Рішення від 16.06.2025 по справі 756/14678/24

Справа № 756/14678/24

Провадження № 2/756/1342/25

УКРАЇНА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Ткач М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,

представника позивача - Бабаєвої Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС»</a>, третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, про визнання права власності,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бабаєва Я.О., через систему «Електронний суд» звернулася до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС, в якому просить: визнати за позивачем право власності на транспортний засіб марки FORD, модель FIESTA, модельний рік випуску - 2019, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані серед іншого тим, що на початку липня 2021 року позивач вирішила придбати легковий автомобіль. З даною метою позивач здійснила пошук автомобіля в мережі Інтернет. На сайті ТОВ "АВТО РОЛІДАС" було розміщено інформацію та рекламу про те, що товариство здійснює викуп та доставку вживаних транспортних засобів з аукціонів, зокрема, США. Так, після перегляду на сайті відповідача пропозицій з аукціонів США, позивачем було обрано автомобіль марки -FORD, модель -FIESTA, рік випуску -2019 (рік виготовлення-2018), ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 . ТОВ "АВТО РОЛІДАС" взяло на себе зобов`язання надати посередницькі послуги викупу, транспортування вказаного автомобіля від свого імені, але за рахунок позивача, а позивач зобов`язалась перерахувати кошти за автомобіль, транспортування, а також оплатити посередницькі послуги відповідача. ТОВ "АВТО РОЛІДАС" було визначено розмір плати за послуги в розмірі 14985,00 грн, які 07.07.2021 було оплачено ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "АВТО РОЛІДАС". Згідно міжнародного рахунку - інвойсу від 07.07.2021 іноземною компанією (продавцем) GG AUTO SALES LLC виставлено рахунок ТОВ "АВТО РОЛІДАС» за придбання авто у сумі 2088 доларів США, з яких: 988 доларів США за автомобіль FORD FIESTA, НОМЕР_1; 1100 доларів США за океанський вантаж, тобто транспортування з порту відправлення до порту призначення, після чого ТОВ «АВТО РОЛІДАС» надало позивачу рахунки для оплату вартості автомобіля на аукціоні та океанського вантажу. 08.07.2021 позивачем було здійснено оплату автомобіля у сумі 990 доларів США на рахунок іноземної компанії та перераховано кошти за транспортування автомобіля океаном в сумі 1584 долари США на рахунки іноземної компанії. Перевізником виступало UAB «ROLIDAS» (Товариство з обмеженою відповідальністю в Литовській Республіці), яке отримувало автомобіль океанським вантажем та транспортувало його до митної території України. Яким чином відбувались домовленості між ТОВ «АВТО РОЛІДАС» та перевізником позивачу не відомо, відомо лише, що вказані Товариства мали свої налагоджені правовідносини щодо викупу та доставки авто. Рахунки на оплату передавались позивачу ТОВ «АВТО РОЛІДАС». 17.08.2021 ОСОБА_1 за транспортування автомобіля з Литви до митної території України перераховано на рахунок перевізника UAB «ROLIDAS» Kaungo g/3A/3/LT/Vsinius суму 1184 доларів США. Усі кошти за автомобіль, океанський вантаж та його транспортування було сплачено безпосередньо ОСОБА_1 на рахунки продавця та перевізника. ТОВ «АВТО РОЛІДАС» жодних коштів за придбання та транспортування авто не сплачено. Враховуючи відсутність письмової форми договору комісії, відповідачем було запропоновано здійснити реєстрацію транспортного засобу в сервісному центрі МВС на себе і там же укласти договір купівлі-продажу цього транспортного засобу з метою юридичного оформлення права власності на позивача. 28.08.2021 між ТОВ «АВТО РОЛІДАС» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-6800, який покладав обов`язок укласти основний договір до 31.12.2021 в сервісному центрі МВС. При цьому, визначено ціну продажу - 906 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення попереднього договору становило 24397,67 грн. Обумовлено здійснення оплати в сумі 24613,11 грн. Приблизно такий розмір митних платежів підлягав сплаті при здійсненні митного оформлення автомобіля, тому саме таку суму було виставлено ТОВ «АВТО РОЛІДАС» як ціну продажу. Згідно з платіжного доручення від 31.08.2021 ОСОБА_1 перераховано на рахунок ТОВ «АВТО РОЛІДАС» грошові кошти в сумі 24 613, 11 грн. Митним органом було здійснено митне оформлення транспортного засобу VIN - НОМЕР_1 за № митної декларації:UA204020/2021/263910, митна вартість товару (автомобіля) - 56152,17 грн., сплачені митні платежі на суму 24065, 11 грн. Проте, в документах митного оформлення одержувачем зазначено ТОВ «АВТО РОЛІДАС». Разом з цим, викуп, транспортування та митне оформлення автомобіля здійснено повністю за рахунок позивача, окремо оплачено посередницькі послуги ТОВ «АВТО РОЛІДАС». При цьому, кошти, сплачені за океанський вантаж, транспортування та митне оформлення у більшому розмірі, ніж потрібно було. У жовтні 2021 року ТОВ «АВТО РОЛІДАС» передало позивачу автомобіль актом прийому-передачі та передало оригінали інвойсу, Salvage certificate, документів митного оформлення, а саме митної декларації UA204020/2021/26391 від 06.09.2021 та доповнень до неї. Між тим, після фізичної передачі автомобіля ТОВ «АВТО РОЛІДАС» зникло зі зв`язку. Взяті на себе зобов`язання з укладання основного договору не виконало. Основний договір купівлі-продажу укладений не був, а тому і не створив жодних прав та обов`язків за ним. Позивачем здійснювались постійні телефонні дзвінки, які залишились без будь-якої відповіді. Направлено поштовим зв`язком претензію-вимогу, яка повернулася без вручення, листування електронною поштою також залишилось без відповіді. Згідно з інформації Головного сервісного центру МВС від 23.09.2024 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про реєстрацію автомобіля FORD FIESTA, VIN НОМЕР_1 . Крім того, згідно інформації Національної поліції України від 17.10.2024 автомобіль у розшуку не перебуває, звернень щодо незаконного заволодіння ним не надходило. Позивач опинилася в несправедливій ситуації, у якій вона є власником транспортного засобу, але не має жодного правовстановлюючого документу для першої його реєстрації в сервісних центрах МВС. А відповідач отримавши заробіток, ухилився від належної передачі правовстановлюючих документів. Договір комісії, укладений між позивачем та відповідачем, є дійсним та вже виконаним, будь-які підстави його недійсності відсутні. Ураховуючи викладене, наслідком виконання Договору комісії є право власності комітента на майно придбане комісіонером за кошти комітента. Відтак, визнання права власності на транспортний засіб є належним способом захисту порушеного права позивача.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС»</a>, третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, про визнання права власності. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

19.12.2024 від представника третьої особи Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ надійшли письмові пояснення щодо позову.

Протокольною ухвалою суду від 21.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 13.05.2025 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся, шляхом направлення судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Уповноважений представник третьої особи Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся. При цьому, у письмових поясненнях просив розглядати справу за наявними документами у відсутність уповноваженого представника.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши учасника судового процесу, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Як убачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС»</a> відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює такі види економічної діяльності, а саме: торгівлю автомобілями та легковими автотранспортними засобами; оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення; неспеціалізовану оптову торгівлю; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів; іншу допоміжну діяльність у сфері транспорту; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність у сфері права; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; консультування з питань комерційної діяльності й керування; іншу професійну, науковц та технічну діяльність, н.в.і.у.; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; організування конгресів і торговельних виставок.

07.07.2021 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів на користь ТОВ «АВТО РОЛІДАС» у розмірі 14988,00 грн з призначенням платежу «рахунок 139968 07.07.2021 ОСОБА_1 3036316428», що підтверджується платіжною інструкцією.

07.07.2021 продавцем СGAuto Sales LLC DBA WB Shipping для члена «AUTO ROLIDAS» (Україна, 33001, Рівненська обл., м.Рівне, вул. Поповича, 11, офіс 30) виставлено рахунок № НОМЕР_2 для оплати за послугу «2019 FORD FIESTA НОМЕР_1» в розмірі 988 доларів США та оплати за послугу «Фрахтування океаном» в розмірі 1100 доларів США, а всього 2088 доларів США.

08.07.2021 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів на рахунок Copart. Inc. (переказний рахунок учасника, США, Сан-Франциско) у розмірі 990 доларів США 00 центів, що підтверджується квитанцією SWIFT. В інформації про переказ зазначено «придбання автомобіля, Рахунок-фактура 444232, ОСОБА_1, член 444232, лот 48104621, VIN НОМЕР_1 ».

У той же день, 08.07.2021 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів на рахунок UAВ «ROLIDAS» (вул. Кауно, 3А, Литва, Вільнюс) у розмірі 1584 доларів США 00 центів, що підтверджується квитанцією SWIFT. В інформації про переказ зазначено «за послуги перевезення Рахунок-фактура 520, ОСОБА_1 , VIN НОМЕР_1 , COS:LT».

17.08.2021 ОСОБА_1 здійснила переказ коштів на рахунок UAВ «ROLIDAS» (вул. Кауно, 3А, Литва, Вільнюс) у розмірі 1184 доларів США 00 центів, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті (MT103 вихідний ЧЕРЕЗ SWIFT). У подробицях платежу зазначено: «для послуг транспортування INV 520 2021.08.09, 2019 Ford Fiesta Se VIN НОМЕР_1 ОСОБА_1, COS:LT/ ACC/CBSBLT26XXX».

28.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС» та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-6800.

Відповідно до п.п. 1.1- 1.3 попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належний ТОВ «АВТО РОЛІДАС» транспортний засіб марка: FORD, модель: FIESTA SE, рік випуску: 2018, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . За цим договором сторони зобов`язуються до 31 грудня 2021 року укласти Основний договір. ТОВ «АВТО РОЛІДАС» гарантує, що на момент укладання Основного договору транспортний засіб, визначений у п.1.1 цього договору, буде належати їй та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 2.1- 2.4 попереднього договору, продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 906.00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладання договору становить 24,397.67 грн., у тому числі ПДВ - 4,066.20 грн., та сплачується ОСОБА_1 в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «АВТО РОЛІДАС» в національній валюті України - гривні згідно з офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку. Сторони домовилися про такий порядок проведення розрахунків за цим Договором: ОСОБА_1 сплачує в день підписання цього Договору ТОВ «АВТО РОЛІДАС» в якості завдатку першу частину суми вартості транспортного засобу на розрахунковий рахунок ТОВ «АВТО РОЛІДАС» в розмірі 914.00 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладання договору становить 24,613.11 грн., у тому числі ПДВ - 4,066.28 грн. Повний розрахунок за транспортний засіб здійснюється ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ТОВ «АВТО РОЛІДАС» відповідно до виставленого нею рахунку, але не пізніше строку, встановленого в п. 1.2 даного договору.

Сторона, яка необґрунтованого ухиляється від укладення основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням (п.2.5. попереднього договору).

Після укладення Основного договору транспортний засіб підлягає державній реєстрації на власника в одному із сервісних центрів МВС України. ОСОБА_1 набуває право власності на транспортний засіб з моменту виконання умови вказаної в п. 3.1 договору. (п.п. 3.1 - 3.2 попереднього договору).

Згідно з п. 4.1 попереднього договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а саме 28 серпня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року або до укладення Основного договору.

Водночас, як зазначив позивач Основний договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу між сторонами не було підписано.

Відповідно до платіжної інструкції №2МСМ-7М68-Х7ВР-ЕЕ75 від 31.08.2021, ОСОБА_1 переказала на користь ТОВ «АВТО РОЛІДАС» грошові кошти у розмірі 24613,11 грн, з призначенням платежу: «марка - FORD. Модель - FIESTA SE. індт. номер - НОМЕР_1 , Рахунок на оплату №РКП-6800-3 від 28 серпня 2021 року, ОСОБА_1 , НОМЕР_3 ».

Як вбачається з митної декларації №UA 204020.2021.262641, 06.09.2021 було здійснено митне оформлення транспортного засобу, а саме: легкового автомобіля, бувший у використанні: - Марка FORD. - Модель - FIESTA. Ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_1. - Календарний рік виготовлення - 2018. -Модельний рік випуску - 2019. Митна вартість зазначена 56152,17 грн. Відправник - SC Auto Sales LLC, одержувач- Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС»</a>.

Між ТОВ «АВТО РОЛІДАС» та ОСОБА_1 було складено акт приймання-передачі транспортного засобу, про те, що було здійснено приймання-передачу транспортного засобу Марка: FORD, модель: FIESTA SE, рік випуску: 2018, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . При цьому, вказаний акт не містить зазначення правових підстав передачі позивачу спірного транспортного засобу.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що відповідачем порушено його право власності на автомобіль і способом захисту обрав, визнання за ним права власності на транспортний засіб, оскільки у силу ст.1018 ЦК України позивач є власником спірного транспортного засобу, укладений між сторонами в усній формі договір комісії, виконаний сторонами, однак позивач не має жодного правовстановлюючого документа для першої його реєстрації в сервісних центрах МВС.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У силу вимог ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.3 ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Частинами 1, 3 ст. 1013 ЦК України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочин на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться, як передбачено ч .1 ст. 1014 ЦК України.

Комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою (ч. 1 ст. 1016 ЦК України).

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ч. 1 ст. 1018 ЦК України).

Спеціальні норми щодо форми договору комісії відсутні, тому слід застосовувати загальні положення статей 205 - 209 ЦК України.

За змістом статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1). У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч. 2).

Беручи до уваги зазначене, без підписання паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе договірні зобов`язання.

Отже, договір комісії у даному випадку між сторонами повинен був бути укладений у письмовій формі.

За вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Виходячи з вимог діючого законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження обставин, що між сторонами було укладено договір комісії.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначений процесуальний обов`язок кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.

З огляду на вищевикладене, обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, а тому суд вважає позов недоведеним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС»</a>, третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ, про визнання права власності - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 16.06.2025.

Відомості про учасників:

1. Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

2. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО РОЛІДАС»</a> (місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 160, код ЄДРПОУ - 44015943);

3. Третя особа: Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Лук`янівська, 62, код ЄДРПОУ 40109173).

Суддя М. М. Ткач