Рішення від 25.06.2025 по справі 369/12785/24

Справа № 369/12785/24

Провадження № 2/369/2972/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Осіпова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца», в якому просив суд стягнути з Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 100806,33грн., та середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 40720 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на посаді провідного менеджера. 30 квітня 2024 року звільнена з ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» у зв`язкузі скороченнямштату працівників,п.1ст.40КЗпП України. В день звільнення ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» не провело з нею повного розрахунку, не здійснило виплат, які належать у зв`язку з його звільненням з роботи.

Довідкою від 30 квітня 2024 року її повідомлено про наявну заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2024 року по 30.04.2024 року у розмірі 100806,33грн.

Зважаючи на несвоєчасність проведеного розрахунку, відповідач зобов`язаний також сплатити на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2024 року по 29 липня 2024 року в розмірі 40 720 грн. У добровільному порядку їй кошти не сплачують, тому вважає своє право порушеним та таким, що підлягає судовому захисту.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія даної ухвали суду направлялася ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца».

Ухвалу про відкриття провадження по справі, відповідачем ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» отримано 07 листопада 2024 року, але відзиву або письмових заперечень суду не подав, не повідомив про причини неможливості їх подати.

01 жовтня 2024 року та 04 березня 2025 року до суду надійшли заяви про збільшення розміру позовних вимог, які також надіслані відповідачу. Свої вимоги мотивувала тим, що період не проведення розрахунку збільшується та підприємство має виплатити середній заробіток за весь період затримки.

Остаточно просила суд:

стягнути з Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 100806,33грн., та середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 13 березня 2024 року по 01 листопада 2024 року в розмірі 84621,25 грн.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на посаді провідного юристконсульта.

Пунктом 1 наказу від 30.04.2024 року за №24/K/ТР Про звільнення ОСОБА_2 , звільнено ОСОБА_1 , провідного юристконсульта 30 квітня 2024 року, у зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Пунктом 2наказу передбаченопровести остаточнийрозрахунок призвільненні,у т.ч.виплатити ОСОБА_3 :вихідну допомогуу розмірісереднього місячногозаробітку; компенсацію за25календарні дніщорічної основноїі додатковоївідпустки заненормований робочийдень заперіод роботиз 10.11.2022року по09.11.2023року; за 4 календарних дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, право на які виникло до 31 грудня 2023 року за період роботи з 10.11.2022 року по 31.12.2023 року; за 8 календарних днів щорічної основної відпустки, право на які виникло з 01.01.2024 року по дату звільнення 30.04.2024 року.

Довідкою від 30 квітня 2024 року за №22 позивача ОСОБА_1 повідомлено про наявну заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2024 року по 30.04.2024 року у розмірі 100806,33 грн.

У день звільнення (30.04.2024 року) Позивача із займаної посади, не була виплачена вищевказана заборгованість.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 115 КЗпП України та ч. 1ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини шостої тієї ж статті своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ч. 1ст. 116 КЗпП України).

Статтею 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

У суду відсутні будь-які відомості щодо погашення заборгованості перед Позивачем із заробітної плати станом на момент ухвалення рішення.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги Позивача в частині стягнення з ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на користь Позивача невиплаченої заробітної плати задовольнити. Крім того, Відповідачем в ході розгляду справи не спростовано того, що він не провів з Позивачем розрахунок при звільненні.

Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, суд виходить з такого.

За приписами статті 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 177 КЗпП визначено що, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від24.12.1999№ 13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. У відповідності до абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (п. 5 Порядку). У відповідності до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оформивши звільнення Позивача та видавши йому трудову книжку, Відповідач ДП «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» свій обов`язок із проведення з ОСОБА_4 повного розрахунку в день звільнення не здійснив, а тому є підстави для застосування до Відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Вирішуючи питання розміру середнього заробітку за весь час затримки, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, суд виходить з розміру середньоденного заробітку позивача, який розрахований відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно довідки Відповідача від 30.04.2024 року за №22, середньоденна заробітна плата за два календарні місяці роботи, що передували місяцю звільнення, склала 636,25 грн.

Враховуючи позовні вимоги та те, що за Відповідачем наявна заборгованість по заробітній платі перед позивачем, тобто, будь-яких розрахунків із Позивачем проведено не було, відтак Відповідач повинен сплатити Позивачу середній заробіток за період затримки розрахунку, а саме: з 30.04.2024 (день звільнення) по 01 листопада 2024 (розрахунковий період по позовним вимогам), що становить 133 робочих днів. Таким чином, сума середнього заробітку становить 84621,25 грн (636,25 грн х 133 дні).

Тому вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки у межах заявленого періоду також підлягає задоволенню.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини у справі, надані суду докази, і перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 100806,33 грн. (сто тисяч вісімсот шість грн. 33 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 травня 2024 року по 01 листопада 2024 року в розмірі 84621,25 грн. (вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять одна грн. 25 коп.).

Інформація про позивача:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача:

Державне підприємство «Лікувально-реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ім. В.Т. Гуца», адреса: 08112, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., село Капітанівка, вулиця Соборна, будинок, 4; код ЄДРПОУ 19408382.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 25 червня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ