Ухвала від 16.06.2025 по справі 495/3985/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3985/25

Номер провадження 2-з/495/27/2025

16 червня 2025 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши матеріали справи за заявою представника заявника адвоката Цвігун Андрія Вікторовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Олеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа ОСОБА_6 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Косюк Олена Петрівна про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

03.06.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа ОСОБА_6 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Косюк Олена Петрівна про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.06.2025 позов було залишено без руху та позивачам надано строк для усунення недоліків.

13.06.2025 на адресу суду від позивачів надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.06.2025 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представник заявника адвокат Цвігун Андрій Вікторович подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт з забороною відчуження на будинок відпочинку, загальною площею - 113 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1325179951208.

Свою заяву обґрунтовує тим, що об`єктом спору по даній цивільній справі є нерухоме майно, а саме: 13/200 частин будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та складаються з будинку відпочинку літ.«Н1», загальною площею - 113,0 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею - 0,2258 га, кадастровий номер 5120887700:05:001:0020. Вказаний об`єкт нерухомого майна належить позивачам ОСОБА_1 (13/400) та ОСОБА_2 (13/400) на праві приватної власності на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 14.02.2012 року, виданих на виконання рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.01.2012 року №18/2012 «Про оформлення права власності на 13/200 частин будівель та споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 ». Спірний будинок вибув з власності позивачів незаконним шляхом, зокрема, 01.07.2017 року належні ОСОБА_1 13/400частки спірногооб`єкту вибули без її волі незаконно відчужені на користь ОСОБА_3 (договір дарування від 01.07.2017 року, посвідчений ПН ОМНО ОСОБА_7 ). 03.07.2017 року належні ОСОБА_1 13/400частини спірногооб`єкту булиподаровані ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .07.08.2017року ОСОБА_9 ФОП ОСОБА_10 було видановисновок щодотехнічної можливостівиділу об`єктунерухомого майна-спірного об`єкту,яким встановлено,що уфактичному користуванні ОСОБА_9 перебуває об`єктпід №12/1,загальною площею-113,0кв.м.,який маєокремий вихіді можебути виділенийв одиницю.На підставівказаного висновкудержавним реєстраторомКП «Реєстраційнаслужба Одеськоїобласті» МахортовимІ.О.09.08.2017року булоприйнято рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень індекснийномер:36584943від 11.08.2017року.Вказаним рішеннямза ОСОБА_9 було зареєстрованобудинок відпочинку,об`єктжитлової нерухомості:Н1,загальна площа(кв.м):113,за адресою: АДРЕСА_1 .Тобто,вказаним рішеннямдержавний реєстраторвиділив водиницю будиноквідпочинку загальноюплощею -113 кв.м,без згодиіншого співвласниката фактичнозареєстрував за ОСОБА_9 ,не частинубудинку якуйому булоподаровано,а весьбудинок відпочинкуліт.«Н1»,загальною площею-113 кв.м., що фактично позбавило позивача ОСОБА_2 її власності на частину вказаного будинку. 12.12.2017 року ОСОБА_9 вже належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13/200 частки спірногооб`єкту були подаровані ОСОБА_5 (договори дарування по 1/2 частки від 12.12.2017 року, посвідчені ПН ОМНО ОСОБА_11 ). 13.12.2017 року ОСОБА_5 належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13/200 частки спірногооб`єкту було продано ОСОБА_4 (договори купівлі-продажу по 1/2 частки від 13.12.2017 року, посвідчені ПН ОМНО Чередниченко Г.А.). Предметом спору є вимоги позивачів про витребування з чужого незаконного володіння в останнього набувача - ОСОБА_4 спірного об`єкту, який незаконно було виділено в одиницю та присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 , а також визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.08.2017 року (відповідно до якого даний об`єкт було зареєстровано (створено) в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно). З інформаційної довідки №429682663 від 03.06.2025 року вбачається, що об`єкт на який сторона позивача просить накласти арешт, а саме: будинок відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1325179951208, зареєстрований за ОСОБА_4 . Таким чином, на думку представника позивача, до винесення рішенняпо сутііснує реальнанебезпека відчуженняспірного майнана користьтретіх осіб,що всвою чергузробить неможливимвиконання рішення у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вивчивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

За змістом ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (п.4постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору по даній цивільній справі є витребування з чужого незаконного володіння спірного об`єкту, який, на думку позивачів, незаконно було виділено в одиницю та присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1 , а також визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.08.2017 (відповідно до якого даний об`єкт було зареєстровано (створено) в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно).

З інформаційної довідки № 429682663 від 03.06.2025 вбачається, що об`єкт, на який сторона позивача просить накласти арешт, а саме: будинок відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1325179951208, станом на дату звернення позивачів до суду зареєстрований за ОСОБА_4 .

Приймаючи до уваги той факт, що право власності на спірний предмет позову було неодноразово переоформлено, суд приходить до висновку, що до ухвалення рішення посуті справи існуєреальна небезпекавідчуження спірногомайна накористь третіхосіб,що всвою чергу,зробить неможливимвиконання рішення у випадку задоволення позову.

Верховний Суд в справі № 643/12369/19 від 19.02.2021 зауважує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити відповідача розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, представником заявника не враховано, що арешт передбачає не лише заборону реалізації (відчуження) майна, а й заборону користування майном, що на думку суду, є невідповідним заходом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. На підставі чого, суд вважає за необхідне у задоволенні застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на будинок відпочинку, загальною площею - 113 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1325179951208 - відмовити.

Проте, враховуючи, що предметом спору є витребування з незаконного володіння нерухомого майна, наявність об`єктивного спору між сторонами та беручи до уваги доводи представника заявника про забезпечення позову, суд вважає за можливе задовольнити вимогу щодо забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме: будинку відпочинку, загальною площею - 113 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1325179951208.

Таким чином, забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна гарантує фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Суд при постановленні ухвали про заборону відчуження майна враховує принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

При цьому вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна не виключає його з використання, а тому додаткових обмежень крім неможливості його відчуження для відповідача не існує.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправя сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що захід забезпечення позову у вигляді заборони відчуження нерухомого майна є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача та виключить можливість обмеження прав відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі.

Заборона відчуження нерухомого майна стосується саме об`єктів нерухомого майна, а тому немає необхідності в конкретизації осіб, яким забороняється вчиняти дії по відчуженню вказаного нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153,353-355 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву представника заявника адвоката Цвігун Андрія Вікторовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Олеської області» Махортова Ігоря Олександровича, третя особа ОСОБА_6 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Косюк Олена Петрівна про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Заборонити відчуження нерухомого майна, а саме: будинку відпочинку, загальною площею - 113 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1325179951208.

В задоволенні інших вимог заявивідмовити.

Виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Суддя Юлія ШЕВЧУК