Ухвала від 25.06.2025 по справі 357/6411/25

Справа № 357/6411/25

Провадження № 2-аз/357/10/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2025 року місто Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., оглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

06.06.2025 представник заявника, адвокат Павлецька Марина Анатоліївна, звернулася до суду із даною заявою після відкриття провадження у справі, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», яка зареєстрована судом 10.06.2025 та передана до розгляду 23.06.2025, у якій просить вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення адміністративної відповідальності, шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025 за справою про адміністративне правопорушення, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесеної ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву обґрунтовує тим, що 24.04.2025 ОСОБА_1 отримав Постанову №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. З вказаною постановою, ОСОБА_1 повністю не погоджується у зв`язку з чим звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скасування постанови про притягнення адміністративної відповідальності. 07.05.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В. прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, призначивши розгляд справи у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 має намір звернутись до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження та примусового стягнення боргу, оскільки згідно статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови. Постанова №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАПвідносно ОСОБА_1 набрала законної сили 26.04.2025. Згідно статті 300-3 КУпАП у разі несплати штрафу особою, яка вчинила правопорушення, передбачене статтями 210 і 210 -1 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення така постанова підлягає примусовому виконанню. Таким чином, за викладених обставин є очевидними ознаки можливості стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000 грн та виконавчого збору, що становить 3400 грн, та витрат виконавчого провадження. Отже, невжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі Постанови №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до завершення розгляду справи №357/6411/25 та набранням рішенням суду законної сили може істотно ускладнити ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позову, а також призвести до того, що позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

25.06.2025 представник заявника, адвокат Павлецька Марина Анатоліївна, подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів заяви, а саме копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 7836606 від 23.06.2025.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 КАС України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається, зокрема, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін), тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.89, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 у справі №826/10936/18, від 22.11.2019 у справі №640/18007/18.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Так, предметом оскарження у справі є постанова №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025, яка прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 та якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Отже, вищезазначена постанова №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо її виконання.

Судом встановлено, що на підставі постанови №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.06.2025 державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби уБілоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лисенко Мариною Володимирівною відкрито виконавче провадження №78436606щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч.2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

У свою чергу, положеннями ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Разом із тим, у силу вимог пункту другого частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 КАС України, позов забезпечується, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.

Таким чином, вжиття судом заходів забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення на підставі постанови №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000,00 грн, в межах виконавчого провадження №78436606, унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.

Ч.2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову у такий спосіб, який просить заявник, відповідатимуть предмету майбутнього адміністративного позову та, водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених у подальшому позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Тому, враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою забезпечення поновлення прав заявника, оскільки, невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення його позову, суд вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Також, слід зазначити, що згідно ч. 8 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі, зокрема, неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.

Керуючись ст. 150-154, 156, 294, 295 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити стягнення на підставі постанови №БЦРТЦК/967/25 від 15.04.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000,00 грн, на підставі якої 23.06.2025Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №78436606.

Стягувач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Боржник: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Виконання ухвали доручити Білоцерківському відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: б-р Олександрійський, буд. 94, м. Біла Церква, Київська область).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 25.06.2025.

Суддя:О. В. Бондаренко