Ухвала від 23.06.2025 по справі 380/11432/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

23 червня 2025 рокусправа № 380/11432/25місто Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Львівська мрія 23" до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Львівська мрія 23" код ЄДРПОУ 40243153, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Рубчака, 23 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04056121, місцезнаходження: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки,85, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації № 271 від 18.06.2021 «Про погодження місць розташування контейнерних майданчиків», в частині погодження місця розташування контейнерних майданчиків для збору твердих побутових відходів згідно з поданими схемами розташування контейнерних майданчиків на вул. Рубчака, 21а для будинків за адресами: вул. Рубчака №№ 21, 216, 21 в (ОСББ «Рубчака 21А»);

- зобов`язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради демонтувати контейнерний майданчик для збору твердих побутових відходів, що влаштований за адресою: м. Львів, вул. Рубчака, 21а (біля будинку за адресою: м. Львів, вул. Рубчака, 23), та розмістити його з дотриманням п. 2.8 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145 «Про затвердження державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць».

Ухвалою від 10.06.2025 суддя встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку та нової редакції позовної заяви із зазначеннями відповідних відомостей про позивача та його представника.

У вказаній ухвалі суд вказав, що предметом оскарження є розпорядження Франківської районної адміністрації № 271 від 18.06.2021 «Про погодження місць розташування контейнерних майданчиків», в частині погодження місця розташування контейнерних майданчиків для збору твердих побутових відходів згідно з поданими схемами розташування контейнерних майданчиків на вул. Рубчака, 21а для будинків за адресами: вул. Рубчака №№ 21, 216, 21 в (ОСББ «Рубчака 21А»).

Представник позивача у позовній заяві зазначив, що ОСББ «Львівська мрія 23» та мешканці будинку Рубчака, 23 особисто неодноразово звертались до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Держпродспоживслужби у Львівській області та Держекоінспекції з приводу захисту своїх прав, проте позитивного вирішення питання так і не отримали.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оскаржує розпорядження Франківської районної адміністрації № 271, прийняте 18.06.2021.

Отже, останнім днем на звернення до суду щодо оскарження вказаної бездіяльності було 18.01.2022.

17.06.2025 позивач подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Вказане клопотання мотивоване тим, що оскільки оскаржуване розпорядження Франківською районною адміністрації Львівської міської ради видано 18.06.2021, то строк на його оскарження минув 18.01.2022. В цей час на території України, та, зокрема, у м. Львові діяли чіткі обмеження, пов`язані із карантином відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211. З метою запобігання поширенню коронавірусної інфекції ОСББ «Львівська мрія 23» строго дотримувалось карантинного режиму. Це стало причиною для пропущення терміну позовної давності. Так само, у 2022 у зв`язку з вторгненням росії та оголошенням воєнного стану, ОСББ «Львівська мрія 23» опинилось у скрутному матеріальному становищі. Як наслідок - протоколом засідання Правління ОСББ № 10 від 10 жовтня 2022 року було прийнято рішення обмежити кошторисні видатки та здійснювати фінансування виключно життєво необхідних потреб ОСББ. Вказане рішення Правління було відмінено протоколом № 11 засідання Правління ОСББ «Львівська мрія 23» від 06 січня 2025року. Юридична особа сама вправі обирати собі правові послуги, оцінюючи на власний розсуд компетенцію, досвід та інші професійні критерії юриста. Тому, обираючи юриста для надання послуг із правового захисту своїх порушених прав у суді, наше ОСББ не мало можливості у період із 10 жовтня 2022року по 06 січня 2025року здійснювати фінансові витрати, пов`язані із наданням вищевказаних послуг. Відтак, у ОСББ «Львівська мрія 23» із об`єктивних причин пропущено строк позовної давності та нереалізовано свого права захисту інтересів ОСББ в судовому порядку.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.

Правовою основою згаданої презумпції є обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов`язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з`ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).

Як вже зазначав суд, згідно з частиною першою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд, оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, викладених у клопотанні, висновує таке.

Щодо набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" суд зазначає таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023року.

Суд акцентує увагу на тому, що встановлені строки продовжувалися на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023.

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою 04.06.2025.

Отже, дію правового режиму карантину відмінено, а тому зазначені положення втратили чинність з 30.06.2023 та не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Щодо посилань позивача на правовий режим воєнного стану, суд зазначає таке.

Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Разом з тим, суд висновує про те, що позивач не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк (тобто, до 09.02.2024) саме з підстав запровадження правового режиму воєнного стану.

Суд також зазначає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення таких строків.

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі 500/1912/22.

Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду. Так, позивач скористався можливістю звернутися до суду під час дії правового режиму воєнного стану, що свідчить про те, що позивач мав можливість вчиняти активні дії з метою захисту своїх прав.

Суддя відхиляє аргументи позивача про те, що у зв`язку із збройною агресією російською федерації, опинився у скрутному матеріальному становищі, оскільки такі обставини не перешкоджали своєчасному зверненню до суду та могли слугувати підставами для відстрочення/розстрочення сплати судового збору.

Окрім цього, суддя відхиляє аргументи позивача про те, що у нього не було можливості у період із 10 жовтня 2022року по 06 січня 2025року здійснювати фінансові витрати, пов`язані із наданням вищевказаних послуг, оскільки такі обставини не перешкоджали своєчасному зверненню до суду та могли слугувати підставами для відстрочення/розстрочення сплати судового збору.

Інших причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом позивач не зазначає.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ), оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із такого:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

З огляду на встановлені обставини, суд висновує, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом є неповажними, а тому у задоволенні заяви позивача необхідно відмовити повністю.

Щодо усунення недоліків позовної заяви у частині подання нової редакції позовної заяви із зазначеннями відповідних відомостей про позивача та його представника, суддя зазначає, що у такій частині позивач недоліки усунув.

Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду є неповажними, що має наслідком повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в:

у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Причини пропуску Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Львівська мрія 23" строку звернення до суду з позовом визнати неповажними.

Позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Львівська мрія 23" до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович