Постанова від 23.06.2025 по справі 910/9570/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9570/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі";

2) Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі";

3) Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго";

4) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі";

5) Акціонерне товариство "Харківобленерго";

6) Акціонерне товариство "Миколаївобленерго";

7) Акціонерне товариство "Херсонобленерго";

8) Державне підприємство "Регіональні електричні мережі";

9) Акціонерне товариство "Укрзалізниця";

10) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля";

11) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі";

12) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі";

13) Приватне акціонерне товариство "Волиньобленерго",

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 647 608 779,33 грн, з яких 519 046 174,37 грн - основний борг, 67 620 120,92 грн пеня, 37 204 155,56 грн - штраф, 5 764 567,67 грн - 3% річних та 17 973 760,81 грн - інфляційні втрати.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором від 01.01.2019 № 0044-02022 в частині оплати наданих у період з серпня 2022 року по травень 2023 року послуг у встановлений строк.

1.3 Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 позов задоволено частково: стягнуто 458 402 481,28 грн основного боргу, 67 620 120,92 грн пені, 37 204 155,56 грн штрафу, 5 764 567,67 грн 3% річних, 17 973 760,81 грн інфляційних втрат, а також 851 432,25 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2. Короткий зміст оскарженого судового рішення

2.1 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 задоволено клопотання відповідача та зупинено апеляційне провадження у справі до завершення перегляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про неправильне застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, оскільки предметом розгляду у справі № 908/1162/23 є питання застосування частини 2 статті 13 та частини 2 статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Переліку № 309, та до зміни юридичною особою, місцем знаходження якої є тимчасово окупована територія, її податкової адреси на іншу територію України.

3.3 Скаржник вважає, що стороною не доведено, а судом апеляційної інстанції, крім періодів, не встановлено дійсна наявність обставин включення даних комерційного обліку по окупованих територіях, а тому суд неправомірно задовольнив клопотання про зупинення провадження, оскільки подані сторонами докази та пояснення в повній мірі дають змогу встановити та дослідити обставини наявної заборгованості відповідача, зокрема по обсягах споживачів.

3.4 У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення та зазначає про те, що відповідач по суті навіть не оспорює сам факт того, що взяв за основу при формуванні зобов`язань в тому числі і дані комерційного обліку з тимчасово окупованих територій, а лише обмежується посиланням на те, що наявність таких даних не має значення для розгляду спору. Однак таке твердження є хибним, оскільки саме ці фактичні дані по конкретних точках комерційного обліку і утворюють базу для обрахування вартості послуг передачі за спірний період. Просить врахувати, що в аналогічній справі № 910/2597/23 також зупинено апеляційне провадження з цих підстав.

4. Мотивувальна частина

4.1 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2 У цій справі суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача, зупинив провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України у зв`язку з переглядом в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.

4.3 Верховний Суд виходить зі сталої правової позиції щодо поняття, суті та меж зупинення провадження у справі. Так, зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі від 05.03.2025 № 910/13175/23).

4.4 Саме по собі зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи, оскільки цей інститут має застосовуватися лише за обставин, визначених процесуальним законом.

4.5 Так, пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

4.6 При цьому за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції є обгрунтованим у випадку перегляду судового рішення Верховним Судом якщо це може вплинути на розгляд спору по суті, що вбачається із пунктів 7.44 - 7.50 наведеної постанови.

4.7 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

4.8 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

4.9 Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

4.10 Зупиняючи апеляційне провадження, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2024 на розгляд об`єднаної палати передано справу № 908/1162/23, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважала, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.

4.11 За висновками суду апеляційної інстанції правовідносини у справах № 910/9570/23 й № 908/1162/23 за сферою правового регулювання є подібними, оскільки у справі № 908/1162/23 розглядається питання про стягнення заборгованості за електроенергію, спожиту на тимчасово окупованій території України у листопаді-грудні 2022 року, а в справі № 910/9570/23 йдеться про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати наданих у період з серпня 2022 року по травень 2023 року послуг у встановлений строк.

4.12 Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правова позиція у справі № 908/1162/23 може містити вказівки щодо правового регулювання спірних правовідносин на окупованих територіях, незалежно від дати прийняття Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" чи інших нормативно правових актів, які були прийняті, що, в свою чергу, буде впливати на правову кваліфікацію та висновки суду про застосування чи незастосування конкретних норм матеріального права.

4.13 При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача та третьої особи щодо відсутності підстав для зупинення провадження, оскільки до структури заборгованості, входить, зокрема, стягнення такої заборгованості. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що відповідач у апеляційній скарзі зазначає про те, що підтвердженням необґрунтованості позовних вимог свідчить факт використання позивачем даних комерційного обліку електроенергії із тимчасово окупованих територій, які в принципі не могли бути ні валідовані, ні сертифіковані в силу відсутності доступу до показників відповідних лічильників, іншого електротехнічного обладнання тощо. Більше того, відповідач зазначив, що на цей час неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставляється на тимчасово окуповану територію, а також враховуючи той факт, що позивач жодним чином не надає підтверджуючих документів про те, що ним було поставлено електричну енергію на окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань російської федерації.

4.14 Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у цій справі суд апеляційної інстанції встановив, а скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, не спростував того, що вирішення об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у межах справи № 908/1162/23 питання щодо поширення/непоширення норм статей 13, 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на відносини, які виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади, має істотне значення для розгляду цієї справи.

4.15 При цьому з огляду на часові межі зазначених періодів, очевидним є те, що період у цій справі, а саме серпень 2022 - травень 2023 років, є таким періодом, який частково співпадає з періодами у справі, що перебуває на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у контексті застосування до них норм статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади.

4.16 Таким чином, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

4.17 За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.18 Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що постановлена із дотриманням норм процесуального права.

4.19 З урахуванням положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 309, 314, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у справі № 910/9570/23 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач