Постанова від 24.06.2025 по справі 280/10909/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10909/24(суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №280/10909/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 26 листопада 2024 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 29.07.2024 року: №00137622406, №00137652406.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки позивач надаючи поворотну, безоплатну фінансову допомогу, не отримував доходу, не здійснював фінансового посередництва, та, як наслідок, не втратив права перебування на спрощеній системі оподаткування і дохід.

Крім того, станом на 06.07.2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 не приймалось, що свідчить про відсутність необхідності переходу позивача на загальну систему оподаткування.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем оскаржені рішення прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, спростовуються матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі посилається на неврахування судом першої інстанції положень п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, де зазначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої третьої групи, суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи підприємці), які здійснюють, зокрема, діяльність у сфері фінансового посередництва.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Посилається на те, що відносини з приводу надання поворотної безвідсоткової допомоги не містять в собі ознак відносин фінансового посередництва. У спірних відносинах позивач не є банком чи фінансовою установою.

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога не може вважатися грошовим посередництвом в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010, оскільки надані кошти передавалися саме як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, а не як позика, про йдеться у класі 64.19 КВЕД-2010.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі пп.20.1.4. п. 20.1 ст.20, п.75.1 ст. 75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, пункту 522 та п.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.2 ч.1 ст. 13, п.923 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464- VІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 06 червня 2024 року №1140-п та направлення, виданого ГУ ДПС у Запорізькій області від 06 червня 2024 № 1750, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , за період діяльності з 01.01.2018 по 26.02.2024, з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та за період з 01.01.2011 по 26.02.2024 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Копія наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 06 червня 2024 року №1140-п вручено під підпис 06.06.2024 особисто ОСОБА_1 . Направлення ГУ ДПС у Запорізькій області від 06 червня 2024 року № 1750 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки пред`явлено 06.06.2024 року під підпис особисто ОСОБА_1 .

Перевірку проведено в приміщенні ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 (вх. ГУ ДПС у Запорізькій області від 07.06.2024 № 31991/6).

Перевіркою встановлено порушення:

пп. 16.1.2. п.16.1 ст.16, п. 44.1, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в частині не забезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю в частині не надання на перевірку виписки з банку (платіжні доручення) про рух коштів на розрахунковому рахунку (платіжні доручення) про рух коштів на розрахунковому рахунку UА083133990000026002055883381 (980 - УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_1 (українська гривня) з 01.01.2018 по 30.10.2021;

пп.16.1.3, пп.16.1.7 п.16.1 ст.16, пп.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.8.1, п.8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» в частині не подання станом до 29.01.2018 (граничний термін подання) та станом на 26.02.2024 (дата державної реєстрації припинення) до ГУ ДПС у Запорізькій області повідомлення за формою 20-0ПП про об`єкт, через який провадиться діяльність;

п.6 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291, п.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в частині порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування в частині здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

пп.49.18.1, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, п.177.11 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ (із змінами та доповненнями) в частині не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2022р. по граничному терміну подання - до 02.05.2023, за 2023р. по граничному терміну подання - до 30.04.2024 та за 2024 рік по граничному терміну подання - до 20.03.2024;

п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.1, п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на загальну суму 70987,47 грн., в т.ч. за 2022р. - 24150,42 грн, 2023р. - 44703,33 грн., 2024р. - 2133,72 грн;

п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до ненарахування та неперерахування до бюджету військового збору на загальну суму 5915,63 грн, в тому числі за 2022 рік на суму 2012,54 грн, за 2023 рік на суму 3725,28 грн та за 2024 рік суму 177,81 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2024 року № 9482 /08-01-24 06/1816706710 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , за період діяльності з 01.01.2018 по 26.02.2024 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та період з 01.01.2011 по 26.02.2024 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Копія акта надіслана на адресу позивача відповідно до чеку від 19.06.2024 року за №6910415459473.

Не погодившись з актом перевірки, ОСОБА_1 надано заперечення на акт перевірки від 06.07.2024 року (вх.№37639/6 від 11.07.2024).

За результатами розгляду заперечень було надано відповідь від 23.07.2024 №3/975/6/08-01-24-06, відповідно до якої висновки акта перевірки залишено без змін.

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2024 року:

№00137622406 за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування (за податковими зобов`язаннями на суму 70987,47 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 17746,87 грн.);

№00137652406 за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (за податковими зобов`язаннями на суму 5915,63 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1478,91 грн).

Податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу відповідно до чеку від 29.07.2024 року, поштою рекомендованим листом №6900500035059, який повернувся, у зв`язку із закінченням строків зберігання.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (пункт 177.6 статті 177 ПК України).

Згідно з пунктом 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

В силу приписів пункту 292.11 статті 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Відповідно до абзацу 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Згідно з абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так згідно з актом перевірки позивач у період з 01.01.2018 по 26.02.2024 перебував на спрощеній системі оподаткування, 3 група та здійснював діяльність за КВЕД 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування.

З 26.02.2024 обліковий стан 12- припинено, але не знято з обліку.

Згідно з наданими до перевірки виписок банку по розрахунковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» ЄДРПОУ 14360570 про рух коштів на розрахунковому рахунку, НОМЕР_2 за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 встановлено надання ФОП ОСОБА_1 на постійній основі тимчасової фінансової допомоги у загальній сумі 36 100,00 грн. суб`єктам господарювання юридичним та фізичним особам:

- Фірма «Роднік-ЮТ», код ЄДРПОУ 20506664 згідно з договором № 1 від 28.01.2022 року на загальну суму 32 000,00 грн., згідно з яким позивач (позикодавець) передає у власність фірма «Роднік-ЮТ» (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Сума фінансової допомоги за цим договором становить 32000 грн (тридцять дві тисячі гривень). Проценти за користування коштами не нараховуються.

- ФОП ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_3 згідно з листом б/н на загальну суму 4 100,00 грн, згідно з яким позивач (позикодавець) передає у власність ФОП ОСОБА_2 (позичальникові) 27.10.2021 укладено договір поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей. Сума фінансової допомоги за цим договором становить 24100 грн (двадцять чотири тисячі сто гривень). Проценти за користування коштами не нараховуються.

Згідно з частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України (у редакції до внесення змін Законом України «Про страхування»), фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями. Фінанси суб`єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів, що забезпечує покриття витрат виробництва продукції (робіт, послуг) і одержання прибутку.

Фінансова діяльність суб`єктів господарювання включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування (…)

Згідно з абзацем п`ятим частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664) фінансова послуга - операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Як визначено абзацом 6 частини першої статті 1 Закону № 2664 ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Згідно зі статтею 1047 ПК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до абзацу восьмого підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про таке.

Надання власних коштів у якості поворотної фінансової допомоги (позики) не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто, залучених коштів, які і передаються у позику.

Наявні в матеріалах справи копії договорів поворотної фінансової допомоги свідчать про те, що грошові кошти позивачем надавались на умовах повернення без нарахування відсотків на суму позики або інших компенсацій (поворотна фінансова допомога).

Надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, в контексті абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, може розцінюватись як фінансове посередництво, виключно в разі отримання та перерозподілу фінансових коштів.

Проте, надана позивачем позика не була пов`язана з отриманням та перерозподілом коштів, відповідно, не містила ознак фінансового посередництва.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що діяльність з надання фізичною особою підприємцем поворотної безвідсоткової фінансової допомоги іншим суб`єктам господарювання не може розглядатися як підприємницька діяльність у сфері фінансового посередництва.

Надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у цьому випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку.

Податковою перевіркою не встановлено випадків отримання позивачем плати за надання поворотної фінансової допомоги позичальникам, так само, як і не виявлено випадків порушення позичальниками строків повернення коштів, отриманих як поворотна фінансова допомога (повернення таких коштів більш ніж через 12 місяців після їх отримання).

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не може вважатись грошовим посередництвом в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010, оскільки наданні кошти передавалися саме як безвідсоткова поворотна фінансова допомога, а не як позика, про що йдеться у класі 64.19 КВЕД-2010. Як наслідок, висновок податкового органу про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та необхідність застосування нею з 01.01.2022 загальних умов оподаткування є безпідставним.

Крім того, суд першої інстанції враховуючи практику Верховного Суду обґрунтовано зазначив, що, способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків 1-3 групи не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Проте, відповідачем не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, оскільки на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2022, що є окремою підставою для задоволення позову, оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача, які є взаємопов`язаними, є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи, податковий облік вівся у спрощеній формі. Дані податкових декларацій формувалися на підставі банківських виписок, так як весь дохід позивач отримував шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок. Відтак, підтверджувати дані податкового обліку будь-якими первинними документами у позивача не було обов`язку в силу вимог ст.296 Податкового кодексу України.

Щодо зазначення позивачем в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, положень норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, позиції позивача по цій справі з посиланням на прийняття судом першої інстанції неправильного рішення колегія суддів зазначає наступне.

Так, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, із цими висновками суд апеляційної інстанції погоджується, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №280/10909/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 24 червня 2025 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва