що:

- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;

- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тобто подані стороною документи судом оцінюються з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв`язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судом апеляційної/касаційної інстанції в інших справах.

Судом також враховано і те, що передбачений статтею 79 ГПК України принцип «вірогідність доказів» можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак суду не надано жодних доказів на підтвердження оплати відповідачем:

- 562,24 грн та 458,27 грн за виробництво та постачання теплової енергії у лютому,березні 2024 року;

- 1, 06 грн компенсації за земельний податок в 2024 році, що загалом склало 1021,57 грн.

Беручи до уваги наведене вище, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість послуг за виробництво та постачання теплової енергії позивачу сплатив частково та не компенсував земельний податок, а також враховуючи встановлений судом арифметично привальний розмір боргу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7 464,16 грн основного боргу підлягає задоволенню, як така що доведена позивачем належними доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем, частково у розмірі 1021,57 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №02.5-14/1-30 та порушенням строку оплати отриманих у спірний період послуг і компенсації земельного податку, позивач просить суд стягнути з відповідача 951,17 грн пені, 106,21 грн 3% річних та 212,16 грн інфляційних втрат, нарахованих:

- з 21.12.2023 по 09.10.2024 на 715,82 грн боргу за листопад 2023 року згідно рахунку №61/692 від 30.11.2023;

- з 23.01.2024 по 09.10.2024 на 715,82 грн боргу за грудень 2023 року згідно рахунку №61/820 від 31.12.2023;

- з 21.02.2024 по 09.10.2024 на 715,82 грн боргу за січень 2024 року згідно рахунку №61/23 від 31.01.2024;

- з 21.03.2024 по 09.10.2024 на 1 278,06 грн боргу за лютий 2024 року згідно рахунку №61/94 від 29.02.2024;

- з 23.04.2024 по 09.10.2024 на 1 174,09 грн боргу за березень 2024 року згідно рахунку №61/225 від 31.03.2024;

- з 21.05.2024 по 09.10.2024 на 715,82 грн боргу за квітень 2024 року згідно рахунку №61/348 від 30.04.2024;

- з 21.06.2024 по 09.10.2024 на 715,82 грн боргу за травень 2024 року згідно рахунку №61/438 від 31.05.2024;

- з 23.07.2024 по 09.10.2024 на 715,82 грн боргу за червень 2024 року згідно рахунку №61/494 від 30.06.2024;

- з 21.08.2024 по 09.10.2024 на 715,82 грн боргу за липень 2024 року згідно рахунку №61/686 від 31.07.2024;

- з 21.09.2024 по 09.10.2024 на 1,27 грн з ПДВ боргу по компенсації за земельний податок в 2024 році згідно рахунку-фактури №61/695 від 12.08.2024.

Відповідно до ст. ст. 610-612, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно пункту 4.2. договору №02.5-14/1-30 орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Ураховуючи вказані вище законодавчі приписи та визначені вище арифметично правильні і доказово підтверджені суми наданих позивачем послуг та суми компенсації земельного податку, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми, по сплаті яких відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання:

- вартість послуг згідно усіх виставлених рахунків по 715,82 грн загалом за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та воду, використану для прибирання приміщення самостійно;

- 0,21 грн включеного до земельного податку ПДВ.

З огляду на вказане суд здійснював обрахунок відповідно заявлених до стягнення сум в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням відповідно встановлених обставин справи:

- з 21.03.2024 по 09.10.2024 на 562,24 грн боргу за постачання теплової енергії за лютий 2024 року згідно рахунку №61/94 від 29.02.2024;

- з 23.04.2024 по 09.10.2024 на 458,27 грн боргу за постачання теплової енергії за березень 2024 року згідно рахунку №61/225 від 31.03.2024;

- з 21.09.2024 по 09.10.2024 на 1,06 грн (без ПДВ) боргу по компенсації за земельний податок в 2024 році згідно рахунку-фактури №61/695 від 12.08.2024.

Оскільки арифметично правильний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом, з урахуванням законодавчих приписів та наведених обставин справи, за вказані вище періоди на доказово підтверджені і прострочені суми боргу, складає 139,57 грн, 15,75 грн та 52,02 грн відповідно, вимоги позивавча про стягнення з відповідача 951,17 грн пені, 106,21 грн 3% річних та 212,16 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, відповідно, у розмірі: 139,57 грн, 15,75 грн та 52,02 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін - позивача та відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Аеро Ресторантс(08301, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль, -7, ідентифікаційний код 37222400) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069):

- 1 021 (одну тисячу двадцять одну) грн 57 коп. основного боргу;

- 139 (сто тридцять дев`ять) грн 57 коп. пені;

- 15 (п`ятнадцять) грн 75 коп. 3% річних;

- 52 (п`ятдесят дві) грн 02 коп. інфляційних втрат;

- 340 (дві триста сорок) грн 85 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.06.2025.

Суддя В.А. Ярема