Рішення від 18.06.2025 по справі 916/1907/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1907/25

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; код ЄДРПОУ 31595602)

до відповідача Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області (67620, Одеська обл., Одеський район, с. Вигода, вул. Нова, буд. 33-а; код ЄДРПОУ 04377701)

про стягнення 240 854,40 грн;

представники сторін:

від позивача Нетронін Р.О.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області про стягнення грошових коштів у розмірі 240 854,40 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що грошові кошти у заявленій до стягнення сумі безпідставно знаходяться у відповідача та отримані останнім як продавцем за Договором купівлі-продажу від 22.02.2010, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 525, та водночас є розірваним на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі № 916/2646/23. З посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України позивач стверджує, що у випадку розірвання договору за рішенням суду, відповідач має повернути сплачені позивачем кошти. Разом з тим, зазначає, що вимогу про повернення коштів відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до господарського суду з цим позовом.

Ухвалою від 20.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1907/25, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 18.06.2025, запропоновано сторонам скористатися правом на подачу до суду заяв по суті справи.

03.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що оскільки рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/2646/23 є правовою підставою для набуття сільрадою права комунальної власності на майно, то положення ст. 1212 ЦК України в такому випадку не можуть бути застосовані.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, отримавши ухвалу суду про відкриття провадження у справі у своєму електронному кабінеті.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, 18.06.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.02.2010 між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області, правонаступником якої є Вигодянська сільська рада Одеського району Одеської області, (Продавець) та ТОВ УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу (Договір; а.с. 11-12), відповідно до п.п. 1.1. 1.2., 1.3. якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлової будівлі, що в цілому складається з літ. «А» - нежитлової будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташованої за адресою: село Василівка, вул. Леніна № 73 (сімдесят три), Біляївського району Одеської області, на земельній ділянці площею 4,4096 га, кадастровий № 5121081000:01:002:0163 (об`єкт купівлі-продажу).

Цей Договір укладено згідно з рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 17.09.2009 № 522-V „Про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2009 році, шляхом викупу нежитлової будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), розташованої за адресою: с. Василівка, вул. Леніна, 73, Біляївського району Одеської області, на підставі Конституції України, Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)», „Про державну програму приватизації", Цивільного кодексу України, погодження на відчуження об`єкта купівлі-продажу, наданого Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 05.02.2010 № 0113/532.

Об`єкт купівлі-продажу оцінено у розмірі 240854,40грн, податок на додану вартість (ПДВ) враховано до вказаної суми та складає 40142,40 грн, згідно з висновками оцінювача про вартість об`єкта незалежної оцінки нежитлової будівлі, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством „Дельта Консалтінт", затвердженими Рішенням Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 11.02.2010 № 20 (п.п. 1.1., 1.2., 1.3 договору).

Згідно п.п. 2.1., 3.1., 3.3. Договору Покупець зобов`язаний внести суму, зазначену у п. 1.3, цього Договору, у розмірі 240854 (двісті сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривень 40 копійок за рахунок власних коштів з рахунку Покупця на розрахунковий рахунок № 31516905700116 в УДК в Біляївському районі ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код 31030000 протягом 20 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору. Передача об`єкта купівлі-продажу від Продавця до Покупця здійснюється у 3-денний термін з моменту перерахування Покупцем на рахунок Продавця повної вартості за об`єкт та оформлюється Актом приймання-передачі, що підписується сторонами за цим Договором. Відповідальність за збереження об`єкта купівлі-продажу з моменту підписання Договору купівлі-продажу несе Покупець.

Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками контрагентів, посвідчено 22.02.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 525.

17.03.2010 між Покупцем та Продавцем підписано Акт приймання-передачі індивідуально визначеного майна комунальної власності, згідно якого позивач отримав передану йому нежитлову будівлю Панський маєток (колишня садиба генерала Дубицького). В цьому ж Акті йдеться про виконання Покупцем у поновному обсязі обов`язку з оплати за об`єкт купівлі-продажу (а.с. 15).

Сплата позивачем грошових коштів за Договором у розмірі 240854,40 грн відповідачем не заперечується та додатково підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою за 12.03.2010 по особовому рахунку позивача в Одеській обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк» № 26000660737661 (а.с. 14).

26.03.2010 за позивачем було зареєстровано право власності на об`єкт купівлі-продажу, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25695376 від 26.03.2010 (а.с. 13).

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 10.10.2023 у справі № 907/969/22 Верховний Суд виснував, що преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Так, у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2646/23 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі № 916/2646/23, яке набрало законної сили 05.03.2025, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, розірвано договір купівлі-продажу від 22.02.2010, укладений між Василівською сільською радою Біляївського району Одеської області та ТОВ «Українська кабельна компанія», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстрований в реєстрі за №525.

Цим же рішенням зобов`язано ТОВ «Українська кабельна компанія» повернути Вигодянській сільській раді Одеського району Одеської області нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв. м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.

У зв`язку з набранням вищевказаним рішенням законної сили, 06.03.2025 позивач та відповідач підписали Акт приймання-передачі індивідуально визначеного майна у вигляді нежитлової будівлі, що в цілому складається з літ. «А» , розташованої за адресою: вул. Центральна, будинок № 73, село Василівка, Одеського району, Одеської області, що повертається за рішенням суду у комунальну власність (а.с. 30).

09.04.2025 позивач направив відповідачу досудову вимогу щодо повернення сплачених за Договором коштів у розмірі 240854,40 грн (а.с. 31-33).

Відповідач отримав вимогу 15.04.2025, проте, як свідчать матеріали справи, залишив її без виконання.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 240 854,40 грн у зв`язку з розірванням за рішенням суду договору купівлі-продажу, на підставі якого заявлена до стягнення сума була отримана відповідачем.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15, та неодноразово знаходила своє відображення у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18, від 18.06.2020 у справі № 915/940/18, від 07.12.2022 у справі № 127/2986/22, від 14.06.2023 у справі № 909/385/21, від 22.03.2023 у справі № 592/12956/21, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18.

За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що укладений між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області, правонаступником якої є Вигодянська сільська рада Одеського району Одеської області, та ТОВ «Українська кабельна компанія» Договір купівлі-продажу від 22.02.2010, розірвано в судовому порядку, тобто сплачені позивачем кошти у сумі 240 854,40 грн, як оплата вартості об`єкта купівлі-продажу за вказаним договором, утримуються відповідачем безпідставно.

З огляду на викладене, з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 240 854,40 грн, набутих на підставі Договору купівлі-продажу від 22.02.2010, який в подальшому було розірвано, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; код ЄДРПОУ 31595602) до Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області (67620, Одеська обл., Одеський район, с. Вигода, вул. Нова, буд. 33-а; код ЄДРПОУ 04377701) про стягнення 240 854,40 грн задовольнити.

2. Стягнути з Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області (67620, Одеська обл., Одеський район, с. Вигода, вул. Нова, буд. 33-а; код ЄДРПОУ 04377701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2; код ЄДРПОУ 31595602) грошові кошти у розмірі 240 854,40 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 612,82 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 18 червня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 23 червня 2025 р.

Суддя Р.В. Волков