Рішення від 10.06.2025 по справі 752/2985/24

Справа № 752/2985/24

Провадження № 2/752/930/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

10.06.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Бєляєвої К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року позивач Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в особі представника Павлова Р.В., звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07.06.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція Державна архітектурно-будівельна інспекція у місті Києві зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 061191580369 за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 20-Б, 22, 22-А, м. Київ. Статус дозвільного документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначений як «діючий». У вищезазначеному повідомленні об`єктом визначено будівництво зблокованих житлових будинків (1121.2. Котеджі та будинки двоквартирні підвищеної комфортності), клас наслідків - CCI. 04.09.2020 Департамент економіки та інвестицій отримав лист (вх. № 050/С-295) від ОСОБА_1 , в якому остання просила надати висновок щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом зблокованих житлових будинків, загальною площею 3192,0 кв. м по вул. Набережно-Корчуватська, буд. 20-Б, 22, 22-А, м. Київ , а також просила надати проект відповідного договору з розрахунком. Розглянувши звернення Відповідачки, Департамент економіки та інвестицій підготував лист про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва № 050/08- 5679 та проект договору пайової участі з розрахунком в 2 примірниках, які 16.09.2020 ОСОБА_1 отримала власноруч. У вищезазначеному листі Департамент економіки та інвестицій наголосив на тому, що оформлені договори та додатки підлягають поверненню для реєстрації із відповідним зверненням в термін не більше 5 (п`яти) робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 06.10.2020, та в разі, якщо договір не буде повернуто у визначений термін, вважати його таким, що втратив чинність. Позивач зауважив, що договір та додатки до нього до Департаменту економіки та інвестицій не повертались, а також жодні інші листи від Відповідачки не надходили. Таким чином, позивач вважає, що на Відповідачку покладено обов`язок сплатити грошові кошти пайової участі до введення в експлуатацію об`єкта будівництва, оскільки: будівництво зблокованих житлових будинків розпочалось у 2019 році, станом на 01.01.2020 об`єкт будівництва не введено в експлуатацію, договір про сплату пайової участі між Департаментом економіки та інвестицій та Відповідачкою до 01.01.2020 не укладено. Отже, позивач зауважує, що Відповідачка не виконала покладений на неї обов`язок, а саме: не сплатила грошові кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію, чим порушила вимоги пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Відповідачки пайовий внесок у розмірі 1887126,72 грн (без ПДВ) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету; Стягнути з Відповідачки на користь Департаменту економіки та інвестицій витрати зі сплати судового збору у сумі 22645,52 грн (без ПДВ).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.02.2024 відкрито провадження у справі за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено в установленому законом порядку. Представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, суд зауважує, що представник відповідача не надав підтвердження про неможливість взяти участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що належним чином повідомлені відповідач в судове засідання не з`явився, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що 07.06.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція у місті Києві зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КВ 061191580369 за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 20-Б, 22, 22-А, м. Київ . Статус дозвільного документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначений як «діючий».

У вищезазначеному повідомленні об`єктом визначено будівництво зблокованих житлових будинків (1121.2. Котеджі та будинки двоквартирні підвищеної комфортності), клас наслідків - CCI.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про будівництво) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»/ (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про будівництво) пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 3.1 Порядку (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) передбачено, що пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.1 Порядку (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком.

В підпункті 5.1.1 пункту 5.1 Порядку (у редакції, що діяла на момент реєстрації повідомлення про початок будівництва) зазначається, що підставою для розрахунку розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту є звернення замовника до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент економіки та інвестицій) про укладення договору про пайову участь. Таке звернення подається щодо кожного об`єкта будівництва окремо.

04.09.2020 Департамент економіки та інвестицій отримав лист (вх. № 050/С-295) від ОСОБА_1 , в якому остання просила надати висновок щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку з будівництвом зблокованих житлових будинків, загальною площею 3192,0 кв.м. по вул. Набережно-Корчуватська, буд. 20-Б, 22, 22-А, м. Київ , а також просила надати проект відповідного договору з розрахунком.

Розглянувши звернення Відповідачки, Департамент економіки та інвестицій підготував лист про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва № 050/08- 5679 та проект договору пайової участі з розрахунком в 2 примірниках, які 16.09.2020 ОСОБА_1 отримала власноруч.

У вищезазначеному листі Департамент економіки та інвестицій наголосив на тому, що оформлені договори та додатки підлягають поверненню для реєстрації із відповідним зверненням в термін не більше 5 (п`яти) робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 06.10.2020, та в разі, якщо договір не буде повернуто у визначений термін, вважати його таким, що втратив чинність.

Звертаємо увагу на те, що договір та додатки до нього до Департаменту економіки та інвестицій не повертались, а також жодні інші листи від Відповідачки не надходили.

Відповідно до абзацу 1 частини 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент звернення Відповідачки) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ, статтю 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020 було виключено та обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь перестав існувати.

Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту розмірі та порядку, визначеному Законом.

Підпунктом 4 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону передбачено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 зазначає, що передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01,01.2020 не були укладені: об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Таким чином, на Відповідачку покладено обов`язок сплатити грошові кошти пайової участі до введення в експлуатацію об`єкта будівництва, оскільки: будівництво зблокованих житлових будинків розпочалось у 2019 році, станом на 01.01.2020 об`єкт будівництва не введено в експлуатацію, договір про сплату пайової участі між Департаментом економіки та інвестицій та Відповідачкою до 01.01.2020 не укладено.

У пункті 11 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 13.04.2011 № 461 зазначається, що датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101210202916, що розташований за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 20-Б, 22, 22-А, м. Київ. Статус декларативного документу в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначений як «діючий».

У вказаній декларації об`єктом визначено будівництво зблокованих житлових будинків (1121.2. Котеджі та будинки двоквартирні підвищеної комфортності), клас наслідків - CCI.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 916/1740/18 зазначив, що невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

Аналогічна позиція викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18 та від 30.07.2020 у справі № 909/1135/19.

Отже, Відповідачка не виконала покладений на неї обов`язок, а саме: не сплатила грошові кошти пайової участі до прийняття об`єкта в експлуатацію, чим порушила вимоги пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Частиною 1 статті 516 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового

обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 пункту 4.3. Порядку передбачено, що прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Щодо цивільно-правової відповідальності за порушення вимог «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначає, що відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Враховуючи те, що Відповідачка порушила вимоги «Прикінцевих та перехідних положень» Закону та не сплатила пайовий внесок до введення об`єкта в експлуатацію, ОСОБА_1 без достатньої правової підстави та за рахунок органу місцевого самоврядування зберігла у себе кошти, які мала сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури м. Києва, а тому, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Щодо розрахунку пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, суд зазначає наступне.

Повідомляємо, що розрахунок розміру пайового внеску здійснювався на підставі Порядку та технічного паспорту фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 29.07.2020 (інвентаризаційна справа № 145-29/07/20), що подано ОСОБА_1 до Департаменту економиш та інвестицій разом з листом вх. № 050/С-295 від 04.09.2020.

Згідно з підпунктом 6.4.3 пункту 6.4 Порядку для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями застосовується формула: РПУ = Sоб`єкта х Nінд х 2 %, де РПУ- розмір пайової участі об`єкта (грн);

Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м);

Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв.м).

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 січня 2024 року)» від 28.01.2024 № 72, показник опосередкованої вартості спорудження житла у місті Києві дорівнює 24883 грн 00 коп.

Отже, розрахунок пайової участі здійснюється наступним чином: загальна площа житлового будинку в т.ч. 3792,00 кв.м. (площа), що підтверджується технічним паспортом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 29.07.2020 (інвентаризаційна справа № 145-29/07/20)24883 (норматив грн), норматив - (24883 грн); 2% ставка; розрахункова сума 1887126,72 грн.

Відповідно до розрахунку розмір пайової участі (внеску) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, який Відповідачка повинна сплатити, становить 1887126,72 грн (без ПДВ).

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає наступне.

Врахувавши не ту практику Верховного Суду, Відповідач дійшов неправильних висновків: «з 01.01.2020 у замовників відсутній також і обов`язок перераховувати пайові внески до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту».

Як зазначалось в позовній заяві, Законом з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі та порядку, визначеному даним Законом.

Підпунктом 3 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону зазначено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Таким чином, передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: 1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01,01.2020 не були укладені; 2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Таким чином, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 25.05.2024 у справі № 915/149/23.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі (постанова Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21).

Підпунктом 4 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону передбачено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

З наведеного вбачається, що Закон не скасував самого інституту пайового внеску, а лише змінив порядок його сплати з 01.01.2020 для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2021.

Вказане в повному обсязі спростовує доводи Відповідача про те, що з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок перераховувати пайові внески.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд України в рішенні від 12.07.2019 № 5-р(І)/2019 у справі № 3-243/2018 вважає, що змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Враховуючи вищезазначену практику Верховного Суду, Конституційного Суду України та те, що будівництво зблокованих житлових будинків розпочалось у 2019 році, станом на 01.01.2020 об`єкт будівництва не введено в експлуатацію, договір про сплату пайової участі між Департаментом економіки та інвестицій та Відповідачем до 01.01.2020 не укладено, на Відповідача розповсюджуються положення «Прикінцевих та перехідних положень» Закону, які встановлюють обов`язок щодо сплати пайового внеску.

Окрім того, Відповідач вважає: «Із огляду на вищенаведене, а також з системного юридичного аналізу Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» вбачається, що пункт 2 вказаних положень регламентує правовідносини виключно щодо тих договорів, що укладені до 1 січня 2020 року, які є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Адже взяті на себе зобов`язання за укладеними договорами замовники будівництва, згідно наступного абзацу п. 2 мають виконати протягом 2020 року у порядку визначеному у Прикінцевих положеннях цього Закону. Отже і обов`язок замовників будівництва протягом 2020 року перерахувати пайову участь до відповідних місцевих бюджетів стосується лише тих випадків, коли із цими замовниками, були укладені відповідні договори про сплату пайової участі до 1 січня 2020 року».

Вказане в повному обсязі спростовується постановами від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 25.05.2024 у справі № 915/149/23, в яких Верховний Суд наголосив на тому, що норми абзацу 1 та 2 пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Відповідач у відзиві також зазначає: «При цьому, серед наданих Позивачем доказів відсутній проект договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури м. Києва, який, за твердженням Позивача, надсилався Відповідачу засобами поштового зв`язку. Наведене не дає можливості проаналізувати умови такого проекту договору на відповідність положенням чинного законодавства».

Проте, лист про пайову участь № 050/08-5679 від 16.09.2020 та проект договору з розрахунком в 2 примірниках відповідачем було отримано особисто про що було вказано в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи.

Щодо пояснювальної записки до проекту Закону, суд зазначає наступне.

Статтею 91 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» встановлено положення про супровідні документи до законопроекту, проекту іншого акта.

Частиною 1 вказаної статті передбачено, що законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстрацію разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити відомості, передбачені Законом України «Про Регламент Верховної Ради України».

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 97 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», до справи законопроекту в хронологічному порядку їх внесення, подання, направлення, розгляду або прийняття включаються законопроект, у тому числі альтернативний (альтернативні), у разі його (їх) внесення в установленому порядку, пояснювальні записки до нього (них) та інші супровідні документи.

Окрім того, статтею 99 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» врегульовано питання відомостей, які необхідно зазначити в законопроекті та супровідних документах, що надаються народними депутатами.

Відповідно до частини 3 зазначеної статті, за рішенням головного комітету можуть надаватися інші документи інформаційного характеру щодо законопроекту.

Таким чином, пояснювальна записка до проекту Закону є тільки супровідним документом, носить виключно інформаційний характер та не є частиною прийнятого акту, а також не встановлює жодних правових норм та обов`язків.

Щодо листа Міністерства розвитку громад та територій України №1/15/2/515-21 від 12.02.2021, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 826/2426/16 наголошує на тому, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Аналогічна правова позиція викладена у поставі від 13.06.2023 у справі № 921/128/22.

Таким чином, листи Міністерства розвитку громад та територій України не є нормативно- правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер.

Вказане свідчить про те, що лист № 1/15/2/515-21 від 12.02.2021 не єпідставою для звільнення замовників будівництва від сплати пайової участі.

На підставі викладених заперечень, суд вважає, що доводи Відповідача необґрунтованими, невмотивованими.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі, - підлягає задоволенню.

Оскільки, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності, в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору, також слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 263-265, 270 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 04633423, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) 1887126 (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч сто двадцять шість) грн 72 коп. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ: 37993783, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код доходів: 24170000, рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ: 04633423, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) 1887126 (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч сто двадцять шість) грн 72 коп. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: отримувач: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); код ЄДРПОУ: 04633423, банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок IBAN: UA188201720344240001000029201.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур