Ухвала від 24.06.2025 по справі 916/2415/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"24" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2415/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянувши заяву (вх. № 2-936/25 від 20.06.2025) заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області

у справі № 916/2415/25

за позовом: заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, пр-т Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (66000, Одеська обл., Подільський район, м. Кодима, площа Перемоги, буд. 1-1)

до відповідача: Кодимське споживче товариство (66000, Одеська обл., Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 60)

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області звернувся із позовною заявою, сформованою в системі Електронний суд 19.06.2025 (вх. № 2473/25 від 20.06.2025), в якій просить:

- стягнути з Кодимського споживчого товариства на користь Кодимської міської ради Подільського району Одеської області безпідставно збережені кошти у сумі 131 203, 64 грн;

- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.

Заступником керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області подано заяву (вх. № 2-936/25 від 20.06.2025), в якій просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача Кодимського споживчого товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно відповідача, у межах суми 131 203, 64 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що підставою для пред`явлення позову стало те, що Кодимське споживче товариство, являючись власником нежитлової будівлі магазину «Гастроном» за адресою: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, 86, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності Кодимської міської ради з кадастровим номером 5122510100:02:003:0499, фактично безпідставно користується вказаною земельною ділянкою без оформленого та зареєстрованого речового права та, відповідно, без достатньої правової підстави зберігає у себе кошти, які мало би сплатити за її користування. Так, сума безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за період з 01.09.2022 по 01.05.2025 склала 131 203, 64 грн.

Щодо співмірності заходів забезпечення позову, звертає увагу на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (131 203,64 грн) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Вважає, що співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать Кодимському споживчому товариству, які знаходяться на всіх рахунках Відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 131 203, 64 грн. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися такими коштами, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Відповідач надав заперечення, сформовані в системі «Електронний суд» 20.06.2025 (вх. № 19746/25 від 23.06.2025), в яких просив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову від 19.06.2025 в повному обсязі; здійснювати розгляд клопотання за відсутності представника відповідача на підставі наданих копій документів.

Вказує, що оціночна вартість майна, станом на 20.06.2025 згідно довідки Фонду Державного майна України № 201-20250620-0009919510 складає 5 746 530, 14 грн; ціна позову 131 203, 64 грн. Вважає, що заявлене позивачем клопотання щодо накладення арешту на всі грошові кошти та все майно, що належить на праві власності Кодимського споживчого товариства, є не співмірними із заявленими позивачем вимогами та направлено виключно на блокування роботи всього підприємства та подальшої незаконної спроби заволодіння всім майном, що неодноразово мало місце протягом з 2008 по 2015 роки.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами Господарського процесуального кодексу України та інших нормативно-правових актів, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення/дії, передбачених законом (чи визначених на його основі судом) найбільш оптимальний у правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено в постановах, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22, від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного випливає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

При цьому заходи, обрані для забезпечення позову, не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Суд додатково звертає увагу, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки законом не визначено вичерпного переліку необхідних доказів, які заявник повинен надати до суду при зверненні з заявою про забезпечення позову, суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

В такий спосіб у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд на підставі поданих заявником доказів має встановити наявність/відсутність обставин того, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20.

Суд звертає увагу, що навіть у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість Відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, та його майном є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то Відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення Позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору, якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

З урахуванням вимог, передбачених ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Крім того, при зверненні з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 07.11.2024 у справі № 915/538/24.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідачів (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнтів) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідачі мають можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема, спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ними рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати, яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідачів на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує їх права; зазначити про наявність у них на відкритих ними рахунках у банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідачів на відкритих ними рахунках в банківських установах та належного їм майна в межах спірної суми.

Відповідачі не позбавлені права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідачів та в залежності від цього встановити чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами. До таких висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22.

Предметом позову, з яким звернувся прокурор до господарського суду є майнова вимога про стягнення з Кодимського споживчого товариства безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності на користь Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в сумі 131 203, 64 грн.

Відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів на спростування підстав для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках.

З урахуванням того, що предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів у сумі 131 203, 64 грн, суд дійшов висновку про відповідність заявлених заходів забезпечення позову вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Судом також враховується, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення коштів (у разі задоволення позовних вимог) прямо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. У свою чергу накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

До того ж, відповідно до усталеної судової практики, внаслідок арешту такі кошти та майно залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

В такий спосіб грошові кошти та майно залишаються у володінні та користуванні Відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову про накладення арешту на грошові кошти не порушує та не обмежує права відповідача, а лише встановлює певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без додаткових звернень до суду.

За своєю суттю арешт майна це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Виходячи з наведеного, зважаючи на незначний розмір заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а також з урахуванням наданих відповідачем заперечень та доказів, суд вважає, що заявлений позивачем захід забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідача є неспівмірним заходом забезпечення позову позовним вимогам.

Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву (вх. № 2-936/25 від 20.06.2025) заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково у відповідності до ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 136 - 138, ст. ст. 140, 143, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву (вх. № 2-936/25 від 20.06.2025) заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 131 203, 64 грн шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Кодимському споживчому товариству (66000, Одеська обл., Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 60; ідентифікаційний код юридичної особи: 01706245) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом;

3. В решті заяви, сформованої в системі Електронний суд 19.06.2025 (вх. № 2-936/25 від 20.06.2025), про забезпечення позову - відмовити.

Стягувачем за цією ухвалою є: Подільська окружна прокуратура Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, пр-т Шевченка, 10; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552).

Боржником за цією ухвалою є: Кодимське споживче товариство (66000, Одеська обл., Кодимський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 60; ідентифікаційний код юридичної особи: 01706245).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили 24 червня 2025 року з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя Мусієнко Оксана Олегівна