Постанова від 18.06.2025 по справі 580/10933/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10933/24 Головуючий у І інстанції - Гайдаш В.А.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08 серпня 2024 року № 718/33000703;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09 серпня 2024 року № 728/33-00-07-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09 серпня 2024 року № 731/33-00-07-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09 серпня 2024 року № 732/33-00-07-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12 серпня 2024 року № 733/33-00-07-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12 серпня 2024 року № 734/33-00-07-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13 серпня 2024 року № 735/33-00-07-01.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав на те, що не відповідають фактичним обставинам висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Сокар Петролеум» вимог ПК України, оскільки господарська діяльність Товариства здійснюється із суворим дотриманням вимог податкового законодавства України, у поданій звітності відображені реальні показники, на підставі яких визначено податкові зобов`язання, по яким сплачено до бюджету кошти та податковий кредит, тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.08.2024 № 718/33000703, від 09.08.2024 № 728/33-00-07-01, від 09.08.2024 № 731/33-00-07-01, від 09.08.2024 № 732/33-00-07-01, від 12.08.2024 № 733/33-00-07-01, від 12.08.2024 № 734/33-00-07-01, від 13.08.2024 № 735/33-00-07-01.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сокар Петролеум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контролюючим органом встановлено численні порушенням вимог податкового законодавства України, тому на переконання Відповідача контролюючий орган на підставі висновків акту перевірки правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін в режимі відеоконференції, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків збір на підставі наказу від 13.03.2024 № 59 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сокар Петролеум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 08.07.2024 № 450/33-00-07-01/38305367 (далі - Акт перевірки) (т. 1, а.с. 129-251, т. 2, а.с. 1-105), в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Сокар Петролеум»:

- п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 40, п. 41, п. 42, п. 70, п. 71 п. 72 МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами», виданого від 30.06.2017 Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вимог ст. 1, 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимог п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, вимог пункту 4.3, пункту 4.69 розділу 4, пункту 5.4 розділу 5 Концептуальної основи фінансової звітності (ухваленою Радою МСБО у вересні 2010 року), вимог параграфу 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», п. 3, абз. 7 п. 6, п. 8 розділу ІІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 2 «Запаси», у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 40 392 740,08 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст.198, п. 199.1, п. 199.3 ст. 199, п. 200.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 59 509 263,97 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем на дату виникнення податкових зобов`язань не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін на загальну суму 962 002,14 грн, у тому числі ПДВ 160 333,69 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем на дату виникнення податкових зобов`язань не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін на загальну суму 59 249 649,03 грн;

- пп. 14.1.47, пп. 14.1.54, пп. 14.1.56, пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, пп. 18.1 ст. 18, п. 36.1 ст.36, статті 43, п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, пп. 162.1.1, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1, пп. 164.2.7, пп. 164.2.14, абз. «г, д, е» пп. 164.2.17, пп. 164.2.20 п. 164.2, пп. 164.5 ст. 164, ст. 165, ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, пп. 168.1.6 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст.171, пп. «а», «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з суми 195 350,91 грн при відшкодуванні втрат та списанні (прощенні) боргу фізичним особам (додаткових благ) на суму 1 141 958,48 грн, та несплати нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 62 181,21 грн по причині: повернення платіжних інструкцій для уточнення реквізитів отримувача (без уточнення) та вказання в призначенні платежу коду іншого платника податків, в результаті перевіркою збільшено грошове зобов`язання (донараховано) податку на доходи фізичних осіб у сумі 277 499,35 грн.

На підставі викладеного, Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 08 серпня 2024 року № 718/33000703, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1 580 000,00 грн за відсутність позитивних результатів повірки 79-и витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом;

- від 09 серпня 2024 року № 728/33000703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 400 147,17 грн, з яких 277 499,35 грн нараховано за податковими зобов`язаннями, 55 178,08 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та 67 469,74 грн - пеня;

- від 09 серпня 2024 року № 731/33-00-07-01, яким до Позивача застосовано штраф у сумі 132 600,00 грн за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних.

- від 09 серпня 2024 року № 732/33-00-07-01, яким до Позивача застосовано штраф у сумі 707 883,74 грн за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних.

- від 09 серпня 2024 року № 733/33-00-07-01, яким встановлено завищення Позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 77 410 675,00 грн;

- від 12 серпня 2024 року № 734/33-00-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 44 296 263,61 грн, з яких 40 392 740,08 грн нараховано за податковими зобов`язаннями, 3 903 523,53 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- від 13 серпня 2024 року № 735/33-00-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 74 386 579,97 грн, з яких 59 509 263,97 грн нараховано за податковими зобов`язаннями, 14 877 316,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів щодо обґрунтованості висновків акта перевірки.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.4, 14.1.6, 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Згідно з пунктом 230.1 статті 230 акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до пункту 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019;

2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019;

3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що норми п. 128-1.1 ст. 128-1 ПКУ Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п.212.1 ст. 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Отже, вищенаведеними пунктами підрозділу 5 Розділу XX ПК України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

При цьому, відповідальності за недотримання вказаного строку (не пізніше 1 січня 2020 року), тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами ПК України не передбачено.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах «д»-«ж» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Таким чином, притягнення до юридичної відповідальності відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (передбачених підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України), якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно з абз. 4 п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Отже, вказана правова норма свідчить про те, що відсутність позитивного результату повірки прирівнюється до не обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, що складає об`єктивну сторону складу правопорушення, встановленого пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція.

Колегія суддів також звертає увагу, що ані дата перевірки, ані момент встановлення фактів порушень, не є обставинами, які у даному випадку звільняють особу від передбаченої п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК відповідальності. Факт того, що на час проведення перевірки порушення були усунуті, не спростовує факту існування таких порушень у певний перевіряємий період.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 № 718/33000703 по адміністративним штрафам за відсутність результатів повірки 79-и витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом на суму 1 580 000,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.08.2024 № 728/33-00-23-01, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 400 147,17 грн, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до пп. 164.2.14, абз.«г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом.

- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в акті перевірки, в порушення вимог пп.164.2.14, абз.«г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 (з врахуванням пп. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165), п. 167.1 ст. 167 ПК України Позивачем не включено до загального оподатковуваного доходу платника податків сум доходів у вигляді відшкодування матеріальної шкоди на підставі Претензії від 06.05.2021 про відшкодування матеріальної шкоди (заправка авто на АЗС «Socar» несумісним з типом двигуна пальним) поданої громадянином ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з додатками: копія квитанції про сплату пального, фіскальний чек про оплату ремонту автомобіля, наряд-замовлення поточного ремонту автомобіля, Акт виконаних робіт, здійснені виплати на користь фізичної особи 20.05.2021 на суму 97 463,08 грн.

Також, на підставі Претензії від 20.07.2021 про відшкодування матеріальної шкоди (заправка авто на АЗС «Socar» несумісним з типом двигуна пальним) поданої громадянкою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - власницею автомобіля, з додатками: квитанція від 11.06.2021 про оплату ремонту автомобіля, наряд-замовлення поточного ремонту автомобіля, Акт виконаних робіт від 13.07.2021, здійснені виплати на користь фізичної особи 31.08.2021 на суму 97 887,83 грн.

Розрахунки за претензіями обліковувались Товариством на рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами». Узагальнений розрахунок донарахованих ТОВ «Сокар Петролеум» сум ПДФО на доходи у вигляді відшкодування матеріальної шкоди:

- за 20.05.2021 по ОСОБА_1 відшкодовано матеріальної шкоди на суму 97 463,08 грн (сума без податку 114 979,35 грн) - донараховано ПДФО у сумі 20 696,28 грн (підстава - претензія, платіжна інструкція);

- за 31.08.2021 по ОСОБА_2 відшкодовано матеріальної шкоди на суму 97 887,83 грн (сума без податку 115 497,33 грн) - донараховано ПДФО у сумі 20 789,52 грн (підстава - претензія, платіжна інструкція).

Колегія суддів звертає увагу, що в даній частині відсутні мотиви незгоди в позовній заяві, також не надано оцінку таким обставинам і в рішенні суду першої інстанції, та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Позивача не надали вмотивованих пояснень з цього приводу, що свідчить про доведеність вказаного порушення.

Щодо списання дебіторської заборгованості без нарахування та сплати податків, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/ або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов`язок із обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (пункт 18.1 статті 18 Кодексу). Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків (пункт 18.2 статті 18 Кодексу).

Відповідно до статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні є податковий агент. Підпунктом 164.1. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.1 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 164.2 ст.164 ПКУ встановлено, що до загальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

- сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

- основна сума боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок та подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач під час проведення перевірки на підставі поданих ТОВ «Сокар Петролеум» розпоряджень, наказів, інформаційних довідок, бухгалтерських довідок, ОСВ по рахунках бухгалтерського обліку: 36 «Розрахунки з покупцями» (за суборенду), 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 381 «Резерв сумнівних боргів по заборгованості за товари, послуги, роботи», 631 «Розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг..», 944 «Сумнівні та безнадійні борги», 94 «Інші витрати операційної діяльності» дійшов висновку щодо прощення заборгованості фізичних осіб перед Товариством шляхом списання боргу на суму 1 141 958,48 грн, що на переконання контролюючого органу призвело до порушення вимог пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 18.1 ст.18, пп. 164.2.7, абз. «г», «д», «е» пп. 164.2.17, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170, ст. 171 ПК України.

Що стосується списання боргу по суб`єктам підприємницької діяльності (СПД) - фізичних особах, Позивачем на дату списання дебіторської заборгованості по СПД - фізичним особам, не підтверджено державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності у податковому розрахунку по формі № 1-ДФ, та не відображені доходи (прощення боргу) з відповідними ознаками.

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що згідно інформаційних систем податкового органу СПД - фізичні особи на дату виплати (списання) припинили підприємницьку діяльність (стан платників 11 «припинено, але не знято з обліку - КОР не пусті», 12 «припинено, але не знято з обліку»), а саме: ФОП - ОСОБА_3 , ФОП - ОСОБА_4 , ФОП - ОСОБА_5 , ФОП - ОСОБА_6 , ФОП - ОСОБА_7 ).

Додатково: діючий ФОП ОСОБА_8 , платник єдиного податку 3 група (ставка 2%, 5%), вид діяльності: Юридичні та нотаріальні послуги. Позовна робота не проводилась.

Діючий ФОП ОСОБА_9 , платник єдиного податку 3 група (ставка 5%), вид діяльності: Виробництво меблів, два найманих працівники. Позовна робота не проводилась.

Таким чином, при списанні сум заборгованості Товариство не виконало функцій податкового агента щодо включення сум до складу загального місячного оподаткованого доходу та належного повідомлення платників податків, наведених в узагальненому розрахунку донарахованих ТОВ «Сокар Петролеум» сум ПДФО з додаткових благ у вигляді списання (прощення) дебіторської заборгованості.

Враховуючи зазначене, Позивач мав надіслати повідомлення про списання дебіторської заборгованості (додаткове благо), щоб особи, яким таку заборгованість списано, виконали обов`язок податкового агента по нарахуванню та сплаті ПДФО.

Проте, матеріали даної адміністративної справи не містять доказів повідомлення Позивачем відповідних осіб про прощення боргу, у зв`язку з чим обов`язок щодо нарахування та сплати ПДФО мало виконати ТОВ «Сокар Петролеум», чого останнім зроблено не було

Також, перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що облік податку на доходи фізичних осіб Позивача ведеться на бухгалтерському рахунку 6411 «розрахунки за податком на доходи фізичних осіб».

За період з 01.04.2019 по 31.12.2023 здійснено співставлення даних Ф-15 відділу обліку та звітності ДПІ та даними бухгалтерського обліку ТОВ «Сокар Петролеум» щодо перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб.

Перевіркою встановлено розбіжність на суму помилкової сплати грошового зобов`язання на інші бюджетні рахунки у сумі 372 065,50 грн та несплати податку в розмірі 62 181,20 грн.

Під час перевірки, з урахуванням наданих Позивачем пояснень, встановлено що несплата податку на доходи фізичних осіб у сумі 62 181,21 грн відбулась по причині, зокрема повернення платіжних інструкцій для уточнення реквізитів отримувача (без уточнення) та вказання в «призначенні платежу» коду іншого платника податків.

Колегія суддів звертає увагу, що в даній частині відсутні мотиви незгоди в позовній заяві, також не надано оцінку таким обставинам і в рішенні суду першої інстанції, та у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники Позивача не надали вмотивованих пояснень з цього приводу, що свідчить про доведеність вказаного порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024 № 728/33-00-23-01, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 400 147,17 грн також є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 09.08.2024 № 731/33-00-07-01, від 09.08.2024 № 732/33-00-07- 01, від 12.08.2024 № 733/33-00-07-01, від 12.08.2024 № 734/33-00-07-01, від 13.08.2024 № 735/33-00-07-01, колегія суддів зазначає наступне.

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що у періоді з 01.04.2019 по 31.12.2023 TOB «Сокар Петролеум» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Рутмарт» по договору надання послуг від 04.01.2016 № 04/01/16-Ц, зокрема, з надання послуг консультування щодо здійснення комерційної діяльності з продажу товарів та послуг через мережу об`єктів торгівлі Замовника на загальну суму 347 796 301,96 грн, у тому числі ПДВ 57 966 050,32 грн.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується: актами наданих послуг, звітами до актів приймання-передачі послуг консультування і аутсорсинг, банківськими документами (банківські виписки та платіжні доручення), регістрами бухгалтерського обліку по рахункам.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що акти надання послуг консультування щодо здійснення комерційної діяльності з продажу товарів та послуг АЗС (аутсорсинг бізнес-процесу), які оформлені ТОВ «Рутмарт» не розкривають суть та реальне виконання послуг, обсягу таких послуг в цілях господарської діяльності платника.

Акти приймання-передачі документів мають типовий зміст без конкретизації послуг, містять лише загальну назву: послуги консультування щодо здійснення комерційної діяльності з продажу товарів та послуг в розрізі АЗС (аутсорсинг), без розкриття змісту та обсягу таких послуг в цілях господарської діяльності платника.

Зокрема в актах ТОВ «Рутмарт» не вказано чітко, які саме роботи виконувалися Виконавцем, не конкретизовано зміст наданих робіт (послуг) у натуральному та вартісному виразі та у чому виражено їх результат, не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору, які не виконані в повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані акти не можуть слугувати документальним підтвердженням здійснення господарських операцій.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що фактично у спірному періоді Позивачем отримано прибуток орієнтовно у сумі 1 500 000 000 грн, а на оплату послуг ТОВ «Рутмарт» витрачено лише 347 796 301,96 грн (у п`ять разів менше), що свідчить про економічну доцільність та прибутковість від отримання TOB «Сокар Петролеум» вищезазначених послуг від ТОВ «Рутмарт».

Проте, колегія суддів звертає увагу, що серед персоналу ТОВ «Сокар Петролеум» обліковуються провідні менеджери з питань регіонального розвитку, провідні фахівці з навчання корпоративним стандартам та сервісу, фахівці з дистанційного навчання, провідні фахівці з розвитку клієнтського сервісу, провідні фахівці з управління зв`язками із клієнтами, бухгалтер з обліку супутніх товарів, менеджери станції автозаправної, фахівці з обслуговування, що володіють інформацією щодо обліку, руху, попиту, реалізації супутніх товарів, послуг та продукції громадського харчування через мережу автозаправних комплексів АЗК.

Вищевикладене вказує на відсутність в діях Позивача економічної доцільності витрат на дані послуги та причинного зв`язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у ТОВ «Сокар Петролеум» відсутнє право на формування витрат на збут послуг консультування щодо здійснення комерційної діяльності і аутсорсингу бізнес- процесу реалізації супутніх товарів, послуг та продукції громадського харчування через мережу автозаправних комплексів.

Щодо отримання ТОВ «Сокар Петролеум» послуг з мийки автомобілів від ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 , колегія суддів зазначає таке.

Між ТОВ «Сокар Петролеум» (Замовник) та ФОП ОСОБА_10 (Виконавець) укладено договір від 01.04.2016 № 010416, відповідно до якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного у Договорі строку надати за плату послуги мийки автомобілів Замовника, за адресою: м. Київ; вул. Героїв Космосу, 9, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Крім того, між ТОВ «Сокар Петролеум» (Замовник) та ФОП ОСОБА_11 (Виконавець) укладено договір від 01.09.2018 № 010918К, відповідно до якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного у договорі строку надати за плату послуги мийки автомобілів Замовника, за адресою: м. Київ, вул. Дружби народів, 35, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Позивач, орендуючи автозаправний комплекс, відносить до витрат послуги оренди та послуги по мийці автомобілів. Разом з тим, крім понесених витрат оренди автозаправних комплексів, Позивачем понесено витрати електроенергії, води, миючі засоби, заробітна плата персоналу АЗС, які задіяні в обслуговуванні.

Таким чином, надаючи у користування АЗС у частині мийки, Позивачем на порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, не відображено нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та не включено до складу податкових зобов`язань відповідних звітних періодів.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Сокар Петролеум» з ТОВ «Бобонд-Мобіл», колегією суддів встановлено наступне.

Між TOB «Сокар Петролеум» та ТОВ «Бобонд-Мобіл» було укладено договори підряду від 31.07.2017 № 041, від 17.10.2017 № 071, від 19.04.2019 № 319/04/19-ц, предметом яких є виготовлення навісного спорудження над газовим модулем для АЗС, здійснення монтажу пусконалагоджувальні роботи на об`єктах Замовника, виготовлення електронних вказівок на марку палива «DIESEL Nano Extra» та встановлення їх на об`єкті Замовника. Факт виконання умов вищезазначених договорів підтверджується актами приймання-передачі послуг та банківськими документами.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою було встановлено, що Позивачем за перевіряємий період встановлені взаємовідносини з контрагентом «ризикового» сектору економіки, а саме ТОВ «Бобонд-Мобіл» (попередні назви ТОВ «Агрофірма «Золоті Лани», ТОВ «Велам Груп»).

Зокрема, ТОВ «Велам Груп» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській область, Соборна ДТП, вид діяльності - 46.90 «неспеціалізована оптова торгівля», свідоцтво платника ПДВ № 438101713075 (анульовано за рішенням контролюючого органу 17.12.2021). Причини анулювання - 39 «відсутність поставок та ненадання декларацій», згідно з поданими повідомленнями по ф.20-ОПП наявний лише «офіс». Посадовою особою ТОВ «Велам Груп» до 04.2018 була ОСОБА_12 , квітень 2018 - березень 2020 року - ОСОБА_13 , з квітня 2020 - ОСОБА_14 .

Крім того, ТОВ «Бобонд-Мобіл» фігурувало у кримінальному провадженні у справі № 546/706/22, по якому наявний вирок.

Як встановлено у вироку Решетилівського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 року у справі № 546/706/22, ОСОБА_14 , у квітні 2020 (точної дати встановити не виявилось за можливе), із корисливою метою, а саме за грошову винагороду у розмірі 500 гривень, за попередньою змовою із невстановленою особою досяг згоди стати директором та засновником ТОВ «Бомонд-Мобіл» (код 31495131, 08.07.2020 назву змінено ТОВ «Золоті Лани», 01.12.2021 на ТОВ «Велам Груп») без фактичної мети ведення господарської діяльності та управління товариством.

З цією метою останній взяв на себе зобов`язання подати необхідні документи для юридичного оформлення прав власності та керівництва ТОВ «Бомонд-Мобіл» з подальшою передачею контролю за діяльністю Товариства невстановленим особам, у тому числі використані його реквізити при складанні удаваних правочинів, без участі та відома ОСОБА_14 .

Таким чином, ОСОБА_14 у період з 24.04.2020 по 06.05.2020 умисно, з корисливою метою, без наміру бути власником та керівником ТОВ «Бомонд- Мобіл», вніс неправдиві відомості та подав до сектору з надання реєстраційних послуг Решетилівської РДА для проведення державної реєстрації Товариства документи, які містили неправдиві відомості. У подальшому фактично передав ТОВ «Бомонд-Мобіл» в управління невстановленій особі, що дало змогу останній використовувати реквізити Товариства та складати удавані правочини, без участі та відома ОСОБА_14 .

Цими діями ОСОБА_14 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 205-1 КК України, а саме внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 23 вересня 2022 року, укладену між прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури та підозрюваним ОСОБА_14 , за участі захисника у кримінальному провадженні, внесеному 23 вересня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170000000464, стосовно ОСОБА_14 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

ОСОБА_14 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року у виді 2 років обмеження волі, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_14 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_14 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Таким чином, беручи до уваги зазначені вище обставини колегія суддів дійшла висновку, що дії Позивача не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких Позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписані та підписані саме директорами та засновниками, тобто особами які заперечують здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів.

Крім того, у наданих до ТОВ «Бомонд-Мобіл» перевірки актах приймання-передачі послуг не вказано чітко витрати матеріалів, не конкретизовано вид, перелік послуг, та у чому виражено їх результат. Крім того, не надано Заявки (Замовлення) Замовника за місцезнаходженням автозаправок, на підставі яких формуються та узгоджуються Сторонами послуги.

Також, надані фотографії не надають підтвердження ідентифікації, що саме ТОВ «Бомонд-Мобіл» виконував роботи, та не ідентифікують місцезнаходження за адресами, вказаними у договорах.

Отже, під час розгляду даної адміністративної справи було встановлено, що господарські операції між Позивачем та ТОВ «Бомонд-Мобіл» не були реальними та оформлені лише на документах, а тому Позивач не мав права відображати саме такі операції в податковому обліку та враховувати їх при розрахунку податкового кредиту.

Щодо коригування доходів майбутніх періодів за стандартами МСФЗ по програмі лояльності ТОВ «Сокар Петролеум», колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь- які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Позивач реалізовував продукцію відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, відповідно до якої база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У пункті 1 Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 Дохід від договорів з клієнтами (далі - МСФЗ 15) зазначено, що метою цього Стандарту є встановлення принципів, які підприємство повинно застосовувати, щоб повідомляти користувачам фінансової звітності корисну інформацію про природу, величину, час та невизначеність доходів і грошових потоків, що виникають внаслідок договору з клієнтом.

Згідно з пунктами 2 та 3 МСФЗ 15 для досягнення мети, поставленої в пункті 1, основний принцип цього Стандарту полягає в тому, що суб`єкт господарювання визнає дохід унаслідок передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, що відображає компенсацію, на яку підприємство очікує мати право в обмін на ці товари або послуги.

Застосовуючи цей Стандарт, суб`єкт господарювання має розглянути умови договору та всі доречні Факти та обставини. Суб`єкт господарювання застосовує цей Стандарт, у тому числі будь які практичні прийоми, послідовно й узгоджено до договорів з подібними характеристиками та за подібних обставин.

Відповідно до пункту 47 МСФЗ 15, щоб визначити ціну операції, суб`єкт господарювання має розглянути умови договору та свою значну практику бізнесу. Ціна операції - це величина компенсації, яку суб`єкт господарювання очікує отримати право в обмін на передачу клієнтові обіцяних товарів або послуг за винятком сум, зібраних від імені третіх осіб (наприклад, деяких податків на продаж). Компенсація .обіцяна в договорі з клієнтом, може включати фіксовані суми, змінні суми або ї ті й ті суми.

Згідно з пунктами 78 та 79 МСФЗ 15 оцінюючи окремо взяту ціну продажу, суб`єкт господарювання має брати до уваги всю інформацію (у тому числі ринкові умови, характерні для використання чинники та інформацію про клієнта або клас клієнта), що є доступною для суб`єкта господарювання. При цьому, суб`єкт господарювання має максимально використати відкриті вхідні дані та застосовувати методи оцінки послідовно за подібних обставин.

Серед методів, придатних для оцінки окремо взятої ціни продажу товару або послуги, зокрема такі:

(а)Підхід скоригованої оцінки ринку - суб`єкт господарювання може оцінити ринок, на якому він продає товари або послуги, та оцінити ціну, яку клієнт на цьому ринку готовий був би заплатити за ці товари або послуги.:

(б)Підхід очікувані витрати плюс маржа - суб`єкт господарювання може скласти прогнозну оцінку своїх очікуваних витрат, пов`язаних із задоволенням зобов`язань щодо виконання, а потім додати відповідну маржу для відповідного товару або послуги.

Відповідно до пунктів 95, 97 МСФЗ 15 якщо витрати, понесені при виконанні договору з клієнтом, не належать до сфери дії іншого Стандарту, суб`єкт господарювання визнає актив внаслідок витрат, понесених з метою виконання договору, тільки якщо ці витрати відповідають усім таким критеріям:

(а)витрати відносять безпосередньо до договору або очікуваного договору, який суб`єкт господарювання може чітко окреслити

(б)витрати генерують або покращують ресурси суб`єкта господарювання, які будуть використані при задоволення (або у процесі задоволення) зобов`язань щодо використання у майбутньому; та

(в)очікується, що витрати будуть відшкодовані.

До витрат, пов`язаних безпосередньо з договором (або конкретним очікуваним договором), належать:

(а)прямі трудові витрати (наприклад, заробітна плата працівників, які надають обіцяні послуги безпосередньо клієнту);

(б)прямі витрати на матеріали (наприклад, сировина та матеріали, що використовуються у наданні обіцяних послуг клієнту);

(в)розподіл витрат, безпосередньо пов`язаних з договором або з діяльністю за договором (наприклад, витрати на здійснення управління договором та контролю за його виконанням, страхування та амортизацію інструментів та обладнання, що використовується при виконанні договору).

За визначенням термінів, наведених у Додатку А МСФЗ 15, дохід - це збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі надходжень або покращення активів або зменшення зобов`язань, що веде до збільшення власного капіталу, окрім збільшення власного капіталу, пов`язаного з отриманням внесків від акціонерів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сокар Петролеум» 27.03.2024 подано уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за періоди 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки. У результаті поданих уточнюючих розрахунків за період 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки зменшено об`єкт оподаткування та нараховану суму податку на прибуток по коригуванню згідно програми лояльності (КТМФЗ 13 «Програми лояльності клієнта»).

Проте, колегія суддів звертає увагу, що коригування доходів здійснюється за період 2019-2023, а розрахунки коригувань проводяться на підставі статистичних даних з наростаючим підсумкам з 2013 року. Термін дії бонусів з дати їх нарахування: з 2019 по січень 2023 - 365 днів, з лютого 2023 року - 180 днів.

Отже, при коригуванні доходів по невикористаних бонусах розраховується від сум нарахованих та використаних бонусів з наростаючим підсумком з 2013 року, а не із врахуванням сальдо на 01.01.2019 та сум нарахованих та використаних бонусів за перевіряємий період 2019 - 2023 роки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Позивачем було занижено доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 15 403 000 грн (за 2020 рік на суму 8 639 000 грн, за 2021 рік на суму 6 764 000 грн) та завищено дохід на загальну суму 4 423 057 грн (за 2022 рік на суму 4 027 039 грн, за 2023 рік на суму 396 018 грн).

Щодо податкових повідомлень-рішень від 09.08.2024 № 731/33-00-07-01, від 09.08.2024 № 732/33-00-07-01, якими застосовано штрафні санкції за не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі статтею 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший).

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац четвертий).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) (абзаци чотирнадцятий-сімнадцятий).

Відтак, до реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які не надаються покупцю, а також податкових накладних, складених за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, застосовуються граничні строки реєстрації, встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу.

Абзацом вісімнадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Як вбачається з вищевказаних податкових повідомлень-рішень від 09.08.2024 № 731/33-00-07-01, від 09.08.2024 № 732/33-00-07-01, ними застосовано до Позивача штрафні санкції за не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкових накладних на суму 132 600,00 грн (по епізодах щодо взаємовідносин з ТОВ «Рутмарт», та 707 883,74 грн (по епізоду щодо отримання послуг з мийки автомобілів від ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 ).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень по вищевказаним епізодам, податкові повідомлення-рішення від 09.08.2024 № 731/33-00-07-01, від 09.08.2024 № 732/33-00-07-01 є також правомірними, як похідні.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування зазначених вище оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Василенко

Повний текст складено 23.06.2025 року.