Рішення від 25.06.2025 по справі 369/2638/24

Справа № 369/2638/24

Провадження № 2/369/1680/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 369/2638/24 за позовом Виконавчого комітету Вишневої міської ради Київської області в особі Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальний заклад Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква», ОСОБА_2 , про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивач Виконавчий комітет Вишневої міської ради Київської області в особі Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальний заклад Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква», ОСОБА_2 , про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено, що 04 серпня 2021 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області (справа № 946/5766/21, провадження №2-о/946/118/21) ухвалено рішення про усиновлення ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ізмаїльський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вніс зміни до актового запису №1095 від 11 жовтня 2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: прізвище дитини « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_6 », ім`я « ОСОБА_7 » залишено без змін, по батькові « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 », дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_3 » залишено без змін, місце народження «Україна, Одеська область, м. Ізмаїл» залишено без змін. Громадянку України ОСОБА_1 записано матір`ю дитини - громадянки України ОСОБА_4 . Відомості про батька дитини (прізвище « ОСОБА_5 », ім`я « ОСОБА_8 », по батькові « ОСОБА_10 »), змінено на прізвище « ОСОБА_6 », ім`я « ОСОБА_11 », по батькові « ОСОБА_12 » за вказівкою усиновлювача - ОСОБА_1

14.06.2023 р. ОСОБА_1 звернулася з заявою до начальника Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, в якій просила скасувати усиновлення так як дитина страждає «недоумством» і іншими невиліковними психіатричними хворобами. Додатково зазначила, що в неї не має можливості бути весь час з нею вдома і приділяти їй постійну увагу.

13.07.2023 р. гр. ОСОБА_1 звернулася з заявою до Вишневого міського голови про влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» в зв`язку з подачею нею заяви до суду про скасування усиновлення так як після усиновлення виявилися обставини, які унеможливлюють виконання нею батьківських обов`язків, а саме виявились діагнози, яких не було при усиновленні та вона не відчуває батьківських почуттів до цієї дитини. Працівниками Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області матері - ОСОБА_1 було запропоновано не поспішати, взяти більше часу для налагодження стосунків з дитиною та для проходження корекційної терапії на що мати категорично відмовилася, зазначивши, що вже прийняла остаточне рішення про скасування усиновлення.

Згідно статті 232 Сімейного кодексу України з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням . Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини . Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно вищенаведеного працівником Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 11.01.2022 р. та 06.01.2023 р. здійснювалися перевірки умов проживання та виховання усиновленої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час відвідування сім`ї ОСОБА_1 спеціалістам вдалося встановити, що сім`я проживає в однокімнатній квартирі, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (чоловік - ОСОБА_1 ). В квартирі для дитини було облаштоване місце для сну, наявні іграшки та одяг. Дитина відвідувала заклад дошкільної освіти «Колобок» Вишневої міської ради. Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з народження мала діагноз: розлади психологічного розвитку F 83. Стосунки матері з дитиною спокійні, але мати теплих батьківських почуттів до дівчинки не плекає.

Під час відвідування сім`ї матері було рекомендовано звернутися до Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради для роботи з психологом та відвідування занять для підвищення батьківського потенціалу. Під час занять можна не тільки дізнатися нове та відшукати шляхи вирішення певної проблеми, а й поспілкуватися з людьми зі схожим досвідом. В листі від 11.12.2023 року № 179 Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради Бучанського району Київської області зазначається, що ОСОБА_1 разом з чоловіком лише один раз відвідали консультацію психолога Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради. Від соціального супроводу батьки відмовилися.

Фахівцем Центру надання соціальних послуг Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 29.06.2023 року був складений висновок оцінки потреб сім`ї, в якому зазначено, що за результатами оцінювання потреб з`ясовано, що в сім`ї ОСОБА_1 наявні ознаки складних життєвих обставин. Базові потреби дитини задовольняються. Відповідно до акту оцінки потреб зі слів матері - ОСОБА_1 поведінка дитини не відповідає нормам суспільства, дитина не контролює себе, кричить, біжить, не вміє і не може спілкуватися з дорослими і дітьми. Дитина батьків називає «мати» та «тато», в сім`ї почуває себе вільно, неупереджено. Зі слів батьків вони знали про психіатричні відхилення, думали що справляться, що дитина буде «нормальною». Батьки забезпечують базові потреби дитини (їжа, одяг) але не готові любити і піклуватися про неї в подальшому.

Відповідно до витягу з історії розвитку дитини від 18.06.2021 р. та від 14.09.2021 р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при народженні мала ураження головного мозку, поточні патології у вигляді синдрому рухових порушень, потребувала постійного нагляду невролога, педіатра та психіатра.

Згідно висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини від 18.08.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала ураження нервової системи не класифіковані і інших рубриках (G 98). Змішані специфічні розлади психологічного розвитку F 83. Помірно білково-енергетична недостатність. Е 44.0 Група здоров`я ІІІ.. Щеплена відповідно до віку. Потребувала медико-педагогічної корекції. Інвалідності не мала.

05.01.2023 р. малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше в супроводі законного представника була обстежена лікарем-психіатром ОСОБА_13 , яка поставила діагноз: порушення активності уваги; синтетичний недорозвиток мовлення ІІІ ступеня. Лікар рекомендувала відвідувати тренінги з психологом по проробці поведінки та заняття з дефектологом-логопедом.

В консультативному висновку від 06.04.2023 р. дитячого лікаря-психіатра ОСОБА_13 , лікаря КНП КОР «КОДЛ» зазначається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано дообстеження у психолога, логопеда, обстеження за клінічними показниками в стаціонарі, спеціалізоване заняття після обстеження сурдолога, генетика. ОСОБА_1 було рекомендовано продовжити спостереження і лікування амбулаторно у лікаря психіатра за місцем проживанння, рекомендовано інклюзивну форму спеціалізованого навчання, узгоджену з спеціалістами ІРЦ. Рекомендовано індивідуальну реабілітаційну програму, яка включає поведінкову терапію направлену на едлімітацію протестних форм поведінки; сенсорну інтеграцію, акцент на розвитку наслідування, звуконаслідування, покращення розуміння частин мови; нав`язування комунікацій, тренінг моторних навиків, навиків соціальної компетенції. Розвиток дрібної моторики, зорово-моторної комунікації. Закріплення і автоматизація сенсорних навичок, закріплення набутих та розвиток нових. Корекція програми через 6 місяців. Залучати в процесі трудового навчання за інтересами і мотивацєю розвитку дитини. Діагноз F70.1; 80.8 (значні порушення поведінки, потребує догляду та лікування; порушення психологічного розвитку).

В консультативному висновку від 17.04.2023 року МОЗУ Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охмадит» Спеціалізований медико - генетичний центр зазначається, що малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проведено МГК - відстежується підвищений поділ стиматизації. Діагноз: клінічно у дитини має місце фетальний алкогольний синдром. Було рекомендовано: надання інвалідності згідно наказу МОЗ України № 454/471./516 від 08.11.2001. Розділ ХХТ пункт 3.24 Q86; спостереження психіатра, невролога.

Зважаючи на вищезазначене ОСОБА_1 завчасно не забезпечила своїй малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належного медичного нагляду, який їй був рекомендований спеціалістами КНП Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльськаміська центральна лікарня» при усиновленні дитини та спеціалістами КНП КОР «КОДЛ» в подальшому.

ОСОБА_1 лише заключила декларацію № 0001-758К-1КА0 від 23.11.2021 р. з ОСОБА_14 лікарем - педіатром АЗПСМ №1 Комунального некомерційного підприємства «Вишнівська міська лікарня» Бучанського району Київської області про надання первинної медичної допомоги.

Відповідно до рекомендацій спеціалістів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребувала на постійній основі роботи з психіатром та неврологом. Як вдалося встановити за час проживання дитини в родині, з моменту усиновлення до першого візиту до психіатра пройшло півтора року.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що гр. ОСОБА_1 не виконувала належним чином батьківських обов`язків, зокрема не забезпечила малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідним медичним доглядом, лікування дитини, що негативно вплинуло на її стан здоров`я та фізичний розвиток як складову виховання.

Передусім варто наголосити на положеннях Конвенції ООН про права дитини, які гарантують пріоритет забезпечення найкращих інтересів дитини, право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її торкаються, а також визнання права дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров`я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров`я.

Обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток унормовані в частині 2 статті 150 Сімейного кодексу України. За змістом частини 2 і частини 3 статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя стаття 6 Закону України «Про охорону дитинства».

Працівником Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради та членам Комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Вишневої міської ради ОСОБА_1 неодноразово наголошувала, що вона не має теплих батьківських почуттів до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю у Службі у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради дитина повідомила, що мама б`є її «по попі». Мати неодноразово говорила дитині, що вона повернеться до закладу.

Наказом начальника Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 17 липня 2023 року № 220 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було поставлено на облік, як дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах.

Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 27.07.2023 року № 55/10 малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово було влаштовано до Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Крижанівського, будинок 6, терміном на 6 місяців.

ОСОБА_1 , залишаючись матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовилася від неї, чим завдала дитині психологічної травми. Мати - ОСОБА_1 подала позовну заяву до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області про скасування усиновлення, відповідач комунальне некомерційне підприємство «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини» Ізмаїльської міської ради» та Саф`янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимого щодо предмету спору: орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування усиновлення.

До усиновлення дитина перебувала на первинному обліку в службі у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області. Перебуваючи в комунальному некомерційному підприємстві «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини» Ізмаїльської обласної ради» з народження була навчена усім необхідним навичкам самообслуговування, гігієни, поведінки за столом. Жодних зауважень до дитини не було, з боку дитини проявів агресії не було. Працівники закладу пам`ятають її як добру, веселу та світлу дитину, тому були дуже здивовані такою ситуацією, що склалася у її житті. Дитина була здорова, ніякого складного перебігу хвороб не було. Згідно витягу з історії розвитку ОСОБА_7 станом на 21.09.2021 р. дитина активна, увага постійна, фізичний розвиток задовільний, шкіра чиста блідо-рожева. Щодо діагнозу затримка психічного розвитку - то такий діагноз мають всі без виключення вихованці дитячого будинку. Під час перебування дитини у дитячому будинку їй був поставлений діагноз: розлади психологічного розвитку, але динаміка була досить позитивна, отже при належному вихованні та приділенні більшої уваги до розвитку з боку батьків, вона мала би догнати у розвитку своїх однолітків.

ОСОБА_1 була завчасно ознайомлена з анкетою дитини та повідомлена про стан її здоров`я. В медичному висновку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначалося пошкодження головного мозку, інші ураження нервової системи не класифіковані і інших рубриках (G 98). Змішані специфічні розлади психологічного розвитку F 83. Помірно білково-енергетична недостатність. Е 44.0 Група здоров`я ІІІ.. Щеплена відповідно до віку. Потребує медико-редагогічної корекції. Адміністрація закладу, роз`яснила ОСОБА_1 усі особливості розвитку дитини та надала розяснення щодо її діагнозів. Також звертаємо увагу, що кандидат в усиновлювачі має право провести незалежне медичне обстеження дитині, яку бажає усиновити.

Зі слів працівників закладу «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» дитина при потраплянні до закладу погано спала, страждала, плакала, сумувала, була замкнута. Під час розмов розповідала, що її не любили в сім`ї, кричали, часто залишали у бабусі. В сім`ї постійно були сварки саме через неї, її сварили за те, що вона була неслухняна. Вона не бажає повертатися до цих батьків, але мріє , щоб їй знайшли нових батьків. Працівникам закладу знадобилися місяці для стабілізації емоційного стану дитини. Повернення дитини в спеціалізований заклад став для неї великою трагедією. У висновку КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20.12.2023 року зазначається, що зовнішній вигляд дитини відповідає віку. Соціально-побутові навички і навички самообслуговування сформовані добре. Активна, часто сама виявляє ініціативу у спілкуванні як з однолітками, так і з дорослими. Володіє побутовим словниковим запасом, користується як простими фразами, так і складним. Дрібна та загальна моторика достатньо розвинені. Відповідно до висновку про стан здоров`я фізичний і розумовий розвиток дитини, виданого адміністрацією КНБ КОР КОДЛ № 2 міста Біла Церква станом на 24.01.2024 року малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлені наступні діагнози: R 62.8 затримка психо-емоційного розвитку, I 35.2 гіпертонія аденоїдів ІІ степені, М 02.4 Птоз легкого ступеня обох повік, F 90.0 порушення активної уваги, F 80.8 та F83.0 Розлади психологічного та мовленевого розвитку Адміністрація КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» від 11.12.2023 р. № 584 повідомила, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на повному державному утриманні. Станом на 11.12.2023 р. ОСОБА_1 , жодного разу не відвідувала свою дитину, не цікавилася її життям та станом здоров`я, не приймає участі у вихованні та утриманні дитини.

Зокрема статтею 155 Сімейного кодексу України закріплено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законом покладається на усиновлювачів ті ж обов`язки по вихованню, що лежить на батьках дитини. Вони зобов`язані виховувати усиновлену дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний та духовний розвиток, захищати їхні інтереси, матеріально утримано їх.

Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», частина 2 статті 150 та статті 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Кожна дитина світу становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу тому, що вона унікальна й іншої такої немає і не буде. Всі діти мають право на любов та піклування. Усі дії щодо дитини повинні виконувати в інтересах дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати неналежні умови для розвитку дитини.

Орган опіки та піклування Вишневої міської ради Бучанського району Київської області вважає, що саме поведінка матері та батька, їх небажання приймати усиновлену дитину як рідну, їх спосіб виховання через сварки та крик на дитину і призвели до того, що з малолітньою дитиною ОСОБА_3 не склалися сімейні стосунки, отже ситуація, що склалася, виникла саме з вини усиновлювачів, а не дитини. Дані методи виховання привели до погіршення поведінки дитини, «агресія породжує агресію». Зміна поведінки дитини в негативну сторону була спричинена матір`ю. Жорстоке поводження, неодноразовий прояв агресії з боку матері призвело до психологічної травми дитини. Між матір`ю та дитиною не був встановлений психологічний та емоційний контакт, який мати і не намагалася налагодити.

З січня 2023 року мати - ОСОБА_1 шукала в дитини захворювання, які дали б їй підстави для скасування усиновлення. Майже всі пояснення ОСОБА_1 зводилися до того, що ОСОБА_15 її не слухається і не виконує її вказівки, адже ж неслухняна дитина 5-річного віку - це не патологія. Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків, або прагнення в такий спосіб виявити свою образу. Цілком можливо, що в такому випадку не слід було «ламати» дитину й вимагати безумовного підпорядкування. У відносинах між батьків і дитиною основна роль у їх побудові покладається саме на батьків, так як вони на відміну від дитини вже мають певний життєвий досвід, в тому числі, і щодо врегулювання конфліктів. Поза розумним сумнівом, не можна ставити в провину 5-річній дитині, яка до того 2,5 роки свого життя не знала батьківської любові та турботи, не знала належного виховання, що вона повільно вчиться побутовим навичкам та поваги до батьків. І що саме виключно з вини дитини склалися стосунки, які роблять неможливими спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. Адже небажання дитини у такому віці їсти певну їжу, чемно поводити себе за столом та на дитячому майданчику, небажання складати свої іграшки та виконання у швидкому темпі гігієнічних процедур - не свідчить про неможливість її спільного проживання з батьками у родині.

Взявши на себе батьківські обов`язки, мати добровільно і усвідомлено взяла на себе тягар щодо її виконання, і ухилення від цього не допускається.

Тобто таку поведінку матері не можна розцінити як таку, що вона намагалася вжити усіх заходів задля налагодження контакту з дитиною і корекції її поведінки.

Орган опіки та піклування Вишневої міської ради Бучанського району Київської області вважає, що ОСОБА_1 усвідомлювала всі аспекти стану здоров`я дитини, так і особливості її поведінки, спричиненої тяжким дитинством. Після погіршення стосунків з дитиною усиновлювачка не зверталася до фахівців, щоб установити причини неналежної поведінки ОСОБА_7 , а ухилялася від надання допомоги щодо вирішення питання її психоемоційного стану. Натомість вона повернула дитину до дитячого будинку, після цього не відвідує її, не цікавилася її здоров`ям і розвитком, хоча продовжувала бути її матір`ю й має відповідні як права, так і обов`язки щодо дитини.

Аналізуючи поведінку матері ОСОБА_1 констатуємо, що відношення її до дитини вже сформовано таким чином, що вона не бачить себе і не бажає бути матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона добровільно та усвідомлено відмовилася від її виховання. Дитина в закладі перестала сумувати за матір`ю, отже повернення дитини до такої матері дійсно суперечить інтересам дитини, та не забезпечить їй сімейного виховання.

Таким чином вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_1 не виконує батьківські обов`язки, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Не спілкується з дитиною, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов отримання нею освіти на протязі тривалого часу. Зазначені фактори, як кожен окремо так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування матір`ю своїх обов`язків.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не хоче змінювати свою поведінку по відношенню до дитини, не має бажання забирати дитину з дитячого закладу, свідомо заявляє, що не хоче її виховувати через стан її здоров`я, що свідчить про те, що вона не виконує батьківські обов`язки.

У зв`язку з вказаними обставинами позивач звернувся до суду із заявою про позбавлення батьківських прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 р. визначено головуючим суддю Янченка А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.02.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі з призначенням підготовчого засідання на 27.05.2024 р.

29.04.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого остання заперечила проти задоволення позову, оскільки момент надходження та відкриття провадження Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/2638/24 за позовом Виконавчого Комітету Вишневої міської ради Київської області (в особі Служба у справах дітей та сім"ї Вишневої міської ради Бучанського району), треті особи: КЗ КОР Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква, ОСОБА_2 , до відповідача ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої усиновленої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Ізмаїльським міськрайонним судом Київської області проводиться розгляд справи № 369/10578/23 за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини» Ізмаїльської обласної ради» та служби у справах дітей Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області, комунальний заклад Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква», Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та ОСОБА_2 , про скасування усиновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами.

Враховуючи вимоги позову, що є предметом розгляду справи № 369/2638/24, та вимоги позову, що розглядається у справі № 369/10578/23, з огляду на правові наслідки скасування усиновлення, закріплені ч. 1 ст. 239 СК України, вважає, що позивач, знаючи про розгляд справи про скасування усиновлення, умисно звернув до суду позов про позбавлення батьківських з метою затягування розгляду справи 369/10578/23.

Крім того, 29.04.2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, згідно якого остання просила суд провадження у справі № 369/2638/24 за позовом Виконавчого Комітету Вишневої міської ради Київської області (в особі Служба у справах дітей та сім"ї Вишневої міської ради Бучанського району), треті особи: КЗ КОР Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква, ОСОБА_2 , до відповідача ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої усиновленої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зупинити до набрання законної сили рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Київської області у справі № 369/10578/23 за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини» Ізмаїльської обласної ради» та служби у справах дітей Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області, комунальний заклад Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м.Біла Церква», Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 , про скасування усиновлення.

12.09.2024 р. до суду надійшло клопотання про долучення доказів до справи № 369/2638/24 скріншоти (зображення, отриманні комп`ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора) з фейсбук - сторінки ОСОБА_1 . В яких ОСОБА_1 вела блоги у соціальних мережах Facebook та Instagram, в яких викладає свої роботи з вишивки та випічки. З вересня 2021 р. позивач почала вести блог про усиновлення нею дівчинки з інтернатного закладу - ОСОБА_7 . Під кожною фотокарткою дитини, викладеною у соціальній мережі, ОСОБА_1 описувала процес соціалізації. Так після двомісячного перебування дитини в сім`ї ОСОБА_1 розмістила пост про те, що її в Будинку дитини попереджали про встановлення дитині діагнозу розумова відсталість в п`ять років, бо раніше не ставлять. Також вона скаржилася на «спеціалістів», вважаючи, що завдяки «зростанню дитини в її сім`ї» покращиться стан здоров`я ОСОБА_7 , а «гену алкоголізму та наркоманії» не існує, багато діагнозів перебільшено та дописано. На думку позивачки медичні працівники перестраховують себе, щоб потім не було претензій, більшість медичних діагнозів виліковні, деякі десь зникають, коли дитина опиняється в сім`ї. Також, ОСОБА_1 зазначила, що дітям прописують неіснуючі діагнози. З вересня 2021 р. та до початку 2023 р. позивачка публікувала пости про те, що дитина хороша та лагідна, має чудову пам`ять, любить, щоб їй читали, запам`ятовує казки та вірші, при розмові любить вставляти з них цитати. Проте її дратує те, що, коли вона вигулює собаку, то ОСОБА_7 теж необхідно на вулицю, а їй треба всіх одягати, щоб побути 5-10 хвилин на вулиці. Також, позивачка у соціальних мережах зазначала, що її дратує, коли ОСОБА_7 на транспортній зупинці каже, що любить незнайому дівчинку. На вказану реакцію малолітньої ОСОБА_7 позивачка запропонувала їй піти до «чужих» людей, щоб ті її любили. Долучено лист від 11.09.2024 року № 428 Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» шодо перебування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що станом на 19.09.2024 року ОСОБА_16 жодного разу не відвідувавала свою дитину, не телефонувала, не цікавилася її життям та станом здоров`я, не приймала участі у вихованні та утриманні дитини. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на повному державному утриманні з 20.07.2023 р. по теперішній час.

04.11.2024 р. до суду надійшло клопотання про долучення доказів до справи № 369/2638/24 зокрема висновку судового - психіатричного експерта № 872 від 22.07.2024 р. Згідно висновку малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на теперішній час страждає на психічний розлад у вигляді: Розлад активності та уваги без розумової відсталості, зі зниженою здатністю до навчання (IQ-80) у дитини з резидуально-органічною недостатністю головного мозку F06.8; А 90.0. Даним психічним розладом ОСОБА_3 страждала на момент усиновлення. Запитання «Чи можна вважати захворювання, які були діагностовано у малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, які не підлягають лікуванню та потребують надання інвалідності згідно наказу МОЗ України №454/471/516 від 08.11.2011 р., Розділ ХХТ пункт 3.24» виходить за межі компетенції даної судово-психіатричної експертизи з залученням фахівців в галузі дитячої психіатрії та психології, оскільки входить до меж компетенції МСЕК. Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент усиновлення страждала на психічний розлад: «Ураження головного мозку, невизначеної етіології» ((G93.0: «Змішані специфічні розлади психологічного розвитку» (F83). З обґрунтування та пояснення даних про психічний стан дитини та фактів, які встановлені та виявлені при дослідженні експертом, вбачається, що при клінічному дослідженні дитина добре спілкується, відповідає на запитання, поводиться ввічливо; цікавиться іграшками, відповідає на питання, сама ініціює розмову. Не відчуває труднощів під час відтворення подій. Не демонструє жодних необґрунтованих страхів та тривоги. Активна, дещо непосидюча, керується голосом, реагує на зауваження. Навички охайності і самообслуговування сформовані (спитала, де знаходиться туалет та чи можна його відвідати). В тривожному наплічнику дитини - вода, серветки, іграшка - все це достає і показує за власною ініціативою. Активно співробітничає, виконує тестові освітні вправи. Під час виконання завдань швидко втомлюється, виснажується («ой важко мені вчитися»), але робочого місця за столом не полишає, незавершених завдань не лишає - може зауважувати, що важко вчитися - хочеться гратися, але завершує завдання, демонструє мотивацію до ефективного виконання. Приймає допомогу, сама звертається за допомогою, на прохання перевіряє роботу, шукає помилки і виконує роботу над помилками. Оцінка рівня інтелектуального функціонування виконана за допомогою «Тест Векслера дитячий варіант» - загальний показник 80 (вербальний інтелект - 80, невербальний інтелект - 83), що відповідає середньо-низькому інтелекту.

02.04.2025 р. до суду надійшло клопотання про долучення доказів до справи № 369/2638/24 від 01.04.2024 року № 513 Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2025 року по справі № 369/10578/23, про скасування усиновлення, в якому позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Ізмаїльський спеціалізований будинок дитини» Одеської обласної ради» та служби у справах дітей Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, служба у справах дітей Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області, комунальний заклад Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква», Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 , про скасування усиновлення, - залишити без задоволення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.04.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20.05.2025 року.

Учасники справи у судове засідання 20.05.2025 року не з`явилися, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала повністю.

Представник третьої особи Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» подав до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала повністю.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 369/10578/23, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на положення ч. 1 ст. 239 СК України, згідно якої у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, як на підставу для зупинення провадження у справі про позбавлення батьківських прав.

Враховуючи предмет та підстави позову про позбавлення батьківських прав, а також обставини, які мають встановлюватись судом під час розгляду справи такої категорії, з огляду на предмет та підстави позову про скасування усиновлення, а також обставини, що мають доводитись чи спростовуватись сторонами у такому спорі, вирішення питання позбавлення батьківських прав не залежить від рішення у справі про скасування усиновлення, а отже розгляд справи про скасування усиновлення не впливає на можливість розгляду справи про позбавлення батьківських прав.

Оскільки, зупинення провадження справи буде суперечити принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, а відповідачем не доведено обставин, що зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини 4, 5 статті 268 ЦПК України).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дана ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та перевіривши матеріали справи, суд установив наступне.

ОСОБА_1 стала матір`ю усиновленої дитини внаслідок особистого волевиявлення на батьківство. Вона перебувала на обліку громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, в службі у справах дітей Бучанської районної державної адміністрації Київської області. Даною службою під час приймання документів ОСОБА_1 роз`яснено порядок та умови усиновлення, права і обов`язки кандидатів в усиновлювачі, правові наслідки усиновлення, порядок здійснення нагляду за умовами проживання і виховання усиновленої дитини, про що був складений акт за відповідною формою.

Відповідно до витягу з історії розвитку дитини від 18.06.2021 р. та від 14.09. 2021 р. ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , при народженні мала ураження головного мозку, поточні патології у вигляді синдрому рухових порушень, потребувала постійного нагляду невролога, педіатра та психіатра. Згідно наданих документів ОСОБА_1 почала відвідувати профільних лікарів через рік і два місяці після усиновлення. Відповідно до рекомендацій спеціалістів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребувала на постійній основі роботи з психіатром та неврологом. Зважаючи на вищезазначене, ОСОБА_1 завчасно не забезпечила своїй малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належного медичного нагляду, які їй були рекомендовані спеціалістами КНП Ізмаїльської міської ради Ізмалільського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» при усиновленні дитини та в подальшому спеціалістів КНП КОР «КОДЛ». ОСОБА_1 лише заключила декларацію № 0001-758К-1КА0 від 23.11.2021 р. з ОСОБА_14 лікарем - педіатром АЗПСМ №1 Комунального некомерційного підприємства «Вишнівська міська лікарня» Бучанського району Київської області про надання первинної медичної допомоги. Таким чином вищевикладене свідчить про те, ОСОБА_1 не виконувала належним чином батьківських обов`язків, зокрема не забезпечила малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідним медичним доглядом, лікування дитини, що негативно вплинуло на її стан здоров`я та фізичний розвиток як складову виховання.

14.06.2023 р. ОСОБА_1 звернулася з заявою до начальника Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, в якій просила скасувати усиновлення так як дитина страждає «недоумством» і іншими невиліковними хворобами. Додатково зазначила, що в неї не має можливості виховувати дитину, так як вона потребує постійного нагляду, а в неї не має можливості бути весь час з нею вдома і приділяти їй час. 13.07.2023 р. ОСОБА_1 звернулася з заявою до Вишневого міського голови про влаштування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» в зв`язку з подачею нею заяви до суду про скасування усиновлення так як після усиновлення виявилися обставини, які унеможливлюють виконання нею батьківських обов`язків, а саме виявились діагнози, яких не було при усиновленні та вона не відчуває батьківських почуттів до цієї дитини.

Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Вищезазначеними діями гр. ОСОБА_1 порушила права дитини на виховання та проживання в сім`ї. ОСОБА_1 , будучи матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовилася від неї, чим завдала дитині психологічної травми. Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , називала матір`ю ОСОБА_1 , відчувала себе її донькою. Повернення дитини в спеціалізований заклад став для неї більшою трагедією, ніж коли залишили її вперше. ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить неналежне виконання нею батьківських обов`язків, зазначаючи, що за час перебування дитини в родині її стан фізичного та психологічного здоров`я погіршився. Відмова від дитини та поміщення її до державного закладу створює ризик, який може призвести до незворотніх наслідків, відчуттів покинутості для дитини.

З моменту перебування дитини в дитячому закладі мати жодного разу не бачилася з донькою, не телефонувала, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідне харчування, медичного догляду і необхідні умови для здорового та повноцінного фізичного і духовного росту й розвитку дитини. Зазначені факти як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до своїх батьківських обов`язків та відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами статті 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 р. (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р. зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 р. (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 р. зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 р. у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

У рішенні у справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Службою у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області було надано висновок від 14.02.2024 р. № 3/02-469 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини. Виходячи з наведеного, враховуючи інтереси дитини, позицію відповідача, та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 статті 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина 2 статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

За змістом статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У відзиві на позовну заяву відповідачка зазначених обставин не спростувала та посилалася лише на те, вона не знала і не могла знати про наявність в усиновлюваної дитини психічної хвороби.

Такі доводи відповідачки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.08.2021 у справі № 946/5766/21, яким розглядалася заява ОСОБА_1 про усиновлення, судом встановлено, що ОСОБА_1 зі станом здоров`я дитини, як фізичним, так і психічним ознайомлена та знає, що остання має: інші ураження нервової системи не класифіковані в інших рубриках (G98); змішані специфічні розлади психологічного розвитку (F83); помірна білково-енергетична недостатність (Е44.0); група здоров`я ІІІ; щеплена відповідно до віку; потребує медико-педагогічної корекції.

А тому за наведених обставин позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо її дитини, у зв`язку з невиконанням нею своїх батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав Відповідача в судовому порядку скасовує лише правовий зв`язок між нею та її донькою та підтвердить відсутність фактичного духовного зв`язку між матір`ю та дитиною.

Таким чином, врахувавши конкретні обставини справи, якнайкращі інтереси малолітньої ОСОБА_3 , а також те, що Відповідач фактично не виконував свої батьківські обов`язки тривалий час, суд приходить до висновку про застосування до Відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

Щодо вимог про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, та згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За приписами частини 1 та частини 2 статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1-3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За положеннями частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідач є людиною працездатного віку, відомостей про незадовільний стан її здоров`я відповідачем суду не надано. У матеріалах справи відсутня інформація, що у відповідача є інші діти до 18 років, окрім малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , також не наведено доказів на підтвердження того, що на її утриманні перебувають непрацездатні особи.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (частина 2 статті 182 СК України).

Водночас високий заробіток (дохід) платника аліментів не може слугувати підставою для зменшення частки заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину.

Враховуючи обставини, викладені у частині 1 статті 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, суд приходить до висновку про те, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на утримання дитини, має становити 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, на думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дитини її батько, є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дитини, її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до норми частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовна заява подана 14.02.2024 р., тому суд присуджує стягнення аліментів саме з цього дня.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 14.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача судовий збір за розгляд вимоги про стягнення аліментів та вимоги про позбавлення батьківських прав у розмірі 4 239,20 грн в дохід держави.

Керуючись до ст.ст. 164, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Виконавчого комітету Вишневої міської ради Київської області в особі Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 , треті особи: Комунальний заклад Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква», ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Біла Церква» (адреса: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Добровольчих батальйонів(Крижанівського), 6 код ЄДРПОУ: 03066940) аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.02.2024 р. до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 4 239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) грн 20 коп. в дохід держави.

Інформація про позивача: Виконавчий комітет Вишневої міської ради Київської області (в особі Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Київської області, місцезнаходження: вулиця Святошинська, 29, місто Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ: 44155569).

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено та підписано: 25.06.2025 року.

Суддя А.В. Янченко