Постанова від 19.06.2025 по справі 903/780/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року Справа № 903/780/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників:

від апелянта: Малік Т.І. (адвокат)

від боржника: Григор`єв В.В. (ліквідатор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 11.02.2025 суддею Гарбарем І.О. (повний текст ухвали складено 12.02.2025) у справі № 903/780/22

за заявою Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" в особі ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" Шимана Євгена Олександровича

до Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/780/22 про банкрутство Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс".

Постановою від 11.06.2024 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" та повноваження арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича припинено. Дочірнє підприємство "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" строком на 12 місяців. Ліквідатором Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 11.06.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Від кредитора - АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшла заява, в якій просив суд:

1. Зменшити розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича до трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора у справі № 903/780/22 починаючи з 11.06.2024.

2. Встановити арбітражному керуючому Григор`єву Валерію Васильовичу грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним відповідних повноважень ліквідатора у справі № 903/780/22.

В обґрунтування вказував, що постановою господарського суду від 11.06.2024 арбітражному керуючому Григор`єву В.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора судом не визначено. Ліквідатором за період з 11.06.2024 по 18.11.2024 нараховано основну грошову винагороду в розмірі 387 596,91 грн, яка обрахована виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, а саме - 73 594,35 грн.

Із нарахованим ліквідатором розміром основної грошової винагороди кредитор не погодився та вважає, що такий розмір основної винагороди нарахований безпідставно, не підтверджений належними та допустимими доказами, а також робота, що виконується арбітражним керуючим, не є надскладною, об`ємною та такою, що коштує 73 594,35 грн на місяць. Зазначав, що на засіданнях комітету кредиторів банкрута, проведених в режимі опитування, кредитор АТ "Державний експортно-імпортний банк України" висловлював свою позицію щодо несхвалення звітів ліквідатора від 18.09.2024 та 18.11.2024, зокрема, частині нарахування та виплати основної грошової винагороди.

В свою чергу, ліквідатор боржника заперечив подану кредитором заяву про зменшення розміру грошової винагороди арбітражного керуючого від 08.01.2025 у справі № 903/780/22 та просив суд відмовити у її задоволенні зауважуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 30 КУзПБ впродовж ліквідаційної процедури проводились засідання комітету кредиторів на яких розглядалися проміжні звіти про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі та протоколами засідання комітету кредиторів від 30.09.2024 та 29.11.2024 було схвалено проміжні звіти ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат. Також ліквідатором до суду подано проміжний звіт з додатками документів, а саме договір збереження (підтримання) у належному стані майна № 127/24 БМ від 01.06.2024 з додатками.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 у справі № 903/780/22 у задоволенні заяви АТ "Державний експортно-імпортний банк України" про зменшення розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого Григор`єва В.В., відмовлено.

Судове рішення мотивоване належним виконанням арбітражним керуючим обов`язків, покладених на нього законодавством про банкрутство, оскільки в матеріалах справи не міститься будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій ліквідатора, або поданих до суду скарг на дії/бездіяльність ліквідатора банкрута чи клопотань про його відсторонення у період виконання повноважень ліквідатора. Відтак суд виснував, що самі лише посилання апелянта на неефективну та недієву роботу ліквідатора у відповідний період, за відсутності належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76 - 77 ГПК України на підтвердження обставин, які свідчать про неналежне виконання ліквідаційних заходів під час виконання Григор`євим В.В. повноважень ліквідатора не можуть бути визнані підставою для зменшення розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого - ліквідатора банкрута.

Разом з тим, судом було враховано, що затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат може бути здійснено виключно за підсумками ліквідаційної процедури та лише за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ліквідатором своїх обов`язків, в той час, як у даній справі проміжні звіти ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди здійснення та відшкодування витрат у справі № 903/780/22 схвалені комітетом кредиторів.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним рішенням суду першої інстанції, кредитор - АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 у справі № 903/780/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити заяву про зменшення розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого в повному обсязі.

Аргументуючи доводи апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою суду обставини самостійного встановлення арбітражним керуючим винагороди, яка в 9 разів перевищує мінімальний розмір заробітної плати. Скаржник звертає увагу, що ним не підіймається питання оплатності послуг арбітражного керуючого, відсторонення арбітражного керуючого чи оскарження дій/бездіяльності арбітражного керуючого, а лише оспорюється розмір його основної грошової винагороди, який значно перевищує розмір мінімальної заробітної плати. Наголошує, що предметом розгляду заяви є саме зменшення розміру основної грошової винагороди на підставі положень абз. 2 ч. 5 ст. 30 КУзПБ.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 у справі № 903/780/22; апеляційну скаргу постановлено розглянути із повідомленням (викликом) сторін.

Від ліквідатора боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані у процесі розгляду заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 у справі № 903/780/22 - без змін.

В судовому засіданні присутній ліквідатор боржника та представник апелянта підтримали доводи, викладені у поданих ними процесуальних документах та надали усні пояснення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи № 903/780/22 та проаналізувавши наявні докази, суд встановив наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 31.10.2023 визнані грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" до боржника в наступній черговості: - 4962,00 грн - вимоги першої черги; - 1 475 399 442,27 грн вимоги четвертої черги; - 353 025,00 грн. вимоги шостої черги. Окремо внесені до реєстру вимоги кредитора на суму 15 289 150,00 грн як такі, що забезпечені заставою.

Крім того, судом визнані вимоги наступних кредиторів:

-АТ "АК "Богдан Моторс" - 343 652 872,91 грн - четверта черга;

- ТОВ "Автомобільна Група "Богдан" 1 249 765,38 грн - четверта черга;

- Компанія "Саревін Інвестментс ЛТД" 2 606 612 297,35 грн - четверта черга;

- ГУ ДПС у Волинській області - 1 307 550,00 грн - третя черга;

- ГУ ПФУ у Волинській області 1 304 687,55 грн - друга черга.

22.05.2024 проведені збори кредиторів та комітету кредиторів в даній справі на яких було вирішено, зокрема: обрати членами комітету кредиторів в справі № 903/780/22 про банкрутство ДП "Автоскладальний Завод №1" ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" наступних осіб:

- ПАТ "Автомобільна компанія "Богдан Моторс" (ЄДРПОУ: 05808592).

- АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (ЄДРПОУ: 00032112).

- ТОВ "Автомобільна група "Богдан" (ЄДРПОУ: 32347815).

- ТОВ "СКД-Промоушн" (ЄДРПОУ: 45289686).

- Компанія "Саревін Інвестментс ЛТД" (Податковий номер: 880004613).

- Головне управління ДПС у Волинській області (ЄДРПОУ: 44106679).

Постановою Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" строком на 12 місяців.

Наразі справа перебуває на стадії ліквідації.

В даній справі постановою господарського суду від 11.06.2024 арбітражному керуючому Григор`єву В.В. основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора судом не визначено.

З дня відкриття ліквідаційної процедури арбітражним керуючим нараховується грошова винагорода в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі в розмірі 73 594,35 грн, тобто за період з 11.06.2024 по 18.11.2024 ліквідатором нараховано основну грошову винагороду в розмірі 387 596,91 грн .

На засіданнях комітету кредиторів банкрута, проведених в режимі опитування, кредитор АТ "Державний експортно-імпортний банк" висловлював свою позицію щодо несхвалення звітів ліквідатора від 18.09.2024 та 18.11.2024, зокрема, в частині нарахування та виплати основної грошової винагороди.

Однак, як слідує з протоколу засідання комітету кредиторів боржника від 30.09.2024, від 29.11.2024 схвалено проміжний звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди здійснення та відшкодування витрат у справі № 903/780/22.

Кредитор АТ "Державний експортно-імпортний банк" не погоджується із нарахованим ліквідатором розміром основної грошової винагороди, вважає, що такий розмір основної винагороди нарахований безпідставно, не підтверджений належними та допустимими доказами, а також робота, що виконується арбітражним керуючим, не є надскладною, об`ємною та такою, що коштує 73 594,35 грн на місяць та має бути зменшеним до розміру трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Вказує, що з поданого ліквідатором звіту від 18.11.2024 розмір середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі становив 73 594,35 грн, в той час, як мінімальний розмір заробітної плати за вказаний період ліквідаційної процедури складає 8 000,00 грн. Отже, середньомісячна заробітна плата керівника боржника більша в 9 разів порівняно з мінімальним розміром заробітної плати в 8 000,00 грн. Вважає, що така різниця є надмірно високою, з урахуванням того, що підприємство не працює, фонд для виплати грошової винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався, вимоги конкурсних кредиторів не погашені, в тому числі вимоги Банку.

Вважає, що ліквідатором вчинені дії, об`єм яких фактично дорівнює сімнадцяти дням роботи, а саме: ліквідатором направлені листи директору підприємства, ЦНАП, ДПС, направлені листи кредиторам, дебіторам (у відповідь на їх звернення / запити), надсилалися повідомлення про розгляд грошових вимог ПФУ, ДПС, АТ АК "Богдан Моторс", двічі проведено збори комітету кредиторів в режимі опитування, видано накази про звільнення працівників, закриті рахунки боржника. Фактично виконана ліквідатором робота за звітній період є безпосереднім та обов`язковим обсягом дій, встановленим Кодексом України з процедур банкрутства, який має бути виконаний за умови призначення судом арбітражного керуючого у справі ліквідатором, відтак встановлена винагорода нарахована у підвищеному розмірі, є надмірно високою та не відповідає об`єму та складності здійснених ліквідатором заходів, а отже має бути зменшена.

Крім того, арбітражним керуючим в період з 16.09.2024 по 14.10.2024 не виконувалися обов`язки ліквідатора, адже у вказаний період арбітражний керуючий перебував на лікуванні, про що ліквідатор повідомляв кредитора, коли останній звернувся із проханням про забезпечення доступу до заставного майна боржника для його огляду.

Ліквідатор боржника Григор`єв В.В. заперечував доводи заявника про підвищений розмір грошової винагороди з огляду на приписи ст. 30 КУзПБ, згідно якої розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Відповідно до довідки про розмір заробітної плати керівника, відомостей про заробітні плати і аванси та платіжних інструкцій про їх сплату середня заробітна плата керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі про банкрутство становила 73 594,35 грн, що є належними та допустимими доказами, на яких ґрунтується нарахування винагороди саме в такій сумі. Оскільки ліквідатору раніше не надходили будь-які запити, заяви від заявника, як і від інших осіб, про надання їм такого доказу, то ліквідатор надав дані докази до суду із запереченнями від 27.01.2025.

Щодо доводів про невиконання ліквідатором обов`язків у зв`язку із лікуванням в період з 16.09.2024 по 14.10.2024, останній вказує, що листом від 24.09.2024 у відповідь на лист щодо планування Банком проведення огляду заставного майна боржника ліквідатором було повідомлено Банк про проходження лікування з 16.09.2024 та можливе його продовження до 01.10.2024, у зв`язку з чим існувала об`єктивна неможливість забезпечити можливість проведення огляду майна в період 26.09.2024-27.09.2024 та прохання перенести проведення огляду на іншу дату не раніше 14.10.2024. При цьому, Банк було повідомлено, що предмети застави за Договором застави № 18- 1ZZ0054 від 13.12.2018, що розташовані за адресою м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 42 перебувають на відповідальному зберіганні за договором збереження (підтримання) у належному стані майна власника.

Також у вказаний період лікування ліквідатором проводилася інша поточна робота, зокрема, у вересні 2024 року АТ "Державний експортно-імпортний банк" надіслано проміжний звіт ліквідатора в справі № 903/780/22 про здійснення та відшкодування витрат в частині витрат, що стосуються майна яке перебуває в заставі АТ "Державний експортно-імпортний банк" із проханням вирішити питання щодо схвалення даного звіту надавши відповідну відповідь; дебіторам банкрута надіслано листи-вимоги щодо підтвердження та погашення дебіторської заборгованості; видано накази про звільнення двадцяти двох осіб, заповнено їхні трудові книжки, надіслано примірники наказів про звільнення та оригінали трудових книжок на адреси відповідних працівників; закрито банківський рахунок банкрута в Акціонерному банку "Південний".

На виконання ч. 6 ст. 30 КУзПБ впродовж ліквідаційної процедури проводились засідання комітету кредиторів, на яких розглядалися проміжні звіти про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі та протоколами засідання комітету кредиторів від 30.09.2024 та 29.11.2024 схвалено проміжні звіти ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат.

Зауважував, що ліквідатором в проміжному звіті описуються лише кінцеві результати проведеної роботи, проте не акцентується увага на здійсненні підготовки до тих чи інших дій, процедурних та формальних обставинах, які хоч прямо і не прописуються у таких звітах, але тим не менш вимагають немало часу та зусиль від ліквідатора. Так, у жовтні 2024 року, окрім результатів роботи, описаних в проміжному звіті за цей місяць, ліквідатором здійснювалися підготовчі дії стосовно визначення умов продажу майна на аукціоні, проводився огляд майна банкрута на предмет його належного утримання та проводились підготовчі дії про проведення майбутнього аукціону з продажу майна банкрута, проводилися зустрічі із представником нового власника нерухомого майна в якому зберігається майно банкрута, здійснювалися консультації звільнених працівників та опрацювання їхніх звернень з приводу їхнього звільнення, тощо.

Вважає, що ліквідатором в ході проведення ліквідаційної процедури повністю виконуються покладені обов`язки відповідно до чинних норм КУзПБ, про що відповідно до вимог Кодексу належно подаються звіти комітету кредиторів. Скарги на дії чи бездіяльність ліквідатора в процедурі ліквідації в матеріалах справи відсутні, що свідчить про повноту та сумлінність виконання ліквідатором своїх обов`язків.

Також зауважує, станом на день розгляду заяви, на виконання вимог ліквідатора про повернення дебіторської заборгованості на рахунки банкрута надійшло понад 11 мільйонів гривень в якості погашення дебіторської заборгованості, а також було продано частину майна банкрута вартістю 678 000,00 грн, тобто, за сім місяців роботи ліквідатора на рахунки банкрута отримано понад 11,5 млн гривень.

З огляду на значну відповідальність ліквідатора та вчинені дії вважає розмір винагороди 73 594,35 грн цілком співмірним.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

У відповідності до ст. 1 КУзПБ арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Згідно з частиною першою ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) арбітражний керуючий має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом: залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.

При цьому законодавством про банкрутство (ч. 3 ст. 12 КУзПБ) визначено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Питання винагороди та відшкодування витрат врегульовані ст. 30 КУзПБ.

Так, вищеозначеною статтею закріплено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (ч. 4 ст. 30 КУзПБ).

Кодексом України з процедур банкрутства (ч. 5 ст. 30) унормовано, що кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Частиною 6 статті 30 Кодексу встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях комітету кредиторів. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів. Цей звіт подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Статтями 61, 62, 65 КУзПБ встановлено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору під час ліквідаційної процедури. Зокрема, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Відповідно до правової позиції, закріпленої в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

Постановою господарського суду Волинської області від 11.06.2024 арбітражний керуючий Григор`єв В.В. призначений ліквідатором, основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора судом не визначено.

З дня відкриття ліквідаційної процедури арбітражним керуючим нараховується заробітна плата в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі в розмірі 73 594,35 грн , тобто за період з 11.06.2024 по 18.11.2024 ліквідатором нараховано основну грошову винагороду в розмірі 387 596,91 грн.

Разом з цим, Кодексом чітко визначено право господарського суду зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Кредитори банкрута у випадку незгоди з максимальним розміром основної грошової винагороди, яку мав отримувати ліквідатор, повинні були без зволікань подати клопотання про зменшення цього розміру до господарського суду, обґрунтувавши свою позицію.

Право суду зменшити розмір оплати послуг виникає лише з підстав встановлення надмірно високого рівня середньомісячної заробітної плати керівника боржника, як визначального фактору для розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Положеннями абз. 2 ч. 5 ст. 30 КУзПБ не визначено строк або стадія процедури банкрутства, на якій кредитором може бути подана заява до господарського суду про зменшення розміру грошової винагороди арбітражного керуючого.

Як вбачається зі змісту заяви про зменшення розміру грошової винагороди арбітражного керуючого, зокрема, прохальної частини, Банк просив суд визначити арбітражному керуючому розмір основної грошової винагороди на рівні трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним відповідних повноважень ліквідатора у справі. Питання щодо затвердження /незатвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату основоної грошової винагороди заявником не ініцювалося.

Доводи заяви обґрунтовані тим, що, по-перше, розмір основної грошової винагороди не було визначено ані судом, ані комітетом кредиторів; арбітражний керуючий самостійно встановив собі основну грошову винагороду в розмірі 73 594,35 грн, яка в 9 разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, що відповідно до положень абз. 2 ч. 5 ст. 30 КУзПБ є підставою для зменшення розміру основної грошової винагороди. При цьому, заявником не ставилась під сумнів оплатність роботи арбітражного керуючого.

Зокрема, до заяви про зменшення розміру основної винагороди були додані копії звітів ліквідатора та за результатом здійсненого аналізу зазначено про те, що робота арбітражного керуючого має низьку інтенсивність, не потребує значних зусиль, часу та не є надскладною і такою, що потребує оплати за її виконання в розмірі 73 594,35 грн на місяць.

Як вже зазначалося, частиною 6 статті 30 Кодексу встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях комітету кредиторів. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів. Цей звіт подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на його функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого мають право подавати скарги на дії арбітражного керуючого, порушувати питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди та здійснення та відшкодування витрат.

На засіданнях комітету кредиторів банкрута, проведених в режимі опитування, кредитор АТ "Державний експортно-імпортний банк" висловлював свою позицію щодо несхвалення звітів ліквідатора від 18.09.2024 та 18.11.2024, зокрема, частині нарахування та виплати основної грошової винагороди.

Однак, як слідує з протоколу засідання комітету кредиторів боржника від 30.09.2024, від 29.11.2024 схвалено проміжний звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди здійснення та відшкодування витрат у справі № 903/780/22.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що Григор`єв В.В. під час виконання своїх повноважень регулярно звітує про виконану роботу в ході ліквідаційної процедурі, проводить заходи, направлені на наповнення ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів, реалізацію майна, що перебуває в заставі, звітує суду та кредиторам про виконану роботу, вчиняє інші дії, спрямовані на виконання своїх обов`язків та з метою досягнення мети ліквідаційної процедури.

З моменту призначення арбітражного керуючого Григор`єва В.В. ліквідатором повноваження виконуються у відповідності до вимог законодавства, про що свідчать звіти ліквідатора, які щомісячно у відповідності до ч. 4 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства направляються до суду. При виконанні повноважень здійснюється збереження майна банкрута, про що не заперечується заставним кредитором, який здійснював огляд майна.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про заперечення або оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" арбітражного керуючого Григор`єва В.В., що свідчили б про неналежне виконання ним своїх обов`язків.

Не ставилось кредитором також питання щодо усунення арбітражного керуючого Григор`єва В.В. від виконання своїх обов`язки, хоча КУзПБ передбачає право кредиторів реагувати на дії чи бездіяльність ліквідатора при здійсненні ліквідаційної процедури.

Також у постанові Верховного Суду у справі № 918/454/18 від 16.07.2020 наведена наступна правова позиція: "Той факт, що не сформовано ліквідаційну масу, а також, що кредиторами не створено відповідного грошового фонду, право на утворення якого передбачено попередніми законодавчими актами, що регулювали процедуру ліквідації банкрута, так і чинним Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредиторів від обов`язку платити арбітражному керуючому за виконання роботи".

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2018 року у справі № 912/1783/16, від 04.10.2018 року у справі № 916/1503/17, від 30.01.2019 року у справі № 910/32824/15, від 10.07.2019 року у справі № 15/60-б.

При цьому, апелянт помилково вказує, що Кодексом передбачені два способи визначення розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора - або виходячи з середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, або три мінімальні заробітні плати.

Натомість суд звертає увагу, що стаття 30 КУзПБ визначає, зокрема, але не виключно " але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень".

Тобто, грошова винагорода ліквідатора визначається саме в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за 1 рік до відкриття провадження у справі. Однак не може бути меншою трьох розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно, три розміри мінімальної заробітної плати виступають в якості обмеження, нижче рівня якого винагорода ліквідатора не може бути встановлена.

В контексті вказаного судова колегія також вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що при вирішенні питання стосовно надмірно високого рівня середньомісячної заробітної плати керівника, остання має порівнюватись з мінімальним розміром грошової винагороди ліквідатора (3 розміри мінімальної заробітної плати - 24000,00 грн), а не з мінімальним розміром заробітної плати, яка в даний час складає 8000,00 грн.

З даного приводу судом відмічається, що положення ч. 5 ст. 30 КУзПБ чітко визначають право суду зменшувати розмір грошової винагороди арбітражного керуючого у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати. Отже, саме мінімальний розмір заробітної плати (8000,00 грн) виступає порівняльним критерієм для оцінки середньомісячної заробітної плати керівника.

Виходячи з наведеного суд погоджується з доводами апелянта, що середньомісячна заробітна плата керівника в сумі 73594,35 грн перевищує мінімальний розмір заробітної плати більш як у 9 разів, що в порівняльному аналізі є надмірно високим рівнем.

Доводи арбітражного керуючого стосовно того, що після сплати податків, зборів та інших відрахувань (близько 41,5%) від суми 73594,35 грн залишається лише 43052,69 грн, судова колегія до уваги не приймає, оскільки Кодекс не передбачає врахування таких критеріїв. Оподаткування грошової винагороди арбітражного керуючого не зменшує тягар оплати послуг останнього зі сторони боржника або кредиторів.

Відтак, взявши до уваги доводи апеляційної скарги щодо надмірного розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора, який є максимально встановленим законодавством про банкрутство - розмір середньомісячної заробітної плати керівника боржника за 1 рік до відкриття провадження у справі та, який в свою чергу у 9 разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, однак, враховуючи неоспорюваність належного здійснення ліквідатором своїх обов`язків та виконаний обсяг роботи, а також встановлений Кодексом мінімум - не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати, колегія суддів погоджується із його завищеним розміром та вважає об`єктивним встановити розмір винагороди ліквідатора у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Судова колегія в даному випадку вважає, що такий розмір грошової винагороди є середньозваженим, та цілком відповідає фактичному стану речей для належного здійснення ліквідаційної процедури.

В силу ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 236 ГПК України законодавцем передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При цьому законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

У відповідності до змісту ч. 1 ст. 2 ГПКУ, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судова колегія вважає, що апелянт частково підтвердив викладені в апеляційній скарзі вимоги, відтак ухвала Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 у справі № 903/780/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення відповідно до висновків суду апеляційної інстанції..

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 11 лютого 2025 року у справі № 903/780/22 скасувати. Прийняти нове рішення.

Заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зменшення розміру основної грошової винагороди арбітражного керуючого Григор`єва В.В. задоволити частково.

Встановити арбітражному керуючому Григор`єву В.В. основну грошову винагороду за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора Дочірнього підприємства "Автоскладальний Завод № 1" Публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс" в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

4. Справу № 903/780/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "24" червня 2025 р.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Юрчук М.І.