Постанова від 18.06.2025 по справі 320/12665/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12665/25 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

15.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва, в оформлені і видачі позивачці шляхом направлення поштою копії рішення суду від 28.05.2024 з відміткою про набуття чинності і виконавчих листів по справі №761/4362/24 на підставі звернень представника позивача через систему «Електронний Суд»;

- зобов`язати Шевченківський районний суд міста Києва видати рішення суду від 28.05.2024 з відміткою про набуття чинності і виконавчі листи по справі №761/4362/24, шляхом направлення поштою на адресу представника позивача Кудіної М.Г.;

- стягнути з Шевченківського районного суду міста Києва через Територіальне управління Державної судової адміністрації в м. Києві на користь позивачки заподіяну їй неправомірною бездіяльністю Шевченківського районного суду міста Києва моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка не отримала копію судового рішення у справі № 761/4362/24, чим порушені її права, і через вказану бездіяльність позивачка просить стягнути на її користь моральну шкоду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає розгляду у порядку норм КАС України.

Позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку що прийнято з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що даний спір виник з огляду на те, що відповідачі є суб`єктами публічного права, через що заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Відзив на апеляційну скарг відповідачами не подавався.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину не явки не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 1 статті 1 КАС України визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до частини 1 стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, вирішуючи питання про юрисдикцію спору необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть (зміст) права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Крім того, слід наголосити, що у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Відповідний висновок кореспондується також з викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 у справі №6-рп/2001 правовою позицією, згідно якої процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються судового процесу, не передбачений.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачка позов обгрунтовує тим, що через бездіяльність Шевченківського районного суду міста Києва, яка полягає у невидачі їй копії рішення суду та виконавчих листів у справі №761/4362/24, порушені її права.

Проте, розгляд судом позовних вимог предметом яких є оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних із розглядом іншої справи, нормами КАС України чи іншими законами України не передбачено.

Такий висновок суду першої інстанції сформовані з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 5 лютого 2019 року у справі №9901/638/18 та від 27 лютого 2019 року у справі №9901/798/18.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року, ухваленій у справі №757/43355/16-ц (провадження №14-399 цс 18), зробила висновок, що усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді. Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Крім того, згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, всі заявлені позовні вимоги, в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди, не підлягають розгляду у порядку норм КАС України, і судом першої інстанції правильно відмовлено у відкритті провадження.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, висновки суду відповідають обставинам у справі, норми процесуального права застосовані з дотриманням положень КАС України, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Повний текст постанови виготовлено 23.06.2025.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

О.М. Кузьмишина