Рішення від 24.06.2025 по справі 515/442/25

Справа № 515/442/25

Провадження № 2/515/677/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

при секретарі судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2025 року позивач через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтий Яр Білгород-Дністровського району Одеської області помер батько позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, і на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є син ОСОБА_1 (позивач у справі), дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 , які відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача. Позивач прийняв спадщину після смерті батька та отримав Свідоцтво про право на спадщину 26 серпня 2016 року, видане приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області серії НВА № 170361.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Великий Дальник Одеського (Біляївського) Білгород-Дністровського району Одеської області померла матір позивача ОСОБА_4 .

Спадковий житловий будинок належав ще батькам спадкодавця. За звернення до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючого документу на нерухоме майно та реєстрації права власності.

Факт того, що житловий будинок належав батьку підтверджується Виписками з облікових карток об`єкта погосподарського обліку.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Представник позивача ОСОБА_2 подав суду заяву, в якій просив справу слухати у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили не стягувати з відповідача судові витрати.

Представник відповідача Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області В.Скалозуб також подав заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю.

Судом ухвалено про проведення судового засідання у відсутність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Жовтий Яр Татарбунарського району Одеської області помер ОСОБА_3 , про що 19 березня 2013 року в Книзі реєстрації смертей Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області вчинено актовий запис №101 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі і на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією спадкової справи до майна померлого № 217/2013, заведеної 20 серпня 2013 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П., з заявою про прийняття спадщини звернувся син спадкодавця та позивач у справі ОСОБА_1 , якому 26 серпня 2016 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,9986 га, в межах території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (а.с. 11). Інші спадкоємці померлого: дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача (а.с. 43-57).

На підтвердження факту родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, як між сином та батьком, надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21 червня 1973 року Жовтоярською сільською радою Татарбунарського району Одеської області на підставі актового запису № 21, відомості про батьків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 8).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

По положенню ст. ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

10 березня 2025 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок, який підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно та реєстрації права власності (а.с. 9).

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.

За даними технічного паспорту, виготовленого 08 жовтня 2024 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: житлової будівлі - А, площею основи забудови 95,4 кв.м, загальною площею 72,5 кв. м, житловою площею 42,8 кв. м; прибудови А1, площею основи забудови 17,8 кв.м; літньої кухні - Б, площею основи забудови 14,2 кв.м; літньої кухні - В, площею основи забудови 12,3 кв.м; сараю - Г, площею основи забудови 33,2 кв.м; сараю - Д, площею основи забудови 4,9 кв.м; душової - Е, площею основи забудови 1,4 кв.м; воріт - 1, площею основи забудови 7,8 кв.м; огорожі - 2, площею основи забудови 34,0 кв.м; басейну 3, рік будівництва 1950-1990 роки (а.с. 24-28).

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.

Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року (втратила чинність 07 липня 1994 року) підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Згідно з Витягами з погосподарських книг с. Жовтий Яр Татарбунарського району Одеської області:

за період 1961-1963 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суспільно група господарства - колгоспний двір (а.с. 22);

за період 1964-1966 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суспільно група господарства - колгоспний двір, рік забудови 1958 року (а.с. 21-зворот);

за період 1971-1973 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суспільно група господарства - колгоспний двір (а.с. 16);

за період 1974-1976 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рік забудови 1958, суспільно група господарства - колгоспний двір (а.с. 14);

за період 1977-1979 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рік забудови 1958, суспільно група господарства - колгоспний двір (а.с. 18-зворот);

за період 1980-1982 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суспільно група господарства - колгоспний двір (а.с. 17);

за період 1983-1984 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суспільно група господарства - колгоспний двір (а.с. 15-зворот);

за період 1986-1990 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження; син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суспільно група господарства - колгоспний двір (а.с. 23-зворот);

за період 1991-1995 роки у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства) та його дружина ОСОБА_4 , 1935 року народження, майно: колгоспне (а.с. 20);

за період 1996-2000 року залишилися проживати ОСОБА_3 (голова домогосподарства), дружина ОСОБА_4 , суспільна група господарства: КСП (а.с. 14-зворот-15);

за період 2001-2005 року у будинку проживали ОСОБА_3 (голова домогосподарства), дружина ОСОБА_4 (а.с. 19);

за період 2011-2015 року голова домогосподарства ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 значаться померлими (а.с. 17-зворот);

за період з 2021-2025 роки головою домогосподарства є ОСОБА_3 (спадкодавець), члени сім`ї відсутні (а.с. 13).

Ринкова вартість житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 24 березня 2025 року становить 115840,75 грн, що підтверджено довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості (а.с. 29-30).

Як вбачається з довідки Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 03 січня 2025 року вих. № 12/11-07/07, відомості про передачу у власність або оренду земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (а.с. 12).

За інформацією ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» вих. № 959, згідно з архівними даними БТІ станом на 31 грудня 2012 року право власності на будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. При проведенні поточної інвентаризації самочинного будівництва не виявлено (а.с. 39).

Остільки, позивач довів наявність спадкового майна, підстави до його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

На прохання позивача суд не стягує з відповідача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем с. Жовтий Яр Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями за адресою: АДРЕСА_1 , зі складовими: житлової будівлі - А, площею основи забудови 95,4 кв.м, загальною площею 72,5 кв. м, житловою площею 42,8 кв. м; прибудови А1, площею основи забудови 17,8 кв.м; літньої кухні - Б, площею основи забудови 14,2 кв.м; літньої кухні - В, площею основи забудови 12,3 кв.м; сараю - Г, площею основи забудови 33,2 кв.м; сараю - Д, площею основи забудови 4,9 кв.м; душової - Е, площею основи забудови 1,4 кв.м; воріт - 1, площею основи забудови 7,8 кв.м; огорожі - 2, площею основи забудови 34,0 кв.м; басейну 3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 24.06. 2025.

Суддя В.О. Луцюк