Рішення від 18.06.2025 по справі 914/123/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2025 Справа № 914/123/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КРАФТ, м. Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія СТО, м. Львів,

про: стягнення 4 966 945, 93 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Стеблинська О.А.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю КРАФТ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія СТО про стягнення 4 966 945, 93 грн.

Ухвалою від 20.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 25.02.2025.

Ухвалою від 25.02.2025 суд відклав підготовче засідання на 18.03.2025.

Ухвалою від 18.03.2025 відклав підготовче засідання на 09.04.2025.

Ухвалою від 09.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20.05.2025.

Ухвалою від 20.05.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 03.06.2025.

Ухвалою від 03.06.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 18.06.2025.

В судове засідання 18.06.2025 представник позивача з`явилася, відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 18.06.2025 не забезпечив.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, належним чином повідомлення сторін про розгляд справи, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обгрунтованого рішення.

В судовому засіданні 18.06.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позивач вважає, що за умовами договору поставки № 19/02/2024 від 19.02.2024, відповідачем було допущено порушення строків оплати товару, зокрема попередньої оплати, а також остаточного розрахунку за поставлені товари. Внаслідок цього виникла заборгованість, яка не була погашена у встановлені строки.

Позивач просить стягнути з відповідача суми заборгованості за договором у розмірі 3 610 945,05 грн, яка включає несплачену частину попередньої оплати у сумі 2 348 294,26 грн та остаточні розрахунки по поставлених товарах в сумі 1 262 650,79 грн, а саме: 420 883,60 грн за поставлену партію товару по видатковій накладній № КЛ 01-05-12 від 01.05.2024 та 841 767,19 грн по видатковим накладним № КЛ 08-05-01 і № КЛ 08-05-02 від 08.05.2024.

Крім того, позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню. За вимогою, яка стосується несплаченої попередньої оплати в сумі 2 348 294,26 грн, в її межах позивач просить стягнути інфляційні витрати у розмірі 193 786,81 грн, 3% річних 79 275,72 грн та пеню 722 883,46 грн. За вимогою, що стосується поставленої партії товару за видатковою накладною ВН № КЛ01-05-12, заявлено до стягнення інфляційні витрати у розмірі 37 466,01 грн, 3% річних у сумі 8 625,51 грн та пеню в розмірі 75 536,71 грн. За вимогою, що стосується поставленої партії товару за видатковими накладними ВН № КЛ08-05-02 та ВН № КЛ08-05-01, позивач просить стягнути інфляційні витрати у розмірі 74 932,02 грн, 3% річних у сумі 16 768,05 грн та пеню в розмірі 146 726,59 грн.

Враховуючи все вищезазначене, позивач просить суд стягнути загальну суму з відповідача в розмірі 4 966 945, 93 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На адресу суду повернулись поштові конверти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СТО» з ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.

Ухвали суду були надіслані за юридичною адресою відповідача: 79000, м. Львів, вул. Кульпарківська, буд. 230А, код ЄДРПОУ 43933308, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Львівської області з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою:://reyestr.court.gov.ua/.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом, та не з?явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія СТО» було укладено договір поставки № 19/02/2024, за умовами якого ТОВ «Крафт» (Постачальник) зобов`язувалося передати у власність металоконструкції, а ТОВ «Компанія «СТО» (Покупець) прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна сума договору складається із сум видаткових, згідно яких зроблена поставка товару протягом терміну дії договору.

Відповідно до 2.2. договору, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається у специфікаціях, а якщо специфікація (додаток) не підписується у рахунках-фактурах, та відповідно до них у видаткових накладних.

Згідно п. 2.4. договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом передплати у розмірі 70% від загальної суми товару протягом 3х днів з дня підписання договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків. Остаточний розрахунок у розмірі 30 % від загальної суми товару здійснюється протягом трьох днів з дня підписання видаткової накладної.

Разом з договором були підписані додатки Специфікація № 1 та Специфікація № 2.

У відповідності до Специфікації № 1 (додаток №1 до договору), загальна ціна товару, який поставляється становить 1 352 792, 43 грн з ПДВ; найменування робіт та витрат: вартість закладної деталі 3д-1 в т.ч, металопрокат, виготовлення (робота), антикорозійний захист грунт та емаль Supra FAST 20 товщиною покриття не менше 120 мкм сірого кольору

у кількості 20 шт; вартість закладної деталі 3д-2 в т.ч. металопрокат, виготовлення (робота). антикорозійний захист грунт та емаль Supra FASt 20 товшиною покриття не менше 120 мкм сірого кольору у кількості 2 шт.

У відповідності до Специфікації № 2 (додаток №2 до договору), загальна ціна товару, який поставляється становить 7 716 199, 26 грн з ПДВ; найменування робіт та витрат: вартість закладної балки Бм-1 металопрокат, виготовлення (робота), антикорозійний захист грунт та емаль Supra FAST 20 товщиною покриття не менше 120 мкм сірого кольору

у кількості 22 шт;

Загальна вартість товару, який поставляється за Договором № 19/02/2024 згідно Специфікацій №1 і № 2 становить 9 068 991, 80 грн, відтак сума попередньої оплати відповідно до умов договору складає 6 348 294, 26 грн.

Судом також встановлено, що 19.02.2024 відповідачем було здійснено часткову оплату попередньої оплати в сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 380. Відповідно до пункту 2.4 Договору поставки № 19/02/2024 від 19.02.2024, строк внесення попередньої оплати у розмірі 70% від загальної вартості товару (тобто 6 348 294, 26 грн) становив три календарні дні з дати підписання договору, тобто з 19.02.2024 по 22.02.2024 включно. Оскільки вказана сума у повному обсязі не була сплачена в цей строк, з 23.02.2024 наступив момент порушення грошового зобов`язання, а отже, саме з цієї дати починається обрахунок заборгованості з попередньої оплати в сумі 5 348 294, 26 грн. Договір поставки № 19/02/2024 було підписано сторонами 19.02.2024, відтак строк проведення попередньої оплати у розмірі 6 348 294, 26 грн закінчився 22.02.2024.

З 23.02.2024 заборгованість з попередньої оплати становила 5 348 294, 26 грн.

19.04.2024 відбулася поставка першої партії товару «Закладна деталь 3д-1» у кількості 11 штук на загальну суму 676 396,27 грн (включаючи ПДВ) згідно Специфікації № 1. Зазначена партія товару була прийнята Покупцем, що підтверджується підписаною видатковою накладною № КЛ19-04-29 та товарно-транспортною накладною № 19-04-29. Відповідно до пункту 2.4 Договору, строк для здійснення остаточного розрахунку у розмірі 30% від вартості поставленого товару (від суми в розмірі 676 396,27 грн) закінчився 22.04.2024.

30.04.2024 відбулася поставка другої партії товару «Закладна деталь 3д-1» у кількості 9 штук та «Закладна деталь 3д-2» у кількості 2 штуки на загальну суму 676 396,27 грн (включаючи ПДВ), також згідно Специфікації № 1 та рахунку-фактури № LV 0277113. Ця партія товару була також прийнята Покупцем, що підтверджується підписаною видатковою накладною № КЛ30-04-31 та ТТН № 30-04-31. Згідно з умовами договору, строк остаточного розрахунку за цю партію (30%) спливав 03.05.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2024 Покупцем було здійснено оплату у розмірі 352 792, 54 грн відповідно до платіжної інструкції від 23.04.2024 № 40. З урахуванням раніше перерахованого 1 000 000,00 грн 19.02.2024, позивач вважає, що оплата за товар, визначений у Специфікації № 1, була здійснена у повному обсязі.

23.04.2024 Покупець здійснив наступну оплату попередньої оплати у розмірі 1 000 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 37. Таким чином, сума заборгованості з попередньої оплати станом на 24.04.24 становила 4 348 294,26 грн.

30.04.2024 Покупець здійснив наступну оплату попередньої оплати у розмірі 1 000 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 55. Таким чином сума заборгованості з попередньої оплати станом на 01.05.24 становила 3 348 294,26 грн.

27.05.2024 Покупець здійснив наступну оплату попередньої оплати у розмірі 1 000 000,00 грн. що підтверджується платіжною інструкцією № 68. Таким чином сума заборгованості з попередньої оплати станом на 28.05.2024 становила 2 348 294,26 грн., яка досі не оплачена.

За період з 23.02.2024 по 22.04.2024 позивач нарахував на суму 5 348 294, 26 грн 37 491, 54 грн інфляційні втрати, 257 331, 86 грн пеню та 26 303,09 грн 3 % річних.

За період з 24.04.2024 по 29.04.2024 позивач нарахував на суму 4 348 294, 26 грн 19 721, 77 грн пеню та 2 138, 51 грн 3 % річних.

За період з 01.05.2024 по 26.05.2024 позивач нарахував на суму 3 348 294, 26 грн 20 089, 77 інфляційних втрат, 64 221, 38 грн пеню та 7 135, 71 грн 3 % річних.

За період з 28.05.2024 по 09.01.2024 позивач нарахував на суму 2 348 294, 26 грн 193 786, 81 грн інфляційних втрат, 381 608, 46 грн пеню та 43 698, 40 грн 3 % річних.

Отже, у зв`язку із несвоєчасним внесення попередньої оплати, позивачем нараховано 193 786,81 грн інфляційних втрат, 722 883,46 грн пені, 79 275,72 грн 3% річних.

01.05.2024 Постачальник поставив Покупцю, а Покупець отримав зварні балки Бм-1 в кількості 4 шт вартістю 1 402 945, 32 грн. в т.ч. ПДВ., що підтверджується ВН № КЛ 01-05-12.

За умовами договору, Покупець повинен здійснити оплату в розмірі 30 % від вартості отриманої партії товару протягом 3 днів з дня підписання видаткової накладної, а саме до 05.05.2024 в сумі 420 883,60 грн (1 402 945, 32 х 30%).

У зв`язку із невиконанням оплати 30% від вартості отриманого товару по ВН № КЛ 01-05-12 від 01.05.2024, позивачем за період з 05.05.2024 по 09.01.2025 нараховано 37 466,01 грн інфляційні втрати, 75 536,71 пені, 8 625,51 3% річних.

08.05.2024 Постачальник поставив Покупцю, а Покупець отримав зварні балки Бм-1 у кількості 8 штук на загальну суму 2 805 890,64 грн (включаючи ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № КЛ08-05-01 та № КЛ08-05-02, а також товарно-транспортними накладними № 08-05-01 та № 08-05-02.

Покупець повинен був здійснити розрахунок у розмірі 30% від суми товару, що становить 841 767,19 грн, до 12.05.24. (2 805 890,64 х 30%).

У зв`язку із невиконанням оплати 30% від вартості отриманого товару по видаткових накладних ВН № КЛ08-05-01 та ВН № КЛ08-05-02 від 08.05.2024, позивачем нараховано за період з 12.05.2024 по 09.01.2025 74 932,02 грн інфляційних втрат, 146 726, 59 грн пені та 16 768, 05 грн 3% річних.

В межах виконання умов Договору поставки № 19/02/2024 від 19.02.2024 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 5 561 628, 50 грн, що підтверджується наступними видатковими та товарно-транспортними накладними, підписаними обома сторонами:

- видатковою накладною № КЛ19-04-29 від 19.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 19-04-24 від 19.04.2024 на загальну суму 676 396, 27 грн;

- видатковою накладною № КЛ30-04-31 від 30.04.2024 та товарно-транспортною накладною № 30-04-31 від 30.04.2024 на загальну суму 676 396, 27 грн;

- видатковою накладною № КЛ01-05-12 від 01.05.2024 та товарно-транспортною накладною № 01-05-12 від 01.05.2024 на загальну суму 1 402 945, 32 грн;

- видатковою накладною № КЛ08-05-01 від 08.05.2024 та товарно-транспортною накладною № 08-05-01 від 08.05.2024 на загальну суму 1 402 945, 32 грн;

- - видатковою накладною № КЛ08-05-02 від 08.05.2024 та товарно-транспортною накладною № 08-05-02 від 08.05.2024 на загальну суму 1 402 945, 32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перерахував позивачу 4 352 792, 54 грн, що підтверджується платіжними інструкціями долученими до матеріалів справи № 380 від 23.02.2024 на суму 1 000 000, 00 грн, № 40 від 23.04.2024 на суму 352 792, 54 грн, № 37 від 23.04.2024 на суму 1 000 000, 00 грн, № 50 від 30.04.2024 на суму 1 000 000, 00 грн, № 68 від 27.05.2024 на суму 1 000 000, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.04.2025 та 30.05.2024 на адресу відповідача позивачем направлено претензії (вимоги) № 23/04 та № 30/05. Зокрема, в останній позивач просив повернути суму попередньої оплати за Договором поставки № 19/02/2024 від 19.02.2024 у розмірі 2 348 294,26 грн та 420 883,60 грн та 841 767,19 грн, які становлять 30% від вартості отриманого товару згідно ВН № КЛ01-05-12, ВН № KЛ08-05-02, BH № KЛ08-05- 01. Втім вказані претензії залишені без відповіді.

Таким чином, позивач вважає, що за умовами договору поставки № 19/02/2024 від 19.02.2024, відповідач порушив строки оплати товару, зокрема, попередньої оплати та остаточного розрахунку за поставлені товари, що призвело до виникнення заборгованості. Заборгованість не була погашена у встановлені строки, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути суми заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором у розмірі 3 610 945,05 грн, що включає несплачену частину попередньої оплати в сумі 2 348 294,26 грн, а також остаточні розрахунки по поставлених товарах в сумі 1 262 650,79 грн. Зокрема, це суми 420 883,60 грн за поставлену партію товару по видатковій накладній № КЛ 01-05-12 від 01.05.2024 та 841 767,19 грн по видатковим накладним № КЛ 08-05-01 і № КЛ 08-05-02 від 08.05.2024.

Окрім того, позивач нарахував інфляційні витрати, 3% річних та пеню за період невиконання зобов`язань. В межах вимоги щодо несплаченої попередньої оплати на суму 2 348 294,26 грн позивач просить стягнути інфляційні витрати в розмірі 193 786,81 грн, 3% річних 79 275,72 грн та пеню 722 883,46 грн. За вимогою, що стосується поставленої партії товару за видатковою накладною № КЛ 01-05-12, позивач просить стягнути інфляційні витрати в сумі 37 466,01 грн, 3% річних у сумі 8 625,51 грн та пеню в сумі 75 536,71 грн. За вимогою, що стосується поставленої партії товару за видатковими накладними № КЛ 08-05-02 та № КЛ 08-05-01, позивач просить стягнути інфляційні витрати в сумі 74 932,02 грн, 3% річних у сумі 16 768,05 грн та пеню в сумі 146 726, 59 грн.

Враховуючи все вищезазначене, позивач просить суд стягнути загальну суму заборгованості з відповідача в розмірі 4 966 945, 93 грн.

Оцінка суду.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі (Постанова ОП КГС ВС від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22).

Судом встановлено, що 19.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Крафт» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «СТО» (Покупець) було укладено договір поставки № 19/02/2024, відповідно до п. 2.4 якого Згідно п. 2.4. договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом передплати у розмірі 70% від загальної суми товару протягом 3х днів з дня підписання договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених рахунків. Остаточний розрахунок у розмірі 30 % від загальної суми товару здійснюється протягом трьох днів з дня підписання видаткової накладної.

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури позивача № LV-027114 та № LV-027113 від 11.01.2024 на загальну суму 9 068 991,80 грн., у яких зазначено, що вони виставлені на підставі договору № 19/02/2024 від 19.02.2024.

Згідно з умовами договору, Покупець повинен був здійснити попередню оплату до 22.02.2024, однак, 19.02.2024 покупець здійснив перший платіж на суму 1 000 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 380. Цей платіж зменшив заборгованість, однак залишок не був погашений.

Протягом наступних місяців Покупець здійснив ще кілька часткових оплат. Зокрема, 23.04.2024 було сплачено 1 000 000, 00 грн (платіжна інструкція № 37) та 23.04.2024 (платіжна інструкція № 40) 352 792, 54 грн, 30.04.2024 1 000 000, 00 грн (платіжна інструкція № 55). Останній платіж було здійснено 27.05.2024 на суму 1 000 000, 00 грн (платіжна інструкція № 68).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначено, що попередня оплата це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Таким чином, попередня оплата не є способом забезпечення виконання зобов`язань, а виконує функцію часткового виконання зобов`язання покупця за договором поставки, якщо інше прямо не визначено умовами договору або не випливає з його змісту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові № 927/211/22 від 18.08.2023 вважає, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Суд також враховує, що відповідно до наданих доказів, позивач вважає, що вартість товару, поставленого за Специфікацією № 1 (додаток №1 до договору), була оплачена у повному обсязі. Зокрема, 23.04.2024 відповідачем було здійснено платіж у розмірі 352 792,54 грн, який, разом із раніше здійсненим 19.02.2024 платежем у сумі 1 000 000,00 грн, позивач зарахував як оплату за поставлений товар за вказаною специфікацією.

Відповідно до зазначеної позиції, решта платежів, здійснених відповідачем після 23.04.2024, а саме: 1 000 000,00 грн від 23.04.2024 (платіжна інструкція № 37), 1 000 000,00 грн від 30.04.2024 (платіжна інструкція № 55) та 1 000 000, 00 грн від 27.05.2024 (платіжна інструкція № 68), позивач обґрунтовано розцінює як часткове виконання зобов`язання відповідача щодо внесення попередньої оплати згідно з умовами договору, передбаченої п. 2.4 договору поставки.

Таким чином, загальна сума попередньої оплати, яка залишилася несплаченою станом на дату ухвалення рішення, визначена у розмірі 2 348 294,26 грн, а вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач, враховуючи прострочення та невиконання Покупцем зобов`язання щодо своєчасної попередньої оплати, нарахував інфляційні втрати, пеню та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо попередньої оплати за договором.

Щодо стягнення нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо попередньої оплати за договором.

За період з 23.02.2024 по 22.04.2024 на суму 5 348 294,26 грн позивач нарахував пеню в розмірі 257 331,86 грн; за період з 24.04.2024 по 29.04.2024 на суму 4 348 294,26 грн позивач нарахував пеню в розмірі 19 721, 77 грн; за період з 01.05.2024 по 26.05.2024 на суму 3 348 294,26 грн позивач нарахував пеню в розмірі 64 221,38 грн; за період з 28.05.2024 по 09.01.2025 на суму 2 348 294, 26 грн позивач нарахував пеню в розмірі 381 608,46 грн. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 722 883,46 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом (п. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Частиною четвертою статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку порушення термінів оплати за умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє під час прострочення, за кожен день прострочення від суми недоплати до дня фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд установив, що він є арифметично вірним, сума пені становить 722 883, 46 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо попередньої оплати за договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано за період з 23.02.2024 по 22.04.2024 на суму 5 348 294,26 грн інфляційні втрати в розмірі 37 491,54 грн та 3% річних в розмірі 26 303,09 грн. За період з 01.05.2024 по 26.05.2024 на суму 3 348 294,26 грн позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 20 089,77 грн та 3% річних в розмірі 7 135,71 грн. За період з 28.05.2024 по 09.01.2025 на суму 2 348 294,26 грн позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 193 786,81 грн та 3% річних в розмірі 43 698,40 грн. Загальна сума нарахованих інфляційних втрат складає 193 786,81 грн, а сума нарахованих 3% річних 79 275,72 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 19/02/2024 від 19.02.2024, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, суд установив, що він є арифметично вірним, сума інфляційних втрат становить 193 786,81 грн, а 3% річних 79 275,72 грн.

Щодо заборгованості, що виникла на підставі видаткової накладної ВН № КЛ01-05-12 від 01.05.2024.

Позивач просить стягнути суму боргу по видатковій накладній ВН № КЛ01-05-12 в розмірі 420 883,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 37 466, 01 грн, пені в розмірі 75 536, 71 грн, 3% річних в розмірі 8 625,51 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2024 Постачальник (позивач) поставив Покупцю (відповідачу), а Покупець отримав зварні балки Бм-1 в кількості 4 шт вартістю 1 402 945, 32 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується ВН № КЛ 01-05-12 та товарно-транспортною накладною №01-05-12 від 01.05.2024.

За умовами договору поставки № 19/02/2024 від 19.02.2024, Покупець повинен здійснити оплату в розмірі 30 % від вартості отриманої партії товару протягом 3 днів з дня підписання видаткової накладної, а саме до 05.05.24 в сумі 420 883, 60 грн (1 402 945, 32 х 30%).

Однак, Покупець не здійснив оплату в зазначений строк. Враховуючи, що факт поставки товару та умови договору підтверджені наданими сторонами документами, суд визнає наявність заборгованості на суму 420 883, 60 грн, яку Покупець зобов`язаний оплатити на підставі видаткової накладної ВН № КЛ01-05-12 від 01.05.2024..

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення суми заборгованості в розмірі 420 883,60 грн є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

У зв`язку із невиконанням оплати 30% від вартості отриманого товару по ВН № КЛ 01-05-12 від 01.05.2024, позивачем за період з 05.05.2024 по 09.01.2025 нараховано 37 466, 01 грн інфляційні втрати, 75 536,71 пені та 8 625,51 3% річних.

Щодо стягнення пені відповідно до видаткової накладної № КЛ01-05-12 від 01.05.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 75 536,71 за період з 05.05.2024 по 09.01.2025.

Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку порушення термінів оплати за умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє під час прострочення, за кожен день прострочення від суми недоплати до дня фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд звертає увагу, що датою виконання зобов`язання щодо заборгованості є 04.05.2024 (субота).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України). Відтак, строк нарахування пені повинен обчислюватися з 07.05.2024 по 09.01.2025, оскільки закінчення строку припадає на 04.05.2024 (субота), тому днем закінчення строку оплати є 06.05.2024.

Суд встановив, що граничною датою виконання зобов`язання з оплати заборгованості є 04.05.2024 (субота). Оскільки цей день припадає на вихідний, строк виконання зобов`язання спливає 06.05.2024 (понеділок). Відтак, перебіг строку нарахування пені розпочинається з 07.05.2024.

Позивач здійснив нарахування пені з 05.05.2024, що є передчасним.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем період та суму боргу, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 74 914, 74 грн, в задоволенні решти відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за видатковою накладною № КЛ01-05-12 від 01.05.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 8 625,51 грн за період з 05.05.2024 по 09.01.2025, а також інфляційні витрати в розмірі 37 466, 01 грн за той самий період.

Водночас суд звертає увагу, що обраний позивачем період нарахування є передчасним. Відповідно до статті 253 ЦК України, правильним періодом для нарахування 3% річних та інфляційних витрат є період з 07.05.2024 по 09.01.2025.

Суд, здійснивши перевірку правильності нарахувань та провівши перерахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 8 556, 52 грн. Щодо інфляційних витрат, за перерахунком суду їх розмір перевищує заявлену позивачем суму, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє відповідні вимоги у сумі 37 466, 01 грн.

Щодо заборгованості по видаткових накладних № КЛ08-05-01 та №КЛ08-05-02 від 08.05.2024.

Встановлено, що 08.05.2024 Постачальник поставив Покупцю зварні балки Бм-1 в кількості 8 шт, загальною вартістю 2 805 890, 64 грн, що включає ПДВ. Поставка підтверджується видатковими накладними № КЛ08-05-01 та № КЛ08-05-02, а також товарно-транспортними накладними № 08-05-01 та № 08-05-02 від 08.05.2024.

Загальна вартість поставленого товару за дві видаткові накладні становить 2 805 890,64 грн, в тому числі ПДВ.

Згідно з умовами договору, Покупець зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок у розмірі 30 % від загальної суми товару здійснюється протягом трьох днів з дня підписання видаткової накладної. Таким чином, сума, яку Покупець повинен був сплатити до 12.05.2024 року, становить 841 767,19 грн (2 805 890,64 грн х 30%).

Однак, на момент розгляду справи Покупець не здійснив оплату в зазначений строк. У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою стягнення заборгованості за поставлений товар.

Суд, з урахуванням наданих доказів, зокрема видаткових накладних та транспортних накладних, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 841 767,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати, позивачем було нараховано на суму 841 767,19 грн інфляційні втрати за період з 12.05.2024 по 09.01.2025 у розмірі 74 932, 02 грн, пеню в розмірі 146 726, 59 грн, а також 3% річних у сумі 16 768, 05 грн.

Щодо стягнення пені відповідно по видаткових накладних № КЛ08-05-01 та №КЛ08-05-02 від 08.05.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені у розмірі 146 726, 59 за період з 12.05.2024 по 09.01.2025.

Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку порушення термінів оплати за умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє під час прострочення, за кожен день прострочення від суми недоплати до дня фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойка (штраф, пеня) це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання. Пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд встановив, що граничною датою виконання зобов`язання з оплати заборгованості є 11.05.2024 (субота). Оскільки цей день припадає на вихідний, строк виконання зобов`язання спливає 13.05.2024 (понеділок). Відтак, перебіг строку нарахування пені розпочинається з 14.05.2024.

Позивач здійснив нарахування пені з 12.05.2024, що є передчасним.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, враховуючи вищевикладене, обраний позивачем період та суму боргу, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 145 484, 64 грн, в задоволенні решти відмовити за безпідставністю.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат по видаткових накладних № КЛ08-05-01 та №КЛ08-05-02 від 08.05.2024, суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 16 768, 05 грн за період з 12.05.2024 по 09.01.2025, а також інфляційні витрати в розмірі 74 932, 02 грн за той самий період.

Водночас суд звертає увагу, що обраний позивачем період нарахування є передчасним. Відповідно до статті 253 ЦК України, правильним періодом для нарахування 3% річних та інфляційних витрат є період з 14.05.2024 по 09.01.2025.

Суд, здійснивши перевірку правильності нарахувань та провівши перерахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 16 630,05 грн. Щодо інфляційних витрат, за перерахунком суду їх розмір перевищує заявлену позивачем суму, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє відповідні вимоги у сумі 74 932,02 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару або відмови відповідача від договору, його розірвання чи припинення.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати за договором поставки №19/02/2024 від 19.02.2024 відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 966 945, 93 грн заборгованості, визнаються судом обґрунтованими у розмірі 4 964 876, 02 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з частковим задоволення з відповідача підлягає до стягнення 59 578, 51 грн судового збору.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, інші документи, пов`язані із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись із заявою про стягнення з відповідача судових витрат, обґрунтував відповідні вимоги договором про надання правничої допомоги № 2 від 03.01.2025, укладеним між ТОВ «Крафт» та адвокатом Стеблинською О.А.

У зазначеному договорі вартість правничих послуг визначена у розмірі 50 000, 00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт надання послуг № К-08 від 21.02.2025, в якому підтверджено надання послуг на суму 50 000, грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.

При цьому слід зазначити, що жодних клопотань про зменшення судових витрат від відповідача не надходило.

Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 та від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Стеблинської О.А. судом враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.

У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.

Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.

У даному випадку суд, з урахуванням наведеного вище, приймає до уваги ті обставини, що справа № 914/123/25 не має публічного інтересу, розглядалася за правилами загального позовного провадження, однак, незважаючи на предмет спору матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо

Верховний Суд у постанові від 30.01.2023 у справі №910/7032/17 акцентує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 31 000, 00грн, суд не змінює їх суму та не втручається у правовідносини адвоката та його клієнта, а використовує таке право, надане суду частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений час та загальну тривалість розгляду, суд врахував, що справа має певні процесуальні особливості, але не є надмірно складною, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною.

Суд також звертає увагу, що позивач не подав жодних інших процесуальних документів, окрім позовної заяви та заяв про проведення судових засідань у режимі відеоконференції. Відсутність додаткових клопотань, доказів чи обґрунтувань свідчить про обмежений обсяг фактично здійснених процесуальних дій з боку представника позивача.

У зв`язку з вищезазначеним, суд обмежує розумний та обґрунтований розмір витрат на правничу допомогу та дійшов висновку , що до стягнення підлягає сума 31 000, 00 грн. У задоволенні решти суми витрат представника позивача на професійну-правничу допомогу, суд відмовляє.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія СТО» (79000, м.Львів, вул. Кульпарківська, 230А, код ЄДРПОУ 43933308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крафт» (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81, оф. 522, код ЄДРПОУ 31760612) 4 964 876, 02 грн заборгованості, 59 578, 51 грн судового збору та 31 000, 00 грн витрат на правову допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2025

СуддяЗапотічняк О.Д.