Постанова від 16.06.2025 по справі 935/2494/24

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/2494/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 80 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Борисюка Р.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №935/2494/24 за позовом ОСОБА_1 доКомунального навчальногозакладу «Кмитівськаспеціальназагальноосвітняшкола-інтернат»Житомирськоїобласної радипростягнення середньогозаробіткузачас вимушеногопрогулу

за апеляційноюскаргою Комунального навчальногозакладу«Кмитівськаспеціальна загальноосвітняшкола-інтернат»Житомирськоїобласноїради

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2025 року,ухваленепідголовуваннямсудді Василенка Р.О.

встановив:

У вересні 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 26.01.2023 року до 27.02.2024 року у розмірі 143 123,28 грн.

На обґрунтування позову вказувала, що вона працювала на посаді помічника вихователя, садівника Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат». Наказом директора КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» від 26.01.2023 № 11-к, її було звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 21.02.2024 року у справі №935/598/23 скасовано вказаний вище наказ про її звільнення та поновлено її на роботі КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради з 27.01.2023 року.

Внаслідок чого вона фактично недоотримала заробітну плату за період вимушеного прогулу. У зв`язку з порушенням своїх трудових прав на підставі ст. 94, 235 КЗпП України, ст.43 Конституції України, просить суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за вказаний вище період у розмірі 143 123,80 грн., з урахуванням того, що середньоденна заробітна плата становить 384,74 грн. (384,74 грн. х 31*12 = 143 123,28 грн.).

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2023 року до 27 лютого 2024 року у розмірі 113 437,72 грн. В решті розміру стягнення відмовлено.

Стягнуто з Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення відповідача, щодо строків, періодів та розміру нарахування середнього заробітку, а також обставини, які встановлені рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2024 року у цивільній справі №935/598/23.

Так, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що згідно з наказом по навчальному закладу від 28 квітня 2022 року №32-к «Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану» оголошено простій з 01 травня по 31 травня 2022 року. У цей період у зв`язку з навчанням, позивачу була надана оплачувана відпустка терміном 15 календарних днів: з 31 травня 2022 року по 14 червня 2022 року, згідно наказу від 27 травня 2022 року №14-в. Тому, у червні 2022 року у відомостях довідки форми ОK-5 міститься інформація про отримання коштів (відпускні за навчання). Водночас, наказом від 31 травня 2022 року №38-к «Про встановлення простою у зв`язку з введенням воєнного стану» оголошено простій з 01 червня по 30 червня 2022 року. 3 01 липня 2022 року по 08 липня 2022 року позивач не з`являлась на робочому місці та не виконувала трудових обов`язків, тому заробітна плата в цей період не нараховувалась. Відповідно до наказу від 18 квітня 2022 року №11-в «Про надання щорічної основної відпустки обслуговуючому персоналу за 2021-2022 навчальний рік» було затверджено графіки щорічних основних відпусток і позивачу надано таку відпустку у період з 11 липня 2022 року по 03 серпня 2022 року та виплачено відпускні, що і пояснює наявність у довідці форми ОК-5 відомостей про оплату праці у липні 2022 року.

Таким чином, Коростишівський районний суд, неправомірно керуючись лише відомостями з довідки форми ОК-5, яка не містить інформації про види виплат і періоди нарахування помилково прийшов до висновку про те, що ці два місяці є місяцями роботи позивача. Оскільки, періоди перебування позивача у червні та липні 2022 року припадали на відпустки та простій ці періоди не можуть бути враховані для обчислення середнього заробітку, за вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100.

У свою чергу, суд першої інстанції проігнорував довідку, надану відповідачем, якою обчислено середній заробіток позивача за останні повні два місяці роботи : лютий і березень 2022 року.

Крім того, суд першої інстанції неправильно обрахував розмір середньоденного заробітку позивача, навіть, прийнявши до уваги розміри заробітку за червень і липень 2022 року. Так, за змістом мотивувальної частини рішення середньоденний заробіток позивача становить 400,84 грн. Такий висновок суд прийняв виходячи з розрахунку 16 835,25 грн. : 43 дні. Проте, цей обрахунок є неправильним, адже 16 835,25 грн. : 43 = 391,51 грн. Отже, навіть математично, враховуючи висновки суду про період вимушеного прогулу (283 робочих дні) такий середній заробіток мав би становити 110 797,33 грн., а не 113 437,72 грн., як у резолютивній частині.

Позивач скористаласясвоїм правомта черезсвого представникаподала відзивна апеляційнускаргу,в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив період, який враховується для обчислення середнього заробітку, та вірно обрахував розмір середньоденного заробітку позивача.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Кукарека К.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник Комунального навчальногозакладу «Кмитівськаспеціальна загальноосвітняшкола-інтернат» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд без участі представника відповідача.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2024 року визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о директора школи КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради Пінчука В.В. від 26.01.2023 №11-к «Про звільнення ОСОБА_1 »

Позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника вихователя, садівника КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради з 27 січня 2023 року.

Згідно відомостей вказаних довідці форми ОК-5 Пенсійного фонду України слідує, що КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» здійснювали нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , яка становила 15 218,25 грн. за січень 2023 року, в якому позивача звільнено, в грудні 2022 року становила 8 635,92 грн., за листопад, жовтень, вересень, серпень 2022 року відсутні нарахування, за липень 2022 року 12 072,80 грн., у червні 2022 року 4 762,49 грн.

Відповідно до довідки про заробітну плату від 18.10.2024 року наданої т.в.о. директора КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» В.Пінчуком слідує, що заробітна плата ОСОБА_1 у лютому 2022 року становила 4 037,86 грн. за 20 робочих днів, у березні 2022 року становила 9 750,00 грн. за 22 робочих днів.

Задовольняючи позов частково та стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 113437,72грн. суд першої інстанції виходив із того, що позивач відповідно до статті 235 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Останніми двома місцями перед звільненням позивача, які мають враховуватися для обрахунку середнього заробітку, є липень 2022 року та червень 2022 року. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2023 року до 27.02.2024 року становить 113 437,72 грн. (без урахування податків та обов`язкових платежів), з розрахунку: 400, 84 грн. (середньоденний заробіток) х 283 робочих днів.

Колегія суддів в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Аналіз положень КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника.

Вказані висновки свідчать про те, що вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.

Таким чином, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Судом встановлено, що 27 лютого 2024 року рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області, яке набрало законної сили 23.03.2024 року, визнано незаконним та скасовано наказ т.в.о директора школи КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради Пінчука В.В. від 26.01.2023 №11-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника вихователя, садівника з 27.01.2023 року.

Отже, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що на відповідача покладається обов`язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.

Однак, колегія суддів не може погодитися із проведеним судом першої інстанції обрахунком розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

У пункті 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема, при розгляді справи №935/598/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» про поновлення на роботі були встановлені наступні обставини.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно із Указом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, на підставі ст.113 КЗпП та положень Колективного договору, наказом № 32-к від 28.04.2022 КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради оголошено простій на підприємстві не з вини працівника з 01 травня 2022 до 31 травня 2022 року.

Відповідно до наказу № 38-к від 31.05.2022 КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради оголошено початок простою на підприємстві не з вини працівника (наступним працівниками, в тому числі і щодо ОСОБА_1 ) з 01.06.22 по 30.06.2022 р.

Як вбачається з наказу № 14-в від 27.05.2022, ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період занять, виконання лабораторних робіт, складання сесії тривалістю 15 календарних днів, у період з 31.05.2022 по 14.06.2022 р.

Відповідно до Актів про відсутність на робочому місці працівника КНЗ »Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради» помічник вихователя, садівник ОСОБА_1 відсутня на робочому місці: 01.07.2022, 04.07.2022, 05.07.2022, 06.07.2023 та 08.07.2022 без поважної причини і без попередження керівника. Пояснень ОСОБА_1 , про відсутність на робочому місці не надавала.

Згідно наказу № 11-в від 18 квітня 2022 року т.в.о. директора школи КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради Пінчука В., надано частину щорічної основної відпустки обслуговуючому персоналу за 2021-2022 навчальний рік, в тому числі і ОСОБА_1 за період 01.09.2021 по 31.08.2022 24 днів з 11.07.2022 по 03.08.2022.

Згідно скриншотів листків непрацездатності, ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатна, внаслідок захворювання, а саме, в період 07.12.2022 09.12.2022, 10.12.2022 13.12.2022, 14.12.2022 16.12.2022, 17.12.2022, 19.12.2022 23.12.2022, 24.12.2022 27.12.2022, 28.12.2022 11.01.2023, 12.01.2023 25.01.2023.

Згідно наказу № 9-к від 25.01.2023 р. т.в.о. директора КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-нтернат» Житомирської обласної ради Пінчука В. «Про відпустку без збереження заробітної плати, додаткову відпустку Кучук В.В.» слідує, що позивачу ОСОБА_1 було надано відпустку: без збереження заробітної плати за період дії воєнного стану на 90 календарних днів із 23.08.2022 по 20.11.2022 р.; оплачувану відпустку на період занять, виконання лабораторних робіт, складання сесії тривалістю 15 календарних днів, в період з 08.11.2022 р. по 22.11.2022 р., як студентці 2 курсу факультету початкової освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини; ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану на 15 календарних днів із 21.11.2022 по 05.12.2022.

Отже, із 01.05.2022 по 31.05.2022 року та із 01.06.2022 по 30.06.2022 року підприємство перебувало у простої, із 31.05.2022 року по 14.06.2022 року ОСОБА_1 перебувала у додатковій відпустці, 01.07.2022, 04.07.2022, 05.07.2022, 06.07.2022 та 08.07.2022 року була відсутня на робочому місці без поважної причини, із 23.08.2022 по 20.11.2022 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, із 08.11.2022 по 22.11.2022 у додатковій відпустці у зв`язку із навчанням, із 21.11.2022 по 05.12.2022 у відпустці без збереження заробітної плати, із 07.12.2022 по 25.01.2023 була тимчасово непрацездатна, 26 січня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що для визначення розміру середнього заробітку необхідно виходити з виплат за попередні два місяці роботи позивача (лютий та березень 2022 року), які передують двом останнім місяцям роботи позивача перед звільненням 26 січня 2022 року.

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 охоплює період із дня наступного за днем звільнення (27.01.2023) і по день ухвалення судового рішення (27.02.2024) та становить 283 робочих дні.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про заробітну плату від 18.10.2024 року КНЗ «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» заробітна плата ОСОБА_1 у лютому 2022 року становила 4 037,86 грн. за 20 робочих днів, у березні 2022 року становила 9 750,00 грн. за 22 робочих днів.

Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 328,28 грн. (4037,86 грн. + 9750,00 грн. ? 42 робочих дні).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню, становить 92903,24 грн. (328,28 грн. на день ? 283 робочі дні).

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід змінити, зменшивши його розмір з113437,72 грн. до 92903,24 грн.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 20 березня 2025 року, справа № 990/317/23, провадження № 11-299заі24, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що при вирішенні спору із стягнення винагороди за працю (заробітної плати) суд виходить із встановлених у справі обставин щодо розміру винагороди (заробітної плати), на отримання якої працівник має право відповідно до закону та/або умов трудового договору (контракту). Роботодавець із нарахованої працівнику винагороди (заробітної плати), в тому числі стягнутої за рішенням суду, як податковий агент в силу підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України зобов`язаний утримати й перерахувати до відповідного бюджету встановлену законом суму податку (обов`язкового платежу). Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов`язкового платежу) із належної працівникові відповідно до умов трудового договору (закону) винагороди (заробітної плати) знаходяться у площині податкових, а не трудових відносин, а тому суд при вирішенні спору про стягнення винагороди (заробітної плати) не вирішує питання про належні до сплати податки (обов`язкові платежі).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вище наведене рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору в силу вимог закону, судовий збір за подання позовної заяви пропорційного розміру задоволених позовних вимог (81%) стягується з відповідача на користь держави у розмірі 928,03 грн. З урахуванням вищевикладеного, рішення районного суду щодо розподілу судових витрат підлягає зміні.

Також, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги (19%), відповідачу компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 862,98 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради задовольнити частково.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 січня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутого з Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 113437,72 грн. до 92803,24 грн., а також стягнутого з Комунального навчального закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради на користь держави судового збору з 1 211,20 грн. до 928,03 грн.

Компенсувати Комунальному навчальному закладу «Кмитівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Житомирської обласної ради за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового за подання апеляційної скарги в розмірі 862,98 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2025 року.

Головуючий Судді