Ухвала від 23.06.2025 по справі 914/1875/16

УХВАЛА

23 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 914/1875/16(914/343/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025

у справі № 914/1875/16(914/343/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман»

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

про витребування нерухомого майна

в межах справи №914/1875/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман»

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/1875/16 про банкрутство ТОВ фірми «Гетьман». Справа перебуває на стадії ліквідації банкрута, введеної постановою Господарського суду Львівської області від 28.07.2016.

06.02.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області від ТОВ фірми «Гетьман» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_1 на користь ТОВ фірми «Гетьман» восьми об`єктів нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1875/16(914/343/24) задоволено позов ТОВ фірми «Гетьман» до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна. Витребувано у ОСОБА_1 на користь товариства таке нерухоме майно:

- нежитлове приміщення загальною площею 54,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОРМ 103179046227;

- нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 86,8 кв.м. (приміщення позначені за планом земельної ділянки літерою "А-5" (1-11)), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОРМ 18665046101;

- нежитлові приміщення загальною площею 290,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОРМ 30580646101;

- нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 113,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОРМ 17191446101;

- нежитлові приміщення 54-1 54-21, приміщення підвалу ХVІІІ-ХХІІ, загальною площею 369,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5 ; РНОРМ 17439446101;

- нежитлові приміщення загальною площею 88,5 кв.м. (нежитлові приміщення в підвалі позначені номерами II, III; на першому поверсі будинку 11-1, 11-2, 11-3, 11-4, 11-5), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОРМ 17214946101;

- нежитлові приміщення загальною площею 119,7 кв.м. (приміщення позначені в поверхневому плані літерами 69, 70, 70(1), 71-75, 89, 90 і розташовані на першому поверсі будинку), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 ; РНОРМ 18426046101;

- земельна ділянка, площею 1,0000 га, кадастровий номер 4624588300:02:000:0102, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва відпочинкового комплексу, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сколівський р-н, Тухольківська сільська рада, урочище "Стаї"; РНОРМ 120858446245.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1875/16 (914/343/24) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ фірми «Гетьман» в повному обсязі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 у справі №914/1875/16 (914/343/24) залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №914/1875/16 (914/343/24), в якій скаржник просить суд скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1875/16 (914/343/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2025 витребувано з Господарського суду Львівської області/Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №914/1875/16 (914/343/24) та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №914/1875/16 (914/343/24), повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху до надходження матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11.06.2025 матеріали справи №914/1875/16 (914/343/24) надійшли до Касаційного господарського суду.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що Західний апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові застосував норму права, а саме ст. 41 Конституції України, ст. 388 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у таких постановах Верховного Суду:

1) постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №Б-50/274-10, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011, в постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі 44/227-б (910/14676/21), постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі №908/3077/21, постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 922/2435/13 (добросовісний набувач, який відплатно придбав майно у процедурі банкрутства, не може бути позбавлений цього майна за критерієм вибуття цього майна з володіння за волею чи поза волею боржника. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України);

2) в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі 199/7375/16-ц, в постанові від 20.05.2020 у справі №199/8047/16-ц (конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар);

3) в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23) (вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, у тому разі, коли недійсність зазначеного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна. Без встановлення наведених конкретних обставин щодо вчинення правочину з відповідними вадами волі самий лише факт визнання недійсним такого фраудаторного правочину не є достатньою підставою для висновку про вибуття відчуженого за ним майна не з волі власника або особи, якій він передав майно у володіння, в розумінні зазначеної норми цивільного законодавства);

4) в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.05.2024 у справі у справі №910/5808/20, постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі №5011-15/2551-2012 (одним з критеріїв для відмови суду у втручанні у мирне володіння добросовісним набувачем спірним майном є темпоральний критерій, за яким особа, яка добросовісно набула право власності на майно та володіла цим майном тривалий час, не може бути позбавлена права власності на таке майно);

5) постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 (у разі порушення прав банкрута та його кредиторів вчиненням продажу спірної нерухомості, поновлення такого порушеного права в цьому випадку (за встановлених судами обставин) може відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири);

6) в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі№910/2592/19; в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 щодо обов`язку банкрута позачергово повернути кошти з ліквідаційного рахунку покупцеві майна;

7) в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/12727/16 (наслідки повторного продажу майна не гарантують його реалізації за ціною, за якою набувач придбав майно у спірному випадку, та порушують баланс інтересів кредиторів, боржника і набувача майна);

8) постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №134/154/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин);

9) в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №761/17142/15-ц (у разі задоволення позовної вимоги про витребування майна, суд має з`ясувати, чи зроблені поліпшення нерухомості можуть бути відокремлені без пошкодження речі, у якому розмірі підлягає відшкодуванню вартість, здійсненого відповідачем поліпшення квартири);

10) у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі 14/5026/1020/2011, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц (для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача. Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством;

11) у постанові Верховного Суду від 26.09.2023 у справі№910/10699/21 (відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування ст. 41, ст. 61 Конституції України, ст. 12, ст. 25 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 22, ст. ст. 216, ст. 388, ст. 1166 ЦК України щодо механізму захисту прав добросовісних набувачів майна, банкрута, кредиторів, інших учасників справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора/ інших осіб під час організації та проведення аукціону з продажу майна банкрута.

Також, підставою касаційного оскарження є п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:

1) прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки кредитора в основній справі №914/1875/16 про банкрутство ТОВ "ФІРМА "ГЕТЬМАН" ОСОБА_4 та переможця аукціону з продажу майна банкрута ОСОБА_3, які не були залучені до участі у справі;

2) суди першої та апеляційної інстанції не дослідили зібрані у справі докази, в тому числі висновок експерта № 6649/24-35 від 11.06.2024 у господарській справі №914/1875/16 (914/345/24);

3) суд першої інстанції під час прийняття рішення від 17.10.2024 не досліджував безпосередньо докази, наявні в матеріалах справи, оскільки розпочав засідання по суті із стадії судових дебат, що свідчить про відмову в доступі до правосуддя;

4) суди першої та апеляційної інстанції не з`ясували чи можуть бути зроблені відповідачем поліпшення нерухомості бути відокремленими без пошкодження речі, у якому розмірі підлягає відшкодуванню вартість, здійсненого відповідачем поліпшення.

Скаржник вказує, що під час розгляду справи № 914/1875/16(914/343/24) Західним апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема: ст. 2, ст. 7, ст. 11, ст. 236. ст. 237, ст. 238 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, порушено принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, принцип верховенства права.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст. ст. 287-291 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга відповідає вимогам ГПК України, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч. 1 ст. 294 ГПК України, наявні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №914/1875/16 (914/343/24) до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Клопотання обґрунтовано тим, що 12.05.2025 Господарським судом Львівської області було видано два накази у справі №914/1875/16(914/343/24) на виконання рішення від 17.10.2025, а саме:

- про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІРМА "ГЕТЬМАН" судового збору у розмірі 54014,00 грн;

- про витребування у ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІРМА "ГЕТЬМАН" нерухомого майна.

Таким чином, на думку скаржника, існує висока ймовірність, що до розгляду Верховним Судом касаційних скарг та прийняття остаточного судового рішення у справі №914/1875/16(914/343/24) право власності на спірне майно буде зареєстровано на позивача ТОВ "ФІРМА "ГЕТЬМАН". Одночасно, позивач ТОВ "ФІРМА "ГЕТЬМАН" з 2016 року та станом на сьогодні перебуває в процедурі банкрутства на стадії здійснення ліквідаційної процедури. Таким чином, до моменту розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 позивач не позбавлений можливості реалізувати спірне майно на аукціоні, що у випадку задоволення касаційних скарг, матиме наслідком подання нових позовів з метою повернення відповідного майна та захисту права власності ОСОБА_1 . Одночасно отримати компенсацію вартості відповідного майна з ліквідаційного рахунку банкрута буде практично неможливо.

Скаржник зазначає, що зважаючи на особливий правовий статус позивача, який є банкрутом та щодо якого здійснюється ліквідаційна процедура, з метою захисту прав добросовісного набувача, а також його кредиторів, існує обґрунтована необхідність зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.

Також, скаржник вказує, що під час розгляду справи № 914/1875/16 (914/343/24) в суді першої інстанції було зафіксовано випадок спроби позивача відчужити нерухоме майно відповідача, яке є предметом спору у цій справі шляхом розміщення оголошення про продаж майна на торговій платформі ОЛХ.

Абзацом 2 частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.

Частиною першою статті 332 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення дії або виконання судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення, підтверджені належними доказами. Заявник повинен навести обґрунтування його клопотання та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або неможливість повернення до первісного стану завдасть істотної шкоди охоронюваним законом інтересам.

Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо. При цьому застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.

Так, проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов`язковими до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України).

Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.

Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.

Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням норм права не свідчить щодо автоматичного їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.

Необхідно зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (№ 60750/00, § 43, ЄСПЛ, 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Суд вказує, що подані ОСОБА_1 в обґрунтування підстав зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, судові накази без інших доказів, не є безумовними і достатніми доказами, які засвідчують про неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування.

При цьому, набуття судовими рішеннями чинності і, як наслідок, їх виконання, є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання саме по собі не є безумовною підставою, з якою закон пов`язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії оскаржених рішень.

Перевіривши доводи, наведені у клопотанні ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №914/1875/16 (914/343/24), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки суд не вбачає необхідності такого зупинення, а припущення заявника щодо дій, які можливо трапляться та/або не трапляться у майбутньому, не свідчать про наявність підстав для зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 288, 290, 294, 295, 301, 332 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №914/1875/16 (914/343/24).

2. Призначити до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №914/1875/16 (914/343/24) на 09 липня 2025 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

3. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2024 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №914/1875/16 (914/343/24) до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовити.

4. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу (із наданням доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи) до 07 липня 2025 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 або на електронну адресу суду (kgs@supreme.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд". Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

5. Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков