Постанова від 24.06.2025 по справі 120/5148/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 120/5148/23

адміністративне провадження № К/990/8152/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/5148/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Дмитрик С.В., звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі -В/ч НОМЕР_1 ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Військової частини НОМЕР_2 (далі - В/ч НОМЕР_2 ), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вищевказану додаткову винагороду за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що його як військовослужбовця В/ч НОМЕР_1 разом з іншими військовослужбовцями його підрозділу на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф відправлено у службове відрядження до В/ч НОМЕР_2 Держприкордонслужби, у складі якої він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у вищевказаний період, про що командиром В/ч НОМЕР_2 Держприкордонслужби полковником ОСОБА_2 позивачу видано довідку від 05.08.2022 № 1237 про участь у бойових діях.

2.1. Однак, за твердженням позивача, додаткова винагорода у збільшеному до 100000 грн розмірі у відповідності до пункту 1 Постанови № 168 за вказані періоди йому не була виплачена. Покликаючись на зміст відповідей В/ч НОМЕР_1 та В/ч НОМЕР_2 , наданих на індивідуальні та колективні звернення військовослужбовців, зокрема, В/ч НОМЕР_1 про причини невиплати такої додаткової винагороди за час участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, позивач зауважив, що відповідач спирався на ненадходження від В/ч НОМЕР_2 підтвердження участі військовослужбовців В/ч НОМЕР_1 у бойових діях або заходах за період з квітня по липень 2022 року у формі списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ).

2.2. Не погоджуючись із доводами відповідача про те, що підставою для нарахування означеної додаткової винагороди є виключно списки, які мали б направлятися військової частиною, у відрядженні якої перебував позивач, останній звертав увагу суду, що на момент виникнення спірних правовідносин [квітень-червень 2022 року] Постанова № 168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбачених цієї Постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Такі зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, якою Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди визначаються керівниками міністерств та державних органів.

2.3. У цьому зв`язку позивач зауважив, що із змісту Постанови № 168 слідує, що підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до умов цієї Постанови є наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів, зокрема, такими документами як бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або постові відомості та рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях чи у виконанні спеціальних завдань із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та у 2022 році проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 .

4. Наказами начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.04.2022 року № 5-вв та від 28.06.2022 № 38-вв позивача направлено у службові відрядження на підставі бойових розпоряджень.

5. У період з 07.04.2022 по 25.06.2022 позивач перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ), залишаючись при цьому на фінансовому забезпеченні В/ч НОМЕР_1 .

6. Під час проходження військової служби у відряджені, позивачу В/ч НОМЕР_2 видана довідка від 05.08.2022 № 1237 у якій вказано, що ОСОБА_1 , який проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022; з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 № 56/гриф).

7. 29.08.2022 на адресу В/ч НОМЕР_1 від В/ч НОМЕР_2 надійшов супровідний лист від 29.08.2022 № 22/2718-22-Вих. із Списком військовослужбовців В/ч НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах з травня по червень 2022 року у складі В/ч НОМЕР_2 .

8. В цих Списках зазначається, що позивач брав участь у бойових діях або заходах у період з 26.05.2023 по 31.05.2023 та у період з 01.06.2023 по 13.06.2023.

9. Наказами начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 12.09.2022 № 476-ОС позивачу за період з 26.05.2023 по 31.05.2023 та за період з 01.06.2023 по 13.06.2023 нарахована та 26.09.2022 виплачена додаткова винагорода у розмірі 13548,39 грн за травень та 30333,33 грн за червень.

10. Відповідно до інформації про грошове забезпечення за 2022 рік позивачу виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 (30 000) за період з квітня 20.06.2022, а додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 (70 000) за травень 2022 року у розмірі 13548,39 виплачено у вересні 2022 року; за червень 2022 року - виплачено у серпні 2022 року у розмірі 2333,33 та у вересні 2022 року у розмірі 30333,33.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.09.2023, позовну заяву задоволено та визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, пропорційно часу участі у бойових діях та заходах за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 та зобов?язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу означеної додаткової винагород за вказані періоди.

11.1. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на вищевказану додаткову винагороду підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1237, виданою В/ч НОМЕР_2 , в тому, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56 гриф), яка є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди.

11.2. Суд цієї інстанції зазначив, що невиконання В/ч НОМЕР_2 обов`язку повідомити В/ч НОМЕР_1 про перебування військовослужбовця на виконані бойових завдань як елементу процедури виплати додаткової винагороди в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже не може впливати на його особисті права, в тому числі на отримання спірної додаткової винагороди.

11.3. Суд першої інстанції урахував, що позивачу за період з 26.05.2023 по 31.05.2023 та за період з 01.06.2023 по 13.06.2023 нарахована та виплачена 26.09.2022 додаткова винагорода у розмірі 13548,39 грн за травень та 30333,33 грн за червень, однак порівнюючи періоди, вказані у довідці В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 №1237 [з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022], дійшов висновку, що означена додаткова винагорода виплачена позивачу не повністю, що порушує право позивача на отримання цієї винагороди в повному обсязі.

12. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

12.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Наказом № 164-АГ (який діяв протягом спірного періоду до 31.07.2022) механізм реалізації права відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, поставлено у залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до наказу № 164-АГ.

12.2. Суд цієї інстанції констатував, що позивачу виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 до 70 000 грн за період з травня по червень 2022 року пропорційно часу участі у таких діях та заходах, що зазначений саме у отриманих відповідачем Списках військовослужбовців В/ч НОМЕР_1 , які приймали безпосередню участь у бойових діях або заходах з травня по червень 2022 року у складі В/ч НОМЕР_2 .

12.3. Враховуючи, що на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2023 третя особа (В/ч НОМЕР_2 ), яка видала довідку від 05.08.2022 № 1237 не надала будь-яких доказів, які б підтверджували безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 24.05.2022 та з 14.06.2022 по 25.06.2022, а також не надала пояснень щодо обставин, які слугували підставою для внесення вказаних періодів у довідку від 05.08.2022 № 1237, то суд апеляційної інстанції не вважав за можливе враховувати означену довідку при визначенні у травні-червні 2022 року періоду участі позивача в бойових діях або забезпеченні заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії зважаючи на суттєві розбіжності зі Списками військовослужбовців військової частини В/ч НОМЕР_1 , які були направлені військовою частиною В/ч НОМЕР_2 для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168.

12.4. На підставі наведеного, суд цієї інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав протиправною бездіяльність військової частини В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 у розмірі 100 000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, 01.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 25.06.2022, оскільки відповідно до Списків підтверджується участь позивача у бойових діях або заходах лише за період з 26.05.2023 по 31.05.2023 (підстава б/р105 приказ від 26.05.2022 №214, ЖОСД № 143 дск, стор 18-21) та за період з 01.06.2023 по 13.06.2023 (підстава б/р105 приказ від 26.05.2022 № 214, ЖОСД №143 дск, стор 22-51), за які позивач отримав виплату у належному розмірі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

13. Не погодившись з постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

13.1. Ця касаційна скарга подана з підстав передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме абзацу 6 пункту 3 Наказу № 164-АГ, як підставу для нарахування та виплати додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168.

13.2. На переконання касатора, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 3 Наказу № 164-АГ, витлумачивши його таким чином, що підставою для нарахування військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди за пунктом 1 Постанови 168 є виключно списки за формою згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ.

13.3. Касатор вважає, що суд першої інстанції правильно розтлумачив пункт 3 Наказу № 164-АГ, указавши, що положення цього пункту не передбачають серед переліку документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, списків за встановленою формою згідно з додатком 2 до цього Наказу, натомість визначають, що документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі одного із документів: бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або рапорту начальника (командира). Підкреслив, що зі свого боку надав суду довідку В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1237, а недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця та впливати на його право щодо отримання додаткової винагороди.

14. Ухвалою Суду від 02.04.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.06.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Не погодившись із доводами касаційної скарги НОМЕР_3 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) подав до Суду письмовий відзив, за змістом якого просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

16.1. У відзиві відповідач наполягав на тому, що системний аналіз пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ дозволяє дійти висновку про те, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, являються належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою № 168.

16.2. У цьому зв`язку відповідач підкреслив ту обставину, що на адресу В/ч НОМЕР_1 від В/ч НОМЕР_2 з супровідним листом від 29.08.2022 № 22/2718-22-Вих. надійшов список військовослужбовців В/ч НОМЕР_1 , які брали безпосередню участь у бойових діях або заходах з травня по червень 2022 року у складі В/ч НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, яким підтверджена участь позивача у бойових діях або заходах у складі В/ч НОМЕР_2 за періоди з 26.05.2022 по 31.05.2022 та з 01.06.2022 по 13.06.2022, на підставі якого В/ч НОМЕР_1 нарахована та 26.09.2022 виплачена додаткова винагорода у розмірі 13548,39 грн - за травень 2022 року та 30333,33 грн - за червень 2022 року. В інших листах із Списками підтверджень безпосередньої участі у бойових діях або заходах за квітень-червень 2022 у складі В/ч НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, які надходили до В/ч НОМЕР_1 , даних щодо позивача зазначено не було. На цій підставі відповідач доводить, що за інші періоди, визначені позивачем у позовній заяві, участь останнього не підтверджена в повній мірі, а тому у В/ч НОМЕР_1 відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за інші періоди.

16.3. На переконання відповідача, довідка В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1237, на яку позивач спирається як на беззаперечний доказ наявності в нього права на додаткову винагороду у збільшеному розмірі, сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки вона не відповідає формі встановленій додатком № 1 до Наказу № 164-АГ, не містить конкретних дат, місць та видів залучення до безпосередньої участі у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168, а лише підтверджує період часу, під час якого військовослужбовець перебував у відрядженні, та являється тільки персональним підтвердженням для окремого військовослужбовця його участі у бойових діях, оскільки вона видається виключно на руки військовослужбовцю і не дублюється для прикордонного загону, в якому такий військовослужбовець проходить військову службу.

16.4. В/ч НОМЕР_1 просила врахувати, що Наказ № 164-АГ передбачає активні дії одного суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, у складі якого направлені у службові відрядження військовослужбовці приймають участь у бойових діях або заходах, по направленню у встановлені терміни до іншого суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, в якому вказані відряджені військовослужбовці проходять службу і перебувають на фінансовому забезпеченні, документів визначеної форми - списки за формою додатку 2 до Наказу № 164-АГ, якою має бути підтверджено факт участі відряджених військовослужбовців у вказаних заходах. Тож, саме бездіяльність В/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка виразилася у нездійснені підтвердження участі позивача у бойових діях або заходах перешкоджала відповідачу належним чином встановити стосовно позивача в повному обсязі факт прийняття ним участі в бойових діях або заходах, терміни прийняття такої участі, що в подальшому перешкодило здійсненню нарахування та виплати останньому додаткової винагороди у збільшеному розмірі з дотриманням вимог вказаних нормативно - правових актів. Тому, на переконання В/ч НОМЕР_1 , розгляд обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу збільшеного розміру додаткової винагороди не може бути відокремленим від вивчення правомірності дій В/ч НОМЕР_2 щодо належного оформлення факту участі позивача у бойових діях або заходах шляхом відпрацювання документів.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

21. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 №1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

22. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

23. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

24. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

25. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

26. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

27. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

28. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

29. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

30. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

31. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

32. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

33. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

34. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

35. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

36. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

37. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

38. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

39. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

40. А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 31.03.2022 № 164-АГ, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

41. Роль і значення вищезгаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби, які визначили порядок нарахування і виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди та необхідні документи як умови для виплати підвищеної винагороди, проаналізовані у багатьох постановах Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших). У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни. Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі Суд не вбачає та надалі зауважує таке.

42. Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [з 07.04.2022 по 25.06.2022] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 №164-АГ «Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), який уведено в дію з 24.02.2022.

43. Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням та інших.

44. Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

- бойового наказу (бойового розпорядження);

- журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

- рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

45. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (останній абзац пункту 3 Наказу № 164-АГ).

46. Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

47. Пунктом 5 цього Наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

48. Пунктом 10 цього ж Наказу облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та підготовку проекту наказу про виплату винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

49. З обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що у період з 07.04.2022 по 25.06.2022 позивач, на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф, перебував на виконані бойових завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/ч НОМЕР_2 ) у переліку особового складу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (В/ч НОМЕР_1 ).

50. Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на вищевказану додаткову винагороду підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1237, виданою В/ч НОМЕР_2 , в тому, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф).

51. Суд першої інстанції визнав ці докази належними та достатніми, оскільки жодна сторона не заперечувала сам факт участі позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було ненадіслання військовою частиною В/ч НОМЕР_2 інформації - списків військовослужбовців у формі за додатком № 2 до Наказу № 164-АГ.

52. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку в оцінці довідки В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1237 та, не заперечуючи її допустимість, належність та достовірність, все ж не вважав цей доказ достатнім для встановлення безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, а тому виснував, що ця довідка не є підставою для виплати додаткової винагороди, позаяк механізм реалізації права відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, оскільки за положеннями Наказу № 164-АГ механізм реалізації права відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання означеної додаткової винагороди поставлено у залежність від вчинення начальниками органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів в яких ці військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах у спосіб надсилання документів (списків) згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ. Отже, за висновком апеляційного суду, підставою для прийняття наказу про виплату військовослужбовцю додаткової винагороди у збільшеному розмірі у розумінні пункту 3 Наказу № 164-АГ є саме списки військовослужбовців.

53. Надаючи оцінку доводам касатора, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що після відкриття провадження за цією касаційною скаргою Верховним Судом сформовані висновки щодо застосування положень Наказу № 164-АГ у подібних правовідносинах, які в силу частини третьої статті 341 КАС України підлягають врахуванню під час касаційного перегляду цієї справи.

54. Верховний Суд у постановах від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 висновував, що процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби за пунктом 3 Наказу №164-АГ, здійснюється шляхом видачі останнім довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.

55. Тож ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, які дозволяють підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

56. У постановах від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23, від 17.01.2025 у справі №120/7513/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 (пункт 4 Наказу № 164-АГ) є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.

57. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

58. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, 12.12.2024 у справі № 120/10649/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

59. Втім у постановах від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 17.01.2025 у справі № 120/7513/23 та інших Верховний Суд зауважив, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.

60. У постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.

61. Регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання того чи іншого наказу не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн (постанова Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23).

62. Застосовуючи наведені підходи Верховного Суду у подібних правовідносинах до обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції правильно обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужбою порядку.

63. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 10.10.2024 у справі № 120/14641/23, від 23.09.2024 у справі № 120/4138/23, від 14.11.2024 у справі № 120/4383/23 та № 120/4858/23, від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23 та інших.

64. Отже в обсяг предмета доказування у цій справі входили обставини, які підтверджують або спростовують наявність документів, передбачених пунктом 3 Наказу № 164-АГ, як підстави для видачі В/ч НОМЕР_2 довідки від 05.08.2022 № 1237.

65. На підставі наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки неправильно застосував до спірних правовідносин положення Наказу № 164-АГ, зокрема пункт 3, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відсутність документального підтвердження безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 07.04.2022 по 19.06.2022, виходячи з того, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки військовослужбовців, зазначені в додатку № 2 Наказу №164-АГ.

66. Суд апеляційної інстанції, визначивши, що періоди безпосередньої участі позивача у бойових діях та хаходах, підтверджені В/ч НОМЕР_2 шляхом направлення В/ч НОМЕР_1 у формі за додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, не співпадають з періодами указаними цією ж військовою частиною у довідці від 05.08.2022 № 1237, не встановив правових підстав для видачі довідки В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1237, зокрема мети її складання, а також не дослідив документів, на підставі яких вона була видана, не витребував інформацію із документальним підтвердженням від В/ч НОМЕР_1 про надходження від В/ч НОМЕР_2 або від безпосередніх командирів, у підпорядкування яких перебував у той час позивач, рапортів з клопотанням про призначення, серед інших, позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та у якому розмірі. Оцінка таких рапортів (за їх наявності) має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об`єктивно встановити всі обставини справи.

67. Принагідно нагадати, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

68. Позиція суду апеляційної інстанції про те, доводи позивача про тривалий період виконання ним бойових завдань не відповідають пропорційному підходу до визначення розміру спірної додаткової винагороди, передбаченому Постановою № 168, є необґрунтованою. Згідно з положеннями Постанови № 168, пропорційний підхід до визначення розміру додаткової винагороди не залежить від тривалості виконання завдань, а базується на доведенні факту безпосередньої участі у бойових діях та заходах. Відтак, суд апеляційної інстанції безпідставно поставив під сумнів участь позивача у бойових діях та заходах, так як оцінка тривалості такої участі не повинна впливати на право позивача на додаткову винагороду, якщо факт виконання бойових завдань чи заходів підтверджено відповідними документами.

69. При цьому, апеляційної суд не надав відповіді на ключове питання, яке стало основою спору та спонукало позивача звернутися до суду: які саме завдання, за якою посадою та в яких умовах виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період його службового відрядження до В/ч НОМЕР_2 у періоди вказані у довідці від 05.08.2022 № 1237, які не відображені у вищевказаних списках, та чим це підтверджується.

70. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

72. З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 через невжиття апеляційним судом всіх необхідних заходів для з`ясування обставин справи та їх належного правового аналізу.

73. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

74. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

75. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.

76. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, а справу № 120/5148/23 направити на новий апеляційний розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов