Постанова від 24.06.2025 по справі 911/2535/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2025 р. Справа№ 911/2535/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 р. (повний текст складено 26.02.2025 р.)

у справі № 911/2535/24 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

до Фізичної особи-підприємця Деркач Олександри Володимирівни

про стягнення 212000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Деркач Олександри Володимирівни про стягнення 212000,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано послуги у сфері права, у зв`язку з чим позивач просить стягнути сплачені ним кошти у розмірі 212000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2025 р. у справі № 911/2535/24 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Деркач Олександра Володимирівна отримала 212000,00 грн, проте нею послуг у сфері права щодо супроводження господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» не надано та не складено акти приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" у справі № 911/2535/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2535/24, вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Баштанюк Ірини Миколаївни без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України та зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 р. у справі № 911/2535/24.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 24.03.2025 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 911/2535/24 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 25.03.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 31.03.2025 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала 24.03.2025 р. у справі № 911/2535/24 оприлюднена у реєстрі 25.03.2025 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

17.02.2022 р. Фізична особа-підприємець Деркач Олександра Володимирівна надіслано на електрону пошту Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" рахунки на оплату, а саме: рахунок на оплату № 14 на суму 95000,00 грн та рахунок на оплату № 15 на суму 117000,00 грн.

Призначення платежу у вказаних рахунках зазначено: «послуги у сфері права щодо супроводження господарської діяльності».

17.02.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" перерахувало на рахунок 212000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 88 на суму 95000,00 грн та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1063 на суму 117000,00 грн.

08.11.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» направило на адресу Фізичної особи-підприємця Деркач Олександри Володимирівни лист № 87 з вимогою повернути перераховані грошові кошти у загальному розмірі 212000,00 грн, на рахунок який зазначений у вимозі.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надала, грошові кошти у розмірі 212000,00 грн не повернула.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Деркач Олександри Володимирівни про стягнення заборгованості за усним договором про надання послуг в сфері права щодо супроводження господарської діяльності від 17.02.2022 р. у розмірі 212000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області 04.06.2026 р. у справі № 911/3818/23 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що звертаючись до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів, позивач при цьому не повідомляв про одностороннє розірвання (припинення) договору в порядку приписів ст. 907 Цивільного кодексу України.

З урахуванням зауважень суду, які були підставою для відмови у позові у справі № 911/3818/23, після розгляду відповідної справи 08.07.2024 р. у зв`язку з подальшим невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, на її електронну та юридичну адресу позивач направив лист з повідомленням про розірвання усного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" та Фізичною особою-підприємцем Деркач Олександрою Володимирівною про надання послуг у сфері права щодо супроводження господарської діяльності в односторонньому порядку з 10.07.2024 р.

Однак після отримання вказаного листа авансові кошти відповідач так і не повернув.

06.08.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" направило на електронну та юридичну адресу Фізичної особи-підприємця Деркач Олександри Володимирівни лист з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 212000,00 грн, що підтверджується накладною Укрпошти № 0830500000662 від 06.08.2024 р.

Відповіді на вказану вимогу відповідач не надала, грошові кошти на рахунок позивача не повернула.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконала умови усного договору та не надала послуги в сфері права щодо супроводження господарської діяльності , у зв`язку з чим у позивача виникло право відмовитись від договору в односторонньому порядку та вимагати повернення сплачених коштів.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд також вказував, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про надання позивачем завдання відповідачу щодо надання узгоджених сторонами послуг, а також докази, з яких би вбачалось встановлення строку виконання зобов`язання іншою стороною - відповідачкою.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

За ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Вбачається, що 17.02.2022 р. відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату, а саме: рахунок на оплату № 14 на суму 95000,00 грн та рахунок на оплату № 15 на суму 117000,00 грн, які сплачені позивачем 17.02.2022 р., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 88 на суму 95000,00 грн та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1063 на суму 117000,00 грн.

Таким чином між сторонами було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту вказаної норм випливає висновок про те, що у випадку якщо договором передбачені умови про попередню оплату товару і угодою не встановлено строку його поставки, тому строк передачі товару має визначатись відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 3-127гс11.

Так, в рахунках-фактурах, виставлених відповідачем, не міститься строку надання послуг, а тому, відповідно, за умовами ст. 530 ЦК України позивач має право вимагати його виконання у будь-який час.

З огляду на те, що послуги відповідача сплачені відповідачем 17.02.2022 р. та станом на час звернення позивача з даним позовом не виконано, тому є очевидним порушення відповідачем розумного строку їх виконання та втрату інтересу позивача до такого виконання.

Також у матеріалах справи відсутні підписані між сторонами акти приймання виконаних робіт або докази повернення позивачу коштів у сумі 212000,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 212000,00 грн сплаченої вартості послуг є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 р. у справі № 911/2535/24 підлягає скасуванню повністю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги необхідно покласти на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2025 р. у справі № 911/2535/24 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Деркач Олександри Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (08350, Київська обл., Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Окружна, 21-Б, код 31856098) 212000 (двісті дванадцять тисяч),00 грн заборгованості, 3180 (три тисячі сто вісімдесят),00 судового збору за подання позовної заяви та 4770 (чотири тисячі сімсот сімдесят),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран