Рішення від 23.06.2025 по справі 523/8006/24

Справа № 523/8006/24

Номер провадження 2/504/1208/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2025с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Литвинюк А.В.,

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про встановлення юридичного факту та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

встановив:

В травні 2024 року позивач звернулась до Суворовського районного суду м. Одеса з позовом до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про встановлення юридичного факту та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, яким просить встановити юридичний факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини за законом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2010 року до дня смерті (відкриття спадщини), визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) розміром 3,78 в умовних кадастрових гектарах, розташованого на території Визирської територіальної громади (колишня Першотравнева сільська рада) Одеського (колишнього, Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх доводів заявниця посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка приходилась їй двоюрідною бабусею.

Після її смерті відкрилась спадщина.

ОСОБА_1 стверджує, що вона проживала разом зі спадкодавицею однією сім`єю з осені 2010 року, оскільки та була людиною похилого віку та потребувала стороннього догляду.

Позивач зазначає, що в травні 2023 року вона звернулася до державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, отримала лист державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А.В. від 26.04.2023 року за №503/02-14, з якого вбачається, що необхідно встановити відносини між померлої, крім того відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадково майно, роз`яснено право на звернення до суду для вирішення питання для прийняття спадщини.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.

В теперішній час, окрім як в судовому порядку, вона не має можливості довести своє право на спадкування спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 05.06.2024 року справа передана за підсудністю до Комінтернівського районного суду Одеської області, за правилами виключної підсудності за місцем знаходження нерухомого майна, щодо якого виник спір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2024 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.08.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та витребовано з Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області завірену належним чином копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.09.2024 року матеріали зазначеної спадкової справи надійшли на адресу суду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Дєнісова Н.Д. до судового засідання 18.06.2025 року з`явилися, позов підтримали, в подальшому надавши заяву до канцелярії суду, в якій просили суд здійснювати розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник Визирської сільської ради Одеського району Одеської області до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 23.06.2025 року звернувся на адресу суду з заявою про розгляд справи у відсутність представника сільської ради.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень Цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03.11.2022 року Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Із копії спадкової справи №30/2023 видно, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 17.02.2023 року звернулася лише ОСОБА_1 , інші спадкоємці із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертались.

За життя ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 від 03.09.1998 року належало право на земельну частку (пай) розміром 3,78 в умовних кадастрових гектарах, КСП «Комінтернівська птахофабрика», розташованого на території Визирської територіальної громади (колишня Першотравнева сільська рада) Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області відповідно до запису в Книзі реєстрації сертифікатів за реєстровим номером №10542 від 10.03.1998 року, виданий на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 19.08.1997 року №795, що підтверджується листом №9-15-0.1152-623/340-25 від 13.03.2025 року завідувача сектору №2 відділу №4 ГУ Держгеокадастру в Одеській області С. Кугут.

Факт спільного проживання заявниці зі спадкодавицею, піклування одне за одним, ведення спільного господарства з 2010 року ОСОБА_1 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 підтверджується довідкою від 23.04.2024 року, виданої керівником ОСОН КМ мікрорайону «Крива Балка», про те, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею з 2010 року проживала за цією адресою її родичка ОСОБА_2 та актом від 18.04.2024 року, посвідченого старостою Першотравневого старостинського округу В. Хміленко, що громадянка ОСОБА_2 , дійсно з 1970 року проживала за адресою: АДРЕСА_2 та вела спільне господарство з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Крім того, в судовому засіданні від 18.06.2025 року були допитані в якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , яка приходиться знайомою родині ОСОБА_5 та мама ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якій померла ОСОБА_2 приходилась тіткою, які були приведені до присяги та показали суду, що дійсно приблизно з осені 2010 року позивачка ОСОБА_1 та її двоюрідна бабуся ОСОБА_2 проживали разом, то в м. Одесі (зимній період), то с. Зоря Труда Одеського району Одеської області (літній період), оскільки бабуся була людиною похилого віку, після смерті її чоловіка сильно хворіла та потребувала стороннього догляду. Дуже любила ОСОБА_1 та відносилась до неї, як до рідної онуки, проте заповіту за життя не склала.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним юридичний факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини за законом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з 2010 року до дня смерті (відкриття спадщини).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України).

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Із здобуттям незалежності Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в Конституції. Реальне втілення норм Основного Закону в життя активно включило суспільство в процес міжнародного співробітництва у сфері забезпечення прав людини. Актом міжнародного визначення України як демократичної правової держави стало прийняття її 09 листопада 1995 року до країн Членів Ради Європи та ратифікація Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Конвенція) та протоколів до неї.

У відповідності до ст.8 Конвенції «кожен має право на повагу до свого особистого і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права. Європейський Суд з прав людини визначив термін "сімейне життя" в статті 8 Конвенції як такий, що охоплює "щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками; такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль" (справа Маркс проти Бельгії).

Хоч органи Конвенції і дозволяють приватним особам посилатися на кровні зв`язки як на відправний пункт підтвердження існування сімейних зав`язків, вони не визнають його визначальним, тому що слід враховувати також такі фактори, як фінансова та психологічна залежність сторін, які посилаються на це право.

Найбільш переконливим доказом існування "сімейного життя" є факт "сімейного проживання осіб", які посилались на це право. Але Суд підкреслив, що "це не означає, що будь-який намір жити сімейним життям підпадає під юрисдикцію статті 8" (справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (1985)).

Таким чином, аналіз Європейської судової практики щодо захисту права людини на сімейне життя, дозволяє суду прийти до висновку, що термін «сімейного проживання осіб» не охоплюється лише поняттям кровної спорідненості та родинних стосунків, а має оцінюватись судом з урахуванням фінансової та психологічної залежності сторін.

Сім`я виконує важливу функцію фізичного і духовного відтворення людства, тому в ній зосереджені не тільки особисті інтереси чоловіка і дружини, батьків і дітей, а й інтереси суспільства в цілому.

Значну частину свого життя людина перебуває у колі сім`ї. Тому моральний клімат і характер сімейних відносин мають велике значення для формування світогляду членів суспільства.

У відповідності до ч.ч.2,4 ст.3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд дійшов висновку, що проживання двох жінок однією сім`єю охоплюється визначенням Європейського тлумачення «право на сімейне життя», та не суперечить моральним засадам суспільства, в зв`язку із чим суд знаходить вимоги заявника обґрунтованими, законними, у зв`язку із чим ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Виходячи зі змісту положень ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Відповідно до пункту "г" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п.1 ч.3 ст.152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Суд звертає увагу, що законодавцем встановлений певний порядок набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, - нотаріальний порядок.

Лише у випадку неможливості оформлення права власності на спадщину в нотаріальному порядку, спадкоємець має право на судовий захист свого невизнаного, оспорюваного чи порушеного права.

За загальним правилом до складу спадщини входять всі права спадкодавця, що не припинились у зв`язку із смертю.

Оскільки Законом України «Про нотаріат» не передбачена можливість видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом за відсутності правовстановлюючого документу, суд вважає, що тільки в судовому порядку позивач має можливість захисту свого права та законного інтересу.

Матеріалами справи доведено, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, тому тільки в судовому порядку позивач має можливість захисту свого права та законного інтересу.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.1216,1217,1218,1220,1225,1231,1268,1297 ЦК України, ст.ст.81,125,152 ЗК України, ст.ст.258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про встановлення юридичного факту та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини за законом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з 2010 року до дня смерті (відкриття спадщини) ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) розміром 3,78 в умовних кадастрових гектарах, розташованого на території Визирської територіальної громади (колишня Першотравнева сільська рада) Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 23.06.2025 року.

Суддя : Литвинюк А. В.