Рішення від 25.06.2025 по справі 344/1771/24

Справа № 344/1771/24

Провадження № 2/344/388/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

при секретарі судового засідання Ласки І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

31 січня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племінпідприємство» про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що за період з 28 серпня 2018 року по 05 грудня 2023 року позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 742130,00 грн поворотної фінансової допомоги. 18 січня 2024 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 17 січня 2024 року про повернення коштів у сумі 742130.00 грн. На момент пред`явлення позову відповідачем не виконано вимоги позивача.За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на її користь збережені кошти без достатніх правових підстав у сумі 742 130,00 грн, а також витрати по оплаті судового збору (а.с. 1-3).

09 квітня 2024 року представником відповідача Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» подано до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вважає, що даний позов не підлягає задоволенню, а кошти що були переховані фактично є безповоротною фінансовою допомогою. Між позивачем та товариством не було укладено жодного договору, про що зазначено також у позовній заяві. Також фінансова допомога без зазначення строку її повернення також повинна розглядатися як безповоротна. Крім того, позивач протягом усього строку внесення коштів була посадовою собою акціонерного товариства - головою правління.

Згідно пункту 9.2.2.25 статуту Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» до виключної компетенції Загальних зборів товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. Відповідно до Статуту Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство», а саме пункту 10.6.1.13 зазначено, що до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про вчинення значних правочинів у випадках, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. Розділом 2 Положення про загальні збори Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» передбачено компетенцію загальних зборів, зокрема щодо розпорядження майном товариства, що перевищує 25 (двадцяти п`яти) відсотків вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства. За даними останньої річної фінансової звітності Товариства, а саме Фінансової звітності мікропідприємства (Форма№1-мс) за 31.12.2022, вартість активів Товариства складає 678000,00 гривень, тобто розмір 10% складає 67 800,00 гривень.

У пункті 4 частини першої статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, чинній на момент вчинення правочину, передбачено, що значний правочин - правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої фінансової звітності. Переказ коштів позивачем можна розглядати як один значний правочин на загальну суму 742 130,00 грн, щодо якого є заінтересованість. Подальшого схвалення правочину не відбувалося. Позивач діяла недобросовісно з порушенням вимог закону та статуту.

Відповідач зазначає, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач, перераховуючи кошти відповідачу, які сторони спільно витрачали, знав, що між ними відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). У підсумку, виходячи з фактичних обставин справи, кошти перераховані позивачем без належної правової підстави за своєю суттю є безповоротною фінансовою допомогою та не підлягаю поверненню (стягненню з Товариства) ні в якості позики, ні у якості безпідставно набутого майна (а.с. 44-49).

12 липня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Дунець О.Я. подано до суду додаткові письмові пояснення у справі. Вказує, що позивач вважаєза необхідненадати письмовіпояснення щодоіснуючої судовоїпрактики Івано-Франківськогоапеляційного судув аналогічномуспорі.Зокрема,в постановіІвано-Франківськогоапеляційного судувід 12.03.2024у справі№344/18778/23,з посиланнямна численнупрактику Верховногосуду,зроблено правовівисновки,щодо правовихпідстав стягненняповоротної фінансовоїдопомоги,сплаченої керівникомюридичної особина їїкористь,та щодозастосування строківпозовної давності.Вважає,що висновкизроблені судомапеляційної інстанціїв зазначенійпостанові тау постановахВерховного суду,на якіпосилався суд,необхідно врахуватипри розглядісправи №344/1771/24(а.с.107-108).

16вересня 2024року від представникавідповідача адвокатаШунтова О.М.до судунадійшли письмовіпояснення.Просить судпри прийняттірішення уданій справівзяти доуваги правовупозицію,викладену уПостанові ВерховногоСуду від17.04.2024у справі№127/12240/22.В данійпостанові викладенонаступну правовупозицію,яка єаналогічною уданій справі,зокрема,зазначено наступне:«ураховуючи викладене,Верховний Судвважає,що судидійшли помилковоговисновку проте,що грошовікошти врозмірі 555645грн,які належалипозивачу,набуті відповідачембез достатньоїправової підстави,а відтакнаявні підставидля застосуваннядо спірнихправовідносин положеньстатті 1212Цивільного кодексуУкраїни.Так,в основідоктрини venirecontrafactumpropriumзнаходиться принципдобросовісності.Поведінкою,яка суперечитьдобросовісності тачесній діловійпрактиці,є,зокрема,поведінка,що невідповідає попереднімзаявам абоповедінці сторони,за умови,що іншасторона,яка дієсобі нашкоду,розумно покладаєтьсяна них.Суди незвернули уваги,що безпідставнонабуті грошовікошти непідлягають поверненню,якщо потерпілаособа знає,що внеї відсутнєзобов`язання(відсутнійобов`язок)для сплатикоштів,проте здійснюєтаку сплату,оскільки вказанаособа поводитьсясуперечливо,якщо згодомвимагає поверненнясплачених коштів. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 555 645,00 грн».

Позивач стверджує, що кошти, які надійшли на банківський рахунок відповідача, як фінансова допомога, є безпідставно набутими коштами і нараховує їх за період з 28.08.2018 по 05.12.2023. При цьому вказані кошти позивач перераховувала тривалий час (більше п`яти років), регулярно, різними сумами, всього було проведено 85 платежів.

Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо договору позики чи поворотної фінансової допомоги, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Враховуючи вищенаведене, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Івано-Франківське племпідприємство» про стягнення заборгованості відмовити (а.с.137-138).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2024 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 28-29).

Ухвалою суду від 02 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 30-31,34).

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року виправлено описку в ухвалі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2024 року у цивільній справі № 344/1771/24, провадження №2/344/1538/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племінпідприємство» про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав, вказавши у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали суду від 02 лютого 2024 року відповідача по справі «Приватне акціонерне товариство Івано-Франківське племпідприємство» замість Приватне акціонерне підприємство «Івано-Франківське племінпідприємство». В іншій частині ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2024 року залишено без змін (а.с.83-84).

Ухвалою суду 09 травня 2024 року клопотання Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» про призначення судової економічної експертизи задоволено. Призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав, судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) чи підтверджуються за даними банківських виписок та регістрів бухгалтерського обліку операції з надання та повернення фінансової допомоги та у яких сумах?

2) чи відображено у складі статей балансу відповідача Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» станом на 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року, 31 грудня 2023 року заборгованість за операціями фінансової допомоги та у якій сумі?

3) чи підтверджується використання коштів, які надійшли на банківський рахунок, як фінансова допомога у господарській діяльності відповідача?

4) чи підтверджується за даними бухгалтерського обліку господарські операції з придбання рідкого азоту, якщо так, то в якій кількості та на яку суму?

5) чи підтверджується за даними бухгалтерського обліку господарські операції з продажу рідкого азоту, якщо так, то в якій кількості та на яку суму?

Проведення експертизи доручено експертам Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (76018 м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії, 14), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладеного на нього обов`язку (а.с.97-99).

Ухвалою суду від 11 червня 2024 року провадження по справі поновлено (а.с.104-105).

Ухвалою суду від 07 квітня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.158-159).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивачем ОСОБА_1 за період з 28 серпня 2018 року по 05 грудня 2023 року перераховано на поточний рахунок відповідача Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» кошти у загальному розмірі 742130,00 грн 85 платежами, призначення платежу: поворотна фінансова допомога, що підтверджується банківською випискою від 29 грудня 2023 року та розрахунком суми позову (а.с. 10-18).

18 січня 2024 року позивач зверталася до відповідача з вимогою про сплату боргу, що залишилася без відповіді (а.с.19-22).

Статут Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» затверджений загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» 17 березня 2011 року (а.с.50-62).

Приватним акціонерним підприємством «Івано-Франківське племпідприємство» складена фінансова звітність мікропідприємства (а.с.63-64).

Відповідно до наказу від 30 квітня 2014 року № 5-ка, ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків голови правління з 30 квітня 2024 року згідно рішення чергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» (протокол № 1/2014 від 30.04.2014) (а.с.65).

Згідно протоколу № 3/23 засідання наглядової ради Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство», відсторонено з 12.12.2023 ОСОБА_1 від виконання повноважень Голови правління Товариства до вирішення загальними зборами акціонерів питання про припинення її повноважень; призначено ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки Голови Правління Товариства; уповноважено ОСОБА_2 подати необхідні документи для державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с.66)

Відповідно до протоколу № 5/23 засідання наглядової ради Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство», обрано головою наглядової ради Товариства Човганюк Галину Василівну, обрано директором Товариства Тучака Тараса Дмитровича (а.с.67).

21 лютого 2024 року директор Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» Тучак Т.Д. звертався із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, в якій просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочати розслідування за фактом протиправних дій колишньої посадової особи голови правління Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» ОСОБА_1 у вигляді протиправного з перевищенням повноважень та за заниженою вартістю відчуження нерухомого майна Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» за наслідками укладення 22.11.2023 договору купівлі-продажу адміністративно-виробничих приміщень, який посвідчено приватним нотаріусом Павлісяком Т.Ю., зареєстровано в реєстрі № 1896; визнати Приватне акціонерне підприємство «Івано-Франківське племпідприємство» потерпілим у кримінальному провадженні (а.с.68-69).

07 березня 2024 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України (а.с.70).

10 червня 2024 року до суду надійшло клопотання судового експерта від 30 травня 2024 року № СЕ-19/109-24//7163-ЕК про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку експерта за результатами судової економічної експертизи, призначеної ухвалою від 09 травня 2024 року у цивільній справі № 344/1771\24, провадження 2/344/1538\24 (а.с.101-103).

18 липня 2024 року до суду надійшло повідомлення Івано-франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про неможливість проведення експертизи № СЕ-19/109-24//7163-ЕК від 16 липня 2024 року по даній справі (а.с.129-130-131).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникненняцивільних правта обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під правовою підставою збагачення повинна розумітися певна економічна мета надання майна, легітимізована відповідним юридичним фактом, або така, що ґрунтується безпосередньо на законові. Одночасна наявність цих двох елементів: відповідність збагачення економічній меті надання майна, юридичного факту (норми закону), що легітимізує цю мету, є необхідною для того, щоб збагачення однієї особи за рахунок іншої вважалося підставним та правомірним.

Залежно від того, в якій формі виражається недолік правової підстави, що породжує обов`язок повернути майно, можна виокремити, зокрема, такий вид безпідставного збагачення як збагачення, правова підстава якого була відсутньою з самого початку (ab initio sine causa). До таких можна віднести, наприклад, передачу майна за правочинами, що не відбулися (у тому числі за договорами, що не були укладені).

У такому випадку відбувається збагачення, хоча й з волі потерпілого, проте, яке не засноване на правомірному юридичному фактові. Таке збагачення виникає внаслідок передачі майна як виконання за договором, який не було укладено.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За загальним правилом зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- набуття або збереження майна, це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Особа,яка набуламайно абозберегла йогоу себеза рахунокіншої особи(потерпілого)без достатньоїправової підстави(безпідставнонабуте майно),зобов`язанаповернути потерпіломуце майно.Особа зобов`язанаповернути майноі тоді,коли підстава,на якійвоно булонабуте,згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша - друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Передбачений статтею 1212 Цивільного кодексу України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року

№ 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Тлумачення як статті 3 Цивільного кодексу України загалом, так і пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження

№ 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановахвід 04 серпня

2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня

2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за період з 28 серпня 2018 року по 05 грудня 2023 року перераховано на рахунок Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» кошти у загальному розмірі 742130,00 грн 85 платежами.

Належних, допустимих і достатніх доказів на спростування неотримання вказаних грошових коштів відповідач не надав.

При перерахуванні коштів у призначенні платежу ОСОБА_1 зазначила: поворотна фінансова допомога.

При цьому суд зазначає, що платник самостійно, без будь-якого погодження, без укладення правочинів визначила перераховані кошти саме як поворотна фінансова допомога.

Поряд з цим, у матеріалах справи не міститься будь-якого договору, угоди тощо, які б свідчили про обов`язок позивача надавати поворотну фінансову допомогу. Відтак, матеріалами справи не встановлено наявність між сторонами договірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 30 квітня 2014 року № 5-ка ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків голови правління з 30 квітня 2024 року, а згідно протоколу № 3/23 засідання наглядової ради Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» її відсторонено з 12 грудня 2023 року від виконання повноважень Голови правління Товариства.

Таким чином, позивач протягом усього строку внесення коштів була посадовою собою Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» - головою правління, а отже особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину.

Проте подальшого схвалення правочину не відбувалося.

Тому суд вважає, що позивач діяла недобросовісно з порушенням вимог чинного законодавства та статуту Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство».

За наведених обставин суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» кошти, знаючи, що між нею та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з перерахування та повернення коштів, позивач добровільно сплачувала кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

При цьомупозивач перераховувала відповідачу кошти тривалий час, а саме більше п`яти років, регулярно, різними сумами, всього було перераховано 85 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначала, що призначенням платежу єповоротна фінансова допомога, проте позивач не була зобов`язана перераховувати коштивнаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо надання поворотної фінансової допомоги, а також будь-яких інших зобов`язань, проте вона здійснювала ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, а отже її поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною, оскільки згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Таким чином, на думку суду, кошти у розмірі 742130,00 грн не є отриманими відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України та не є такими, що підлягають поверненню.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 Цивільного процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 Цивільного процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тому вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Частинами першою - другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі вищенаведеного, відповідно до статей 3, 11, 15, 23, 207, 513, 526, 530, 614, 629, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 15, 76-81,89,141, 259,263-265,268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного підприємства «Івано-Франківське племпідприємство» про стягнення коштів, збережених без достатніх правових підстав, - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонернепідприємство «Івано-Франківськеплемпідприємство»,код ЄДРПОУ00699514,місцезнаходження: 76018 м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд. 2а.

Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2025 року.

Суддя Мелещенко Л.В.