Повістка від 24.06.2025 по справі 400/11496/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11496/24

Головуючий в 1 інстанції: Величко А. В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

при секретарі Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 19.11.2024 року № 586 в частині; зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 року №586 (з основної діяльності) в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 .

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 , подала апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року залишено без змін.

На адресу суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Мотиви даної заяви полягають у тому, що до закінчення судових дебатів під час розгляду апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення суду першої інстанції, представником позивача було зроблено усну заяву про те, що документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку буде надано до суду протягом 5 днів з моменту прийняття апеляційним судом постанови за наслідками перегляду справи, у зв`язку з чим подано дану заяву.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.

Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 640/12206/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 29.11.2024 року між ОСОБА_2 , яка діє в інтересах свого батька ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "ВОКС ЛЕГУМ" в особі голови Магди Вікторії Анатоліївни укладено договір про надання правничої допомоги №29/11/2024-Б.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зв`язку з переглядом даної справи суді апеляційної інстанції відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, позивач надав суду:

Додаткову угоду №2 від 14 квітня 2025 року до Договору про надання професійної правничої допомоги № 29/11/2024-Б від 29 листопада 2024 року;

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04 червня 2025 року.

Відповідно до п. 2 Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) загальна вартість наданих Виконавцем послуг становить 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.), без ПДВ., що включає:

1) Ознайомлення з апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 по справі №400/11496/24, аналіз судової практики Верховного Суду у тотожній категорії справ; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції 2000 грн.;

2) Представництво інтересів Клієнта в П`ятому апеляційному адміністративному суді під час розгляду апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів 3000 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, при вирішенні питання розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, колегія суддів звертає увагу на те, що справа даної категорії, відповідно до предмету спору, є справою незначної складності.

При цьому, підготовка та направлення до П`ятого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу аналітичної, технічної роботи та витраченого адвокатом часу на складення відзиву, що свідчить про явне завищення розміру правової допомоги за складання такого відзиву на апеляційну скаргу та, як наслідок, необхідність зменшення розміру судових витрат, що заявлені позивачем до стягнення. Складений адвокатом відзив на апеляційну скаргу відповідача не містить нових обґрунтувань та доводів, що б потребували від адвоката докладання додаткових зусиль.

Правова позиція адвоката в інтересах позивача та доводи, якими обґрунтовано відзив на апеляційну скаргу аргументовано подібними доводами що й позов. Крім того, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком сторони.

Понесення витрат у розмірі 3000 грн. за представництво інтересів клієнта у судовому засіданні в режимі відеоконференції також на думку суду є завищеним порівняно з витраченим часом, оскільки така участь є правом особи, а судове засідання тривало близько 29 хвилин

Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (5000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у загальному розмірі - 3500 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».

Керуючись ст. ст. 132, 139, 252, 313, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити по справі додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 24 червня 2025 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова