Рішення від 10.06.2025 по справі 911/280/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/280/25

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», Київська обл., Вишгородський р-н., м. Славутич

до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки», Київська обл., Вишгородський р-н., смт. Іванків

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) 11-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, Київська обл., м. Чорнобиль

2) Державного агентства України з управління зоною відчуження, Київська обл., Вишгородський р-н., смт. Іванків

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача Прокопенко Р.О.

від відповідача Бондаренко Ю.П.

від третьої особи 1 П. Хоменко

від третьої особи 2 - О. Горбач

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» б/н від 20.01.2025 року (вх. №4571 від 20.01.2025) (далі позивач) до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» (далі відповідач) про стягнення боргу у розмірі 541320,78 грн.

Ухвалою суду від 21.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/280/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.03.2025 року. Зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали всіх доданих до позовної заяви документів. Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача 11 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі третя особа 1) та Державне агентство України з управління зоною відчуження (далі третя особа 2).

До суду від 11-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи б/н від 03.02.2025 року (вх. №1517/25 від 03.02.2025).

До суду від Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.02.2025 року (вх. №1624/25 від 04.02.2025), в якому відповідач проти позову заперечує.

Також, від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 07.02.2025 року (вх. №1790/25 від 07.02.2025).

До суду від позивача надійшла заява б/н б/д (вх. №1117/25 від 11.02.2025) про надання оригіналів документів для огляду в судовому засіданні.

Представник Державного агентства України з управління зоною відчуження, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи у судове засідання 04.03.2025 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 04.03.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/280/25 та відкладено підготовче засідання на 25.03.2025 року, однак, підготовче засідання не відбулося.

Ухвалою суду від 05.05.2025 року призначено підготовче засідання на 20.05.2025 року.

Ухвалою суду від 20.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2025 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.06.2025 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.

Представники третіх осіб у судовому засіданні 10.06.2025 надали свої пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 10.06.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем, у вересні 2024 року відповідач звернувся до нього щодо надання послуг з триразового харчування співробітників Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі ДСНС).

Підставою надання позивачем послуг з організації триразового харчування співробітників ДСНС слугував гарантійний лист відповідача «Про харчування задіяних в ліквідації пожеж» від 07.09.2024 №01-01/899-24, оформлений на фірмовому бланку відповідача. У вказаному Гарантійному листі відповідач зазначив, що у зв`язку зі значними пожежами в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення відповідач просить позивача організувати триразове харчування співробітників ДСНС, які залучені до ліквідації пожеж у кількості 273 осіб, починаючи з 08.09.2024 та гарантував підписання договору та оплату за надані послуги.

Враховуючи настання надзвичайної ситуації у зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення, а також, надходження Гарантійного листа від 07.09.2024 №01-01/899-24, починаючи з 08.09.2024, позивач розпочав надання послуг з організації триразового харчування 273 співробітників ДСНС, що були задіяні в ліквідації пожеж у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Позивач зазначає, що внаслідок надання позивачем послуг з триразового харчування, прийняття цих послуг співробітниками 11 Державно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області), залученими до ліквідації пожеж на прохання відповідача, між позивачем та відповідачем 07.09.2024 укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Для організації та видачі харчування співробітникам 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області розроблено «Примірне двотижневе меню» та «Примірне двотижневе меню-розкладка для орієнтованого добового набору продуктів при триразовому харчуванні співробітників ДСНС», в яких вказано найменування страв та вихід (в грамах) кожної страви., рецептури страв, вихід готової страви та норма сировини (в грамах/брутто), яка входить в склад кожної страви, які підписано заступником начальника відділу організації харчування та затверджено в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС». На підставі «Примірного меню» завідувачем виробництва їдальні АПК-1/його заступником складалося щоденне меню (сніданок, обід, вечеря), калькулятор розраховував ціни та страви, які включаються в меню, яке підписували матеріально-відповідальна особа та калькулятор.

Харчування співробітників 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області було триразове, згідно з графіком: сніданок, обід, вечеря. Співробітники 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області отримували харчування не через лінію роздачі, а в свій посуд в кількості замовлених комплексів для подальшої роздачі на своїх пунктах (оскільки вони виконували роботи з ліквідації пожеж в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Щоденне надання послуг з організації триразового харчування відбувалося, зокрема, на підставі заявок замовника на отримання харчування, підписаних уповноваженою особою 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області.

Працівники їдальні АПК-1 відділу організації харчування при відпуску харчування надавали щоденне меню, а також, відомість видачі готових страв особі (уповноваженій особі 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області), яка отримувала харчування. В кінці кожного робочого дня матеріально-відповідальною особою складався товарний звіт (складається з прибуткових та видаткових документів).

За результатами наданих позивачем послуг з організації харчування складено Акт наданих послуг №1 від 30.09.2024 на загальну суму 541320,78 грн.

03.10.2024 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист №3830/01140400-2024 разом з підписаними позивачем договором про надання послуг із забезпечення харчування № 01-01/899-24 від 02.10.2024 та Актом наданих послуг №1 від 30.09.2024.

10.10.2024 року позивачем, з урахуванням зауваження та пропозиції відповідача, листом №3941/01140400-2024 повторно надіслано на адресу останнього договір про надання послуг із забезпечення харчування №01-01/899-24 від 02.10.2024 та Акт наданих послуг №1 від 30.09.2024.

24.10.2024 року відповідачем надіслано на адресу позивача лист №01-11/1078/24 про незгоду з текстом договору та запропоновано можливість укладення тристоронньої угоди про надання послуг, згідно з якою замовником виступатиме ДСНС, виконавцем ДСП ЧАЕС, а платником ДСП ЦСП.

У відповідь на вказаний лист, позивачем у листі від 30.10.2024 №4165/01140400-2024 повідомлено відповідача, що на виконання вимог Податкового кодексу України ним здійснено реєстрацію податкового зобов`язання у термін, визначений чинним законодавством, а пропозиція відповідача укласти тристоронній договір не може бути прийнята, оскільки, позивач вимушений буде сплатити штрафи за недотримання термінів реєстрації податкового зобов`язання в розмірі 10% від суми зобов`язання, та повторно запропоновано відповідачу підписати надіслані договір та акт наданих послуг.

Позивачем, згідно Гарантійного листа від 07.09.2024 №01-01/899-24 та Акту наданих послуг № 1 від 30.09.2024 згідно ст. 187 ПК України складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.09.2024 №43 і, відповідно, сплачено до Державного бюджету України податкові зобов`язання з ПДВ за зазначеною податковою накладною в сумі 90220,13 грн.

Як зазначено позивачем, відповідач відмовлявся реєструвати розрахунок коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело б до нарахування та сплати зайвих податкових зобов`язань з ПДВ.

Відповідач 14.11.2024 надіслав на адресу позивача лист №01-11/1179-24, у якому просив надати належним чином оформлені первинні документи для належного розгляду порушеного питання. Такі дії відповідача, на думку позивача, свідчать про ухилення від свого зобов`язання, викладеного в Гарантійному листі від 07.09.2024 №01-01/899-24.

Враховуючи факт надання позивачем послуг із забезпечення харчування, на підставі Гарантійного листа відповідача від 07.09.2024 №01-01/899-24 та ухилення відповідача від укладення відповідного договору, а також, оплати за отримані послуги, позивачем відповідно до ст. 222 ГК України, направлено на адресу відповідача претензію від 05.12.2024 №4766/01110200-2024.

27.12.2024 відповідачем надіслано на адресу позивача відповідь, в якій відмовлено в задоволенні претензії позивача, у зв`язку із відсутністю між позивачем та відповідачем будь-яких правочинів.

Оскільки, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо укладення договору та оплати за надані позивачем послуги не виконав станом на 01.12.2024 за ним утворилась заборгованість у сумі 541320,78 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач, з посиланням на ст.ст. 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 1.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зазначив, що позивачем на підтвердження факту надання послуг надано неналежним чином оформлені первинні документи, про що відповідач повідомив позивача листом від 14.11.2024 року №01-11/1179-24 про що відповідачем також зазначено у листі від 24.10.2024 року №01-11/1077-24. У відповіді на претензію від 27.12.2024 року №01-11/1324-24 відповідачем надано пояснення та заперечення в частині наявності недоліків у документах, які ускладнювали можливість укладання договору з позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що у Гарантійному листі від 07.09.2024 №01-01/899-24 відсутні такі реквізити, як заголовок до тексту, наявність гербової печатки, терміну оплати, а також, посилань на норми чинного законодавства, які регулюють права та обов`язки сторін, що, на думку відповідача, свідчить, що такий лист не є гарантійним листом, у розумінні чинного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, його не можна вважати таким, що створює правові наслідки та зобов`язання, оскільки, він є лише заявою про наміри і не містить чітких зобов`язань, а тому, не створює правових зобов`язань.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку статей 181, 265 ГК України та статей 205, 207, 639 ЦК України досягли згоди щодо укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб шляхом надіслання Гарантійного листа від 07.09.2024 №01-01/899-24 (далі Гарантійний лист) та прийняття такого листа позивачем.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що Гарантійний лист в даному випадку кваліфікується як оферта (пропозиція) та підтвердження наміру відповідача оплатити послуги зазначені в такому листі, а тому, надсилання його відповідачем та прийняття позивачем є достатньою підставою для визнання факту домовленостей між сторонами (юридичною основою для договору), а такий договір вважається укладеним на підставі ст.ст. 207, 638 ЦК України та ст.?181 ГК України.

Оскільки, правовідносини з надання послуг, які склалися між сторонами, вчинені у спрощеній формі шляхом обміну листами, відтак, такі правовідносини підпадають під регулювання норм статей 901-907 ЦК України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Судом встановлено, що підставою надання позивачем послуг з організації триразового харчування співробітників ДСНС слугував Гарантійний лист відповідача «Про харчування задіяних в ліквідації пожеж» від 07.09.2024 №01-01/899-24, у якому відповідач зазначив, що у зв`язку зі значними пожежами в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення останній просить позивача організувати триразове харчування співробітників ДСНС, які залучені до ліквідації пожеж у кількості 273 осіб, починаючи з 08.09.2024 та гарантував підписання договору та оплату за надані послуги.

Враховуючи надходження вказаного гарантійного листа, позивач, з 08.09.2024 розпочав надання послуг з організації триразового харчування 273 співробітників ДСНС, що були задіяні в ліквідації пожеж у зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення.

Для організації та видачі харчування співробітникам 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області позивачем розроблене «Примірне двотижневе меню», в якому вказано найменування страв та вихід (в грамах) кожної страви.

Також, розроблено «Примірне двотижневе меню-розкладка для орієнтованого добового набору продуктів при триразовому харчуванні співробітників ДСНС» в якому вказано найменування страв, рецептури страв, вихід готової страви та норма сировини (в грамах/брутто), яка входить в склад кожної страви. Вказані примірні меню підписані заступником начальника відділу організації харчування та затверджені в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС». Кожне меню містило таку інформацію: місце харчування, дата харчування, період прийому їжі, найменування продукту, вага (об`єм/кількість) порції (продукту), вартість, підписи та ПІБ відповідальних осіб за складання меню.

Працівниками ДСП ЧАЕС складалось меню на кожний день, починаючи з 08.09.2024 по 14.09.2024 включно (сніданок, обід, вечеря). На підставі «Примірного меню» завідувачем виробництва їдальні АПК-1/його заступником складалося щоденне меню (сніданок, обід, вечеря), калькулятор розраховував ціни та страви, які включаються в меню. Оформлене щоденне меню підписували матеріально-відповідальна особа та калькулятор.

Харчування співробітників 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області було триразове, згідно з графіком: сніданок, обід, вечеря. Готові страви в їдальні АПК-1 реалізовуються через лінії роздачі та провадяться розрахунки пластиковими картками за допомогою РРО (касових апаратів). Як зазначено позивачем, співробітники 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області отримували харчування не через лінію роздачі, а в свій посуд в кількості замовлених комплексів для подальшої роздачі на своїх пунктах (оскільки вони виконували роботи з ліквідації пожеж в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення).

Щоденне надання послуг з організації триразового харчування відбувалося на підставі заявок замовника на отримання харчування, підписаних уповноваженою особою 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області. Працівники їдальні АПК-1 відділу організації харчування при відпуску харчування надавали щоденне меню, а також, відомість видачі готових страв особі (уповноваженій особі 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області), яка отримувала харчування. Кожна відомість містила таку інформацію: найменування страв/кулінарних виробів, вага (об`єм/кількість) порції (продукту), кількість виданих порцій, ціна за порцію, загальна сума, підписи та ПІБ відповідальних осіб від ДСП ЧАЕС та 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області.

Як зазначено позивачем, завідувач виробництва або його заступник відносяться до професійної групи «керівники», і є керівництвом в їдальні АПК-1, наділені правом затверджувати свою документацію. Крім того, в кінці кожного робочого дня матеріально-відповідальна особа: завідувач виробництва їдальні АПК-1 або його заступник складає товарний звіт (складається з прибуткових та видаткових документів). Прибуткові документи відображають надходження сировини за день (продукти харчування) на виробництво, видаткові документи відображають витрати за день (списання страв, які виготовлені з продуктів харчування). Складений товарний звіт за день затверджується начальником відділу організації харчування або його заступником та передається до бухгалтерії ДСП ЧАЕС.

Так, поданими позивачем бухгалтерською довідкою, складеними та затвердженими щоденними меню, Актом наданих послуг №1 від 30.09.2024 підтверджується надання позивачем за період з 08.09.2024 по 14.09.2024 послуг з харчування на загальну суму 541320,78 грн.

Судом встановлено, що позивач надав послуги на підставі Гарантійного листа, в якому було вказано, що відповідач «гарантує оплату послуг після їх виконання», що свідчать про фактичне укладення договору у спрощеній формі згідно ст. 638 ЦК України та ст.?181 ГК України, в свою чергу, судом встановлено прийняття цих послуг з боку третьої особи - 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області, а тому, посилання відповідача, що між сторонами не укладено договору про надання послуг є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними висновками суду.

За змістом положень ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України); доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України); ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК України); належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Отже, саме на позивача покладено обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто, саме позивач має довести те, що між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб було укладено договір надання послуг на виконання якого відповідачу було надано послуги з харчування третьої особи - 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області.

На підтвердження вказаного факту позивачем до матеріалів справи додані копії бухгалтерської довідки, складені та затверджені щоденні меню, Акт наданих послуг №1 від 30.09.2024.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення).

Водночас, у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У пункті 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару/надання послуг іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції.

Основними видами первинних документів, які можуть бути складені на підтвердження господарської операції поставки товару, за практикою, що склалася на ринку купівлі-продажу/поставки товарів (робіт, послуг), є видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

В спірних правовідносинах, які виникли між сторонами на підставі Гарантійного листа, первинним документом, в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є Акт наданих послуг №1 від 30.09.2024.

Судом встановлено, що Акт наданих послуг №1 від 30.09.2024 відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містить наступні реквізити: Назва документа (форми) «Акт наданих послуг»; Дата складання « 30.09.2024»; Назва підприємства, від імені якого складено документ «Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», в особі в.о. генерального директора Мартинова Сергія»; Посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення «В.о. генерального директора Мартинов Сергій»; Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції «Наявний підпис в.о. генерального директора Мартинова Сергія, скріплений печаткою підприємства».

Крім того, «Примірне двотижневе меню» та «Примірне двотижневе меню-розкладка для орієнтованого добового набору продуктів при триразовому харчуванні співробітників ДСНС» підписані заступником начальника відділу організації харчування та затверджені в.о. генерального директора ДСП «Чорнобильська АЕС». Всі щоденні меню, містили наступну інформацію: дата, місяць, рік; назва (їдальня АПК-1); сніданок, обід, вечеря; найменування страв; на кожну страву: вихід, ціна (вартість); разом (сума за сніданок, за обід, за вечерю). Також, зазначена інформація була відображена у «відомостях видачі готових страв та кулінарних виробів», які складалися щоденно.

На підставі «Примірного меню» завідувачем виробництва їдальні АПК-1 або його заступником складалося щоденне меню (сніданок, обід, вечеря), калькулятор розраховував ціни та страви, які включаються в меню. Оформлене щоденне меню підписували матеріально-відповідальна особа та калькулятор.

Працівники їдальні АПК-1 відділу організації харчування при відпуску харчування надавали щоденне меню, а також, відомість видачі готових страв особі (уповноваженій особі 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області), яка отримувала харчування. Кожна відомість містила таку інформацію: найменування страв/кулінарних виробів, вага (об`єм/кількість) порції (продукту), кількість виданих порцій, ціна за порцію, загальна сума, підписи та ПІБ відповідальних осіб від ДСП ЧАЕС та 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС України у Київській області.

В кінці кожного робочого дня матеріально-відповідальна особа: завідувач виробництва їдальні АПК-1 або його заступник складає товарний звіт (складається з прибуткових та видаткових документів). Складений товарний звіт за день затверджується начальником відділу організації харчування або його заступником та передається до бухгалтерії ДСП ЧАЕС.

Судом враховано, що з метою недопущення порушення платником ПДВ ДСП ЧАЕС граничного терміну, передбаченого п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, для реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, ДСП ЧАЕС, згідно Гарантійного листа та Акту наданих послуг з харчування згідно ст. 187 ПК України складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.09.2024 №43 та відповідно сплачено до Державного бюджету податкові зобов`язання з ПДВ за зазначеною податковою накладною в сумі 90220,13 грн.

Судом також враховано пояснення 11 ДПРЗ ГУ ДСУНС у Київській області, в яких підтверджено факт організації забезпечення харчуванням за допомогою ДСП «ЦСП» особового складу в кількості 273 особи та факт отримання харчування (сніданок/обід/вечеря) особовим складом в кількості 273 особи.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом враховано, що 03.10.2024 року позивач надіслав на адресу відповідача лист №3830/01140400-2024 разом з підписаними ним договором про надання послуг із забезпечення харчування №01-01/899-24 від 02.10.2024 та актом наданих послуг №1 від 30.09.2024.

10.10.2024 року позивач, врахувавши зауваження та пропозиції відповідача, листом №3941/01140400-2024 повторно надіслав на адресу відповідача договір про надання послуг із забезпечення харчування №01-01/899-24 від 02.10.2024 та Акт наданих послуг №1 від 30.09.2024.

24.10.2024 року, відповідач надіслав на адресу позивача лист №01-11/1078/24, в якому виразив свою незгоду щодо тексту договору та запропонував можливість укладення тристоронньої угоди про надання послуг, згідно з якою, замовником виступатиме ДСНС, виконавцем ДСП ЧАЕС, а платником ДСП ЦСП.

У відповідь на вказаний лист, позивач листом від 30.10.2024 №4165/01140400-2024 повідомив відповідача, що на виконання вимог Податкового кодексу України ним здійснено реєстрацію податкового зобов`язання у термін, визначений чинним законодавством, а пропозиція відповідача укласти тристоронній договір не може бути прийнята, оскільки, позивач вимушений буде сплатити штрафи за недотримання термінів реєстрації податкового зобов`язання в розмірі 10% від суми зобов`язання, та повторно запропонував відповідачу підписати надіслані договір та акт наданих послуг.

14.11.2024 року відповідач надіслав на адресу позивача лист №01-11/1179- 24, в якому просив надати належним чином оформлені первинні документи для належного розгляду порушеного питання.

Враховуючи ухилення відповідача від укладення відповідного договору, а також, оплати за отримані послуги, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 05.12.2024 №4766/01110200-2024 з вимогою оплатити надані послуги з харчування у сумі 541320,78 грн.

27.12.2024 року відповідач надіслав на адресу позивача відповідь на претензію від 27.12.2024 №01-11/1324-24, в якій відмовив в задоволенні претензії позивача, мотивуючи це тим, що між ним та позивачем відсутні будь-які правочини.

У той же час, як встановлено судом, відповідач будь-яких заперечень або претензій з приводу послуг, наданих позивачем та зазначених у акті наданих послуг, у тому числі щодо якості або обсягу вказаних послуг, не висловлював та доказів протилежного суду не надав.

Суд також зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивач своєю добросовісною поведінкою надав відповідачу узгоджені сторонами послуги, а відповідач, як недобросовісна сторона, не виконав прийняті на себе добровільні за укладеним у спрощений спосіб договором зобов`язання та не розрахувався за надані послуги, що свідчить, що такі дії протирічать початковій поведінці відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За таких обставин, суд визнає факт надання послуг харчування та відсутність проведеної оплати за надання таких послуг - доведеним та обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що формальне недотримання оформлення гарантійного листа (таких як: заголовок до тексту, відсутність гербової печатки, посилань на норми чинного законодавства, які регулюють права та обов`язки сторін) не є підставою для відмови в позові, якщо послуги були надані, та такі послуги були прийняті, а сторона дійсно зобов`язувалась їх оплатити.

Однак, станом на момент розгляду даного спору, отримані послуги відповідач не оплатив та доказів зворотного суду не надав, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 541320,78 грн.

Усі інші твердження та заперечення відповідача уважно досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - 11 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області та Державного агентства України з управління зоною відчуження про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Центральне сервісне підприємство з експлуатації, відновлення та безпеки» (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, 47, код ЄДРПОУ 44885549) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вул. Збройних Сил України, буд. 7/1, код ЄДРПОУ 14310862) 541320 (п`ятсот сорок одну тисячу триста двадцять) грн. 78 коп. заборгованості та 8119 (вісім тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного рішення 24.06.2025 року.

Суддя Д.Г. Заєць