Окрема думка від 20.06.2025 по справі 915/222/24

ОКРЕМА ДУМКА

20 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 915/222/24

суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т.М., Бенедисюка I.М., Вронської Г.О.

на ухвалу об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2025

у справі за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - ВЧ № НОМЕР_1 , позивач, скаржник)

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024

за позовом ВЧ № НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Прім» (далі - ТОВ «Трейд-Прім», відповідач)

про стягнення 530 422,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ВЧ НОМЕР_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ТОВ «Трейд-Прім» 530 422,00 грн збитків.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Трейд-Прім» завищило суму Контракту, зокрема, при його виконанні, ТОВ «Трейд-Прім», яке не є виробником товару, мало право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1% від собівартості одиниці товару, однак таких вимог не дотрималося та перевищило граничний розмір прибутку, що призвело до завдання ВЧ НОМЕР_1 збитків.

1.3. Позивач, знаючи про завищення відповідачем ціни Контракту на суму 530 422,00 грн, просить стягнути з виконавця вказану суму грошових коштів як збитки, посилаючись на приписи підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 №335, пункту 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2021 №363 «Питання оборонних закупівель» (далі - Порядок №363 від 03.03.2021), статей 11, 15, 16, 22, 26, 509, 526, 610, 611, 623, 638, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 175, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 27.08.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у цій справі, у задоволенні позову відмовив повністю.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- необхідно встановити, чи є ТОВ «Трейд-Прім» виробником товару за Контрактом, чи воно закупило вже готову продукцію; за умовами Контракту ТОВ «Трейд-Прім» зобов`язувалось саме виготовити та поставити замовнику товар;

- сам по собі акт не є доказом, з якого можна встановити факт того, що ТОВ «Трейд-Прім» не є виробником товару за Контрактом;

- позивач не довів наявності збитків у заявленому розмірі та протиправності поведінки відповідача належними доказами, оскільки свої зобов`язання за Контрактом виконавець виконав у повному обсязі, про що свідчать підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткові накладні; з матеріалів справи неможливо встановити факт того, що ТОВ «Трейд-Прім» не є виробником поставленого товару та відповідно порушило правила ціноутворення при погодженні ціни товару, що в свою чергу не дає змогу ні встановити факт завищення ціни товару, ні наявності у діях відповідача порушення норм законодавства та вини;

- відсутній склад (всі елементи) господарського правопорушення та підстави для стягнення з відповідача збитків (матеріальної шкоди) у заявленій до стягнення сумі, оскільки позивач не підтвердив у встановленому порядку факту відповідного порушення відповідачем зобов`язань за договором, а тому заявлена до стягнення сума не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України;

- посилання ВЧ № НОМЕР_1 як на підстави задоволення позову на витяг з акта Управління Держаудитслужби ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВЧ № НОМЕР_1 за період з 01.01.2021 до 31.08.2023, не приймаються до уваги як не підтверджені належною доказовою базою, оскільки виявлені контролюючим органом порушення без первинних документів не можуть підтверджувати факт того, що відповідач неправомірно завищив ціну товару, та не є доказом того, що відповідач не є виробником поставленого товару;

- акт не є належним доказом порушення відповідачем зобов`язань за Контрактом та спричинення збитків позивачу; не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов`язків за договорами підряду), що у сукупності з встановленими вище обставинами справи унеможливлює застосування до нього такого виду відповідальності, як відшкодування завданих збитків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погодившись із прийнятими рішеннями, ВЧ № НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (нова редакція), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024; ухвалити нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скарг

4.1. Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник визначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, зокрема, таке:

- відсутні висновки Верховного Суду щодо стягнення збитків внаслідок завищення розміру прибутку за договором більше 1%, всупереч положення пункту 49 Порядку №363 від 03.03.2021;

- суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не застосували положення частини першої статті 79 ГПК України, а саме:, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, а саме, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи; цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони; одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує; така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Трейд-Прім» заперечує проти доводів скаржника, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата)

6.1. Залишаючи без руху касаційну скаргу ВЧ № НОМЕР_1 , Верховний Суд в ухвалі від 22.01.2022, зокрема, зазначив про необхідно скаржнику уточнити, з яких підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, він подає касаційну скаргу у цій справі.

6.2. Верховний Суд ухвалою від 12.02.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ВЧ № НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 та призначив її розгляду порядку письмового провадження.

6.3. Верховний Суд ухвалою від 14.04.2025 передав справу №915/222/24 за касаційною скаргою ВЧ № НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 на розгляд об`єднаної палати.

6.4. Передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 14.04.2025 зазначила, що існує необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2025 у справі №915/240/24 щодо:

- застосування частини першої статті 76 ГПК України в аспекті того, чи може акт ревізії відповідного управління Держаудитслужби були належним доказом того, що сторона договору не є виробником товару, що за ним поставлявся;

- застосування статті 38 Закону «Про оборонні закупівлі» у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 №335 та пункту 49 Порядку №363 від 03.03.2021 про те, що відповідальність виконавця у виді відшкодування державному замовнику збитків за перевищення виконавцем граничного рівня прибутку, встановленого КМУ на момент укладення Контракту за неконкурентною процедурою закупівель законодавчо була запроваджена лише з 16.03.2024, оскільки покладення такої відповідальності було передбачено як Законом «Про оборонні закупівлі», так і постановою КМУ від 20.03.2022 №335 та пункту 49 Порядку №363 від 03.03.2021 (який встановлює можливий розмір прибутку виконавця за державними контрактами в сфері оборони).

6.5. Щодо акта ревізії як доказу у справі, колегія суддів зазначила таке.

6.5.1. Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №915/240/24 погодився з позицією суду апеляційної інстанції про те, що акт ревізії не є належним доказом того, що ТОВ «Трейд-Прім» не є виробником товару. При цьому, суди у справі №915/240/24 посилалися на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19. Втім, у цих постановах Верховний Суд не робив висновок про те, що акт ревізії не є належним доказом, а вказував лише про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків. Застосування Верховним Судом у постановах від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 висновку «не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог» не є аналогічним висновку «не є належним доказом». Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України). За умовами частини третьої статті 13, частини першої статті 13, частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.5.2. Колегія суддів, у цій справі, вважає, що на підставі акта Управління Держаудитслужби можливо було встановити обставини, які входять в предмет доказування (зокрема, встановити чи є ТОВ «Трейд-Прім» виробником товару), з урахуванням доказів наданих іншою стороною, які б підтверджували її статус як виробника.

6.6. Щодо застосування Порядку №363 від 03.03.2021, колегія суддів зазначила таке.

6.6.1. Як у цій справі №915/222/24, так і у справі №915/240/24 з касаційною скаргою звернулася ВЧ № НОМЕР_1 , яка в обґрунтування своїх підставам касаційного оскарження в обох справах посилалася на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 49 Порядку №363 від 03.03.2021 в подібних правовідносинах (у контексті обрання державними замовниками в сфері оборони такого способу захисту, як стягнення збитків внаслідок завищення виконавцем розміру прибутку більше 1% за державними контрактами в сфері оборони).

6.6.2. Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №915/240/24, відповідаючи на доводи ВЧ № НОМЕР_1 щодо необхідності сформувати висновок щодо застосування Порядку №363 від 03.03.2021 зазначив таке:

« 34. Зважаючи на достовірне встановлення судами попередніх інстанцій та неспростування позивачем недоведеності наявності в діях відповідача всіх елементів, що утворюють повний склад цивільного правопорушення, для покладання на Товариство відповідальності у виді відшкодування збитків, завданих внаслідок завищення ціни державного контракту, то наведене виключає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування положень абзацу 1 пункту 49 Порядку № 363 в спірних правовідносинах.

35. Таким чином, позивач у поданій касаційній скарзі належним чином не обґрунтував і не довів, яким чином висновок Верховного Суду щодо застосування зазначеної вище норми матеріального права може спростувати висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову.

36. Водночас колегія суддів зауважує на тому, що відсутність підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми абзацу 1 пункту 49 Порядку №363 додатково зумовлена тією обставиною, що згідно з абзацом 3 частини 3 статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» (в редакції, чинній з 16.03.2024) особливістю формування ціни державного контракту (договору) з оборонних закупівель, який укладається під час дії правового режиму воєнного стану, в разі якщо придбання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони під час дії правового режиму воєнного стану здійснюється за неконкурентною процедурою закупівель, є те, що рівень прибутку у складі ціни державного контракту (договору) не може перевищувати рівень прибутку (граничний рівень прибутку), встановлений КМУ на момент укладення відповідного державного контракту (договору).

Таким чином, таку обов`язкову особливість формування ціни державного контракту (договору) з оборонних закупівель, який укладається під час дії правового режиму воєнного стану, як недопустимість перевищення виконавцем граничного рівня прибутку, встановленого КМУ на момент укладення державного контракту за неконкурентною процедурою закупівель, тобто фактично обов`язок виконавця отримувати прибуток від державного контракту з оборонних закупівель у встановлених КМУ граничних межах, за порушення якого (обов`язку) згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про оборонні закупівлі» може наставати відповідальність виконавця у виді відшкодування державному замовнику збитків, законодавчо було запроваджено лише з 16.03.2024, тобто вже після повного виконання сторонами зобов`язань за державним контрактом від 08.02.2023 та навіть вже після звернення ВЧ № НОМЕР_1 з позовом у цій справі.

Адже, виходячи зі змісту пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України та пункту 1.1 Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 у справі №1-22/2002 (справа про відповідальність юридичних осіб) засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України та не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами».

6.6.3. Однак колегія суддів з такими висновками Суду не погодилася, та вважає, що положення Закону України «Про оборонні закупівлі» в редакції, чинній на момент укладення Контракту, містили так звані «відсильні» норми, які передбачали, що для особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються КМУ.

6.6.4. Отже, на момент укладення Контракту 1) норми Закону «Про оборонні закупівлі» встановлювали, що особливості здійснення оборонних закупівель визначаються КМУ, 2) Контракт та постанова КМУ №335 від 20.03.2022 передбачали відповідальність виконавця за неправильність розрахунку та необґрунтованість витрат за статтями калькуляції, а 3) пункт 49 Порядку №363 від 03.03.2021 встановлював рівень прибутку за контрактом (1% та 3%).

7. Мотиви незгоди з ухвалою об`єднаної палати

7.1. За приписами частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

7.2. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

7.3. Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

7.4. Оцінюючи наявність підстав для прийняття / повернення справи №915/222/24, ураховуємо, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 11.07.2024 у справі №909/1167/17 зазначив:

"21. Отже, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, як і підставами для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою, є:

1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати;

2) такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.

22. Підсумовуючи коло критеріїв щодо прийняття/повернення справ, переданих на розгляд об`єднаної палати, можна виснувати про таке:

1) на розгляд об`єднаної палати може бути передано справу після відкриття касаційного провадження колегією суддів, а касаційні скарги, заяви і клопотання на розгляд об`єднаної палати не передаються;

2) колегія суддів може погодитися з клопотанням учасника справи про передачу справи на розгляд об`єднаної палати, або підставами касаційного оскарження, зазначеними в касаційній скарзі (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України), або ж самостійно прийняти рішення про передачу справи на розгляд об`єднаної палати в разі наявності обґрунтованих підстав;

3) для відступу або уточнення правової позиції колегія суддів повинна посилатися на постанову (постанови) Касаційного господарського суду:

а) в якій викладено висновок щодо застосування норми права з посиланням на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права;

б) відповідний висновок має бути зроблено в іншій справі зі спору, шо виник із подібних правовідносин;

в) висновок повинен бути зроблений в постанові (постановах) колегій суддів з інших палат, іншою палатою Касаційного господарського суду або самою об`єднаною палатою.

4) колегія суддів має належним чином аргументувати підстави відступлення від висновку або необхідність відступлення шляхом уточнення попереднього висновку;

5) справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів, якщо колегія фактично просить відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду або іншого касаційного суду у складі Верховного Суду."

7.4.1. Отже, за змістом частини другої статті 302 ГПК України підставою передачі справи на розгляд об`єднаної палати є необхідність відступлення від раніше сформульованого висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палат у подібних правовідносинах, саме щодо застосування конкретної норми (норм) матеріального або процесуального права (див. ухвалу об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №910/15002/23).

7.5. Під час вирішення питання щодо дотримання статті 302 ГПК України, судді Малашенкова Т.М., Бенедисюк I.М., Вронська Г.О. виходять з того, що Велика Палата Верховного Суду тлумачить, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №191/4364/21).

7.6. Таке ж тлумачення щодо правового висновку і дотримання кола критеріїв щодо прийняття / повернення справ застосовує і об`єднана палата, про що свідчить зміст ухвал, якими повертає справи відповідним колегіям (див. ухвали від 23.05.2024 у справі №910/2440/23, від 03.09.2024 у справі №925/555/21, від 17.01.2025 у справі №922/1137/20, від 21.02.2025 у справі №922/444/24, від 06.06.2025 у справі №910/4017/24, тощо).

7.7. Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати, є конкретний висновок, який сформований саме Верховним Судом (Верховним Судом України) в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати у подібних правовідносинах про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-якого висновку чи правової оцінки, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови.

7.8. При цьому, ми судді Малашенкова Т.М., Бенедисюк I.М., Вронська Г.О., відзначаємо, що аналіз норм ГПК України надає підстави для розрізнення:

-встановлені судами під час розгляду справи факти, які за дотримання умов, передбачених частиною 4 статті 75 ГПК Українм, можуть мати преюдиціальне значення;

-правову оцінку судом таких фактів, яка не є обов`язковою для врахування судами у інших справах;

-висновки Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права, які в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України є обов`язковими для врахування іншими судами під час розгляду справ з подібними правовідносинами.

7.8.1. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів ставить питання щодо відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №915/240/24 щодо застосування частини першої статті 76 ГПК України, статті 38 Закону «Про оборонні закупівлі» у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 №335 та пункту 49 Порядку №363 від 03.03.2021.

7.9. Колегія суддів, мотивуючи необхідність для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №915/240/24 зазначила, що на підставі акта Управління Держаудитслужби можливо було встановити обставини, які входять в предмет доказування (зокрема, встановити, чи є ТОВ «Трейд-Прім» виробником товару), з урахуванням доказів наданих іншою стороною, які б підтверджували її статус як виробника. На момент укладення Контракту: норми Закону «Про оборонні закупівлі» встановлювали, що особливості здійснення оборонних закупівель визначаються КМУ; Контракт та постанова КМУ №335 від 20.03.2022 передбачали відповідальність виконавця за неправильність розрахунку та необґрунтованість витрат за статтями калькуляції, а пункт 49 Порядку №363 від 03.03.2021 встановлював рівень прибутку за контрактом (1% та 3%).

7.10. Водночас вважаємо, що такі мотиви колегії суддів зводяться до альтернативного розуміння фактичних обставин справи по суті, іншої правової оцінки, а саме: можливості встановлення факту того чи є контрагент виробником товару та до тлумачення дії нормативних актів на момент укладення контракту, що свідчить про незгоду з тим, як в іншій справі суди попердніх інстанцій, виходячи з певних доводів, підстав, предмету позову, а в подальшому за доводами та підставами апеляційної скарги, дослідили та оцінили надані учасниками справи докази, встановили відсутність обставин, зокрема, щодо наявності елементів цивільного правопорушення, а не з тим, як колегія суддів у справі №915/240/24 тлумачила/застосувала норми права за наведених конкретних доводів і підстав касаційного оскарження у цій справі, тобто власне хочуть відступити від висновків у справі №915/240/24, а не від правових висновків.

7.11. При цьому, аналізуючи постанову Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №915/240/24 (від якої пропонує відступити колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), вважаємо, що у вказаній постанові Верховний Суд не робив власне правових висновків (правових позицій) щодо застосування норм шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення статті 38 Закону «Про оборонні закупівлі» у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 №335 та пункту 49 Порядку №363 від 03.03.2021 із застосуванням відповідних способів щодо такого тлумачення. Наведене колегією суддів є не чим іншим як правовою оцінкою конкретних обставин справи та їх відповідності нормам права за доводами та запереченнями учасників справи з огляду на підстави, доводи та межі касаційного оскарження і статтю 300 ГПК України. Про це свідчить зміст самої постанови (див. пункт 6.6.2 цієї окремої думки). Крім того, звертаємо увагу, що колегія суддів у справі №915/240/24 означила, що не формує висновку щодо статті 38 Закону «Про оборонні закупівлі», підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 20.03.2022 №335 та пункту 49 Порядку №363 від 03.03.2021 з огляду і на питання чинності нормативного акта в часі, а не тільки з його ієрархічної сили, а тому, на нашу думку, це окрім підтвердження того, що відсутній висновок у цій справі щодо застосування цих матеріальних норм, це також виключає релевантність справ за кретеріями подібності, які встановлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).

7.12. Щодо статті 76 ГПК України зазначаємо, що у постанові йдеться про оцінку сукупності доказів у конкретній справі, оскільки Суд не дійшов висновку про те, що акт ревізії завжди є неналежним доказом, а лише зазначив, що:

« 30. На обґрунтування доводів щодо відсутності виготовлення ТОВ «ТРЕЙД-ПРІМ» товарів за державним контрактом від 08.02.2023 в/ч НОМЕР_1 посилається виключно на наявний в матеріалах справи витяг з акта ревізії від 08.12.2023 №040508-20/4, складений управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області.

31. Однак, відхиляючи зазначений акт ревізії як неналежний доказ неправомірного завищення ціни товару за контрактом №90/В33-2023, апеляційний суд обґрунтовано врахував викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19 висновок про те, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

32. Зокрема, врахувавши зазначений правовий висновок Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов висновку, що лише сам по собі акт ревізії від 08.12.2023 №040508-20/4 не є належним доказом того, що Товариство не є виробником товару за контрактом № 90/В33-2023, оскільки матеріали справи не містять інших доказів (первинних документів), зокрема, договору від 01.03.2023 №2 на суму 85 188 400 грн, укладеного між ТОВ «ТРЕЙД-ПРІМ» і ТОВ «Пром Сервіс», оригінал декларації (сертифіката) виробника про якість товару, копії документів, які засвідчують якість товару та комплектуючих, з яких можна було би достовірно встановити, чи закуповувало Товариство поставлений товар чи виробив самостійно. Адже виявлені контролюючим органом порушення без первинних документів не можуть підтверджувати того факту, що відповідачем було неправомірно завищено ціну товару, оскільки не є доказом того, що виконавець не є виробником поставленого товару».

7.13. Таким чином, вказана постанова не містить правового висновку, що набув би обов`язкового характеру для судів відповідно до статті 13 Закрну України "Про судоустрій і статус суддів", а є правовою оцінкою за конкретними обставинами справи, в тому числі ураховуючи, що господарський суд розглядає справи на засадах змагальності, диспозитивністі, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, верховенство права.

7.13.1. Виходим також з того, що як свідчить зміст постанови у справі №915/240/24 (від якої пропонує відступити колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду) предметом оцінки був витяг з акта ревізії , а не сам акт ( чи його копія). Витяг з акта не є тотожнім самому документу - як акт, адже є одним із видів відтворення інформації з оригіналу, має усічений обсяг інофрмації щодо певної частини документа. Зазначене виключає релевантність справ за кретеріями подібності, які встановлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20).

7.14. Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

7.14.1. Оцінка наявних у справі доказів, які не мають для суду заздалегідь встановленої сили, відповідно до статті 86 ГПК України, на відміну від правового висновку, здійснюється з урахуванням того, що внутрішнє переконання є суб`єктивним чинником. Такий чинник за своєю природою не може призводити до однакового результату через об`єктивні обставини справи та приписи ГПК України, зокрема щодо засад господарського судочинства: змагальності, диспозитивністі, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, верховенство права (частина третя статті 2 ГПК України) та статті 86 ГПК України.

7.14.2. Саме з цієї причини різна оцінка доказів не може вважатися підставою для передачі справи на розгляд об`єднаної палати.

7.14.3. Також зазначимо, що забезпечення єності судової практики не може використовуватися як інструмент обмеження незалежності суддів під час ухвалення судового рішення на підставі наявних у справі доказів. Такі докази мають бути безпосередньо досліджені судами у поряду статтей 200-217 ГПК України та оцінені відповідно до статті 86 ГПК України - на основі свого власного внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.15. Враховуючи викладене, вважаємо, що у справі №915/240/24 Верховний Суд не сформулював правових висновків, які б, у розумінні частини другої статті 302 ГПК України, могли бути використані як процесуальні підстави для передачі справи №915/222/24 на розгляд об`єднаної палати та правовідносини не є подібними.

7.15.1. З огляду на викладене на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/244/24 передані питання, які можуть бути вирішені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка відповідно до законодавчо визначених повноважень може зробити власний висновок щодо застосування відповідних норм права в спірних правовідносинах, адже, за нашим переконанням, ми не

вбачаємо у справі №915/240/24 наявності тих перепон, які б перешкоджали колегії суддів ухвалити судове рішення (постанову суду касаційної інстанції) саме з огляду на мотиви за якими справу № 915/222/24 передано на розгляд об`єднаної палати справи.

7.15.2. Наведене виключає наявність підстав для прийняття на розгляд об`єднаної палати справи №915/222/24, а відтак необхідно було повернути справу №915/222/24 на розгляд відповідної колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, адже мотиви не відповідають процесуальним підставам для передачі справи у відповідності до статті 302 ГПК України, вищевказаним критеріям для передачі та здійснення розгляду справи об`єднаною палатою.

Окрему думку викладено у порядку статті 34 ГПК України.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Г. Вронська