Постанова

від 07.12.2010 по справі 13/253-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/253-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010 року                                                                       Справа №  13/253-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Головко В.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 931 від 07.12.2010 року)

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

       За участю представників сторін:

від позивача:  Бакуліна М.С. представник, довіреність №б/н  від 25.10.10;

від відповідача:  Сіренко Ю.В. представник, довіреність №б/н  від 14.09.10;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтегра Інк”, м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.10 року по справі № 13/253-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Петро і К”, м. Дніпропетровськ 

до:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтегра Інк”, м. Дніпропетровськ 

про стягнення 46 279,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Петро і К”, м. Донецьк  звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтегра Інк”, м. Дніпропетровськ  про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті  орендної плати за травень 2010 року у розмірі 13 548, 40грн.; заборгованості по оплаті експлуатаційних витрат  за квітень 2010 року у розмірі 4 521,66 грн. по договору від 01.01.2010 року; пені за порушення строків  сплати орендної плати у розмірі 6 347,75 грн. та неустойки в розмірі подвійної плати  за користування об'єктом оренди  за час  прострочення у розмірі 113 548,39 грн.

 Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.10 року по справі № 13/253-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по  орендній платі за травень 2010 року у розмірі 13 548, 40грн., заборгованість по оплаті експлуатаційних витрат  за квітень 2010 року у розмірі 4 521,66 грн., пеню у розмірі 663,26 грн., неустойку у розмірі 113 548,39 грн.,  1 322,73 грн. витрат по сплаті державного мита та 226,23 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.10 року по справі № 13/253-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

            Скаржник зазначає, що договором оренди від 01.01.2010 року не передбачені усі істотні умови та не підписаний акт прийому-передачі об'єкта оренди, все це свідчить про неукладеність договору оренди від 01.01.2010 року, а відповідно про відсутність правових підстав для стягнення за цим договором заборгованості по орендній платі та нарахованої пені. Вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.           

              Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що всі твердження відповідача про те, що договір від 01.01.2010 року є неукладеним є лише спробою уникнути стягнення в примусовому порядку суми заборгованості з урахуванням пені. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, винесеним на підставі всебічного і повного розгляду обставин справи, а апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою.

            Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 18.11.2010 року.

            Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року розгляд справи відкладався до 07.12.2010 року.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтегра Інк”, м. Дніпропетровськ  не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

            01 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Петро і К”, м. Донецьк –орендодавець та   Товариством з обмеженою відповідальністю „Сінтегра Інк”, м. Дніпропетровськ  - орендар було укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду  частину нежитлового приміщення, площею 2 592,8 кв.м., що розташоване по вул. Малиновського, 126 в м. Дніпропетровську.

       Строк оренди визначений з 01.09.2009 року по 31.12.2009 року ( розділ 1 договору оренди).

           Пунктом 6.1 договору визначено, що договір діє напротязі  строку   оренди, зазначеного в п.1.3 договору.

       За актом приймання-передачі від 01.09.2009 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину нежилого приміщення по  вул. Малиновського, 126.

       По закінченні терміну дії договору оренди від 01.09.2009 року, 01 січня 2010 року сторонами був укладений  новий договір  оренди того ж самого нерухомого майна по вул. Малиновського, 126 в м. Дніпропетровську, площею 2 592,8 кв.м., строк оренди об'єкта –з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

             Пунктом 4.1 договору оренди визначено, що орендна плата за договором  визначається відповідно до законодавства України. Обов'язок по сплаті  орендної плати  виникає з моменту фактичної передачі  орендарю об'єкту оренди.

             Орендна плата за об'єкт оренди на момент підписання договору складає 16 666,67 грн. на місяць без врахування ПДВ, ПДВ по ставці 20 % у сумі  3333,33 грн. на місяць.

          Пунктом 4.5 договору встановлено, що оплата експлуатаційних витрат  здійснюється орендарем на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем  протягом 5 днів з моменту  виставлення рахунку. На вимогу орендаря  орендодавець зобов'язаний надати орендарю документи, які підтверджують розмір експлуатаційних витрат.

         Згідно з п.5.1 договору за несплату або несвоєчасну сплату орендарем орендодавцю орендної плати або інших платежів, що передбачені даним договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від не здійсненого в строк платежу за кожен день прострочення.

             22 травня 2010 року  сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору.

         Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

             Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

          Згідно із ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

            Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

       Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

           Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

         Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

           Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

        Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

          Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

            Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

             Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

             Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідачем зобов'язання за договором, щодо своєчасної сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, в повному обсязі не виконано.

      Доказів сплати орендної плати  за травень 2010 року в сумі 13 548,40 грн. та експлуатаційних витрат за квітень 2010 року в сумі  4 521,66 грн. відповідачем не надано.

             02.07.2010 року та 18.08.2010 року позивачем були направлені відповідачу вимоги про  сплату заборгованості,  неустойки та повернення  об'єкту  оренди.   

             Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

         Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

             Відповідач доказів  повернення  орендованого майна орендодавцю не надав.

           На підставі ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем нарахована неустойка в сумі 113 548,39 грн., яка підлягала  стягненню.

            Посилання скаржника на те, що орендоване  приміщення було звільнене ним 01 травня 2010 року  належним чином не підтверджене.

         Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

             Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

            Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

            Відповідачем доказів повернення орендованого майна суду не надано.

          Посилання скаржника на неукладеність договору є безпідставним, з огляду на наступне:

     Стаття 204 Цивільного кодексу України  встановлює презумпцію  правомірності правочину.

       Відповідно до зазначеної правової норми, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

      Спірний правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, його недійсність прямо не встановлена законом.

         Окрім того, як вже зазначалося,  спірне нерухоме майно було передано відповідачу за актом  від 01.09.2009 року.

      Доказів повернення цього майна після закінчення терміну дії договору оренди від 01.09.2009 року  відповідачем не надано.

       Таким чином, спірне майно, на час укладення договору оренди від 01.01.2010 року, знаходилося  у відповідача, в зв'язку з чим спірне нерухоме майно не могло передаватися відповідачу після  підписання 01.01.2010 року нового договору оренди.

           Безпідставне посилання  скаржника на те, що  він звертався до позивача з пропозицією  прийняти об'єкт оренди.

        Як вбачається з матеріалів справи, в листі № 19 відповідач пропонував позивачу прийняти  22 травня 2010 року об'єкт оренди. Зазначений лист направлений позивачу         25 травня  2010 року.

        З огляду на викладене, відсутні, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підстави для скасування судового рішення.

    Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтегра Інк”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

             Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.10 року по справі № 13/253-10 залишити без змін.

      Головуючий суддя                                                                                         Л. О. Лотоцька

      Суддя                                                                                                                Р.М. Бахмат

      Суддя                                                                                                                В.Г. Головко

Постнова виготовлена в повному обсязі 13.12.2010 року.