Ухвала від 23.06.2025 по справі 759/13712/25

пр. № 1-кс/759/3840/25

ун. № 759/13712/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000487 від 13.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000487 від 13.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що 12.06.2025 до СУГУ НП в Київській області надійшли матеріали за заявою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу того, що 05.06.2025 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом обману заволодів належними ТОВ КБ «АТЕЙ» коштами в розмірі 2 999 763 грн.

Будучи допитаний ОСОБА_4 , повідомив, що з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, з метою допомоги військовим Збройних сил України, ОСОБА_4 перебуваючи в Німеччині заснував фірму GMBH «Halblech Impex» з метою поставки на територію України комплектуючих деталей для дронів (камікадзе, розвідників) чим ОСОБА_4 в подальшому і займався.

В травні 2024 точно коли не пам`ятає, знайомий ОСОБА_6 познайомив ОСОБА_4 з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час знайомства з ОСОБА_5 між нами зав`язалась розмова під час якої ОСОБА_5 почав запитувати чим вони з ОСОБА_6 займаюсь, після чого почав їм розповідати, що являється засновником та директором ТОВ «АТЕЙ ТЕХНОЛОДЖИ» ЄДРПОУ 45227450 діяльність якого направлена на виробництво та продаж літаючих дронів. Також ОСОБА_5 розповідав, що на його складських приміщення знаходиться велика кількість комплектуючих для дронів, що в подальшому як з`ясувалося було брехнею, та в нього не має нормальних спеціалістів (підлеглих ) в команді які б якісно виготовляти дрони, також він має велику кількість контрактів (щодо поставки комплектуючих та продажу самих дронів ) виконання строків по яких він фізично не встигає.

В подальшому під час співпраці з ОСОБА_5 та його фірмою ТОВ «АТЕЙ ТЕХНОЛОДЖИ», вияснилось, що він не сумлінно ставиться до взятих на себе зобов`язань, має велику кількість боргів, а тому вся співпраця з ним була зупинена та завершена.

Після розірвання стосунків з ОСОБА_5 ОСОБА_4 попросив свого знайомого ОСОБА_8 заснувати ТОВ «КБ АТЕЙ» ЄДРПОУ 40611993 з метою подальшого ведення діяльності на території України.

Відповідно до договору поставки товару №159 від 28.05.2025 року укладеного між ТОВ «КБ» «АТЕЙ» та Військовою частиною НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «КБ» «АТЕЙ» 05.06.2025 було перераховано кошти в розмірі 10 074 900 грн. на подальше придбання комплектуючих для дронів. Також того ж дня, помилково на рахунок ТОВ «АТЕЙ ТЕХНОЛОДЖИ» було перераховано кошти в розмірі 2 999 763 грн.

Встановивши вказаний факт, 05.06.2025 ОСОБА_4 одразу звернувся до ОСОБА_5 та повідомив йому ситуацію яка склалася та попросив повернути кошти з рахунків ТОВ «АТЕЙ ТЕХНОЛОДЖИ» до ТОВ «КБ» «АТЕЙ» при цьому наголошуючи, що вказані кошти є Державними та йдуть виключно на придання комплектуючих деталей для дронів ЗСУ, які як можливо скоріше мають бути доставлені до воїнів ЗСУ на Сумському напрямку.

У відповідь, ОСОБА_5 повідоми, що на даний момент знаходиться в Закарпатській області та зможе допомогти трохи пізніше.

Однак, на наступний день ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_5 та почав розповідати, що вказані кошти не отримував та коли він поверниться до міста Києва піде до банку розбиратись з даного приводу.

Станом на 12.06.2025 року ОСОБА_5 до м. Києва не повернувся на телефоні дзвінки не відповідає.

В подальшому коли ОСОБА_4 почав розбиратися то встановив, що ОСОБА_5 отримані кошти в розмірі 2 999 763 грн, того ж дня вивів на власні рахунки, а саме : 1 000 000 грн. на особистий картковий рахунок та 1 999 763 грн. свій власний ФОП.

Таким чином неправомірними діями ОСОБА_5 , діяльність ТОВ «КБ» «АТЕЙ» зупинена оскільки в товариства не вистачає коштів для придбання потрібної кількості комплектуючого обладнання для дронів, які мають надійти у найкоротші строки до ЗСУ.

Вважає, що ОСОБА_5 своїми діями зриває поставки дронів військовим частинам ЗСУ тим самим сприяє військам російської федерації наражаючи наших воїнів на більшу небезпеку під час оборони Країни.

13.06.2025 грошові кошти в розмірі 2 999 763 грн визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Атей Технолоджи» ЄДРПОУ 45227450 має відкриті банківські рахунки в АТ «Райффайзен Банк» за № НОМЕР_2 , та сам ОСОБА_5 має відкритий рахунок в АТ «Універсал Банк» за № НОМЕР_3 ;

Враховуючи викладене, існує сукупність підстав та розумна підозра вважати, що вищезазначене майно є доказом злочину, а також факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, так як ОСОБА_5 отримані кошти від потерпілих витрачає на власні побутові потреби, у зв`язку із чим необхідно запобігти можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слід врахувати те, що не накладення арешту на зазначені майно призведе до того, що наявне майно може бути сховане.

Поряд із викладеним, органом досудового розслідування встановлено, що вказане майно має значення для досудового розслідування та відомості, щодо нього є доказом фактів та обставин, які стосуються кримінального провадження.

Враховуючи викладене, з метою збереження речових доказіву кримінальному провадженні, у зв`язку із наявними підставами вважати, що вилучене майно містить відомості, щодо обставин, які досліджуються в ході кримінального провадження, та може бути використане, як доказ у суді - необхідно накласти арешт на зазначене майно із забороною володіння, розпоряджання та користування вказаним.

Прокурор для розгляду клопотання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Розгляд клопотання здійснюється згідно з вимогами ч. 2 ст. 172 КПК без участі власника майна.

Вивчивши зміст клопотання і надані суду письмові докази, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя встановив наступне.

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202511000000487 від 13.06.2025 за ч. 4 ст. 190 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, накласти арешт на вказане майно прокурор просить з метою збереження речових доказів, оскільки вказані грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_9 від 13.06.2025 рахунок відкритий ОСОБА_5 в АТ "Універсал Банк" за № НОМЕР_5 та кошти в розмірі 2 999 763грн. визнано речовими доказами.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, враховуючи приписи процесуального закону, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріалами клопотання обґрунтовано та встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, забезпечення збереження речових доказів, що залишили на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з огляду на те, що у випадку його незастосування це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального правопорушення станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202511000000487 від 13.06.2025, та в межах якого подано дане клопотання, а також фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, псування, знищення, перетворення майна, яке постановою слідчого від 13.06.2025 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, дійшов висновку про наявність і достатніх підстав для накладення арешту на майно, а саме, на: грошові кошти у безготівковому вигляді, які знаходяться на розрахункових рахунках ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_4 , відкриті АТ «Універсал Банк» МФО банку 322001 за № НОМЕР_3 а також інших наявних рахунках в тому числі як фізичної особи підприємця.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000487 від 13.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти у безготівковому вигляді, які знаходяться на розрахункових рахунках ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_4 , відкриті АТ «Універсал Банк» МФО банку 322001 за № НОМЕР_3 а також інших наявних рахунках в тому числі як фізичної особи підприємця.

Ухвала виконується негайно, її оскарження не зупиняє виконання.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, без виклику яких постановлено ухвалу - протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1