Постанова від 24.06.2025 по справі 120/6623/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 120/6623/23

адміністративне провадження № К/990/40013/23, № К/990/37810/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 120/6623/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, порушеної за

касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, та Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Томчука А.В.,

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Мандрик Владислав Володимирович, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі 100000 грн за періоди з 07.04.2022 по 25.06.2022 пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вищевказану додаткову винагороду за означені періоди.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що починаючи з 07.04.2022 по 25.06.2022 приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у складі Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), однак за час проходження військової служби, перебуваючи у відрядженні у підпорядкуванні указаної військової частини, не отримував додаткової винагороди із розрахунку 100000 грн за участь у цих бойових діях та заходах.

2.1. Не погоджуючись із доводами відповідача у відповіді на адвокатський запит представника позивача, за змістом якої військова частина повідомляє про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу означеної додаткової винагороди через ненадання начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 довідки з інформацією про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, як того вимагають положення наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови КМУ від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), позивач наголошує, що відповідач при цьому не заперечує факту його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1785 про його участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей.

2.2. На переконання позивача Наказ № 164-АГ не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, позаяк цей наказ не зареєстрований та не оприлюднений у встановлений законом спосіб, а тому не є актом Адміністрації Держприкордонслужби України у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а тому, на його думку, відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині невидання наказу про виплату та невиплати позивачу збільшеної додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168.

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2023 про відкриття провадження у справі залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (далі - В/ч НОМЕР_2 ).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

4. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.04.2022 № 5-вв «Про відрядження пов`язані з виконанням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії» молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 07.04.2022 з метою прийняття участі у таких заходах.

5. У службовому відрядженні у НОМЕР_4 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », позивач перебував до 25.06.2022, що підтверджується довідкою від 05.08.2023 № 1785, виданою В/ч НОМЕР_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022.

6. За вказаний період позивачу не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода у збільшеному до 100000 грн розмірі у відповідності до пункту 1 Постанови № 168, оскільки, за поясненням відповідача, до військової частини, на фінансовому забезпеченні якої залишався на час відрядження позивач, з військової частини, у підпорядкування якої позивач був відряджений, не надходили Списки військовослужбовців у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, до яких було б включено позивача.

7. У травні 2022 року відносно військовослужбовця ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення (ЧЦП № 236437) від 15.05.2022, у зв`язку із його перебуванням у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння. У постанові Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.05.2022 по справі № 743/208/22 суд дійшов висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП.

8. Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 08.06.2022 № 297-ОС вирішено не виплачувати додаткову винагороду позивачу за період з 01.05.2022 по 31.05.2022.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2023, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 Держприкордонслужби щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови № 168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу означеної додаткової винагороди за вказаний період. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

9.1. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції виходив з того, що в межах цієї справи відповідачем не заперечується, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях впродовж періодів з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2023, визначені у довідці від 05.08.2023 № 1785, виданої на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф.

9.2. Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що за відсутності списків військовослужбовців у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, до яких було б включено позивача, у нього відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, суд першої інстанції констатував, що визначений Наказом № 164-АГ порядок реалізації права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі ставить його в залежність від вчинення начальником регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів, дій у формі щомісячного повідомлення органів, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах у вищевказаній формі.

9.3. Водночас, суд цієї інстанції не погодився із доводами відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди відрядженому військовослужбовцю є виключно списки за формою згідно додатку 2 до Наказу № 164-АГ, оскільки надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою від 05.08.2023 № 1785, яка, за оцінкою суду першої інстанції на підставі аналізу норм пунктів 3-5 Наказу № 164-АГ, є допустимим, належним, достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак і підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за означені періоди.

9.4. Виходячи з того, що позивач зі свого боку набув право та дотримався усіх умов для виплати йому додаткової винагороди, однак реалізація цього права обмежена тим, що із певних причин (об`єктивного чи суб`єктивного характеру) до відповідача не надіслано в повному обсязі інформації за встановленою формою та у передбачені строки, як цього вимагає пункт 4 Наказу № 164-АГ, суд першої інстанції дійшов висновку, що перешкодою для виплати позивачу додаткової винагороди та причиною порушення його прав на отримання у повному обсязі належних йому сум грошового забезпечення стало недотримання В/ч НОМЕР_1 та В/ч НОМЕР_2 формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату, у зв`язку з чим на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужбою порядку, позаяк цим порушуватиметься суть гарантованого законом права позивача на отримання належного йому грошового забезпечення у повному обсязі.

9.5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, суд першої інстанції виходив з того, що наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 08.06.2022 № 297-ОС, який не оскаржувався позивачем, вирішено не виплачувати додаткову винагороду позивачу за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, у зв`язку з тим, що в травні 2022 року відносно військовослужбовця ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення (ЧЦП № 236437) від 15.05.2022 через його перебування у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, а у постанові Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.05.2022 у справі № 743/208/22 суд дійшов висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП.

9.6. Отже, зважаючи на те, що пунктом 10 рішення Міністра оборони України, доведеного до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ телеграмою № НР248/1298 від 25.03.2022, та підпунктом 9.8 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 визначено не включати до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн або 30000,00 грн, зокрема, тих військовослужбовців, які перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння за місяць у якому здійснено таке порушення, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

10. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.10.2023, погодився як з результатом розгляду справи судом першої інстанції так і з мотивами його ухвалення в частині задоволених позовних вимог.

11. Ухвалою від 31.10.2023 суд апеляційної інстанції виправив описки, по всьому тексту постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023, зазначивши другого апелянта - ОСОБА_1 та визначив, що резолютивну частину указаної постанови слід вважати вірною наступного змісту: «Апеляційні скарги В/ч НОМЕР_1 , ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2023 - без змін».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 в частині залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

12.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2-1 Постанови № 168, пункту 9 Наказу № 164-АГ, підпункту 9.8 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022; частини 1 статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999, частин першої та другої статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення саме в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок як власне притягнення їх до відповідальності (накладення стягнення), так і вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування, складення протоколу про адміністративне правопорушення).

12.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом цей касатор наголосив на тому, що, по-перше, питання виплати додаткової винагороди у вказаному періоді визначалися виключно Постановою № 168, а Наказ № 164 та окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на які суд першої інстанції послався як на правову підставу для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, не можуть регулювати спірних правовідносин, позаяк Наказ № 164 та окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 (яке взагалі не стосується військовослужбовців Держприкордонслужби) не можуть вважатися такими, що набрали чинності, оскільки вони не проходили державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

12.3. По-друге, перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений у статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, та види адміністративних стягнень, визначений у статті 24 Кодексу адміністративних правопорушень України, є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, такий вид дисциплінарного стягнення як позбавлення військовослужбовця додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачена нормами вказаного Дисциплінарного Статуту, а отже, на переконання скаржника, знаходиться поза межами правового поля. Своєю чергою Постанова № 168 також не містить будь яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю за виконання обов`язків військової служби у період дії воєнного стану. Тому, на переконання цього касатора, його неправомірно позбавлено додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 на підставі актів, які не могли бути застосовані до спірних правовідносин.

13. Ухвалою Суду від 14.11.2023 відкрито касаційне провадження №К/990/37810/23 за цією скаргою.

14. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, В/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 в частині задоволених позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 1, 2-1 Постанови № 168 в сукупності з положеннями наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168».

14.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом цей касатор підкреслив, що протягом спірного періоду діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), прийнятий на виконання вимог пункту 2-1 Постанови № 168, який підлягав обов`язковому виконанню всіма органами охорони державного кордону України. Цей Наказ передбачає активні дії одного суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, у складі якого направлені у службові відрядження військовослужбовці приймають участь у бойових діях або заходах, по направленню у встановлені терміни до іншого суб`єкта владних повноважень - органу Держприкордонслужби, в якому вказані відряджені військовослужбовці проходять службу і перебувають на фінансовому забезпеченні, документу визначеної форми - списки у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, якою має бути підтверджено факт участі відряджених військовослужбовців у вказаних заходах.

14.3. Касатор наполягав на тому, що на виконання пункту 4 Наказу № 164-АГ за період перебування у службовому відрядженні позивача у В/ч НОМЕР_2 остання мала б щомісячно до 5 числа повідомляти В/ч НОМЕР_1 про його безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Проте листів, до яких додатком був би список із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за квітень червень 2022 у складі В/ч НОМЕР_2 у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, на адресу В/ч НОМЕР_1 не надходило.

14.4. У цьому зв`язку касатор підкреслив, що саме списки військовослужбовців у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, являються належним підтвердженням, яке надається прикордонним загоном, у складі якого відряджені військовослужбовці беруть (брали) участь у бойових діях або заходах, прикордонному загону, в якому такі військовослужбовці перебувають на фінансовому забезпеченні, та є безпосередньою підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі, передбаченому Постановою № 168.

14.5. Касатор не заперечував, що позивач імовірно приймав участь у вказаних бойових діях або заходах на значній відстані від В/ч НОМЕР_1 і у складі іншої військової частини, яка і несла на період такої участі безпосередню відповідальність за особовий склад В/ч НОМЕР_1 та за контроль фактичного часу прийняття ним участі у заходах, однак, підкреслюючи, що за вказаний період від В/ч НОМЕР_2 до В/ч НОМЕР_1 списки у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ, до яких був би включений позивач, не направлялися, то, на переконання цього скаржника, участь останнього у бойових діях чи заходах в повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався найвищим органом управління для всіх прикордонних загонів - Адміністрацією Держприкордонслужби відповідним Наказом № 164-АГ, що підтверджує відсутність у військової частини НОМЕР_1 правових можливостей для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.

14.6. Отже, за доводами касаційної скарги, саме бездіяльність В/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка виражається у нездійсненні підтвердження участі позивача у бойових діях або заходах у формі та в порядку, передбаченому Наказом № 164-АГ, перешкоджала В/ч НОМЕР_1 належним чином встановити стосовно позивача в повному обсязі факт прийняття ним участі в бойових діях або заходах, терміни прийняття такої участі, що в подальшому перешкоджає здійсненню нарахування та виплати останньому додаткової винагороди у збільшеному розмірі з дотриманням вимог вказаних нормативно - правових актів. Тому, на думку цього касатора, розгляд обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання В/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу збільшеного розміру додаткової винагороди не може бути відокремленим від вивчення правомірності дій В/ч НОМЕР_2 по належному оформленню факту участі позивача у бойових діях або заходах шляхом відпрацювання документів, передбачених вказаними вище у апеляційній скарзі нормативно-правовими актами.

14.7. Касатор доводив, що довідка В/ч НОМЕР_2 № 1785, на яку сторона позивача посилається як на беззаперечний доказ участі останнього у бойових діях та заходах, являється тільки персональним підтвердженням для окремого військовослужбовця його участі у бойових діях і необхідна для формування останнім матеріалів, пов`язаних з отриманням відповідного статусу учасника бойових дій. Вказана довідка не свідчить про фактичну (безпосередню) участь у відповідних заходах, оскільки вона не містить конкретних дат, місць та видів залучення до безпосередньої участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови №168, а лише підтверджує період часу, під час якого військовослужбовець перебував у відрядженні [з 07.04.2022 по 25.06.2022]. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди, в тому числі дні відпочинку, в які військовослужбовець не залучався до служби, а тому вказана довідка у тому вигляді якою її видано В/ч НОМЕР_2 , що відповідає формі, встановленій додатком 1 до Наказу №164-АГ, не сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій.

14.8. Поруч із цим касатор просив врахувати, що на виконання вимог Постанови № 168 та Наказу № 164-АГ В/ч НОМЕР_1 , у період з травня по липень 2022 року позивачу нараховано та виплачено грошову винагороду у сумі по 30 000 грн за кожен місяць, в якому він мав право на отримання такої винагороди, що підтверджується інформацією про грошове забезпечення стосовно позивача, наданою фінансово-економічним відділом (бухгалтерською службою) військової частини НОМЕР_1 .

14.9. Підсумовуючи наведене, касатор уважав, що суд першої та апеляційної інстанцій під час винесення рішень не дослідили належним чином наявні в матеріалах провадження докази, внаслідок чого прийнято рішення без встановлення фактичних обставин, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи, а тому винесені рішення, на його думку, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи.

15. Ухвалою Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження №К/990/40013/23 за цією скаргою.

16. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25.10.2024 та від 30.01.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів попередніх інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

18. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.

21. Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 № 1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

22. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

23. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

24. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

25. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

26. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

27. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

28. Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

29. Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

30. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

31. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

32. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

33. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

34. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

35. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

36. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

37. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

38. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

39. З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

40. А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 31.03.2022 № 164-АГ, від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

41. Роль і значення вищезгаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби, які визначили порядок нарахування і виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди та необхідні документи як умови для виплати підвищеної винагороди, проаналізовані у багатьох постановах Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших). У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни. Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі Суд не вбачає та надалі зауважує таке.

42. Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду [з 07.04.2022 по 25.06.2022] діяв наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), який уведено в дію з 24.02.2022.

43. Відповідно до пункту 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням та інших.

44. Пунктом 3 Наказу № 164-АГ передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів:

- бойового наказу (бойового розпорядження);

- журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

- рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

45. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (останній абзац пункту 3 Наказу №164-АГ).

46. Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

47. Пунктом 5 цього Наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

48. Пунктом 10 цього ж Наказу облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій та підготовку проекту наказу про виплату винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

49. З обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що у період з 07.04.2022 по 25.06.2022 позивач, на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф, перебував на виконані бойових завдань в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_4 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_2 ), який входить в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у переліку особового складу прикордонної комендатури швидкого реагування.

50. Задовольняючи позов у цій справі, суди попередніх інстанції виходили з того, що право позивача на вищевказану додаткову винагороду підтверджується довідкою від 05.08.2022 № 1785, виданою В/ч НОМЕР_2 , в тому, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 (підстава: бойове розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 02.04.2022 № 56/гриф), яка, за оцінкою судів обох інстанцій, є належним та достатнім доказом, оскільки жодна сторона не заперечувала сам факт участі позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати йому додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було невключення В/ч НОМЕР_1 відомостей про позивача до направлених списків військовослужбовців за формою додатку № 2 до Наказу №164-АГ.

51. Надаючи оцінку доводам В/ч НОМЕР_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження № К/990/40013/23, слід зазначити, що після відкриття провадження за цією касаційною скаргою Верховним Судом сформовані висновки щодо застосування положень Наказу № 164-АГ у подібних правовідносинах, які в силу частини третьої статті 341 КАС України підлягають врахуванню під час касаційного перегляду цієї справи.

52. Так, Верховний Суд у постановах від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23, від 23.01.2025 у справі № 120/6981/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 виснував, що процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах відряджених військовослужбовців Держприкордонслужби за пунктом 3 Наказу № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі останнім довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів (бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій, рапорту начальника) без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.

53. Тож ураховуючи положення Наказу № 164-АГ, які дозволяють підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

54. У постановах від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 у справі № 280/2754/23, від 17.01.2025 у справі №120/7513/23, від 30.01.2025 у справі № 120/7088/23 Верховний Суд наголосив на тому, що надсилання списків за формою згідно з додатком 2 до Наказу № 164-АГ є елементом процедури виплати додаткової винагороди, зокрема механізмом повідомлення органів, в яких військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць, тоді як підтвердження такого факту здійснюється на підставі конкретно визначених документів, таких як довідка, бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій; рапорт начальника, а відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь цього військовослужбовця у бойових діях або заходах. Отже, відсутність згадки позивача в таких списках не може виключати можливість підтвердження його участі в бойових діях іншими доказами.

55. Держава не може відмовити особі у виплатах, якщо існують чинні законодавчі норми, які передбачають такі виплати, а особа відповідає умовам, що висуваються цими нормами для проведення таких виплат. Для цього суди мають перевірити чи існують норми, які передбачають виплату, а також чи відповідає особа умовам для проведення таких виплат.

56. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

57. У постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23, від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 та від 17.12.2024 у справі № 120/5140/23 на підставі аналізу положень Наказу № 164-АГ Верховний Суд зазначив, що для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) у розумінні пункту 3 цього Наказу (бойовий наказ, журнал бойових дій чи рапорт) та навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування означеної додаткової винагороди.

58. З урахуванням вищевикладеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 164-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки позивач не може бути позбавлений права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, у зв`язку з невиконанням військовою частиною формальних процедур реалізації такого права, адже в іншому випадку на позивача буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Держприкордонслужбою порядку.

59. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 10.10.2024 у справі № 120/14641/23, від 23.09.2024 у справі № 120/4138/23, від 14.11.2024 у справі №120/4383/23 та № 120/4858/23, від 12.12.2024 у справі № 120/10649/23, від 23.01.2025 у справі №120/6981/23 та інших.

60. Наведені В/ч НОМЕР_1 в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

61. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин та досліджених доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 КАС України.

62. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. На підставі наведеного Верховний Суд не знаходить правових підстав для задоволення касаційної скарги В/ч НОМЕР_1 , у зв`язку з чим вважає за необхідне рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 в частині задоволених позовних вимог за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 залишити без змін.

64. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., які стали підставою для відкриття касаційного провадження № К/990/37810/23 Верховний Суд виходить із такого.

65. Частинами другою, третьої статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

66. Як вже зазначено раніше, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Суду із касаційною скаргою у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2023 в частині залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 і прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

67. Підставою звернення до Суду скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2-1 Постанови № 168, пункту 9 Наказу № 164-АГ, підпункту 9.8 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022; частини 1 статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999, частин першої та другої статті 24 КУпАП саме в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, внаслідок притягнення їх до відповідальності (накладення стягнення) та вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (проведення службового розслідування, складення протоколу про адміністративне правопорушення).

68. Свою незгоду із висновками судів попередніх інстанцій обґрунтовує тим, що на його переконання питання виплати додаткової винагороди у вказаному періоді визначалися виключно Постановою № 168, а Наказ № 164 та Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на які суд першої інстанції послався як на правову підставу для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, не можуть регулювати спірних правовідносин, позаяк вказані Наказ та Окреме доручення Міністра оборони України не можуть вважатися такими, що набрали чинності, оскільки вони не проходили державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

69. ОСОБА_1 наголошує, що Постанова № 168 не містить будь яких виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю за виконання обов`язків військової служби у період дії воєнного стану. Тому, на переконання цього касатора, його неправомірно позбавлено додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 на підставі актів, які не могли бути застосовані до спірних правовідносин. Такий вид дисциплінарного стягнення, як позбавлення військовослужбовця додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачена нормами вказаного Дисциплінарного Статуту, а отже, на переконання скаржника, не є підставою для ненарахування йому додаткової винагороди.

70. Як убачається зі змісту апеляційної скарги, схожі доводи скаржник наводив на обґрунтування своїх вимог в частині незгоди із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні його позовних вимог за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, щодо невиплати додаткової винагороду позивачу за вказаний період, у зв`язку з тим, що в травні 2022 року щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення через його перебування у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, а у постанові Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.05.2022 у справі № 743/208/22 суд дійшов висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП.

71. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2023, із урахуванням ухвали цього суду від 31.10.2023 про виправлення описки в оскаржуваній постанові, апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.09.2023 залишив без змін.

72. Проте залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на означені доводи ОСОБА_1 та не надав їм оцінки, розглянувши лише доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності, на думку відповідача, підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за спірний період.

73. За таких обставин судом апеляційної інстанції при перегляді адміністративної справи порушено норми процесуального права, а саме не виконано вимоги статті 308 КАС України, не надано оцінку доводам учасника справи, не досліджено надані ним докази, не надано належної правової оцінки обставинам, на які посилається учасник справи.

74. Своєю чергою суд касаційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції на предмет правильного застосування норм матеріального права лише після перегляду його судом апеляційної інстанції.

75. У той же час, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не надавав своїх висновків щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині, що стосується незгоди ОСОБА_1 із рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні його позовних вимог за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, щодо невиплати додаткової винагороду позивачу за вказаний період, у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, Верховний Суд позбавлений можливості перевірити касаційну скаргу позивача на предмет зазначених ним підстав.

76. Верховний Суд звертає увагу на те, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

77. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

78. В силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

79. Наведене унеможливлює розгляд та оцінку Верховним Судом наведених у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводів по суті спору, оскільки судом апеляційної інстанції не було надано оцінку аргументам його апеляційної скарги, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції при перегляді адміністративної справи порушено норми процесуального права, а саме не виконано вимоги статті 308 КАС України, не надано оцінку доводам учасника справи, не надано належної правової оцінки обставинам, на які посилається учасник справи.

80. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

81. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

82. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

83. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, у задоволенні яких відмовлено - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

84. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, розглянути аргументи та доводи апеляційної скарги позивача і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

85. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, задовольнити частково, скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року в частині позовних за період з 01.05.2022 по 31.05.2022, у задоволенні яких відмовлено, а справу № 120/6623/23 в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

3. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов