Ухвала від 08.04.2025 по справі 760/2268/25

Справа №760/2268/25

6/760/272/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., за участю секретаря судових засідань - Вчерашнюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Банк Фінанси та кредит», -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва через свого представника звернувся Колодюк Андрій Вікторович, який просив:

- скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , встановлене ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.06.2021 у справі №760/15984/20 за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа.

В обгрунтування скарги зазначено, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/15984/20 від 08.06.2021 подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» - задоволено.

Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до повного фактичного виконання зобов`язань покладених на нього рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.10.2012 на підставі якого Оболонським районним судом м. Києва 23.10.2013 видано виконавчі листи у справі № 2-2987/2012 про стягнення з ОСОБА_1 у рівних частках на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму позики 5 754 960 грн. та 3 % річних від простроченої суми 242 284,22 грн та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2010 на підставі якого Голосіївським районним судом м. Києва 06.08.2010 видано виконавчий лист у справі № 2-1397/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 728 761,42 грн заборгованості за кредитним договором, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Постановою Київського апеляційного суду ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 08.06.2021 залишено без змін.

Вжиті протягом 4-х років (включно до квітня 2024 року) відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заходи з примусового виконання боржником судових рішень у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 не призвели до задоволення вимог стягувачів та погашення боргу.

Починаючи з квітня 2024 року ОСОБА_1 почав систематично щомісячно сплачувати грошові кошти по зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2.

Маючи намір вжити додаткових заходів для виконання боргових зобов`язань у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2, ОСОБА_1 письмово звернувся до банківських установ з проханням розглянути питання про надання йому кредиту для погашення боргу у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2, однак вказані звернення не призвели до жодних результатів.

Крім того, відповідно до обов`язків боржника, покладених на нього постановами державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2, ОСОБА_1 подано на адресу державного виконавця декларацію про доходи і майно боржника встановленого зразка для розгляду державним виконавцем Бочковським Т. Зі змісті вказаної декларації вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться у скрутному матеріальному становищі та не має у власності іншого рухомого або нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в межах виконавчого провадження, крім земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:01:0003, на яку арешт накладено не було.

Як зазначає представник заявника, вищенаведені факти в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 протягом останніх 11 місяців поспіль вчиняє всі дії щодо виконання судового рішення, відтак відчутні ознаки його ухилення від виконання рішення, а відтак просить скасувати тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України.

Від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т. надійшли пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні заяви у повному обсязі, оскільки на даний час на виконанні у відділу перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2 до складу якого входить виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 06.08.2010 №2-1397 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 728 761,42 грн заборгованості за кредитним договором, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (залишок не стягнутих коштів за виконавчим документом становить 471 543,97 грн) та виконавчі провадження НОМЕР_3 та НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України виконавчого збору (залишок нестягнутих коштів за виконавчими документами становить 556 263,84 грн).

За період з 29.04.2024 по 05.03.2025 боржником сплачено на рахунок відділу 12 000,00 грн, які в порядку черговості, визначеної ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» спрямовані на погашення виконавчого збору до Державного бюджету України по виконавчих провадження НОМЕР_3 та НОМЕР_4.

Погашення заборгованості по виконавчому листу Голосіївського районного суду м. Києва від 06.08.2010 №2-1397 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 728 761,42 грн заборгованості за кредитним договором, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, за період обмеження боржника у праві виїзду за межі України по даний час боржником не провадилось.

Від стягувача ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких зазначає, що наведені у заяві твердження заявника є маніпуляцією, оскільки заявнику достеменно було відомо про наявність невиконаного виконавчого провадження. Зазначає, що боржнику було обмежено право виїзду за межі України лише з 24.05.2023. Щодо звернення стягнення на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:01:0003 зазначає, що актом від 16.03.2020 державним виконавцем встановлено неможливість проведення опису і арешту землі з кадастровим номером 3221886001:01:0003, оскільки законодавство не передбачає порядок стягнення земельних ділянок боржника, які перетинаються з іншими ділянками, а тому у державного виконавця була відсутня можливість накладення арешту та звернення стягнення на вказану земельну ділянку. Окрім цього вказано, що фактичне скасування заборони виїзду закордон боржника, створить підгрунтя для уникнення від допиту боржника в рамках кримінального провадження для встановлення фактичних обставин та фактичну неможливість притягнення боржника о кримінальної відповідальності.

Від стягувача ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що твердження заявника про скрутне матеріальне становище не відповідають дійсності, оскільки з публічних джерел відомо, що боржник є засновником і керівним партнером венчурного фонду A Ventures Capital, який засновано у 2012 році та має капітал в управлінні 30 мільйонів доларів. Окрім того, вказує, що боржник неодноразово публічно говорив про те, що є акціонером компанії Divan.TV (MIKARNIAL LTD) (міжнародний провайдер інтернет-телебачення). Таким чином, як стверджує стягувач, наведене інформація вказує, що зазначені компанії зареєстровані на нерезидентів закордоном та відповідно всі активи боржника знаходяться за кордоном, а отже у боржника наявні грошові кошти, щоб виконати рішення суду, однак останнім вчиняються дії щодо фактичного ухилення від виконання рішення. Разом з тим, вказує, що ОСОБА_1 наразі перебуває закордоном та веде там активне соціальне життя.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковський Т. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував, просив відмовити у повному обсязі.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2 стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/15984/20 від 08.06.2021 подання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Т. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» - задоволено.

Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до повного фактичного виконання зобов`язань покладених на нього рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.10.2012 на підставі якого Оболонським районним судом м. Києва 23.10.2013 видано виконавчі листи у справі № 2-2987/2012 про стягнення з ОСОБА_1 у рівних частках на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму позики 5 754 960 грн. та 3 % річних від простроченої суми 242 284,22 грн та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21.06.2010 на підставі якого Голосіївським районним судом м. Києва 06.08.2010 видано виконавчий лист у справі № 2-1397/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 728 761,42 грн заборгованості за кредитним договором, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до листа відділу примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.04.2024 №2682/3-29 вбачається, що по зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , грошові кошти та вартість майна боржника у період з 08.06.2021 по 15.04.2024 примусово не було стягнуто, а також не було сплачено боржником самостійно на рахунок відділу чи стягувачів.

Листом ОСОБА_1 звернувся до АТ «Український банк реконструкції і розвитку» із проханням розглянути питання можливості надання кредиту у будь-якій сумі в національній валюті України для погашення боргів по виконавчим провадженням.

Листом від 18.09.2024 №002-017/219 АТ «БАНК ТРАСТ-КАПІТАЛ» повідомило ОСОБА_1 , що банк здійснює кредитування фізичних осіб на споживчі потреби згідно програми кредитування «Кредит для фізичних осіб на споживчі потреби» виключно на умовах забезпеченості (рухомим та/або нерухомим майном). Інших програм кредитування для фізичних осіб без оформлення застави по кредиту - банк не здійснює.

25.03.2023 ОСОБА_1 через свого представника подав декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи.

Листом відділу примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.12.2024 №60364/3.1-24/вх.65652/3-24 повідомлено ОСОБА_1 про можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі інтернет, а також у прийомні години безпосередньо у відділі.

Окрім того, в матеріалах справи наявні квитанції АТ «УКРПОШТА» про сплату ОСОБА_1 заборгованості у ВП НОМЕР_2 (призначення платежу: погаш боргу у звед викон пров НОМЕР_5 боржн колодюк а в рнокпп НОМЕР_1 ), а саме: від 25.04.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 01.05.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 01.06.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 02.07.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 01.08.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 02.09.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 03.10.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 01.11.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 09.12.2024 у розмірі 1 000,00 грн; від 23.01.2025 у розмірі 1 000,00 грн; від 06.02.2025 у розмірі 1 000,00 грн

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 22.05.2023 №68293624/2 вбачається, що у Державній прикордонній службі України перебуває на виконанні електронний процесуальний документ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_1 , який 24.05.2023 безпосередньо державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. внесений до відповідної бази даних Державної прикордонної служби України за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12024105060000429 від 13.07.2024, з якого вбачається, що до Печерського УП ГУНП у м. Києві за вх. №СЕД-47280 надійшла ухвала Печерського районного суду м. Києва у справі №757/1797724-к щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою адвоката Коваля А.К. в інтересах ОСОБА_2 щодо здійснення підробки документів, а саме іпотечного договору на квартиру, якої не існує, що мало місце за адресою: АДРЕСА_1 .

З наданих матеріалів зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 вбачається, що станом на даний момент заборгованість боржником не погашена.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

У справі «Soeringvs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов`язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 411 ЦПК України суд може застосувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Разом із цим, суд також наділений повноваженнями вирішити питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника (частина 5 статті 441 ЦПК України).

При цьому слід зауважити, що стаття 441 ЦПК України не визначає умов (підстав), за наявності яких суд скасовує тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у разі зміни нею своєї поведінки по відношенню до виконання покладеного на неї рішенням суду обов`язку, зокрема, внесення платежів на погашення заборгованості, добросовісне виконання обов`язків боржника, які визначені Законом України «Про виконавче провадження», а також прийняття необхідних заходів для виконання рішення суду.

Таким чином, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема, виконання судового рішення.

Надаючи оцінку зазначеним представником боржника у заяві та висловленим у судовому засіданні доводам, суд дійшов висновку про те, що останнім не надано належних доказів виникнення таких обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України з часу встановлення судовим рішенням такого обмеження.

Так, рішення залишається невиконаним понад десять років. У контексті даних обставин суд вважає неспроможними твердження боржника та його представника про те, що боржник не ухиляється від виконання судового рішення.

За вказаних обставин, враховуючи значну суму заборгованості, фактичне не виконання рішення суду понад десять років, та недоведеність належними та допустимими доказами доводів, викладених у заяві, підстави для скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відсутні, у зв`язку з чим заява не підлягає задоволенню.

Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 441 ЦПК Україниза результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 260, 261, 353-355, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України без вилучення паспортного документа, заінтересована особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПАТ «Банк Фінанси та кредит» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко