Рішення від 20.06.2025 по справі 210/1917/24

Справа № 210/1917/24

Провадження № 2/210/73/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 червня 2025 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач, через свого представника адвоката Сліпенького Р.С., звернувся до суду з вищеназваним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі №210/6543/21 від 18.01.2023 року уточнений позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради про визнання незаконним наказу №84 від 11.10.2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», наказів про звільнення №107-к/тр від 13.12.2021 року та № 109-к/тр від 13.12.2021 року, поновлення на раніше займаних посадах та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ №84 від 11.10.2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір. Визнано недійсним та скасовано наказ №107-к/тр від 13.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір.

Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі у Комунальному закладі (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради на посаді вихователя. Стягнуто за кошти держави шляхом бюджетних асигнувань з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 135 931, 6 грн. витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. Визнано недійним та скасовано наказ № 109-к/тр від 13.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 », виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір.

Поновлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на роботі у Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради на посаді вихователя.

Стягнуто за кошти держави шляхом бюджетних асигнувань з місцевого бюджету на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 107 934,4 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання. На дане рішення суду була подана апеляційна скарга Комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 (нова назва Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради відповідно до наказу від 22.07.2022 року управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради «Про затвердження статуту Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 Криворізької міської ради.

Постановою Дніпровського апеляційного суду у справі №210/6543/21 від 07.06.2023 року, апеляційну скаргу Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсую чого типу №186 Криворізької міської ради задоволено.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.01.2023 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 Криворізької міської ради про визнання незаконним наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Компенсовано Комунальному закладу дошкільної освіти (ясла-салок) компенсуючого типу №186 Криворізької міської ради за рахунок держави судові витрати. пов?язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2724 грн.

Постанова набрала законної сили 07.06.2023 року. На рішення апеляційного суду була подана касаційна скарга. Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №210/6543/21 від 18.10.2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову дніпровського апеляційного суду від 07.06.2023 року залишено без змін.

Тобто судами підтверджено законність звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.01.2023 року в частині виплати середнього заробітку за один місяць (підлягає негайному виконанню згідно рішення суду), ОСОБА_1 було виплачено суму у розмірі 7816.07 грн. Крім того ОСОБА_1 було поновлено на роботу (рішення підлягало негайному виконанню в частині поновлення на роботі) згідно наказу закладу №8-к/тр від 02.02.2023 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , копія наказу додається). На підставі заяви ОСОБА_1 від 03.02.2023 (додається), її було звільнено із займаної посади за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) згідно наказу закладу №10-к/тр віл 03.02.2023 року. У зв?язку із поновленням на роботі на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу та подальшим звільненням за власним бажанням, ОСОБА_3 була отримана заробітна плата за 12 робочих днів (9 робочих днів січня 2023 року та 3 робочих дні за лютий 2023 року сумі 4051.31 грн. та компенсація за не використані дні (60 днів) щорічної тарифної відпустки, право на яку працівник отримав за час вимушеного прогулу у сумі 14 282, 79 грн. Так, наказом №13-к/тр від 06.02.2023 року «Про внесення доповнень до наказу «Про звільнення від 03.02.2023 року №10-к/тр», головному бухгалтеру відділу освіти виконкому Металургійної районної у місті ради Ользі Метелено було наказано виплатити ОСОБА_4 компенсацію за 60 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 14.12.2021 по 03.02.2023 року. Зазначені виплати були здійснені на виконання рішення Дзержинського районного суду (оскільки поновлення на роботі, виплата середнього заробітку підлягало негайному виконанню, а оплата невикористаної відпустки та відпрацьованих днів при звільненні є обов?язковою), до постановлення рішення судом апеляційної інстанції, яким було скасовано рішення першої інстанції, а саме рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Однак, незважаючи на те, що рішення Дзержинського суду було скасовано в апеляційному порядку, кошти були виплачені та досі не повернуті відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради Красотою О.В.

Представник позивача вважає, що ОСОБА_1 отримала дані кошти незаконно, оскільки рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.01.2023 року було скасоване.

Зазначає, що позивач намагався досудово врегулювати даний спір, направляючи лист-повідомлення на адресу ОСОБА_1 №1111 від 06.11.2023 року про необхідність повернути дану суму на адресу позивача за відповідними реквізитами з роз?ясненням даної суми, однак відповіді чи платежу від відповідача 1 не було. Тобто ОСОБА_1 отримала «на руки» суму у розмірі 26150,17 грн. (середній заробіток за один місяць 7816,07 грн.+4051,31 грн. заробітна плата за 12 днів + компенсація відпустки за 60 днів 14282,79 грн). Однак позивачем було сплачено і інші суми у вигляді податків. Законодавством України передбачені утримання з доходів громадян: податку на доходи з фізичних осіб (ПДФО - 18%), військовий збір ( 1,5%) ) та нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (ЄС- 22%), який сплачується роботодавцем за своїх працівників при нарахуванні їм заробітної плати та відпускних. Так, із середнього заробітку за один місяць, який був стягнутий за рішенням суду, було сплачено відділом освіти виконкому Металургійної районної у місті ради наступні податки: 1,5% військовий збір у сумі 145,64 грн.; податок на дохід з фізичних осіб у сумі 1747,69 грн. та 22% єдиний соціальний внесок у сумі 2136,07 грн. Крім того, із заробітної плати за 12 днів роботи ОСОБА_1 , було сплачено 1107,19 грн. єдиного соціального внеску; 905,88 грн. податку на доходи з фізичних осіб; 75.49 грн. військовий збір 1,5%. Були сплачені податки за компенсацію 60 днів відпустки ОСОБА_1 , а саме 22% єдиного соціального внеску у сумі 3903,37 грн.; податок на доходи з фізичних осію у сумі 3 193,07 грн; військовий збір 1,5% у сумі 266.14 грн. Сплачені суми податків також підлягають компенсації. Сплата вищезазначених сум завдала позивачу матеріальної (майнової) шкоди, яка підлягає компенсації з відповідача 1, так як кошти у сумі 26 150, 17 грн. отримані ним незаконно, без достатніх на те підстав; а на незаконно отримані відповідачем кошти були нараховані та сплачені податки, що також є майновою (матеріальною) шкодою для відділу освіти та ці кошти повинні бути стягнуті з відповідача 1.

Таким чином, крім отриманих ОСОБА_1 коштів «на руки» у сумі 26150,17 грн. позивачем були сплачені податки на дану суму у розмірі 13 481,14 грн, що разом складає 39 631, 31 грн. Сума у 39 631,31 грн. і підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь відділу освіти виконкому металургійної районної у місті ради. Сплата підтверджується платіжними інструкціями №47/3, 53/3. 5к23, 5113 (перерахована ОСОБА_1 заробітна плата за 12 днів та сплачені податки), 47/5, 53/5, 50/5, 51/5 (перерахована ОСОБА_1 , компенсація за відпустку 60 днів та сплачені податки), 47/1, 51/1, 50/2, 53/1 (перерахований ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць та сплачені податки).

Аналогічна ситуація з відповідачем 2 ОСОБА_2 . На виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.01.2023 року у справі №210/6543/21, ОСОБА_2 негайно було поновлено на роботі згідно наказу закладу №9-к/тр від 02.02.2023 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » (додається) та виплачено на виконання рішення суду бюджетні кошти в частині виплати середнього заробітку за один місяць у сумі 6206.23 грн. На підставі заяви ОСОБА_2 від 03.02.2023 року (додається), наказом закладу №11-к/тр від 03.02.2023 року, вона була звільнена із займаної посади за власним бажанням (ст.38 КЗпП України, додається). Крім того, ОСОБА_2 була отримана заробітна плата за 12 робочих днів (9 робочих днів січня 2023 року та 3 робочих дня за лютий 2023 року) у сумі 4051,31 грн. та компенсація за не використані дні (60 днів) щорічної тарифної відпустки, право на яку працівник отримав за час вимушеного прогулу у сумі 14 282,79 грн. Так, наказом №14-к/тр від 06.02.2023 року «Про внесення доповнень до наказу «Про звільнення» від 03.02.2023 року № 11-к/тр», головному бухгалтеру відділу освіти виконкому Металургійної районної у місті ради Метелено Ользі наказано виплатити ОСОБА_5 компенсацію за 50 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 14.12.2021 по 03.02.2023 рік. Таким чином, відділ освіти виконкому Металургійної районної у місті ради просить суд стягнути з ОСОБА_2 незаконно отримані нею кошти у сумі 24 540, 33 грн., оскільки рішення Дзержинського районного суду, на виконання якого були виплачені кошти було скасовано в апеляційному порядку, а саме рішення підлягало негайному виконанню та не могло бути виконано після апеляційного розгляду справи. Слід зазначити, що позивач намагався досудово врегулювати даний спір, направляючи на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення №1 110 від 06.11.2023 року про необхідність повернути дану суму на адресу позивача за відповідними реквізитами та роз?ясненнями даної суми, однак відповіді чи платежу від відповідача не було.

Крім отриманих відповідачем 2 коштів «на руки» у сумі 24 540,33 грн, позивачем відділом освіти виконкому Металургійної районної у місті ради були сплачені податки.

Так, відповідач 2 ОСОБА_2 отримала «на руки» 6206,23 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць. На дану суму були сплачені податки: 115,64 грн. військового збору; 1387, 73 грн. податок на доходи з фізичних осіб; 22% єдиний соціальний внесок у сумі 1696,11 грн. Крім того, за невикористану відпустку ОСОБА_2 отримала 14282,79 грн. Були сплачені податки за невикористану відпустку: єдиний соціальний внесок 3903,37 грн; податок на доходи фізичних осіб у сумі 3193. 67 грн; військовий збір 266,14 грн. Також ОСОБА_2 отримала 4051,31 грн. заробітної плати за 12 робочих днів. Були сплачені податки: єдиний соціальний внесок 1107,19 грн; ПДФО 905.88 грн. та військовий збір у сумі 75,49 грн. Тобто, відділом освіти виконкому Металургійної районної у місті ради було додатково сплачено 12 651,22 грн. податків за ОСОБА_2 .

Податки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були сплачені після рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.01.2023 року (у лютому 2023 року, у встановлений законодавством строк), до постановлення рішення Дніпровським апеляційним судом 07.06.2023 року.

Таким чином, крім отриманих ОСОБА_2 коштів «на руки» у сумі 24 540, 33 гри, позивачем були сплачені податки на даму суму у розмірі 12 651,22 грн., що разом складає 37 191, 55 грн. Сума у 37 191.55 грн. і підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь відділу освіти виконкому Металургійної районної у місті ради. Сплата підтверджується платіжними інструкціями №47/4, 53/4, 50/4, 51/4 (перерахована ОСОБА_2 заробітна плата за 12 днів та сплачені податки), 53/6, 47/6, 50/6, 51/6 (перерахована ОСОБА_2 компенсація за відпустку 60 днів та сплачені податки), 47/2, 51/2, 50/1, 53/2 (перерахований ОСОБА_2 середній заробіток за один місяць та сплачені податки).

Представник позивача окрім всього зазначив, що відділ освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради є розпорядником коштів місцевого бюджету на надання загальної середньої освіти, дошкільної та позашкільної освіти закладами освіти в Металургійному районі м. Кривого Рогу. Власником Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 Криворізької міської ради є Криворізька міська рада, а розпорядником бюджетних кошів на фінансування в тому числі даного закладу освіти є відділ освіти виконкому Металургійної районної у місті ради. Тому кошти, стягнуті з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.01.2023 року були сплачені відділом освіти виконкому Металургійної районної у місті ради (надавач платіжних послуг Державна казначейська служба України, м. Київ). Відділ освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради є уповноваженим органом (уповноваженим власником Криворізькою міською радою) щодо, в тому числі конкретних комунальних закладів освіти району (в тому числі щодо фінансування та розподілу коштів, оплати стягнутих із закладу коштів за судовими рішеннями та інше). В зв?язку із вищевикладеним, належним позивачем по справі є відділ освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради.

Представник позивача, посилаючись на норми ЦК України, КЗпП України, зазначив, що через незаконно отримані відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_2 бюджетні кошти у сумі 26150,17 грн. та 24 540,33 грн. відповідно; неповернення даних коштів після рішень апеляційної та касаційної інстанцій; через нарахування і сплату відділом освіти виконкому Металургійної районної у місті ради податків, нарахованих і сплачених на суму незаконно отриманих відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 коштів у розмірі 13 481,14 грн. та 12 651,22 грн. відповідно; через незаконні дії (бездіяльність) відповідачів щодо неповернення незаконно отриманих коштів, відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради було завдано майнової (матеріальної) шкоди у загальному розмірі 76 822.86 грн.

Відповідачі добровільно не повертають вказані грошові кошти, а тому позивач вимушений звернутись до суду з позовною заявою в якій просить суд:

стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради завдану шкоду у сумі 39 631, 31 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради завдану шкоду у сумі 37 191, 55 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1514 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1514 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 472,5 грн.;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 472.5 грн.

Крім того, представником позивача подані до суду заяви в яких представник позивача просить суд збільшити суму стягнення з відповідачів по справі на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн. з кожної.

Ухвалою суду від 03 травня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач ОСОБА_2 , ознайомившись з матеріалами справи, скористалась правом подачі відзиву на позовну заяву.

В відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради в позові до ОСОБА_2 повністю обґрунтовуючи його тим, що для отримання ОСОБА_2 грошових коштів від Позивача були наявні всі правові підстави, їх виплата здійснювалась відповідно до норм чинного законодавства, підстави для виплати були законні, правова природа здійснених виплат відповідала фактичним правовідносинам між Позивачем та ОСОБА_2 , які мали місце станом на дату здійснення виплат, ОСОБА_2 не вчиняла жодних неправомірних дій для безпідставного отримання вказаних коштів, а отже вказані виплати з боку Позивача проведені підставно та не є збитками Позивача в розумінні ст. 22 ЦК України, а Позивач стверджуючи про наявність збитків намагається нівелювати правову природу проведених виплат та підстави для їх перерахувань, діючи свідомо з метою введення суду в оману.

Відповідач вважає, що в спірних правовідносинах відсутній склад цивільно-правової відповідальності, а отже відсутні підстави для стягнення зі ОСОБА_2 сум грошових коштів, виплачених їй або перерахованих Позивачем до бюджету відповідного рівня.

Як визначено ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Оскільки Позивачем не доведено вчинення з боку ОСОБА_2 винних та противоправних дій, якими заподіяно шкоду роботодавцю, то і покладення на Відповідача 2 обов`язку по відшкодуванню такої шкоди є протиправним.

Крім того, наполягаючи на відсутність факту завдання ОСОБА_2 шкоди Позивачу, Відповідач 2 звертає увагу суду, що відповідно до ч. 3 статтею 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Обставини, які Позивач визначає як підстави для покладення на ОСОБА_2 відповідальності, мали місце в лютому 2023 року, а Позивач звернувся до суду з цим позовом в квітні 2024 року, тобто з пропуском визначеного ст. 233 КЗпП строку.

Сплата вказаних у позові сум податків та зборів з боку роботодавця-податкового агента під час виплати на користь платника податку оподатковуваного доходу (заробітної плати) є обов`язком такого податкового агента. При цьому суми податків та зборів перераховуються до бюджетів відповідного рівня на спеціальні казначейські рахунки. ОСОБА_8 суми вказаних коштів не отримувала, жодних неправомірних дій, спрямованих на отримання вказаних сум не вчиняла, а тому покладення на неї обов`язків по поверненню сум таких податків та зборів є неправомірним.

Представник позивача, отримавши відзив ОСОБА_2 на позовну заяву скористався правом подачі відповіді на відзив в якому просив суд позовні вимоги задовольнити повністю з підстав та мотивів викладених в позовній заяві.

Крім того, були подані додаткові пояснення.

Відповідач ОСОБА_1 також скористалась правом подачі пояснень в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та підтримує доводи відповідача ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, письмовими матеріалами справи встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі №210/6543/21 від 18.01.2023 року уточнений позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради про визнання незаконним наказу №84 від 11.10.2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», наказів про звільнення №107-к/тр від 13.12.2021 року та № 109-к/тр від 13.12.2021 року, поновлення на раніше займаних посадах та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ №84 від 11.10.2021 року «Про попередження працівників закладу про наступне вивільнення», виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір. Визнано недійсним та скасовано наказ №107-к/тр від 13.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір.

Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі у Комунальному закладі (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради на посаді вихователя. Стягнуто за кошти держави шляхом бюджетних асигнувань з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 135 931, 6 грн. витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 908 грн. Визнано недійним та скасовано наказ № 109-к/тр від 13.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_2 », виданий директором Комунального закладу «Дошкільний навальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради Анжелікою Кучір.

Поновлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на роботі у Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 Компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради на посаді вихователя.

Стягнуто за кошти держави шляхом бюджетних асигнувань з місцевого бюджету на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 107 934,4 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання. На дане рішення суду була подана апеляційна скарга Комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 (нова назва Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №186 компенсуючого (санаторного) типу» Криворізької міської ради відповідно до наказу від 22.07.2022 року управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради «Про затвердження статуту Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 Криворізької міської ради.

Постановою Дніпровського апеляційного суду у справі №210/6543/21 від 07.06.2023 року, апеляційну скаргу Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсую чого типу №186 Криворізької міської ради задоволено.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.01.2023 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 Криворізької міської ради про визнання незаконним наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Компенсовано Комунальному закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу №186 Криворізької міської ради за рахунок держави судові витрати пов?язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 2724 грн.

Постанова набрала законної сили 07.06.2023 року.

Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №210/6543/21 від 18.10.2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 07.06.2023 року залишено без змін.

На виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.01.2023 року в частині виплати середнього заробітку за один місяць, ОСОБА_1 було виплачено суму у розмірі 7816.07 грн.

Крім того ОСОБА_1 було поновлено на роботу згідно наказу закладу №8-к/тр від 02.02.2023 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

На підставі заяви ОСОБА_1 від 03.02.2023 її було звільнено із займаної посади за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) згідно наказу закладу №10-к/тр від 03.02.2023 року.

У зв?язку із поновленням на роботі на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу та подальшим звільненням за власним бажанням, ОСОБА_3 була отримана заробітна плата за 12 робочих днів (9 робочих днів січня 2023 року та 3 робочих дні за лютий 2023 року сумі 4051.31 грн. та компенсація за не використані дні (60 днів) щорічної тарифної відпустки, право на яку працівник отримав за час вимушеного прогулу у сумі 14 282, 79 грн.

Так, наказом №13-к/тр від 06.02.2023 року «Про внесення доповнень до наказу «Про звільнення від 03.02.2023 року №10-к/тр», головному бухгалтеру відділу освіти виконкому Металургійної районної у місті ради Ользі Метелено було наказано виплатити ОСОБА_4 компенсацію за 60 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 14.12.2021 по 03.02.2023 року.

ОСОБА_1 отримала суму у розмірі 26150,17 грн. (середній заробіток за один місяць 7816,07 грн.+4051,31 грн. заробітна плата за 12 днів + компенсація відпустки за 60 днів 14282,79 грн).

Позивачем було сплачено і інші суми у вигляді податків: 1,5% військовий збір у сумі 145,64 грн.; податок на дохід з фізичних осіб у сумі 1747,69 грн. та 22% єдиний соціальний внесок у сумі 2136,07 грн. Крім того, із заробітної плати за 12 днів роботи ОСОБА_1 , було сплачено 1107,19 грн. єдиного соціального внеску; 905,88 грн. податку на доходи з фізичних осіб; 75.49 грн. військовий збір 1,5%. Були сплачені податки за компенсацію 60 днів відпустки ОСОБА_1 , а саме 22% єдиного соціального внеску у сумі 3903,37 грн.; податок на доходи з фізичних осію у сумі 3 193,07 грн; військовий збір 1,5% у сумі 266.14 грн.

Крім того, на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.01.2023 року у справі №210/6543/21, ОСОБА_2 негайно було поновлено на роботі згідно наказу закладу №9-к/тр від 02.02.2023 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » та виплачено на виконання рішення суду бюджетні кошти в частині виплати середнього заробітку за один місяць у сумі 6206.23 грн.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 03.02.2023 року, наказом закладу №11-к/тр від 03.02.2023 року, вона була звільнена із займаної посади за власним бажанням (ст.38 КЗпП України).

Крім того, ОСОБА_2 була отримана заробітна плата за 12 робочих днів (9 робочих днів січня 2023 року та 3 робочих дня за лютий 2023 року) у сумі 4051,31 грн. та компенсація за не використані дні (60 днів) щорічної тарифної відпустки, право на яку працівник отримав за час вимушеного прогулу у сумі 14 282,79 грн.

Наказом №14-к/тр від 06.02.2023 року «Про внесення доповнень до наказу «Про звільнення» від 03.02.2023 року № 11-к/тр», головному бухгалтеру відділу освіти виконкому Металургійної районної у місті ради Метелено Ользі наказано виплатити ОСОБА_5 компенсацію за 50 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період з 14.12.2021 по 03.02.2023 рік.

Крім отриманих відповідачем ОСОБА_2 коштів у сумі 24 540,33 грн, позивачем відділом освіти виконкому Металургійної районної у місті ради були сплачені податки.

Так, відповідач ОСОБА_2 отримала 6206,23 грн. середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць. На дану суму були сплачені податки: 115,64 грн. військового збору; 1387, 73 грн. податок на доходи з фізичних осіб; 22% єдиний соціальний внесок у сумі 1696,11 грн. Крім того, за невикористану відпустку ОСОБА_2 отримала 14282,79 грн. Були сплачені податки за невикористану відпустку: єдиний соціальний внесок 3903,37 грн; податок на доходи фізичних осіб у сумі 3193. 67 грн; військовий збір 266,14 грн. Також ОСОБА_2 отримала 4051,31 грн. заробітної плати за 12 робочих днів. Були сплачені податки: єдиний соціальний внесок 1107,19 грн; ПДФО 905.88 грн. та військовий збір у сумі 75,49 грн. Тобто, відділом освіти виконкому Металургійної районної у місті ради було додатково сплачено 12 651,22 грн. податків за ОСОБА_2 .

Податки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були сплачені після рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18.01.2023 року, до постановлення рішення Дніпровським апеляційним судом 07.06.2023 року.

Таким чином, крім отриманих ОСОБА_2 коштів у сумі 24 540, 33 гри, позивачем були сплачені податки на даму суму у розмірі 12 651,22 грн., що разом складає 37 191, 55 грн.

Суд, проаналізувавши позовну заяву з додатками, відзив відповідача погоджується з доводами відповідачів та зазначає наступне.

Суд дійшов висновку, що для отримання відповідачами грошових коштів були наявні всі правові підстави, їх виплата здійснювалась відповідно до норм чинного законодавства, та такі виплати не є збитками Позивача в розумінні ст. 22 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки є видом майнової шкоди, для відшкодування якої має бути порушено цивільне право особи, а також встановлено загальний склад деліктної відповідальності.

За загальним правилом, визначеним ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ч. 4 ст. 1166 ЦК України).

Отже, встановленню в даному випадку підлягають наступні обставини:

1) наявність та розмір завданої Позивачу шкоди;

2) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

3) причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та завданою шкодою.

4) наявність вини особи, яка завдала шкоди.

Сукупність перелічених умов є загальними підставами цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Суд вважає, що в спірних правовідносинах відсутній склад цивільно-правової відповідальності, а отже відсутні підстави для стягнення з відповідачів сум грошових коштів, виплачених їм або перерахованих Позивачем до бюджету відповідного рівня.

Приписи ст. 1191 ЦК України, на які посилається Позивач у позовній заяві, не можуть бути застосовані при вирішенні даного спору, адже регулюють зовсім інші правовідносини.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Статтею 134 КЗпП України визначені випадки повної матеріальної відповідальності працівника, а саме: відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;

10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як визначено ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Оскільки Позивачем не доведено вчинення з боку відповідачів винних та противоправних дій, якими заподіяно шкоду роботодавцю, то суд не може покласти на них обов`язок по відшкодуванню такої шкоди.

Щодо проведених Позивачем Відповідачам виплат суд зазначає наступне.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.01.2023 року по справі №210/6543/21 в порядку ст. 430 ЦПК України в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць було допущено судом до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Позивач перерахував Відповідачам середній заробіток за один місяць в порядку негайного виконання рішення. Отже, грошові кошти були перераховані Відповідачам на виконання судового рішення, чинного на момент здійснення таких перерахувань.

Так, відповідно до пунктів 2 та 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

В подальшому Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07.06.2023 року вказане судове рішення було скасовано.

При цьому, ЦПК України визначає особливий механізм врегулювання відносин з повороту виконання рішення. Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: зокрема, відмовляє в позові повністю. Відповідно до п. 2 ст. 445 ЦК України, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають їз трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Отже, оскільки в даному випадку грошові кошти були виплачені Позивачем Відповідачам добровільно як середній заробіток за один місяць в порядку негайного виконання рішення, то підстав для їх повернення Відповідачами немає в силу приписів ст. 445 ЦПК України. Факт скасування в подальшому судового рішення, на підставі якого такі суми були виплачені, не свідчить про неправомірність дій Відповідачів по їх отриманню або про порушення ними прав Позивача.

Крім того, під час виплати Відповідачам в порядку негайного виконання рішення середнього заробітку за один місяць Позивач як податковий агент перерахував до бюджету відповідного рівня податки та збори.

Вказані податки та збори були перераховані Позивачем до бюджету відповідного рівня на виконання обов`язків податкового агента при виплаті Відповідачам оподатковуваного доходу.

Відповідно до пп. 168.1.1 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.

Згідно з пп. 14.1.180 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для ПДФО, за ставкою, 1,5 % від об`єкта оподаткування.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, платники ЄСВ-роботодавці зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Отже, сплата вказаних сум податків та зборів з боку роботодавця-податкового агента під час виплати на користь платника податку оподатковуваного доходу є обов`язком такого податкового агента. При цьому суми податків та зборів перераховуються до бюджетів відповідного рівня на спеціальні казначейські рахунки.

Відповідачі суми вказаних коштів не отримували, жодних неправомірних дій, спрямованих на отримання вказаних сум не вчиняли, а тому покладення на них обов`язків по поверненню сум таких податків та зборів є неправомірним.

У статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи, не підлягає поверненню.

Згідно з ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тобто, у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила:

- по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату;

- по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

Оскільки, Позивач не зазначає про наявність рахункової помилки при виплаті Відповідачам грошових коштів, а також не вказує про недобросовісність Відповідачів, вказані виплати є оплатою праці відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період трудових відносин, а тому відсутні правові підстави для стягнення.

Згідно наявних в матеріалах справи копій Наказів КЗДО (Ясла-садок) компенсуючого типу Відповідачам були перераховані грошові кошти як компенсація працівницею днів невикористаної відпустки у зв`язку з звільненням з роботи.

Виплата сум компенсації днів невикористаної відпустки у випадку звільнення працівника передбачена ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Таким чином, суд дійшов до висновку, що грошові кошти Відповідачами були отримані правомірно, як компенсація днів невикористаної відпустки у зв`язку зі звільненням з роботи, що підтверджується відповідним наказом та призначенням платежу, визначеним самим Позивачем в платіжній інструкції при перерахуванні вказаних грошових коштів.

Компенсація днів невикористаної відпустки є складовою фонду додаткової заробітної плати відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітета статистики України від 13.01.2004 N 5.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, аналізуючи матеріали справи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, в зв`язку з їх недоведеністю.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу суд вважає за можливе покладати на позивача, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19,79-82, 141, 259,265,268,271,273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Відділу освіти виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко