Ухвала від 25.06.2025 по справі 522/5140/24-е

Номер провадження: 22-ц/813/5794/25

Справа № 522/5140/24-Е

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

25.06.2025 року м. Одеса

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду Погорєлова С.О., розглянувши питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -

встановила:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року позов ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 19 травня 2025 року представник ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала апеляційну скаргу в якій посилається на те, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», як за зустрічним позовом так і за апеляційною скаргою.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Дослідивши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт та надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Отже, ключовою ознакою, за якою можливо віднести правовідносини, що склались між сторонами до таких, які регулюються вищевказаним Законом є факт надання послуг позивачу.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» роз`яснив, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачене Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Як вбачається з вищевказаного позову, позивачем у даній справі є ТОВ «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія», а не ОСОБА_1 (ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2025 року зустрічний позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду). Крім того, підставою звернення з позовом не є порушення Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а є зобов`язання про стягнення заборгованості.

У спеціальному законі, який звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначено, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18).

Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.

Системний аналіз ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з врахуванням наведеного правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №761/24881/16-ц дає підстави для висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» звільненні споживачі, які мають процесуальний статус позивача, тобто особи, які звертаються до суду із позовом, та під час оскарження такими особами судових рішень в судах усіх інстанцій.

Тобто, Закон України «Про захист прав споживачів» визначає право на звільнення від сплати судового збору виключно позивачів, відповідно, відповідачі у такій справі, звертаючись до суду із апеляційними, касаційними скаргами, іншими заявами процесуального характеру, не звільняються від сплати судового збору, крім інших випадків, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правовий висновок щодо не звільнення споживача від сплати судового збору у випадку його процесуального статусу відповідача викладена в постановах Верховного Суду: від 24 травня 2021 року у справі №361/1219/16, від 10 лютого 2021 року у справі №146/1166/128 та інших, а також в ухвалах Верхового Суду про відмову у відкритті касаційного провадження: від 03 червня 2021 року у справі №531/1673/20, від 29 квітня 2021 року у справі №389/555/20, від 25 березня 2021 року у справі №225/4888/15-ц, від 15 січня 2021 року у справі №522/6218/20 та інших.

За таких обставин, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху, оскільки апелянт не сплатив судовий збір.

Згідно Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року із змінами, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 3ст.4Закону України«Про судовийзбір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні апеляційної скарги на рішення суду апелянту належить сплатити судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позову, тому апелянтові необхідно сплатити 2906,88 гривень (2422,40*150 %*0,8 ).

Отримувач коштів ГУК Од.обл./Хаджибейськ.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA428999980313161206080015757

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача),на рішення від

---

(Дата оскарження справи)по справі

---

(Номер справи),Одеський апеляційний суд(назва суду, де розглядається справа)

Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Тарутинського районногосуду Одеськоїобласті від15листопада 2024року залишити без руху.

Надати апелянту, у відповідності до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснити апелянту, що у разі невиконання даної ухвали скарга буде визнана неподаною та повернута апелянту.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова