Постанова від 24.06.2025 по справі 343/7/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 343/7/25 пров. № А/857/22246/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,

представник позивача: не з`явився,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 травня 2025 року у справі № 343/7/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

суддя в 1-й інстанції ТурашВ.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Долина,

дата складання повного тексту рішення 19 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся в Долинський районний суд Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі також відповідач), в якому просив суд:

- скасувати постанову інспектора старшого лейтенанта поліції Трухана Степана Вікторовича відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області серія ЕНА № 3612397 від 06.12.2024, щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

- провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього, ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що постановою інспектора старшого лейтенанта поліції Трухана Степана Вікторовича Відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області серія ЕНА № 3612397 від 06.12.2024 його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст.126 КУпАП за те, що 06.12.2024 о 01.12 годині в м.Долина по вул. Нафтовиків, він керував тз VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_1 в коменданську годину та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.2.4.а ПДР.

Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього проводилось працівниками поліції за умов упередженої, наперед сформованої думки про винуватість цієї особи та з мотивів, що призвело до ігнорування ними необхідності безумовного дотримання принципів законності у своїй діяльності та перевірки версії особи, яка притягується до відповідальності. Під час розгляду справи він повідомляв, що не був за кермом, однак його ніхто не слухав та на нього склали постанову, після чого не запропонували надати пояснення.

Від самого початку інспектор Трухан С.В., мав насамперед сформовану думку винуватості. Не зважаючи на його заперечення ,що він не водій, інспектор, не приймаючи будь яких інших версій, незаконно склав постанову про притягнення до адміністративної відповідальності відносно нього, не опитавши свідків - інших пасажирів , які були присутні на місці складання постанови.

Інспектором не було пред`явлено жодного доказу керування ним автомобілем.

З огляду на вказане вище, на його думку, є достатні підстави стверджувати, що у даному випадку працівники поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно нього керувались виключно мотивами здійснення «показників» на підставі неправдивих та неіснуючих доказів, які сформувались на підставі того, що на суб`єктивну думкі інспектора поліції саме він кермував автомобілем тому, що він цитує «...Неодноразова бачив таких водіїв, які намагались уникнути відповідальності та оскільки він працює вже п`ять років не дозволить вводити його в оману тому, що він себе поважає і вважає, що саме він водій...»

Вказує, що на підтвердження винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, в матеріалах справи відсутні будь які докази вчинення ним інкримінованого правопорушення, принаймі його з такими доказами при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ознайомлено не було.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3612397 від 06.12.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 425.00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

Також вказує про те, що 06.12.2024 в ході патрулювання та виконання службових обов`язків поліцейський СРПП відділення № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Трухан Степан Вікторович виявив автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням, як пізніше стало відомо, гр. ОСОБА_1 , який керував ТЗ по вул. Нафтовиків, 3 , в м. Долина в комендантську годину.

Зазначає, що зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним комендантської години відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водієм ТЗ виявився позивач, який на вимогу поліцейському не пред`явив для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також полюс цивільного правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.4 ПДР України.

Вказує, що у позовній заяві позивач стверджує, що не керував транспортним засобом, відповідно і постанова є незаконною, проте така позиція позивача є хибною та помилковою, такою щоб уникнути адміністративної відповідальності шляхом введення суд в оману, оскільки дана позиція позивача спростовується відео із боді камери поліцейського, на якому вбачається, що після зупинки транспортного засобу позивач пересів на заднє пасажирське сидіння, де перебувало уже три пасажири.

Звертає увагу, що під час спілкування поліцейського із дівчиною, яка була пасажиркою даного транспортного засобу, було встановлено, що вона попросила ОСОБА_1 поїхати та забрати її маму та вказала, цитує « як би я знала, що так буде, краще б не просила, я де знала, що ви так швиденько під`їдете» - відео із портативного реєстратора 0000000_00000020241206021133_0001- 02:16:15.

Вказує, що відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що поліцейським не було висунуто вимогу щодо пред`явлення документів, не відповідає фактичним обставинам справи. Навпаки, зі змісту відеозапису та показань самого позивача в судовому засідання вбачається, що така вимога була озвучена, однак не виконана позивачем з мотивуванням, що він нібито не керував транспортним засобом. Водночас, законодавство не передбачає можливості особи самостійно визначати, чи зобов`язана вона виконувати законну вимогу працівника поліції. Таким чином, відмова ОСОБА_1 пред`явити документи на вимогу працівника поліції, незалежно від його суб`єктивного сприйняття ситуації, свідчить про невиконання законної вимоги, що є адміністративним правопорушенням. З огляду на це, висновки суду першої інстанції слід визнати такими, що є юридично необґрунтованими, та скасувати відповідне рішення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3612397 від 06 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, зокрема за те, що він 06.12.2024 о 01:12:15 год в м.Долина вул.Нафтовиків, керував т/з Volkswagen н.з. НОМЕР_3 в комендантську годину та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.2.4а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Постановою накладено адміністративне стягнення на нього у вигляді штрафу розмірі 425,00грн. (а.с.8).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП пояснив, що 06.12.2024 він не керував автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_3 , а перебував на задньому пасажирському сидінні. Він стверджував, що працівники поліції, які під`їхали до припаркованого автомобіля, двигун якого був «заглушений», не встановивши фактичного водія, безпідставно склали постанову, проігнорувавши його пояснення про те, що він не є водієм. На підтвердження своїх слів позивач просив допитати свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що судом було задоволено.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснив, що пізно вечором 05.12.2024 до нього зателефонував його товариш ОСОБА_1 та попросив забрати його з селища Вигода Калуського району. Він одівся, сів в автомобіль «Фольксваген Пассат», який належить його товаришу ОСОБА_5 , та поїхав з с.Княжолука в селище Вигода. В смт Вигода, біля будинку, де розташована «Нова пошта», він зупинився і в автомобіль сів ОСОБА_1 та ще один хлопець по імені ОСОБА_6 . Після цього вона поїхали додому. В м.Долина біля торгового центру «Епіцентр» в автомобілі загорівся покажчик «Низький рівень масла». Припаркувавши автомобіль на обочині, він заглушив двигун та став шукати в багажнику моторне масло для доливки. Оскільки такого не було, він зателефонував до своєї сестри ОСОБА_7 та попросив останню приїхати до нього. Сестра проживає в с.Гошів, Калуського району. З метою економії часу, оскільки це вже була приблизно 24.00 година, він пішов назустріч сестрі та дійшов уже майже до церкви, яка знаходиться на головній дорозі Стрий-Чернівці. Разом з сестрою, на її автомобілі марки «Шкода» вони поїхали спочатку на заправку WOG, що в м.Долина, однак там не було потрібного моторного масла. Після цього вона поїхали на заправку ОККО, що на повороті в с.Мала Тур`я та придбали моторна масло. Повернувшись до місця, де був припаркований автомобіль, він побачив біля нього групу людей: працівників поліції , ОСОБА_1 , знайомого по імені ОСОБА_6 та ще двох або трьох дівчат. Між вказаними людьми відбувалась якась розмова, працівники поліції давали ОСОБА_1 щось підписати. Він долив в двигун придбане масло та завів автомобіль. Працівники поліції попросили ОСОБА_8 сісти за кермо автомобіля «Фольксваген Пассат», що вона і зробила . Він сів за кермо автомобіля сестри «Шкода» і вони на двох автомобілях поїхали додому.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що 05.12.2024 він разом з ОСОБА_1 був в гостях в знайомого в смт Вигода Калуського району. Біля 24.00 год. ОСОБА_1 зателефонував до знайомого та попросив забрати їх з смт Вигода. Через деякий час до них на автомобілі «Фольксваген Пассат» приїхав знайомий ОСОБА_1 по імені ОСОБА_9 . Вони сіли в автомобіль на задні пасажирські місця та поїхали додому. В м.Долина біля «Епіцентру» ОСОБА_9 , зупинив автомобіль та пояснив, що загорівся датчик «Низький рівень масла». Максив, заглушивши двигун , вийшов з автомобіля та повідомив, що іде за моторним маслом. Він та ОСОБА_1 залишились в припркованому автомобіля. Біля них проходили знайомі дівчати, з якими вона почали розмовляти. Дівчати присіли в автомобіль. Через деякий час під`їхав службовий автомобіль поліції. Працівник поліції підійшов до водійського місця та постукав у вікно. Він, ОСОБА_1 та дівчати вийшли з заднього пасажирського місця на вулицю та стали розмовляти з поліцейськими. Розмову поліцейські вели більше з ОСОБА_1 . Про що була розмова , він точно пригадати не може, оскільки був випившим. Через деякий час до них на автомобілі «Шкода» приїхав ОСОБА_9 разом з сестрою, яка була за кермом. ОСОБА_9 долив масла в двигун і вони поїхали в с.Княжолука, при цьому за кермо автомобіля «Фольксваген Пассат» сіла сестра ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 сів за кермо автомобіля «Шкода».

В судовому засіданні для вияснення всіх обставин справи був допитаний Інспектор ВП №1( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 , який суду пояснив, що 06.12.2024 він разом з іншим працівником поліції здійснювали патрулювання по території м.Долина та Долинського ТГ. Рухаючись по вул.Нафтовиків в м.Долина, біля торгового центру «Епіцентр» біля 01.00 год. вони побачили автомобіль , який рухався під час дії «коменданської години». Ними було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу. Зупинивши автомобіль «Фольксваген Пассат», він вийшов з службового автомобіля та підійшов до водійського місця зупиненого автомобіля. В цей час, він побачив, як водій пересів на заднє пасажирське місце, де були пасажири. Він постукав у вікно, водій вийшов через задні пасажирські двері і вони почали спілкуватись. Водій спочатку давав неправдиві дані щодо себе, тому вони встановили його особу по базі даних. Водієм виявився ОСОБА_1 . На його вимогу вказаний громадянин не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, заявивши , що немає таких при собі. Він повідомив ОСОБА_1 про порушення ним вимог п.2.4А ПДР України, а також про те що відносно нього буде складена відповідна постанова. Також ним було роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та наслідки несплати штрафу. Після цього ним була складена постанова, копію якої ОСОБА_1 отримати відмовився. Під час всього спілкування, ОСОБА_1 заперечував, що він був водієм зупиненого автомобіля. Пояснення в інших осіб, які були на місця, він не відбирав. Через деякий час на місце приїхав чоловік та жінка, яка сіла за кермо автомобіля «Фольксваген Пассат» та поїхала в напрямку головної дороги «Стрий-Чернівці». У нього на той час була нагрудна камера, яка була включена і яка мала зафіксувати всі обставини справи. Він вважає, що постанову серії ЕНА №3612397 від 06.12.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, він виніс правомірно, у відповідності до вимог Закону.

Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, інспектор ВП №1 ( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції Трухан С.В., як посадова особа, вважала доведеними обставини вчинення даного правопорушення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 допустив вказане правопорушення, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП не може бути здійснено, за відсутності доказів вчинення такого правопорушення.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Із матеріалів справи слідує, що постановою старшого лейтенанта поліції Трухана Степана Вікторовича Відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області серія ЕНА № 3612397 від 06.12.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за ч. 1 ст.126 КУпАП за те, що 06.12.2024 о 01.12 годині в м.Долина по вул. Нафтовиків, він керував тз VOLKSWAGEN д.н.з. НОМЕР_1 в коменданську годину та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, чим порушив п.2.4.а ПДР.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Так, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, у постанові, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Із оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив п. 2.1(а) ПДР України, а саме не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, за що його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. У графі 7 постанови «До постанови додається» зазначено відео з відеореєстратора.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.п. «а» п. 2.4 ПДР України).

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 164/2068/17.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 10 розділу ІІІ тієї ж Інструкції передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Колегією суддів оглянуто та досліджено відеозаписи з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що знаходяться на цифровому носію інформації DVD-R та міститься у матеріалах справи. Так судом встановлено, що у ході спілкування з інспектором поліції, позивач не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, мотивуючи це тим, що він не керував автомобілем Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_3 , а перебував на задньому пасажирському сидінні.

Покликання апелянта на те, що 06.12.2024 Інспектор ВП №1( м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Трухан С.В., разом з іншим працівником поліції здійснювали патрулювання по території м.Долина та Долинського ТГ. Рухаючись по вул.Нафтовиків в м.Долина, біля торгового центру «Епіцентр» біля 01.00 год. вони побачили автомобіль , який рухався під час дії «коменданської години». Ними було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу. Зупинивши автомобіль «Фольксваген Пассат», він вийшов з службового автомобіля та підійшов до водійського місця зупиненого автомобіля. В цей час, він побачив, як водій пересів на заднє пасажирське місце, де були пасажири. Він постукав у вікно, водій вийшов через задні пасажирські двері і вони почали спілкуватись не підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, оскільки відеофіксація починається з моменту, коли поліцейський підходить до транспортного засобу, що знаходиться у нерухомому стані, тобто на відеозаписах з камери нагрудного реєстратора поліцейського не зафіксовано факт руху транспортного засобу, зокрема, відсутнє відео, на якому видно момент, коли водій пересів на заднє пасажирське місце.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з долучених до матеріалів справи відеозаписів неможливо встановити факт руху транспортного засобу, зокрема керування транспортним засобом технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Диспозицією ч.1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали адміністративної справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 , керуванням транспортним засобом, в розумінні визначення поняття керування транспортним засобом, передбаченого у вказаних вище нормативно-правових актах.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 травня 2025 року у справі № 343/7/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 24.06.25