Господарський суд київської області
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2501/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (07201, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Іванків, вул. Поліська, будинок 107 А, код 43595021)
про витребування земельних ділянок,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури:Лук`янчук Андрій Вікторович;
від позивача:не з`явився;
від відповідача:Лукашевич Сергій Миколайович;
1. Зміст позовних вимог та заперечень.
До Господарського суду Київської області 19.09.2024 надійшла позовна заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Поліської селищної ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (надалі ТОВ «Світанок Полісся»/відповідач), в якій прокурор просить суд витребувати на користь держави в особі Поліської селищної ради з незаконного володіння ТОВ «Світанок Полісся» земельні ділянки загальною площею 327,7 га з кадастровими номерами:
3223588000:05:005:0003, 3223588000:10:001:0007, 3223588000:08:002:0003, 3223588000:08:003:0001, 3223588000:12:001:0007, 3223588000:07:005:0012, 3223588000:06:002:0001, 3223588000:10:001:0006, 3223588000:10:001:0005, 3223588000:10:001:0004, 3223588400:05:005:0002, 3223588400:06:008:0006, 3223588000:12:001:0008, 3223588000:08:002:0004, 3223588400:06:008:0004, 3223588400:06:002:0002, 3223588400:06:003:0001, 3223588400:03:001:0019, 3223588400:07:007:0003, 3223588400:07:007:0002, 3223588400:03:001:0017, 3223588400:03:001:0018, 3223588400:03:001:0020, 3223588000:06:001:0001, 3223588000:05:001:0001, 3223588000:06:001:0002, 3223588400:08:002:0001, 3223588002:02:003:0006, 3223588400:08:001:0001, 3223588001:01:007:0022, 3223588400:03:001:0015, 3223588402:02:003:0001, 3223587400:04:004:0001, 3223587400:05:003:0005, 3223588400:07:004:0004, 3223588400:08:001:0002, 3223587400:05:002:0012, 3223588400:03:001:0021, 3223588400:03:001:0016.
Узагальнені доводи прокурора.
В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що згідно державних актів на право колективної власності на землю колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» (надалі - КСП/КСП «Світанок») надано земельні ділянки загальною площею 2920,9 га для товарного сільськогосподарського виробництва.
При цьому, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Світанок Полісся» зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки, загальною площею 328,77 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Водночас, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі № 911/838/21, суд дійшов висновків про те, що спірні земельні ділянки, які належали КСП «Світанок» на праві колективної власності, не перейшли у встановленому законодавством порядку у приватну власність, а тому є власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані.
Зважаючи на наведене, прокурор стверджує, що ТОВ «Світанок Полісся» не набуло статусу власника спірних земельних ділянок КСП «Світанок» та СТОВ «Світанок».
Відтак, передача у власність ТОВ «Світанок Полісся» спірних земельних ділянок загальною площею 327,77 га відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, а тому такі земельні ділянки мають бути витребувані з незаконного володіння відповідача.
Посилання відповідача на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 810/4848/13-ц не може враховуватися судом, оскільки висновки, що в ній викладені не мають преюдиційного значення. Так, у вказаній справі питання правонаступництва ТОВ «Світанок Полісся» взагалі не з`ясовувалось і жодних доказів на підтвердження цього не досліджувалось, а лише в порядку письмового провадження розглянуто заяву Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області про заміну сторони виконавчого провадження в адміністративній справі за позовом про стягнення капіталізованих платежів.
Більше того, Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 907/29/19 від 01.09.2020 викладено правовий висновок про те, що рішення суду у справі з іншим складом учасників, яке містись висновок про наявність правонаступництва, є лише правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення (п.п. 7.9 7.12).
Твердження відповідача щодо наявності запису у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про його правонаступництво після СТОВ «Світанок» не мають враховуватися судом оскільки такий запис дійсно наявний, однак останній розташовано лише у графі: «Інформація для здійснення зв`язку», куди вносяться будь-які відомості за бажанням самої юридичної особи, а не державного реєстратора. Натомість, в цьому ж витязі у графі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа», відомості в яку вносяться безпосередньо державним реєстратором на підставі поданих документів, міститься запис - «дані відсутні».
Узагальнені доводи позивача
Поліська селищна рада з позовними вимогами прокурора не погоджується, вважає доводи прокурора хибними, проти позову заперечує повністю, у задоволені позовних вимог просить відмовити.
Твердження прокурора про відсутність правонаступництва між ТОВ «Світанок Полісся», KCП «Світанок» та CTOB «Світанок» внаслідок чого проведення державної реєстрації права власності за відповідачем на спірні земельні ділянки на підставі державних актів про право колективної власності на землю, виданих KCП «Світанок» було незаконним, спростовуються тим, що, як зазначено у постанові Верховного Суду у постанові від 06.10.2020 у справі № 917/1198/16 право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене тільки з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.
Припинення права користування ділянкою на підставі припинення юридичної особи, зважаючи на законодавчі приписи, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво (постанови ВС від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16 та від 10.10.2018 у справі № 907/916/17).
Право користування земельною ділянкою, набуте в установленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформленням підприємством, яке за змістом чинного ЗК, не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Зазначену правову позицію викладено у постановах ВС від 15.01.2020 у справі № 925/361/19, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19 та від 27.01.2021 у справі № 906/706/19.
Положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до єдиного державного реєстру. Отже, відсутність у реєстрі відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва. При цьому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 810/4848/13-a за заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області про заміну боржника у виконавчому провадженні судом встановлено, що правонаступником CTOB «Світанок» (код СДРПОУ 30163758) є ТОВ «Світанок Полісся» (код СДРПОУ 43595021).
За змістом установчих документів CTOB «Світанок», воно є юридичним правонаступником КСП «Світанок», с. Радинка, Поліського району (п. 1.3. Установчого договору), майно та майнові права ТОВ складаються з основних i оборотних фондів та майнових прав KCП, що передаються ТОВ в результаті реорганізації KCП в порядку правонаступництва по майну та майнових правах KCП. ТОВ в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов`язаннях KCП. Обсяг зобов`язань, що переходять до ТОВ, визначаються даними роздільного балансу (п. 4.1. Установчого договору), ТОВ набуває права власності на частину землі КСП, пропорційну кількості переданих учасниками ТОВ земельних часток ТОВ набуває прав власності на земельну ділянку від KCП в порядку правонаступництва i відповідно до статей 17 (частина 2), 22 та 23 Земельного кодексу України (п. 5.1. Установчого договору)».
Оскільки ТОВ «Світанок Полісся» було створене рішенням загальних зборів CTOB «Світанок», як правонаступник CTOB «Світанок» у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом ліквідації на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року, в свою чергу CTOB «Світанок» створено в процесі реорганізації з правонаступництвом КСП «Світанок», що підтверджується відповідними документами, доводи прокурора стосовно відсутності правонаступництва є безпідставними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником CTOB «Світанок», якому передано землі колективної власності площею 747,78 га CTOB «Світанок», належних йому на підставі державних актів на право колективної власності серії КВ № 000005 від 22.05.2000, серії КВ № 000006 від 22.05.2000, серії КВ № 000004 від 22.05.2000.
Треба розрізняти універсальне та сингулярне правонаступництво. За універсальним правонаступництвом має перехід усієї сукупності права та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому у цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні.
Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов`язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Тобто, фактично сингулярне правонаступництво відбувається, крім іншого, через правочин. В такому випадку державним реєстраторам немає необхідності подавати ані ліквідаційні баланси, ані передавальні акти, а тому інформація, відображена в ЄДР щодо правонаступника юридичної особи, не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації. Відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва (постанова Великої Палати ВС від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).
Наявні в матеріалах справи рішення загальних зборів від 08.04.2020 та акт прийому передачі від 22.04.2020 є правочинами, які підтверджують сингулярне правонаступництво через волевиявлення осіб.
Щодо підстав для представництва прокурором держави в суді, матеріали, додані до позовної заяви, не містять жодної обґрунтованої інформації, яка б підтверджувала бездіяльність Поліської селищної ради, а тому звернення прокурора до суду є передчасним через відсутність підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді.
Узагальнені доводи відповідача
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 911/839/21, а також у постановах від 20.09.20108 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №: 462/2646/17, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 положеннями Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до єдиного державного реєстру.
Отже, відсутність у реєстрі відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.
При цьому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 810/4848/13-а за заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області про заміну боржника у виконавчому провадженні судом встановлено, що правонаступником СТОВ «Світанок» (код ЄДРПОУ 30163758) є ТОВ «Світанок Полісся»" (код ЄДРПОУ 43595021).
Як вбачається з установчих документів СТОВ «Світанок», зареєстрованих 24.02.2000: «ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок», с. Радинка, Поліського району (п. 1.3. Установчого договору); майно та майнові права ТОВ складаються з основних і оборотних фондів та майнових прав КСП, що передаються ТОВ в результаті реорганізації КСП в порядку правонаступництва по майну та майнових правах КСП... ТОВ в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов`язаннях КСП. Обсяг зобов?язань, що переходять до ТОВ, визначаються даними роздільного балансу (п. 4.1. Установчого договору); ТОВ набуває права власності на частину землі КСП, пропорційну кількості переданих учасниками ТОВ земельних часток ТОВ набуває прав власності на земельну ділянку від КСП в порядку правонаступництва і відповідно до статей 17 (частина 2), 22 та 23 Земельного кодексу України (п. 5.1. Установчого договору)». Аналогічні положення містяться в Статуті СТОВ «Світанок, затвердженого 24.02.2000.
Наразі, СТОВ «Світанок» перебуває в процесі припинення на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 по справі № 810/3563/13-а.
Обставини правонаступництва ТОВ «Світанок Полісся» після СТОВ «Світанок» були встановлені судами під час розгляду справи № 911/839/21 за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Поліської селищної ради та ТОВ «Світанок Полісся» про визнання недійсними рішень та договорів оренди землі (ухвала Верховного Суду від 22.12.2022), в якій висновки судів є релевантними висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі 21-3а11 та у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17.
До того ж, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул, а землекористувачі, які реорганізувалися або які не переоформили право постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди, наразі можуть продовжувати користуватися наданими їм у постійне користування земельними ділянками.
В свою чергу, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2021 №11399352202 вбачається, що ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником СТОВ «Світанок», якому передано землі колективної власності площею 747,78 га КСП «Світанок», належних йому на підставі державних актів на право колективної власності серії КВ № 000005 від 22.05.2000; серії КВ № 000006 від 22.05.2000, серії КВ № 000004 від 22.05.2000.
Загальними зборами учасників СТОВ «Світанок» 04.04.2020 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 07/04-01, про створення ТОВ «Світанок Полісся», як правонаступника СТОВ «Світанок» у зв?язку з припиненням його діяльності шляхом ліквідації на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013.
Отже, оскільки ТОВ «Світанок Полісся» було створене рішенням загальних зборів СТОВ «Світанок», як правонаступник СТОВ «Світанок» у зв?язку з припиненням його діяльності шляхом ліквідації на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року, в свою чергу СТОВ «Світанок» створено в процесі реорганізації з правонаступництвом КСП «Світанок», що підтверджується відповідними документами, доводи прокурора стосовно відсутності правонаступництва є безпідставними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Також відповідач посилався на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що «у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи, не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації» .
Виходячи з вищевказаного можна зробити висновки, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби до СТОВ «Світанок» не може ліквідувати підприємство без проведення законної процедури з ліквідації юридичної особи.
А отже СТОВ «Світанок» може бути реорганізоване у ТОВ «Світанок Полісся» з передачею майна та земельних ділянок в порядку правонаступництва. Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Пункт 7 Прикінцевих положень чинного Земельного кодексу України, який передбачає, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
З наведених норм випливає, що державні акти на право колективної власності не втратили чинності.
Пункт 7 Перехідних положень гарантує чинність прав, які виникли на підставі закону, що діяв до набрання чинності Земельним кодексом.
Водночас, у статті 140 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.
Відсутність підстав, з якими Кодекс пов`язує припинення права власності на земельну ділянку, закріплює за сільськогосподарськими підприємствами право власності на відповідні земельні ділянки. (постанова Вищого господарського суду України від 16.07.2013 року у справі № 5006/32/205пн/2012; ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 року у справі № 6-8090св15; постанова Вищого господарського суду України від 30.06.2009 року у справі № 2-25/10448-2008).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто Конституційним Судом визнано, що право власності на землю не може бути втрачене внаслідок невчинення власником певних формальних дій щодо переоформлення цього права за новим законодавством.
Отже, оскільки ТОВ «Світанок Полісся» було створене рішенням загальних зборів СТОВ «Світанок», як правонаступник СТОВ «Світанок» у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом ліквідації на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013, в свою чергу СТОВ «Світанок» створено в процесі реорганізації з правонаступництвом КСП «Світанок», що підтверджується відповідними документами, доводи прокурора стосовно відсутності правонаступництва є безпідставними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Виходячи з тексту ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 810/4848/13-а, боржником у виконавчому листі є СТОВ «Світанок». З матеріалів заяви судом встановлено, що правонаступником СТОВ «Світанок» (код ЄДРПОУ 30163758) є ТОВ «Світанок Полісся» (код ЄДРПОУ 43595021).
Крім того, відповідні обставини були встановлені судами під час розгляду справи № 911/839/21 за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Поліської селищної ради та ТОВ «Світанок Полісся» про визнання недійсними рішень та договорів оренди землі.
У постанові Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, викладено висновок, відповідно до якого право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (п. 85 постанови).
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі №910/5953/17 визначено, що при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Враховуючи вище викладене, момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, що ліквідується шляхом злиття не може пов`язуватись внесенням запису до реєстру про припинення юридичної особи. Вищевикладене узгоджується із висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21.10.2020 року у справі №619/1699/17-ц, а також із подібними правовими висновками Верховного Суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц.
2. Рух справи
Ухвалою суду від 08.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке судом неодноразово відкладалося.
27.12.2024 в системі Електронний суд позивачем у справі було сформовано відзив на позовну заяву, в якому позивач виклав правову аргументацію проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що його права фактом оформлення права власності на спірні земельні ділянки за відповідачем не порушено.
Прокурором за допомогою підсистеми «Електронний суд» 14.01.2025 сформовано відповідь на відзив. А відповідачем 24.01.2025 сформовано заперечення на відповідь на відзив.
На адресу суду 11.02.2025 від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, яка ухвалою суду від 13.02.2025 була задоволена.
Ухвалою суду від 12.02.2025 підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 19.03.2025, який також судом неодноразово відкладався та остаточно був призначений на 21.05.2025.
В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, після чого судом було проголошено скорочене судове рішення.
3. Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно державного акта на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 1169,6га надано КСП «Світанок» для товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно державного акта на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000005, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 1189,7га надано КСП «Світанок» для товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно державного акта на право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000006, виданого Поліською районною радою народних депутатів Поліського району Київської області, земельну ділянку площею 561,6га надано КСП «Світанок» для товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта право приватної власності на земельні ділянки: з кадастровим номером 3223588000:05:005:0003, площею 3,27га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0007, площею 11,9785га, з кадастровим номером 3223588000:08:002:0003, площею 9,4211га, з кадастровим номером 3223588000:08:003:0001, площею 17,6654га, з кадастровим номером 3223588000:12:001:0007, площею 1,1663га, з кадастровим номером 3223588000:07:005:0012, площею 23,0735га, з кадастровим номером 3223588000:06:002:0001, площею 2,0073га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0006, площею 9,0433га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0005, площею 10,8818га, з кадастровим номером 3223588000:10:001:0004, площею 3,0846га, з кадастровим номером 3223588400:05:005:0002, площею 4,7904га, з кадастровим номером 3223588400:06:008:0006, площею 9,983га, з кадастровим номером 3223588000:12:001:0008, площею 15,0752га, з кадастровим номером 3223588000:08:002:0004, площею 1,025га, з кадастровим номером 3223588400:06:008:0004, площею 7,8695га, з кадастровим номером 3223588400:06:002:0002, площею 12,2647га, з кадастровим номером 3223588400:06:003:0001, площею 33,3539га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0019, площею 24,5683га, з кадастровим номером 3223588400:07:007:0003, площею 16,9807га, з кадастровим номером 3223588400:07:007:0002, площею 7,4188га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0017, площею 5,4256га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0018, площею 6,9129га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0020, площею 2,3279га, з кадастровим номером 3223588000:06:001:0001, площею 6,7381га, з кадастровим номером 3223588000:05:001:0001, площею 4,3793га, з кадастровим номером 3223588000:06:001:0002, площею 2,6809га, з кадастровим номером 3223588400:08:002:0001, площею 14,5603га, з кадастровим номером 3223588002:02:003:0006, площею 6,7139га, з кадастровим номером 3223588400:08:001:0001, площею 5,0519га, з кадастровим номером 3223588001:01:007:0022, площею 1,7243га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0015, площею 14,3492га, з кадастровим номером 3223588402:02:003:0001, площею 1,9909га, з кадастровим номером 3223587400:04:004:0001, площею 9,6055га, з кадастровим номером 3223587400:05:003:0005, площею 2,4406га, з кадастровим номером 3223588400:07:004:0004, площею 1,9637га, з кадастровим номером 3223588400:08:001:0002, площею 3,0384га, з кадастровим номером 3223587400:05:002:0012, площею 7,3352га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0021, площею 1,7778га, з кадастровим номером 3223588400:03:001:0016, площею 0,8366га, загальною площею 327,7га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Радинської сільської ради Поліського району Київської області належить ТОВ «Світанок Полісся».
Підставою набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки за ТОВ «Світанок Полісся» реєстратором зазначено вищеперераховані державні акти про право колективної власності на землю, видані КСП «Світанок».
Серед іншого, судом також встановлено, що 24.02.2000 було проведено державну реєстрацію СТОВ «Світанок», за змістом Установчого договору та Статуту якого: - ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок», с. Радинка, Поліського району (п. 1.3. Установчого договору); - майно та майнові права ТОВ складаються з основних і оборотних фондів та майнових прав КСП, що передаються ТОВ в результаті реорганізації КСП в порядку правонаступництва по майну та майнових правах КСП… ТОВ в порядку правонаступництва несе відповідальність по боргових зобов`язаннях КСП. Обсяг зобов`язань, що переходять до ТОВ, визначаються даними роздільного балансу (п. 4.1. Установчого договору); - ТОВ набуває права власності на частину землі КСП, пропорційну кількості переданих учасниками ТОВ земельних часток ТОВ набуває прав власності на земельну ділянку від КСП в порядку правонаступництва і відповідно до статей 17 (частина 2), 22 та 23 Земельного кодексу України (п. 5.1. Установчого договору).
Аналогічні положення містяться в Статуті СТОВ «Світанок», затвердженого 24.02.2000.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 по справі № 810/3563/13-а СТОВ «Світанок» було припинено та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 12.08.2013 було внесено запис № 13371130010000910 про припинення СТОВ «Світанок» та призначення голови комісії з припинення.
Наразі, СТОВ «Світанок» перебуває в процесі припинення, процедура не завершена.
Загальними зборами учасників СТОВ «Світанок», 04.04.2020 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 07/04-01, про створення ТОВ «Світанок Полісся», як правонаступника СТОВ «Світанок» у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом ліквідації на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 810/4848/13-а за заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області про заміну боржника у виконавчому провадженні судом встановлено, що правонаступником СТОВ «Світанок» (код ЄДРПОУ 30163758) є ТОВ «Світанок Полісся» (код ЄДРПОУ 43595021).
4. Оцінка та висновки суду.
Звертаючись з даним позовом, прокурор зазначає, що право колективної власності на земельні ділянки згідно державних актів про право колективної власності на землю від 22.05.2000 серії КВ № 000004, серії КВ № 000005, серії КВ № 000006, належало КСП «Світанок», яке 24.02.2000 припинено шляхом реорганізації в СТОВ «Світанок», яке в свою чергу, в 2013 році припинено за рішенням суду.
Оскільки факту перетворення СТОВ «Світанок» або КСП «Світанок» у ТОВ «Світанок Полісся» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не відбулось, а навпаки, ТОВ «Світанок Полісся» зареєстровано як нову юридичну особу, останнє не є та не може бути правонаступником майнових прав КСП «Світанок». Відтак, ТОВ «Світанок Полісся», не підтвердивши свого правонаступництва, як після КСП «Світанок», так і після СТОВ «Світанок», безпідставно звернувся до реєстратора щодо реєстрації за собою права приватної власності на спірні земельні ділянки, що перебували в колективній власності, і які, в силу вимог закону, після припинення СТОВ «Світанок», є власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані, а реєстратор безпідставно здійснив реєстрацію за ТОВ «Світанок Полісся» права приватної власності на вказані земельні ділянки за відсутності правовстановлюючих документів, що підтверджують таке право.
З огляду на вказане, прокурор зазначає про порушення інтересів держави в особі Поліської селищної ради, адже спірні земельні ділянки є власністю останньої, з огляду на їх розташування на території вказаної громади, а тому просить витребувати земельні ділянки з чужого незаконного володіння ТОВ «Світанок Полісся» на користь держави в особі Поліської селищної ради.
Прокурор здебільшого, в обґрунтування позову посилається на висновки Північного апеляційного господарського суду, що викладено у постанові від 23.11.2022 у справі № 911/838/21, що стосувалася спірних земельних ділянок.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ст. 14 Конституції України, яка кореспондується з положеннями ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
За змістом ч. 1 - 3 ст. 79 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст. 80 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 1, ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
У згаданій вище постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у справі № 911/838/21, зокрема встановлено, що «з Установчого договору про створення та діяльність СТОВ «Світанок", зареєстрованого 24.02.2000 Поліською районною державною адміністрацією, товариство створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок», с. Радинка, Поліського району (п. 1.3 Установчого договору).
Поліською районною державною адміністрацією також 24.02.2000 було зареєстровано статут СТОВ «Світанок», затвердженого установчими Зборами від 25.02.2000 згідно протоколу № 1, у відповідності з яким ТОВ створюється в процесі реорганізації та є юридичним правонаступником КСП «Світанок» в обсягах частини майна, що перейшло до ТОВ внаслідок реорганізації даного КСП.
Таким чином, КСП «Світанок» було реорганізовано у СТОВ «Світанок».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі № 810/3563/13-а припинено юридичну особу - СТОВ «Світанок» (ідентифікаційний код 30163758).
За змістом ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно відомостей з ЄДР СТОВ «Світанок» наразі перебуває в процесі припинення, процедура припинення юридичної особи не завершена. Доказів протилежного учасниками справи, зокрема, прокурором суду не надано.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності у КСП «Світанок», яке реорганізовано в СТОВ «Світанок» права колективної власності на землю для товарного сільськогосподарського виробництва згідно перелічених вище державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000.
Відповідно до п. 7 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Отже, право власності на землю, яке виникло у суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01.01.2002, збереглося у нього після цієї дати.
На час набуття права колективної власності, така форма власності була передбачена законом, а тому подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення права власності набутого у спосіб передбачений законом.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що набуте КСП «Світанок», реорганізованого у подальшому в СТОВ «Світанок», яке в свою чергу, як встановлено судом вище не припинено як юридичну особу, право колективної власності на землю на підставі вказаних вище Державних актів, не припинено.»
Суд, не вбачає підстав не погодитися із викладеними вище висновками апеляційної інстанції, та в їх продовження вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (тут та надалі в редакції, що діяла на момент створення СТОВ «Світанок») підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.
Статтею 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначалося, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
За змістом ст. 23 вказаного Закону вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. Загальні збори (збори уповноважених), зокрема приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях;
А згідно ст. 26 цього ж Закону держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства з боку державних, громадських і кооперативних органів, політичних партій і рухів не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Державні органи і посадові особи можуть втручатися у діяльність підприємства тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством.
Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства проводяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
З наведеного вище вбачається, що при реорганізації юридичної особи шляхом перетворення до правонаступника переходять всі майнові права та обов`язки колишнього підприємства.
При цьому КСП може реорганізовуватись шляхом його перетворення у будь-яку організаційно-правову форму юридичної особи, у тому числі у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю. Рішення про обрання організаційно-правової форми правонаступника приймає виключно вищий орган управління правопопередника (загальні збори членів КСП «Світанок»).
Що ж стосується переходу членів КСП «Світанок» до нової юридичної особи (СТОВ «Світанок»), то склад учасників реорганізованої та перетвореної юридичних осіб може бути не однаковим за наявності певних обставин, за яких, наприклад, частина учасників погодилась із реорганізацією КСП, але не забажала переходити до новоствореної юридичної особи і не увійшла до складу засновників правонаступника КСП.
З огляду на проведену у 2000 державну реєстрацію СТОВ «Світанок», як правонаступника усіх прав та обов`язків КСП «Світанок», установчі документи якого (СТОВ «Світанок») зокрема передбачають перехід до правонаступника майнових прав на землю КСП, приймаючи до уваги, що державна реєстрація вказаних установчих документів є формою їх державої легалізації, а також приймаючи до уваги, що із моменту вказаного перетворення пройшло майже 25 років та ретроспективний перегляд проведеної реєстрації не відповідав би критеріям розумності та справедливості, суд приходить до остаточного висновку про те, що з моменту проведення державної реєстрації СТОВ «Світанок» до нього перейшло право колективної власності на землю для товарного сільськогосподарського виробництва згідно перелічених вище державних актів на право колективної власності на землю від 22.05.2000, що належали КСП «Світанок».
З підстав, що викладено вище, суд відхиляє твердження прокурора про відсутність факту правонаступництва та переходу права колективної власності на землі від КСП «Світанок» до СТОВ «Світанок», з огляду на недоведеність вказаних тверджень прокурора.
Предметом позовних вимог прокурора є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Світанок Полісся» земельних ділянок, щодо яких за ним проведено державну реєстрацію права власності в Єдиному державному реєстрі майнових прав.
Відповідно до статей 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту, захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) у позивача права власності на спірне майно, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (надалі Закон про запобігання рейдерству), який набрав чинності 01.01.2019 Перехідні положення Земельного Кодексу України було доповнені пунктом 21 наступного змісту «Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Посилаючись на вказані положення прокурор зазначає, що оскільки після припинення КСП «Світанок», земельні ділянки, що йому належали на праві колективної власності не були переоформлені у приватну власність, в силу наведених приписів вони переходять у комунальну власність, тобто належать територіальній громаді Поліської селищної ради.
Отже, результати вирішення цієї справи залежать від висновків про доведеність прокурором наявності у Поліської селищної ради права комунальної власності на спірні земельні ділянки, адже саме власнику майна належить право пред`явити вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суд вище вже дійшов висновку про те, що в порядку реформування КСП «Світанок» із дотриманням чинного на момент такого реформування законодавства, земельні ділянки, що належали КСП перейшли до колективної власності СТОВ «Світанок», а учасниками цього товариства стали колишні члени КСП «Світанок», які мали право на земельну частку пай, що в перебігу розгляду справи прокурором не ставилося під сумнів.
Підпунктом «а» пункту 1 Указу Президента № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» було вказано на необхідність забезпечити всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
З матеріалів справи неможливо встановити чи були виділені в натурі земельні ділянки на користь членів КСП «Світанок» та у якому обсязі, а тому суд виходить із того, що СТОВ «Світанок» створено активною ініціативною групою членів КСП «Світанок», які без виділення своїх часток на землю проте на їх основі реалізували своє майнове право у спосіб створення СТОВ «Світанок» для подальшої реалізації права колективної власності на землю КСП проте вже через новостворене СТОВ «Світанок».
При цьому звертає на себе увагу та обставина, що згідно актів про право колективної власності КСП належало 2920,9га проте, наразі спірними виступають земельні ділянки площею 327,7га. Зазначене може свідчити про те, що певна процедура розпаювання була розпочата та певна кількість членів КСП, що бажали свого виходу, отримали належні їм земельні ділянки в натурі.
Проте учасники СТОВ «Світанок», якими могли бути члени КСП, що у спосіб своєї участі у створенні СТОВ не виокремлювали свої частки та власне ті земельні ділянки, що залишилися як раз відносяться до земельних ділянок, що могли бути отримані ними в натурі.
У 2003 році набрав чинності Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
За змістом ст. 1 вказаного Закону, в редакції чинній станом на дату набрання ним чинності, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Тобто СТОВ «Світанок», як правонаступник КСП «Світанок» отримав у власність землі, обтяжені правами третіх осіб (власників земельних часток), і, відповідно, після такого перетворення саме СТОВ «Світанок» мало забезпечувати вимоги таких осіб про виділення їм земельних паїв у натурі, за рахунок земель, набутих на праві колективної власності від КСП «Світанок».
08.01.2004 втратив чинність Закон України «Про форми власності на землю», який передбачав існування колективної власності, проте колективна власність на землю із втратою чинності зазначеним законом не припинилася, держава через нормативне регулювання не передбачила процедури припинення права колективної власності, вилучення земель у суб`єктів такого права, скасування державних актів на право колективної власності на землю, необхідність переоформлення цієї власності на інші речові права тощо. Правонаступники реформованих здебільшого протягом 2000 року КСП продовжили володіли та користувалися землями колективної власності, а власники земельних часток (паїв) продовжували виділяти свої частки в натурі із земель колективної власності.
Прийняттям Закону про запобігання рейдерству законодавець прагнув врегулювати питання шляхом надання права комунальної власності на землі саме припинених КСП з метою усунення невизначеності у правовому статусі земельних ділянок, доля яких залишена невирішеною після припинення КСП.
Проте, на думку суду, це стосується земель КСП, які в процесі реформування підприємств агропромислового комплексу не були передані їх правонаступникам, як це відбулося із КСП «Світанок» у спосіб створення СТОВ «Світанок», яке було створено у спосіб перетворення КСП «Світанок» із переходом усього комплексу прав та обов`язків КСП. До того ж, згідно ст. 37 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, перетворення взагалі не вважалося формою припинення юридичної особи.
Припинення права користування ділянкою на підставі припинення юридичної особи, зважаючи на законодавчі приписи, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво (постанови ВС від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16 та від 10.10.2018 у справі 907/916/17).
Таким чином, оскільки СТОВ «Світанок» було створено в порядку перетворення КСП «Світанок», і така процедура з огляду на зміст законодавства, чинного станом на дату створення СТОВ «Світанок» не свідчить про припинення КСП, а свідчить про перехід до СТОВ «Світанок» усіх прав та обов`язків реформованого КСП «Світанок», а також приймаючи до уваги, що станом на дату прийняття судом цього рішення СТОВ «Світанок» хоча і перебуває в процесі припинення про те не є припиненим право колективної власності на землю, та відповідні майнові права та обов`язки зберігаються за ним у повному обсязі та положення пункту 21 Перехідних положень Земельного Кодексу України, до розглядуваних правовідносин не застосовуються.
Відповідно, станом на дату звернення прокурора із розглядуваним позовом, спірні земельні ділянки не відносяться до комунальної власності, права та інтереси держави в особі Поліської селищної ради не порушені, а тому, з огляду на відсутність у Поліської селищної ради захищуваного права, вона не може виступати позивачем у цій справі.
Згаданим вже Законом про запобігання рейдерству, серед іншого було доповнено Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» статтею 14-1 за змістом якої: «У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані. З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). В оголошенні повідомляються: мета, дата, місце і час проведення зборів; прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів. Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, визначених в абзацах другому - четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа. Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом. У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій - восьмій цієї статті, не були сформовані як об`єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Визначення меж земельних ділянок, зазначених у абзаці дев`ятому частини четвертої статті 7 цього Закону, здійснюється з урахуванням будівельних норм, державних стандартів і норм. За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів. До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради. Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді. Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки. Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року. У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин», який набрав чинності 08.11.2024 строк, визначений у ч. 4 ст.14-1 цього Закону було продовжено до 1 січня 2028 року.
З огляду на викладене Поліська селищна рада може набути відповідних майнових прав на землю лише після виконання процедури, визначеної ст. 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» за умови, якщо станом на 01.01.2028 у колективній власності СТОВ «Світанок» залишаться нерозподіленими земельні ділянки та після набуття на них права комунальної власності в порядку визнання майна безхазяйним.
Тобто станом на дату звернення прокурора до суду із розглядуваним позовом Поліська селищна рада не набула права комунальної власності на спірні земельні ділянки, в порядку передбаченому п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, право колективної власності не було припинено, адже з огляду на доведений факт правонаступництва СТОВ «Світанок» після КСП «Світанок» його землі не можуть вважатися «землями колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені», у розумінні вказаного положення Закону.
Формальне визнання спірних земель землями комунальної власності було б невиправданим втручанням у право колективної власності, що перейшло СТОВ та права відповідних членів КСП, що увійшли до складу учасників СТОВ своїми паями без їх виокремлення в натурі, та призвело б до фактичного позбавлення їх права на майно, що може свідчити про порушення правила про недопустимість втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає, що оскільки прокурор захищає інтереси держави, саме на прокурора та саму державу покладається тягар доведення поза розумним сумнівом набуття відповідних прав державою.
Натомість якість законодавства, розпочинаючи з 1995 року, подальша невизначеність та суперечливість законодавства та правозастосовної практики могло створити переконання про можливість переходу права колективної власності. Держава в цій частині недотрималася принципу верховенства права в аспекті якості та передбачуваності закону, сама створивши невизначеність та суперечливість у питаннях існування та переходу права колективної власності та на завершення у спосіб прийняття закону, яким автоматично було передано землі колективної власності у комунальну. Наведене, в цілому, не відповідає принципу юридичної визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України та згідно з яким юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, на необхідності забезпечення якого неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України (рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004, від 24.03.2005 № 2-рп/2005, від 20.06.2007 № 5-рп/2007, від 01.04.2008 № 4-рп/2008, від 03.02.2009 № 3-рп/2009, від 29.06. 2010 № 17-рп/2010, від 22.12 2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011, від 13.12. 2011 № 17-рп/2011, від 25.01.2012 № 3-рп/2012, від 29.08. 2012 № 16-рп/2012, від 15.10. 2013 № 9-рп/2013, від 11.02.2014 № 1-рп/2014, від 22.04.2014 № 4-рп/2014, від 31.03.2015 № 1-рп/2015, від 08.04. 2015 № 3-рп/2015 тощо).
З урахуванням цього та з метою недопущення порушення прав осіб, яких це стосується та з огляду на визначений державою додатковий термін на врегулювання ймовірно нереалізованих прав відповідними суб`єктами права колективної власності, суд вважає, що право комунальної власності на спірні земельні ділянки наразі не виникло, як не виникло у Поліської селищної ради і права на позов.
Недоведеність прокурором на час прийняття судом цього рішення порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Поліської селищної ради, зокрема приналежності спірної землі на праві комунальної власності зумовлюють висновки суду про відмову у задоволенні позову, адже підстав вважати права держави порушеними судом не встановлено.
Щодо обставин правонаступництва ТОВ «Світанок Полісся» після СТОВ «Світанок» суд приходить до наступних висновків.
Так, прокурор посилається на відсутність правовідносин правонаступництва після СТОВ «Світанок» внаслідок якого до ТОВ «Світанок Полісся» могли перейти майнові права щодо спірних земельних ділянок, а акти про право колективної власності від 22.05.2000 не могли бути підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ТОВ «Світанок Полісся».
В обґрунтування своїх доводів прокурор, зокрема, посилається на факти встановлені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 у справі № 911/838/21, що є преюдиційними для вирішення цієї справи.
Відповідач заперечуючи проти вказаних тверджень, серед іншого посилався на те, що питання правонаступництва ТОВ «Світанок Полісся» після СТОВ «Світанок» вже було предметом дослідження суду, зокрема у справі №911/839/21, в якій суди дійшли висновку про підтвердження правонаступництва.
Суд виходить з того, що обставини правонаступництва, що досліджували у межах справ 911/838/21 та 911/839/21 та висновки судів з цих питань не мають преюдиціального значення для вирішення цієї справи, адже є лише правовою оцінкою суду вказаних обставин.
Менше з тим, в межах вказаних справ, зокрема 911/839/21, було зокрема встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 по справі № 810/3563/13-а СТОВ «Світанок» було припинено та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 12.08.2013 було внесено запис № 13371130010000910 про припинення СТОВ «Світанок» та призначення голови комісії з припинення.
Загальними зборами учасників СТОВ «Світанок», 04.04.2020 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 07/04-01, про створення ТОВ «Світанок Полісся», як правонаступника СТОВ «Світанок» у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом ліквідації на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013.
З доданого до матеріалів справи протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Світанок Полісся» від 08.04.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Є.Г. за №1096, 1097, до ТОВ «Світанок Полісся» як правонаступника, передаються всі права, майно та обов`язки СТОВ «Світанок», які належать йому.
Згідно рішення загальних зборів засновників СТОВ «Світанок» від 20.04.2020, у зв`язку із ліквідацією СТОВ «Світанок» (правонаступника КСП «Світанок») вирішено передати право власності на земельні ділянки колективної власності СТОВ «Світанок» правонаступнику ТОВ «Світанок Полісся» загальною площею 747,78 га, передати право постійного користування землями загальною площею 2174,5 га правонаступнику ТОВ «Світанок Полісся», вважати ТОВ «Світанок Полісся» правонаступником СТОВ «Світанок».
Рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Світанок» від 21.04.2020 вирішено наступне. У зв`язку з тим, що ТОВ «Світанок Полісся»» є правонаступником СТОВ «Світанок» (правонаступник КСП «Світанок»), прийняти у власність товариства землі колективної власності СТОВ «Світанок» площею - 747,78 га, які належали СТОВ «Світанок» на підставі державних актів на право колективної власності серії КВ №000005 від 22.05.2000; серії КВ №000006 від 22.05.2000; серії КВ №000004 від 22.05.2000. Також, запропоновано ТОВ «Світанок Полісся», як правонаступнику СТОВ «Світанок», прийняти землі площею - 2174,5 га, які перебували в постійному користуванні СТОВ «Світанок» (правонаступник КСП «Світанок») на підставі державних актів на право колективної власності серії ІІ-КВ №001203 від 22.05.2000, ІІ-КВ №001202 від 22.05.2000, ІІ-КВ №001201 від 22.05.2000.
Згідно Акту прийому-передачі від 22.04.2020, у відповідності до рішення зборів засновників СТОВ «Світанок» (правонаступника КСП «Світанок») від 20.04.2020 та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Світанок Полісся» від 21.04.2020, комісією у складі директора СТОВ «Світанок» Марущака В.І. та директора ТОВ «Світанок Полісся» Кузьменко Л.І. складено акт про те, що СТОВ «Світанок» передав, а ТОВ «Світанок Полісся» прийняв землі колективної власності площею 747,78 га СТОВ «Світанок», належних йому на підставі державних актів на право колективної власності серії КВ №000005 від 22.05.2000, серії КВ №000006 від 22.05.2000, серії КВ №000004 від 22.05.2000.
Згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2021 року №11399352202 вбачається, що ТОВ «Світанок Полісся» (код ЄДРПОУ 43595021) є правонаступником СТОВ «Світанок» (код ЄДРПОУ 30163758).
За таких однакових обставин суди у справах № 911/838/21 та № 911/839/21 дійшли різних висновків, щодо наявності/відсутності ознак правонаступництва ТОВ «Світанок Полісся» після СТОВ «Світанок».
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 року у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 року у справі №826/5806/17 зроблено висновок, що статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР.
Отже, запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2020 № 826/10249/18.
Відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №826/10249/18).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі №810/3563/13-а за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби до СТОВ «Світанок» припинено юридичну особу - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» та внесено запис №13371130010000910 щодо припинення юридичної особи СТОВ «Світанок».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація припинення юридичної особи за судовим рішенням проводиться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію;
Згідно ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства чи договору, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Внаслідок певної дії (події) сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу - правонаступника чи стосовно лише цивільних прав (обов`язків), чи одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Заміна сторони у зобов`язанні може бути результатом або сингулярного правонаступництва, або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України), або спадкування (ст. 1216 Цивільного кодексу України)).
Реорганізацію слід розглядати крізь призму сукупності ознак, які притаманні даному правовому явищу, не ототожнюючи таку процедуру тільки зі зміною організаційно-правової чи майнової складової як кваліфікуючої ознаки реорганізації. Це процес, якому притаманні такі ознаки: 1) має місце універсальне правонаступництво, яке полягає у переході майна, прав і обов`язків від юридичної особи - правопопередника до юридичної особи - правонаступника; 2) при здійсненні реорганізації відбувається припинення та / або створення юридичних осіб, які перебувають у процесі реорганізації; 3) суб`єктами, які беруть участь у проведенні реорганізації, виступають юридичні особи, які передають своє майно, права і обов`язки юридичним особам - правонаступникам; 4) при проведенні реорганізації може відбуватися зміна майнового становища юридичної особи - правонаступника, яка полягає у зменшенні або збільшенні обсягу капіталу, що переходить у порядку правонаступництва, та / або зміна суб`єктного складу (учасників), що залежить від порядку та форми проведення реорганізації.
При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №910/5953/17.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №264/5957/17 зазначено, що відомості з ЄДР можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації. Проте у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в ЄДР щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 року у справі №21-3а11, припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.
Як встановлено судом у справі № 911/839/21, відповідно до Статуту ТОВ «Світанок Полісся», затвердженого протоколом №1 від 08.04.2020 установчих зборів засновників, ТОВ «Світанок Полісся» є юридичним правонаступником СТОВ «Світанок».
До того ж, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 810/4848/13-а за заявою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Іванківському районі Київської області про заміну боржника у виконавчому провадженні судом встановлено, що правонаступником СТОВ «Світанок» (код ЄДРПОУ 30163758) є ТОВ «Світанок Полісся»" (код ЄДРПОУ 43595021).
В межах вказаної справи суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому листі, виданому 04.12.2013 Київським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №810/4848/13-а на ТОВ «Світанок Полісся» (код ЄДРПОУ 43595021).
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово визнавав, що, як би чітко не було сформульовано положення законодавства, у будь-якій галузі права існує неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, які потребують пристосування до обставин, що змінюються. Знову ж таки, хоча визначеність є вкрай необхідною, вона може спричиняти надмірну суворість, а закон повинен бути здатним відповідати обставинам, що змінюються. Таким чином, багато законів неминуче сформульовані у термінах, які тією чи іншою мірою є нечіткими, і чиє тлумачення та застосування є питаннями практики. Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, які залишаються (рішення у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» (Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia), заява № 14902/04, пункт 568, від 20 вересня 2011 року). Наслідки такого тлумачення мають узгоджуватися з Конвенцією та практикою ЄСПЛ, яку суди застосовують як джерело права.
У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 11.12.2023 у справі № 925/200/22 серед іншого зауважив, що відсутність доступного і розумно передбачуваного судового тлумачення положень закону може призвести як до встановлення порушення прав особи на справедливий судовий розгляду в аспекті дотримання вимоги правової визначеності, так і до визнання незаконним втручання у її майнові інтереси в аспекті дотримання вимог «якості» закону.
Дослідивши обставини справи в частині правонаступництва суд не може погодитися із твердженнями прокурора щодо наявності підстав ставити під сумнів факт правонаступництва як щодо СТОВ «Світанок» після КСП «Світанок», так і щодо ТОВ «Світанок Полісся» після СТОВ «Світанок».
Передчасне звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Поліської селищної ради, недоведеність тверджень про віднесення спірних земельних ділянок до комунальної власності та недоведеність тверджень про відсутність факту правонаступництва ТОВ «Світанок Полісся» після СТОВ «Світанок» зумовлює висновки суду в цілому про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору за подання позову покладаються на прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Поліської селищної ради відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане 25.06.2025.
Суддя Р.М. Колесник
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 21.05.2025 |
Оприлюднено | 26.06.2025 |
Номер документу | 128382002 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них |
Господарське
Господарський суд Київської області
Колесник Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні