Рішення від 09.05.2025 по справі 372/6630/24

Справа № 372/6630/24

Провадження № 2-526/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Яворській М.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - служба у справах дітей Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, служба у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації міста Києва, про встановлення способу участі у вихованні онуки,

В С Т А Н О В И В:

11.12.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_3 , в якій просить суд встановити спосіб участі у вихованні онуки, а саме просить усунути перешкоди у здійсненні нею, своїх прав, щодо участі у спілкуванні, вихованні неповнолітньої онуки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити періодичні побачення, спільний відпочинок, відвідування місця проживання дитини та час спілкування її з малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : два рази на місяць з 12.00 години суботи до 18.00 години неділі без участі матері; один раз на місяць у неділю з 10.00 години до 19.00 години; 7 днів в літній період року, в період з 01 червня по 31 серпня та 7 днів в інший період року для оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є рідною бабусею по батьку малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з якою вона тісно спілкувалась від дня її народження і до смерті її сина ОСОБА_5 , зокрема займалася її вихованням та лікуванням, оскільки онука має проблеми з зором. Від дня народження онуки її син разом з невісткою часто до неї приходили, інколи ночували, вона допомагала їм виховувати та утримувати онуку, забрила її з дитячого садочка. В подальшому її син з невісткою розлучились, однак з колишньою невісткою, відповідачкою по справі вони домовились про участь її та її сина у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її син ОСОБА_6 , батько малолітньої дитини загинув захищаючи територіальну цілісність України, після чого у неї з відповідачкою почали виникати сварки щодо участі у вихованні та утриманні дитини, оскільки після загибелі її сина постало питання щодо різних видів виплат у зв`язку з втратою годувальника їй та дитині, а оскільки відповідачка з її загиблим сином була офіційно розлучена то їй, як колишній дружині ніяких виплат не передбачено, а виплати після загибелі її сина передбачені тільки їй та онуці. У зв`язку з цими подіями, відповідачка подумала, що якщо бабуся декілька разів на тиждень буде займатися вихованням та утриманням онуки, то таким чином, вона отримає менше коштів на утримання дитини та у зв`язку з цим відповідачка заборонила їй бачитися з онукою і сказала, що вона погано впливає на онуку. Також відповідачка заборонила її онучці спілкуватися з нею та підходити до неї, а їй написала, що вона як бабуся може бачитися з онукою тільки в присутності матері. З даного приводу вона зверталася з письмовою заявою до відділу опіки, в якій просила повести бесіду з відповідачкою щодо її участі у вихованні онуки, на що отримала лист, в якому їй було повідомлено, що з відповідачкою було проведено профілактично-роз`яснювальну роботу, щодо недопущення порушення прав баби та діда на виховання та спілкування з малолітньою онукою. Порядок участі у вихованні онуки не було встановлено, та роз`яснено що такий порядок вихання може бути визначено рішенням суду. Однак після цього ситуація не змінилась, відповідача і надалі продовжує чинити їй перешкоди у виховання неповнолітньої онуки у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

07.01.2025 року винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено по справі підготовче судове засідання.

03.02.2025 року відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечила в повному обсязі а просила відмовити в задоволенні позову, оскільки він є необґрунтованим і таким, що суперечить найкращим інтересам дитини. Позовна заяви містить недостовірні твердження. У підсумку зазначила, що завжди прагнула зберігати теплі, доброзичливі стосунки з усіма членами родини, навіть після розлучення, яке було ініційоване її колишнім чоловіком за рекомендацією його матері. Вона не вбачала необхідності вирішувати це питання через суд, оскільки вважала, що його можна було б врегулювати мирним шляхом між адекватними дорослими людьми. Однак через обурливі та безпідставні звинувачення позивачки та те, що її прохання та рекомендації щодо виховання дитини неодноразово ігнорувалися позивачкою, а всі вони перебували в стані емоційного потрясіння та глибокого трауру після втрати батька дитини, вона прийняла рішення тимчасово зменшити обсяг спілкування. Це було зроблено виключно з метою захисту емоційного стану дитини та надання їй можливості психологічного відновлення. Її рішення було тимчасовим, як мінімум доки усі члени родини зможуть впоратися з наслідками втрати та зберігатимуть спокійне і врівноважене ставлення один до одного. Її основною метою залишається створення здорового, стабільного середовища для її доньки, де всі члени родини можуть взаємодіяти з повагою та розумінням. Проте після того, як позивачка вирішила звернутися до суду замість того, щоб врегулювати ситуацію мирним шляхом, це засвідчило її небажання діяти як доросла людина, готова до діалогу, та продемонструвало її емоційну нестабільність. У зв`язку з цим вона серйозно стурбована тим, що її нав`язливі дії та конфліктний підхід можуть негативно впливати на психологічний і емоційний стан її доньки. Вона вважаю, що в інтересах дитини слід обмежити контакти з позивачкою або дозволити їх лише за суворих умов контролю, щоб уникнути можливих наслідків для її емоційного благополуччя.

19.03.2025 року винесено ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.04.2025 року внесено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача службу у справах дітей Святошинської районної державної адміністрації міста Києва.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, загалом посилаючись на обставини викладені в позові. Пояснила, що вона є рідною бабусею малолітньої ОСОБА_4 , батько дитини її син загинув обороняючи Україну, після загибелі її сина відповідачка, колишня дружина її сина почала відмовляти їй у спілкуванні з онукою, що мотивує тим, що вона ніби то погано впливає на неї, внаслідок чого у дитини стрес. Після загибле сина, вона бачила онуку на похороні та на святі в школі. Оскільки відповідачка не дає їй спілкуватися з онукою, вона вимішена звернутися до суду з даним позовом в якому просить встановити графік побачень з онукою без участі матері, гарантує виконувати рішення. Вона проживає разом зі своїм чоловіком у приватному будинку, біля будинку є земельна ділянка, будинок має три житлові кімнати, також є кімната для дитини, інших онуків в неї немає

Відповідачка в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві. Пояснила, що вона не заперечувала, щоб позивачка ОСОБА_1 спілкувалась з онукою. Позивачка звинувачувала її у смерті сина. На даний час вона з дитиною проживає за іншою адресою в м. Києві. На даний час у позивачки складний психологічний стан у зв`язку з втратою сина. За весь час після смерті батька дитина позивачка телефонувала їй 4 рази, вона також дзвонила позивачці щоб поговорити, позивачка вітала онуку з днем народження.

Представник відповідачки в судовому засідання заперечив проти позовних вимоги в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову, загалом посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що відповідачка не чинить перешкод позивачці у спілкуванні з онукою, тому вимоги позову є безпідставними.

Представниця третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Козинської селищної ради подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представниця третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві Державної адміністрації подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Вислухавши позивачку, представника відповідачки, перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , який зареєстрований Виконавчим комітетом Козинської селищної ради Обухівського району Київського області, про що зроблений відповідний актовий запис № 6.

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданий Виконавчим комітетом Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, під актовим записом № 11.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області у цивільній справі № 372/4681/23 (провадження 2-1640/23) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був розірваний.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько дитини ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого Обухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) під актовим записом № 480.

На сьогоднішній день малолітня дитина проживає з матір`ю ОСОБА_3 за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан и здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За правилами ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України, суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення. можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров`я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 159, ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

У частині першій статті 257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкування з внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення

Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст.159 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду згідно з постановою від 21 вересня 2022 року у справі № 172/456/21 міститься висновок щодо мети графіку спілкування бабусі з малолітніми внуками, який передбачає, що графік спілкування бабусі з малолітніми внуками має уникати створення конфліктних ситуацій та дотримуватися режиму дітей.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 року у справі №№138/96/17, дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду згідно з постановою від 08 квітня 2020 у справі № 635/2771/17 встановлює, що положеннями ч.5 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у й вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад у межах їх компетенції. Справами опіки і піклування у селищах і селах безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад (п. 1.4 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 29 травня 1999 року № 34/166/131/88).

Згідно з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав», висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.

Відповідно до висновку даної правової позиції при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування діда/баби з внуком/онукою обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

У ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», визначено поняття забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;

Ч. 1. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Ч. 3 ст. 4 Конвенції «Про контакт з дітьми», яка ратифікована Україною 20.09.2006 року, якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Отже, виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618- IV завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так у позовній заяві позивачка зазначає, що вона є рідною бабусею по батьку, малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою вона з дня народження і до смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина ОСОБА_6 , тісно спілкувалася та опікувалася. Декілька днів на тиждень займалася її виховання та лікуванням, оскільки у неї проблеми із зором. Від дня народження дитини, її син разом з невісткою та новонародженою дитиною часто до неї приходили, інколи залишались з ночівлею. Вона їм допомагала доглядати онуку, допомагала виховувати та утримувати. В її будинку дитина з дня народження і до цього часу зареєстрована, що підтверджується копією витягу з РТГ. Коли онука підросла, і в 1 рік 2 місяці пішла до дитячого садочка, вона її забирала з садочка до себе, а потім син, або невістка забирали її до себе додому. Допомагала в догляді онуки вона, так як я мала достатньо часу для її догляду. Ніяких розбіжностей у них в сім`ї щодо участі у вихованні, догляді та утриманні дитини не було. Від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, її син з невісткою та онукою протягом трьох місяців проживали у неї в оселі за для безпеки і вона, своєму загиблому сину та колишній невістці, ОСОБА_3 допомагала доглядати онуку. 30.10.2023 року за ініціативи сина, вони розлучилися. Однак з колишньою невісткою її син і вона домовилися про дні побачень з дитиною, і вона зі своїм сином, батьком дитини приймали 3 рази на тиждень, а інколи і більше участь у вихованні дитини. Вона особисто забирала онуку зі школи, гралася з нею, займалася повторенням вивченого матеріалу в школі, могла відвідати лікаря офтальмолога, та старалася виконувати всі рекомендації лікаря щодо лікування онуки. І у невістки претензій щодо її участі у вихованні онуки та побачень з дитиною не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 її син, батько малолітньої дитини загинув, і у неї з невісткою стали виникати сварки щодо участі у прийнятті участі у вихованні та утриманні дитини. Після загибелі її сина, постало питання щодо різних видів виплат в зв`язку з втратою годувальника їй та дитині. Оскільки невістка з її сином офіційно розлучена, то їй, як колишній дружині ніяких виплат не передбачено, а МЗС повинно лише здійснювати виплати після смерті її загиблого сина їй та онуці. І невістка подумала, що якщо вона декілька днів на тиждень буде займатися вихованням та утриманням онукою, то таким чином вона отримає менше коштів на утримання дитини. А тому і заборонила їй бачитися з онукою, сказала, що вона погано впливає на дитину, і щоб вона дитину не брала більше до себе. Так після відвідання останній раз онуки в школі 2 вересня 2024 року, відповідачка заборонила онуці спілкуватися зі нею та підходити до неї, а їй написала, що вона забороняє бачитися з дитиною один на один, лише в її присутності, у зв`язку з чим вона з даного приводу звернулася з письмовою заявою до відділу опіки в якій просила провести бесіду з відповідачкою по справі, роз`яснити матері дитини, що відповідно до Законодавства вона маю повне право бачитися, спілкуватися та приймати участь у вихованні онуки, брати участь у моральному та духовному розвитку дитини та встановити їй дні побачень з онукою, оскільки мати дитини, колишня невістка забороняє їй бачитися з дитиною, забороняє приходити до школи, що поспілкуватися з онукою, однак отримала лист з відділу опіки в якому повідомлено, що з матір`ю малолітньої ОСОБА_7 , проведено профілактичну-роз`яснювальну роботу щодо недопущення порушення права баби та діда на виховання та спілкування малолітньою онукою. Порядок участі у вихованні онуки, днів на побачення їй з онукою не встановлено та роз`яснено, що відповідно до частини 2 статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини /періодичні чи систематичні побачення. можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо місце та час їхнього спілкування. Після проведення бесіди працівниками відділу опіки з відповідачкою по справі, вона в жовтні місяці перевела онуку з Козинської школи, в одну із шкіл міста Києва, для того щоб вона не мала змоги бачити онуку в школі, або по дорозі зі школи. Вона вирішила почекати деякий час, з надією, що мати онуки з часом надасть їй можливість спілкуватися з онукою, брати хоч інколи її до себе на святкові чи вихідні дні, однак отримала від неї листа в якому вона повідомляє її: про те, що вона вважає, що її контакт з онукою може негативно вплинути на її психічний стан та процес відновлення після втрати батька, а також буде порушувати її спокій. І що вона готова розглядати можливість її спілкування з онукою за її присутності, або по телефону. Але до цього часу так і не надала їй можливості поспілкуватися з онукою ні у її присутності, ні по телефону. Вона хоч і має вже певний вік, але повністю здорова. Працює в дитсадку і 2 рази на рік проходить медичні огляди. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що підтверджується відповідними документами. Характеризується за місцем роботи позитивно. Дізнавшись про загибель сина, та після поховання сина, можливо у неї і були якість підвищені емоції, які проявились в ознаках тимчасової депресії, що моїй колишній невістці і не сподобалось, але на даний час вона вже змирилась зі смертю сина і впоралася зі своїми емоціями.

А тому вона вимушена звертатися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та просити суд усунути перешкоди, які чинить їй ОСОБА_3 у здійсненні її прав, як баби, щодо виховання внуки, ОСОБА_4 .

Відповідачка проти позовних вимог заперечила в повному обсязі та у відзиві на позов зазначила, що на сьогоднішній день дитина не позбавлена можливості підтримувати зв`язок із позивачкою, однак вона вважає, що таке спілкування має відбуватися у її присутність, оскільки позивачка неодноразово висловлювала твердження, що ОСОБА_3 , колишня дружина її сина, вина у смерті сина, чим чинить психологічний тиск на малолітню дитину, яка ще не має сформованої психіки. Дії Позивачки є деструктивними та завдають шкоди дитині, оскільки не лише не сприяють її емоційному благополуччю та стабільності, а й значно підвищують рівень внутрішнього стресу, поглиблюють психологічні переживання, викликають тривожність і руйнують довірливі стосунки з матір`ю. Такі обставини створюють ризик психологічного насильства щодо дитини, що суперечить її найкращим інтересам і прямо порушує гарантії захисту, закріплені в Конвенції ООН про права дитини. Крім того вона зверталася до правоохоронних органів, щодо неправомірної поведінки ОСОБА_1 , оскільки остання неодноразово провокувала конфлікти та вдавалась до словесних суперечок, а також здійснювала переслідування малолітньої дитини. Відповідно до психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де з ОСОБА_8 були проведені діагностичні методики: «Моя сім`я», « Неіснуюча тварина» було встановлено, що згідно з результатами методики «Моя сім`я» вбачається, що авторитетною особою є мама, оскільки вона намальована першою. Довірливою особою є мама. Наявні не вирішені проблемні ситуації між рідними, відсутня опора. Наявне довірливе відношення до мами, позитивне до бабусі ОСОБА_10 , дідуся ОСОБА_11 , бабусі ОСОБА_12 та дідуся ОСОБА_13 . Про бабусю ОСОБА_14 балакати не дуже бажає, хвилюється. Зі слів дитини, під час бесіди: « ОСОБА_15 винить маму в тому, що папа помер», такі фрази та будь-який негатив щодо мами завдає дитині біль на емоційному та фізичному рівні. Результати згідно з методикою «Неіснуюча тварина» вказують, що дитина пережила травму втрату батька, наявна невпевненість у всьому і боязнь зробити щось не так. Наявні острахи, внутрішня тривога, невпевненість. Емоційне налаштування позитивне. Дитина почуває себе комфортно та в безпеці біля мами. Пріоритетність у проведенні дозвілля належить мамі, наявне бажання жити з мамою. Відсутній тиск та маніпуляційні впливи зі сторони мами на дівчинку. За проведеними методиками психолог порекомендував: психологічний супровід дитини, зниження тривожного стану та імпульсивного стану, налагодження емоційного балансу, робота над травмою від втрати, спілкування з бабусею ОСОБА_16 у присутності мами, перебування ОСОБА_8 в психологічно-комфортному середовищі. Станом на сьогодні її донька перебуває в стабільному психоемоційному стані, що є результатом її зусиль щодо створення спокійних та безпечних умов для її розвитку. Через те, що донька проживає разом з нею у місті Києві, нею було прийнято рішення продовжити навчання дитини у загальноосвітньому закладі в м. Києві, що знаходиться поряд з місцем проживання. Саме тому твердження Позивачки про створення перешкод у спілкуванні з онукою є безпідставними та не відповідають дійсності. Вона керується виключно найкращими інтересами дитини, забезпечуючи їй безпечне середовище для життя, розвитку та виховання. Вона створює умови, які сприяють емоційному комфорту, стабільності та гармонійному стану дитини. Особливу увагу вона приділяє підтримці дитини після втрати батька, оскільки ця подія стала значним стресовим фактором, що вплинув на її емоційний стан. Вона, як мати дитини робить все можливе, щоб мінімізувати негативні наслідки цієї втрати, забезпечуючи дитині необхідну турботу, увагу та психологічну підтримку. Всі її дії спрямовані на збереження психоемоційної рівноваги дитини та створення стабільного, захищеного середовища для її подальшого розвитку, а тому з огляду на вищевикладене суд має керуватись виключно найкращими інтересами дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами лише частково, тому позов слід задовольнити в частині доведених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 5, 18, 19, 150, 151, 155, 159, 257, 258 Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства»,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , своїх прав, щодо участі у спілкуванні, вихованні неповнолітньої онуки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити періодичні побачення, спільний відпочинок, відвідування місця проживання дитини та час спілкування баби, ОСОБА_1 з малолітньою дитиною, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме два рази на місяць - у першу та четверту суботу кожного місяця з 12.00 до 18.00 години у присутності матері дитини - ОСОБА_3 або за погодженням із нею.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко