Ухвала від 23.05.2025 по справі 757/17597/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17597/25-к

пр. 1-кс-16802/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62024000000000363,

В С Т А Н О В И В :

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.

Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.

Слідчою групою Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62024000000000363 від 03.05.2024, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201-1 КК України.

Згідно статті 2 Закону України № 2860-ІУ від 08.09.2005 року «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», вивезення за межі митної території України лісоматеріалів та пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев забороняється.

Відповідно до вимог статті 2-1 Закону України № 2860-ІУ від 08.09.2005 року (із змінами та доповненнями) "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів", тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорт лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід сосни - з січня 2017 року.

Згідно статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати» Торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов`язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

В ході досудового розслідування встановлено, що з квітня 2024 року службовими особами філій Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», зокрема: Філії «Костопільське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 45125729), Філії «Сарненське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 45076237), Філії «Клесівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 44947919), Філії «Дубенське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 45078894), Філії «Рокитнівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 44911971), «Ратнівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45015169) та інших, в рамках укладених з румунською фірмою «PPA INTEGRAL» S.R.L. (займається виготовленням та реалізацією пилопродукції, ДСП та ДВП) зовнішньоекономічних контрактів, розпочато вивезення на експорт деревини соснової у вигляді колод шляхом декларування їх як «деревина дров`яна з хвойних порід для промислового використання у вигляді колод діаметром 5-15 см і більше, довжиною 2м» за кодом УКТЗЕД 4401 «Деревини паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків». Загальний обсяг постачання за контрактами становить понад 10 тис.м?.

При цьому, згідно наявних матеріалів, значна частина відвантаженої та задекларованої держлісгоспами деревини відноситься до лісоматеріалів необроблених (лісоматеріали придатні для виготовлення різноманітних пиломатеріалів або інших виробів з деревини), що класифікуються за кодом 4403 УКТЗЕДі згідно ст. 2-1 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», заборонені до вивезення за межі митної території України в митному режимі експорт.

Встановлено, що з метою безперешкодного проходження митного контролю службові особи вищевказаних лісових господарств з використанням службового становища вносять до товаросупровідних документів завідомо неправдиві відомості шляхом заниження якісних характеристик лісоматеріалів, що дозволяє вивозити через митний кордон України «ділову» деревину під виглядом дров`яної.

Крім того, внаслідок впровадження вказаного протиправного механізму та з огляду на умови укладених зовнішньоекономічних контрактів державним підприємствам завдається істотна шкода у вигляді неотриманих прибутків.

Так, ході виконання доручення в порядку ст. 40 КПК України, оперативними працівниками СБ України здобуто інформацію про те, що станом на 17.06.2024 службовими особами Філії «Ратнівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45015169) (далі - філія) в режимі ЕК 10 АА (експорт) за ВМД 24UA205050021904U3 розпочато вивезення на експорт деревини соснової у вигляді колод шляхом декларування їх як «деревина дров`яна з хвойних порід для промислового використання у вигляді колод діаметром 5-15 см і більше, довжиною 2м» за кодом УКТЗЕД 4401 «Деревини паливна у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків».

При цьому, до митних органів фігурантами подавались товаросупровідні документи, що містять недостовірні відомості щодо якісних характеристик деревини.

21.06.2024 року слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. проведено невідкладний обшук на території на території вантажного двору залізничної станції «Здолбунів» за адресою: вул. Віли, 1, 1-в, м. Здолбунів Рівненської області.

В ході проведеного обшуку виявлено та вилучено 418 круглих лісоматеріалів породи «сосна», категорії «Д» загальним об`ємом 21,7 м3.

Проведеною товарознавчою експертизою від 23.08.2024 встановлено, що вказана деревина відноситься до класу якості D та згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідають характеристикам товарної позиції - 4403.

09.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 11.03.2025 у справі № 757/11372/25-к органом досудового розслідування проведено обшук приміщення Волинської торгово-промислової палати, яке знаходиться за адресою: 43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Київський майдан, 7, в ході проведення якого виявлено та вилучено наступні документи зі вільними зразками підписів ОСОБА_5 :

- супровідний лист № 19-22/01-3/40 від 25.03.2024 на 1 арк.;

- дані про профспілкову організацію від 13.01.2025 на 1 арк.;

- висновок експерта № СЕ-13 від 05.06.2024 на 1 арк.;

- висновок експерта № В-1164 від 08.07.2024 на 1 арк.;

- висновок експерта № В-509 від 12.08.2022 на 1 арк.;

- супровідний лист № 19-22/01-3/82 від 19.09.2024 на 1 арк.;

- супровідний лист № 19-22/01-3/134 від 25.03.2024 на 1 арк.;

- супровідний лист № 19-22/01-3/133 від 06.10.2023 на 1 арк.;

- висновок експерта № В-21 від 25.11.2022 на 2 арк.;

- експертний висновок № В-155 від 10.02.2025 на 1 арк.

09.04.2025 винесено постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження вищевказаного майна.

Метою накладення арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення збереження речових доказів.

У судове засідання прокурор не з`явився. До суду прокурор ОСОБА_6 подав заяву відповідно до якої просить розглянути клопотання за його відстуності, вимоги визначені у ньому підтримує, просить задовольнити.

До суду надійшла заява представника Волинської торгово-промислової палати ОСОБА_7 про розгляд клопотання за його відстуності, щодо задоволення заперечує.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно частин 1 3 статті 64 2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.

Постановою старшого слідчого ГСУ Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 від 28.08.2024 майно на арешті якого наполягає прокурор, визнано речовим доказом.

Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.

Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62024000000000363 - задовольнити.

Накласти арешт на документи зі вільними зразками підписів ОСОБА_5 :

супровідний лист № 19-22/01-3/40 від 25.03.2024 на 1 арк.;

дані про профспілкову організацію від 13.01.2025 на 1 арк.;

висновок експерта № СЕ-13 від 05.06.2024 на 1 арк.;

висновок експерта № В-1164 від 08.07.2024 на 1 арк.;

висновок експерта № В-509 від 12.08.2022 на 1 арк.;

супровідний лист № 19-22/01-3/82 від 19.09.2024 на 1 арк.;

супровідний лист № 19-22/01-3/134 від 25.03.2024 на 1 арк.;

супровідний лист № 19-22/01-3/133 від 06.10.2023 на 1 арк.;

висновок експерта № В-21 від 25.11.2022 на 2 арк.;

експертний висновок № В-155 від 10.02.2025 на 1 арк., які вилучено під час обшуку у Волинській торгово-промисловій палаті, яке знаходиться за адресою: 43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Київський майдан, 7.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1